СвТ. Том 5. Розділ 4-2
Розділ 4. І сьогодні у світі панує мир! Частина 2
Розділ 4. І сьогодні
у світі панує мир! Частина 2
– …Що?
– Люди вмирають. Країни гинуть. Але релігія не зникає так просто. Навіть якщо ми переможемо Культ Діаблоса, він би не щез. Неможливо знищити те, у що вірять. Поки є люди, що вірять, культи продовжують існувати.
– Але…
– Не недооцінюй Культ. Якщо ти зробиш їх своїм ворогом, твої власні люди заженуть ножа тобі у спину. Більшість вірян і священників Святого Вчення – це добрі, порядні люди. Але Культ використовує їхню віру, доводячи їх до безумства і примушуючи вбивати інших. Хай там яким сильним є Сад Тіней, ми не зможемо вбити всіх, хто вірить у Святе Вчення. Ось чому нам потрібне королівство Оріана. Щоб вивести на перший план зло, відоме як Культ Діаблоса, і розірвати зв’язок між ними і Святим Вченням.
– Як це взагалі можна зробити?
– Потрібно змусити Святе Вчення відмовитися від них. Люди вірять у Святе Вчення, а не в Культ Діаблоса. Якщо вдасться провести чітку різницю, Культ стане ворогом номер один. Але для цього ми повинні перемогти. Сусідні країни скоро прийдуть, щоб підкорити королівство Оріана. І нам потрібно, щоб Оріана виграла цю битву. Здобула перемогу й оголосила світу, що справжній їхній ворог – це Культ Діаблоса.
– Ось чому ви хочете, щоб я стала королевою.
– Заради знищення Культу нам потрібна нація, яка буде публічно діяти від нашого імені. Битва між королівством Оріана і Священним Вченням буде опосередкованою війною між Садом Тіней і Культом Діаблоса. Якщо ти готова стати королевою, ми підтримаємо тебе за лаштунками.
– …Чи зможу я стати хорошою королевою? – схиливши голову, насилу витиснула слова Роза.
– Ти не королева мирного часу, а королева кризової ситуації. У мирний час правитель має бути достатньо добрим, щоб заслужити любові народу і збагатити країну. Але кризові часи зовсім інакші. Якість, яка потрібна у такій ситуації, це сила. Сила, якої вистачить для досягнення цілей, навіть якщо доведеться терпіти біль, іти на жертви і накликати на себе ненависть свого народу.
Альфа пильно подивилася на Розу своїми прекрасними очима.
– Розо Оріанно, ти повинна стати сильною королевою.
– Сильною королевою…
Роза завмерла, міркуючи. Вона подумки повторювала ці слова знову і знову. І тоді вона подумала про власну слабкість.
– Але… я слабка…
– Тільки той, хто знає свою слабкість, може стати справді сильним.
Сльози покотилися по щоках Рози.
– Якщо я можу зробити щось для королівства Оріана і підданих, які батько довірив мені… Якою б сильною не була їхня ненависть до мене, я хочу захистити цю країну. Я…
Роза витерла сльози і підвела погляд. Потім вона взяла рапіру і піднесла до довгого медового волосся.
– Я… не хочу вічно залишатися слабкою.
З цими словами Роза різонула клинком.
Укорочені медові пасма тріпотіли на вітрі.
– Я стану сильною королевою.
Тепер волосся Рози було довжиною до плечей.
– Поки твоя рішучість буде твердою, Сад Тіней тебе не покине. Я клянуся в цьому, – Альфа подарувала їй ніжну усмішку.
Потім вона покликала Номер 664 і Номер 665. З якоїсь причини вони обидві одягнені в уніформу покоївок.
– Я залишу цих двох поруч з тобою. Буде краще, якщо поблизу будуть знайомі люди.
– Красно дякую, пані.
– Не потрібно бути такою офіційною. Ми з тобою рівні. Ти ж хочеш стати сильною королевою, чи не так?
– Саме так, па… тобто, так, хочу, – сказала Роза, вона виглядала так, ніби їй трохи незручно.
– Хе-хе… Номер 666 така чарівна, – ледь чутно хихикнула Номер 665.
– Ну, я рада, що все закінчилося щасливо, – тихо сказала Номер 664. – Хоча якби ти просто прийшла поговорити зі мною, ми могли б уже давно це вирішити.
– Дякую вам обом, – сказала до них Роза.
– О, будь ласка.
– Н-не забувай, що я лідерка команди!
Роза тепло усміхнулася їм.
– Звісно, лідерко.
– Я повідомлятиму через цих двох про наші плани на майбутнє, тож, будь ласка, підгодуй для них відповідні ідентичності і посади, – сказала Альфа. – Найкраще поки що тримати зв’язок між Садом Тіней і королівством Оріана в таємниці.
– Я найму їх обох як своїх особистих служниць. Що ж до ідентичностей, я підготую їх якнайшвидше.
– Це було б чудово. О, здається, у нас гості.
Щойно Альфа це сказала, як двері відчинилися і до кімнати увійшла дівчина з індиговим волоссям.
Це була Гамма, третя з Семи Тіней. З якоїсь причини вона тягнула за собою іншу дівчину.
– Пані Альфо, я нарешті вас знайшла.
– О, Гаммо, то ти вже прибула у королівство Оріна.
– Враховуючи напрямок розвитку подій, я подумала, що краще закрити компанію Міцуґоші в королівстві Оріна. Натомість ми готуємося розширити базу Саду Тіней, – тихим голосом відповідала вона.
– Як і очікувалося від тебе, Гаммо, ти працюєш швидко. Я ціную це.
– Як щодо королеви Рози? – Гамма скосила на неї погляд.
Альфа також подивилася на Розу.
– Вона готова пройти цей шлях разом з нами.
– Я з нетерпінням чекаю на співпрацю з вами.
Гамма мовчки вклонилася у відповідь на вітання Рози.
– Пані Альфо, я б хотіла повідомити вам дві речі. Чи слід нам обговорити їх тут?
Гамма, здавалося, була стурбована її присутністю. Роза відчувала, що вона не довіряє їй.
– Я із задоволенням підготую для вас окрему кімнату…
– Тут підійде, – сказала Альфа, перебивши Розу.
– Ви впевнені? – уточнила Гамма.
– Так. Я не проти поговорити тут.
Далі Альфа подивилася на Гамму і Розу. В її очах можна було прочитати: «Я не проти. А ви?».
– …Я також не маю заперечень, – відповіла Гамма.
– Я теж, – сказала Роза.
– Почну з першого. Це стосується обладнання, яке Бета
нещодавно принесла з Царства Демонів.
– Ти говориш про «ноутобук» і «планшето»? – сказала Альфа.
– Я попросила Ету дослідити їх. – Гамма повернулася до дівчини, яку притягнула із собою: – Ето, розкажи їм.
Та у відповідь видала солодкий звук сопіння.
– Агов, Ето, прокидайся!
Гамма схопила її за плечі і сильно струснула. Голова Ети хитнулася назад, а потім вперед – Гамма одразу ж отримала удар в ніс.
– Хіях! – це негайно розбудило Ету. – Хмм?
Ця дівчина була Етою, сьомою із Семи Тіней, яка в основному досліджувала Тіньову Мудрість.
– …Де я?
Ета неквапливо озиралася.
Вона – маленька ельфійка. Її довге темне волосся було розпатланим і стирчало в різні сторони.
– Н-ну ж бо, ти маєш дати звіт пані Альфі! – сказала Гамма, затискаючи ніс у спробі зупинити кровотечу.
– Звіт…? А, про «ноутобук».
– С-саме так.
– Е, мій звіт… – Ета сонно подивилася на Альфу. – «Ноутобук» і всі інші електричні пристрої – зламані. Я розібрала їх і перевірила, це, швидше за все, сталося через електромагнітні хвилі, що проходили крізь ворота.
– Зможеш їх полагодити? – запитала Альфа.
– Не зараз. Але з часом я все з’ясую.
– Он як… Що ж, вибору нема. Думаю, нам просто доведеться терпляче чекати. Чесне слово, невже Бета не могла принести щось, що не працює на електриці?
– Не все так погано. Рівень технологій, що використали для їхнього створення, неймовірно високий. Навіть якщо їх не можна ввімкнути, я все одно можу багато чого дізнатися вже лише з їхньої конструкції.
– Справді? Ну, це добре. Проте, думаю, Бета була дуже засмучена цією новиною.
– Вона розплакалася.
– Це справді щось, через що варто плакати?
– Не зовсім. Їм було сумно, тому я підмішала Беті дещо в чай для покращення настрою.
– …І що далі?
– Вона раптом почала роздягатися і розплакалася. Причини не знаю, але було дуже цікаво, – Ета криво посміхнулася.
Альфа протяжно видихнула.
– Я скорочую твій дослідницький бюджет на наступний місяць.
– Га?! Чому?!
– Я вже казала тобі не експериментувати на людях без їхнього дозволу. Добре поміркуй над своїми вчинками.
– Бу-у, жертви необхідні для просування Тіньової Мудрості.
– Жодних «бу-у». І якщо ти знайдеш якусь технологію, яку можна застосувати в нашому світі, повідом мені.
– Бу-у.
– Також ти нічого не сказала про ще один предмет, який вона принесла, – очі Альфи звузилися.
– Предмет… А. Та істота з іншого світу прокинулася деякий час тому. Вона не розуміє нашої мови, тому Бета розмовляє з нею. Її звати Акане.
– Акане… Що ще ти про неї дізналася?
– Будова її тіла майже ідентична до людської, але я ще не знаю деталей. Було б набагато швидше, якби ви дозволили мені проводити експерименти над нею.
– Нехай Бета продовжує доглядати за нею, поки вона не освоїться. І не роби нічого дивного. Зрозуміла? Нічого.
– Бу-у, – Ета неохоче кивнула.
Альфа повернулася до Гамми.
– Добре, я почула про ситуацію Ети. Що там за друга річ?
– Мова йде про Дзету, яка зараз у королівстві Мідґар. Ви чули щось від неї?
– Нічого, – Альфа знову зітхає. – Клянуся… Цю дівчину неможливо примусити надсилати звіти про ситуацію.
– Я перед від’їздом до королівства Оріана перевірила, як у неї справи, тож доповім від її імені.
– Ти рятівниця, Гаммо.
– Фракція Фенріра почала діяти. Схоже, вони викрадають студентів академії Мідґар. Ми забираємо більшість одержимих демонів, тому в них виникають проблеми зі зняттям печатки.
– І що зробила Дзета?
– Ну… вона нічого не зробила.
– Вона нічого не зробила?
– Так. У неї не мало виникнути проблем з розумінням задуму фракції Фенріра.
– Дзета часто діє самостійно, але ніхто не може заперечувати, що вона талановита. Цікаво, що сталося? – дещо здивовано сказала Альфа.
– Хоча фракція Фенріра і занепадає, але вони довго домінували в підпільному світі королівства Мідґар. А сам Фенрір – один із перших членів Кола. До них не можна ставитися легковажно.
– Кредитний крах мав би завдати фракції Фенріра серйозного удару. Я думала, що у них майже не залишилося ні бойової сили, ні коштів… але, можливо, я поспішила скидати з рахунків одного з перших членів Кола.
– Можливо, нам слід послати когось як підкріплення. Дельта все ще знаходиться у королівстві Мідґар, але я не думаю, що ці двоє зможуть співпрацювати.
– В цьому ти не помиляєшся… – невизначено пробурмотіла Альфа, вдивляючись у краєвид за вікном.
– Я зайнята облаштуванням баз, а Ета – дослідженнями. Бета доглядає за істотою з іншого світу і займається документами… Гадаю, Іпсилон – єдина, хто зараз вільна. Також ми можемо відправити кілька Номерів…
– У цьому нема потреби, – сказала Альфа, вдивляючись у далечінь.
– Але… чи все буде гаразд?
– Нема потреби хвилюватися. Я впевнена, що з нею все буде добре. Вона завжди була такою.
Гамма подумала, що така оптимістична думка була нехарактерною для Альфи.
– У мене якесь погане передчуття.
– …Я досі пам’ятаю день, коли вперше зустріла її. Я ніколи не бачила таких сумних очей, ніби вона ненавиділа все на світі. Я прийняла її і ставилася як до рідної, щоб вона могла загоїти емоційні рани… Дзета змінилася. – Альфа повернулася і подивилася на Гамму блакитними очима: – Ось чому я знаю, що все буде гаразд. Бо ми родина.
Альфа усміхнулася. Це була ніжна усмішка, яка, здавалося, огортала все своїми обіймами.
Коментарі
Дописати коментар