СвТ. Том 4. Розділ 1-1
Розділ 1. Зупинити весілля Рози Оріани! Частина 1
Розділ 1. Зупинити
весілля Рози Оріани! Частина 1
Я прибув до столиці королівства Оріани, міста мистецтва і культури.
Воно славилося своїми прекрасними міськими пейзажами з однорідними білими стінами і червоними дахами, але взимку сніг накрив усе товстим шаром, роблячи все білим, наскільки сягало ока.
Хоча столиця королівства Оріана зазвичай була надзвичайно популярним у туристів напрямком, але, як і очікувалося, їх тут майже не було видно. Коли люди планують відпустку, то уникають місць, в яких от-от могли початися війни.
Навіть місцеві були напружені.
Судячи з того, що я чув, завдяки шлюбу з Розою, Доем отримає право успадкувати трон.
Я ні за що цього не
допущу.
Я маю відговорити Розу.
Саме тому я вирішив пройти крізь головні ворота замку, який перебував під підсиленою охороною.
– Добре, охоронці воріт, подивимося, чи зможете ви стигнути за швидкістю звуку…
Був сонячний день.
Людей навколо ходило чимало.
Охоронці біля воріт пильно стежили.
Настав момент, коли моя ретельно відшліфована техніка руху мала засяяти!
– Пане Ті… Сіде, давно не бачилися.
Раптом я почув знайомий голос.
– О, привіт, Іпсилон. Який збіг.
Я різко зупинився й обернувся. Позаду стояла прекрасна ельфійка з волоссям і очима кольору кришталево чистої джерельної води – Іпсилон.
Якщо подумати, то вона говорила, що її запросили до королівства Оріана як піаністку.
– Для мене честь з вами зустрітися. Я так розумію, Сіде, ви теж тут через самі-знаєте-що?
Іпсилон спрямувала погляд на королівський замок.
Ймовірно, вона була тут, щоб виконати фортепіанну музику на весіллі. Але «самі-знаєте-що» звучить круто.
Я сказав з серйозним виразом обличчя:
– Саме так, я тут через сама-знаєш-що.
Схоже, ми обоє були тут через весілля.
– Я так і думала… – відповіла вона. – Якщо не проти, хочете приєднатися до мене?
– Тобто?
– Я представлю вас як свого учня і проведу крізь парадний вхід.
– Охо.
Звучало весело, крім того, я завжди міг втекти пізніше.
– Добре, ходімо разом.
І ось так я увійшов до замку як учень піаністки Шірон.
***
Завдяки Іпсилон я безперешкодно увійшов до замку – і мою увагу негайно привернули розкішні і витончені художні оздоблення.
– Це справді країна мистецтва.
– Це місце вважають найкрасивішим замком у світі, – відповіла Іпсилон.
Коли ми з нею ішли коридорами з високими стелями, то люди, які проходили повз нас, схиляли голови у вітанні.
– Якщо у цій країні визнали ваш талант у мистецтві, то вони поважатимуть вас незалежно від раси чи соціального статусу.
– Хм, он як.
– Я завдячую вам за всю цю похвалу, пане. Саме ви навчили мене всього, що я знаю, – Іпсилон нахилилася до мене і, обхопивши мою руку своєю, шепотіла на вухо.
За моїми оцінками, приблизно 90% її бюсту складалося зі слизу.
Деякі речі ніколи не змінювалися.
Щодня Іпсилон покращувала своє тіло за допомогою слизу.
Вона використовувала його, щоб сформувати гарні груди і стегна, зробити талію підтягнутою, а ноги – довгими. Вона, як вправний косметичний хірург, створювала за допомогою слизу прекрасне тіло.
– Хі-хі, про що думаєте? – усміхнулася Іпсилон, поглянувши на мене знизу вгору.
– Я всього лише думав, що ти справляєш враження.
Я знав, наскільки точним мав бути контроль над магічною силою, щоб підтримувати таку фігуру.
– О, ви такий добрий. – Вона радісно стиснула мою руку, а потім стишила голос: – Я стежу за ціллю, щоб подивитися на їхні подальші дії.
– …Добре.
Ціль? Яка ціль?
– Вони ще не помітили нашого проникнення. Коли прийде час, я…
Раптом до нас підійшла група розкішно одягнутих людей.
– О, та це ж шановна Шірон! Сьогодні ви маєте виступати на обідньому прийомі, чи не так?
– Саме так, герцогу Доеме. Сьогодні я планувала виконати нову композицію.
Іпсилон у приязній манері обмінялася привітаннями з герцогом, за яким слідувала купа слуг.
Це був він. Мерзенний наречений Рози.
– Я з нетерпінням чекаю цього, – сказав Доем. – Всі ваші композиції такі авангардні і чудові.
Їх написали музиканти, яких не існувало в цьому світі, тому, звісно, вони були досить авангардними.
– Я сподівалася, що принцеса Роза почує мою гру, але бачу, що її сьогодні з нами не буде, – зазначила Іпсилон.
– На жаль, це так. Вона почувається погано, тому планує піклуватися про своє здоров’я аж до весілля. – Увага Доема перейшла на мене: – До речі, хто це?
– Він мій учень, – відповіла Іпсилон.
– Я вперше чую, що у вас, шановна Шірон, є учень. Перепрошую за питання, але чи має він дозвіл на вхід до замку?
– Він мій учень, тому я думала, що дозвіл йому не потрібен.
– Правила недавно змінилися. Ходять чутки, що до замку змогла проникнути стороння людина, тому про всяк випадок посилили охорону.
– Що ж, тоді мені доведеться відправити його з замку й отримати дозвіл, – сказала Іпсилон, кинувши на мене вибачливий погляд.
Я кивнув. Такі речі траплялися.
– О, нема потреби заходити так далеко. Якщо він зіграє для нас якийсь твір, то було б добре. Упевнений, що всім дуже цікаво побачити наскільки вправний учень видатної Шірон.
Доем використав шаблон, від якого неможливо втекти.
Що ж, тоді добре. Час використати карту «Моб, який трохи вміє грати на фортепіано».
***
Почувши, що Шірон мала учня, люди негайно заповнили зал.
У королівстві Оріана вона мала славу найвидатнішої піаністки світу.
Кілька років тому, коли Шірон була ще невідомою, її музичний твір приголомшив світ музики. Новаторський підхід, висока художня якість і відточена технічна майстерність – все це стало головними темами для розмови в музичних колах.
Говорили, що наразі у світі мистецтва були дві найвидатніші фігури – Нацуме у літературі і Шірон у музиці.
Тому, природно, люди звернули увагу на появу у видатної піаністки учня.
У королівстві Оріана талановиті музиканти неодмінно привертали увагу. Навіть якщо вони поки не виступали на великих сценах, про них досить швидко дізнавалися потенційні покровителі.
Для аристократів королівства Оріана мати відомого музиканта, якого підтримує їхня родина, було ознакою статусності.
Тому всі розгублено дивилися на чорноволосого і чорноокого хлопця, який стояв перед фортепіано.
Його ніхто не знав.
Якби він був достатньо талановитим, щоб стати учнем Шірон, то про нього вже десь мали б почати говорити.
– Я раніше бачив, що вона тримала його під руку… він притиснувся прямо до її великих грудей…
– Заздрісно аж до обурення… Що така видатна особа, як пані Шірон, робить з таким нікчемою, як він?
– Послухайте, вона ще молода, а молоді часто роблять помилки. Ось чому ми повинні її направити.
Було багато тих, хто намагався обдурити молодих наївних митців, щоб скористатися їхніми талантами.
Погляди, спрямовані на учня Шірон, вже були сповнені ворожості.
У цій напруженій атмосфері руки хлопця торкнулися клавіш.
– Місячна соната, еге…?
Але чому саме ця
композиція?
Серед усіх творів, які виконала Шірон, «Місячна соната» не була ні найвизначнішою, ні найвидатнішою.
Та все ж…
– Як красиво… – прошепотів хтось.
Це був відточений звук.
Тут ніби крок за кроком відсікалося все зайве. Єдине, що могло існувати в музиці цього хлопця, це те що він дозволяв.
Захоплені його виконанням, глядачі заплющили очі.
І коли вони це зробили – навколо розлилося місячне світло.
***
Коли я закінчив виступ і піднявся, мене зустріли бурхливі оплески.
Хе-хе-хе, бачили це?
Ось вона майстерність знавця «Місячної сонати». Я так довго відточував цей твір у своїй голові, що міг зіграти його навіть уві сні.
Я вклонився глядачам і повернувся до Іпсилон, яка так сильно аплодувала, що, здавалося, от-от мав статися вибух.
– О небо…! Я така зворушена, здається, що сльози не припиняють бігти! Всі присутні у цій залі були повністю зачаровані найпрекраснішим виконанням «Місячної сонати». Упевнена, вони ніколи не зможуть цього забути!
О, так, це була звична Іпсилон. У неї справжній талант до демонстрацій бурхливих реакцій.
– Це був прекрасний виступ, здавалося, ніби місячне світло лилося на нас. Перепрошую, що сумнівався. Чи можу я дізнатися ім’я молодого музиканта? – підійшов Доем і поставив зайве запитання.
– Він все ще тренується, але я з радістю скажу вам, коли він буде повністю готовий, – відповіла Іпсилон.
– О, але ми справді хочемо знати, хто він.
Точно, в королівстві Оріана існувала система «покровителів».
– Я ще тренуюся, тому справді не можу… – сказав я.
– Все так, як він сказав, – додала Іпсилон.
– Як прикро. Але це був чудовий виступ, – Доем вклонився.
Раптом я помітив дивну опуклість в одній з його кишень, тож обережним і блискавичним рухом витягнув щось.
Це була маленька коробочка.
Я зазирнув усередину і… О, привіт! Гадаю, пане Доеме, це каблучка.
Очевидно, що вона була підготовлена для весілля.
Я не планував нею користуватися, тому збирався здати її в ломбард й отримати з цього певний зиск.
Сховавшись за слизовими грудьми Іпсилон, я дістав каблучку, але потім мені стало шкода Доема, тож я повернув пусту коробочку до його кишені.
***
Попри неприємності, мене прийняли як учня Іпсилон, тож я опинився в музичній кімнаті замку.
– Бажаєте чаю?
– Можливо, пізніше.
Я вдавав, що допомагаю Іпсилон з репетицією, і чекав слушного моменту, щоб вислизнути, але це було важко зробити, бо покоївки постійно були поряд з нами.
Я міг бігти дуже швидко, тож мене ніхто б не помітив. Але моє раптове зникнення було б підозрілим саме по собі.
– Наставнице Шірон, – заговорив я, – ми пройшли весь цей шлях, тож чи можу я оглянути замок?
– О, справді, – зреагувала Іпсилон. – Я забула, що ти тут вперше. Добре. Це буде для тебе гарним досвідом.
Завдяки нашій з Іпсилон імпровізованій сценці, я успішно…
– У такому випадку я проведу для вас екскурсію.
…Але втрутилася одна з покоївок, і мій успіх негайно перетворився на поразку.
– Дякую, але я впораюся сам.
– О, ну що ви, ми б ніколи не знехтували учнем пані Шірон, – до мене підійшла покоївка з багряним волоссям і яскравою усмішкою, що розпустилася немов квітка. – Будь ласка, ідіть за мною.
– Ви у надійних руках, – заговорила інша покоївка – Маргарет – ветеран, у деякі дні їй навіть довіряють працювати в кімнаті принцеси Рози.
Очевидно, що покоївку з багряним волоссям звали Маргарет.
– Для мене честь служити вам, – вона стояла дуже близько до мене.
Ну, гаразд. Я завжди можу вдати, що розділився з нею по дорозі і звернув не туди.
Крім того, я також хотів запитати її про Розу.
– …Добре, веди.
– Бережи себе, – сказала Іпсилон.
Відчувши вбивчий намір, я озирнувся і побачив, що вона усміхалася і гострим поглядом дивилася на Маргарет.
Авангардна музика (англ. Avant-garde music) — мистецтвознавчий термін, що використовується для позначення такої музики, певні елементи естетики якої виявляються настільки радикально інноваційними, що подібна музика, як вважають, в естетичному відношенні починає вже випереджати свій час.
Авангардну музику слід відрізняти від експериментальної музики, оскільки: «…в узагальненому вигляді, авангардну музику можна розглядати як ту, що займає екстремальні позиції в межах традиції, в той час як експериментальна музика лежить за її межами». (Вікіпедія)
Коментарі
Дописати коментар