Роман ЗЦВ. Розділи 588-589
Розділ 588. Лицар і ти | Розділ 589. Буря у фіордах
Розділ 588. Лицар і ти
Вночі зала замку міста Червона Вода була яскраво освітлена. Серед натовпу ходили слуги і розносили келихи з напоями. Музиканти перебирали струни і тихо співали. На столах були виставлені смачні страви, а кришталеві келихи – наповнені червоним вином.
Знатні чоловіки і жінки збилися у групки по двоє-троє, пили і весело розмовляли. Едіт була у центрі уваги, вона рухалася між групками дворян у супроводі графа Дельти і, здавалося, насолоджувалася цим.
Проте Браян почувся тут не у своїй тарілці.
Комір сорочки стискав шию, а чорне пальто було настільки тісним, що він навіть не мав можливості вільно випростати руки, про гостроносі чоботи на високих підборах можна було і не говорити. Йому було складно зрозуміти, як дворяни могли так жваво ходити в такому незручному взутті по слизькій підлозі.
Браян трохи позаздрив Фаньна, йому, як вартовому табору першої армії, принаймні не довелося зазнати всіх цих труднощів.
Але коли він подумав про слова Едіт, що вони представляють Його Величність Роланда, то не міг не випростати спиту.
Раптом хтось поплескав його по плечу:
– Схоже, тобі незручно. Ти вперше на такому бенкеті?
Він обернувся і побачив, що це був Джез Сіерте. Старий лицар був в офіційному вбранні: піджаку з широкими плечима, а на шиї – білий шарф. Виглядав він зовсім інакше, ніж зазвичай.
– Розслабся, не треба так нервувати.
– Я не нервую…
– Все добре, – махнув рукою Джез, – у кожного є речі, які йому не даються, в цьому нема нічого страшного.
Браян трохи помовчав, а потім запитав:
– Де командувач Залізна Сокира?
– Він виконує роль захисника квітів, – Джез Сіерте показав на інший бік зали, – пані Іфі і пані Сільва не менш популярні за пані Едіт.
Браян подивився у тому напрямку. Хоча на них були сукні, які в останню хвилину знайшла Едіт, а їхні вирази облич були надзвичайно напруженими, проте вони були навіть гарнішими за Перлину Півночі.
– Ці люди поняття не мають, хто вони. А командувач Залізна Сокира насправді захищає не відьом.
– О, – тряснув головою Джез, – справді?
– Якщо бути точним, він захищає дворян, – кивнув Браян. – Якщо пані Іфі розсердиться, люди навколо неї можуть постраждати.
Вони подивилися один на одного й одночасно засміялися.
– Бачиш, тепер ти виглядаєш набагато природніше.
– Я… – Браян злегка смикнувся, а потім, усвідомивши, сказав: – Дякую.
– О, не треба бути таким ввічливим, – старий лицар поманив слугу, взяв келих з вином і поглянув на Браяна. – Хочеш?
– Ні… Його Величність сказав, що солдати не повинні пити алкоголь під час служби.
– І навіть, коли відпочиваєте?
– Таке правило.
– Зрозумів, – Джез вирішив пити сам. – Шкода.
– Як думаєте… – Браян завагався, але продовжив: – Чи правда те, що сказала пані Едіт?
– Наприклад?
– Лицарі на завданні представляють Його Величність, і за правилами ввічливості їм не слід відмовлятися від подібних запрошень.
– Гм… це правда, – Джез кивнув.
Браян почувався трохи розчарованим:
– Я не гідний бути лицарем. Я не можу бути таким спокійним і природним, як вона, у подібних ситуаціях.
– Це нормально, – Джез махнув рукою. – Деякі люди від природи вправні у цьому. Лицар, який чудово показує себе на бенкеті, справді може принести своєму володарю славу, похвалу і навіть сприяти дипломатії. Але це не все, що потрібно для лицаря. Насправді мій син також не вміє поводитися на дворянських бенкетах.
– Ви говорите про… Вранішнє Світло?
– Так, він нечасто спілкувався з іншими вельможами і навіть рідко відвідував бенкети, які проводив володар. Однак ніхто не може заперечити, що він – видатний лицар.
– Я не знав, що пан Фейрін мав таку сторону, – приголомшено сказав Браян.
– Ти багато чого про нього не знаєш, – з усмішкою сказав Джез Сіерте. – Він упертий, як камінь. В той момент, коли він одружився з простолюдинкою, яка працювала в театрі, я так розлютися, що розірвав з ним усі контакти. Але пізніше я зрозумів, що шановна Ірен була бездоганною дружиною. За винятком відсутності дворянського походження, вона виявилася анітрохи не гіршою за інших знатних дам. За той час їм довелося багато чого пережити. – Раптом старий лицар змінив тему: – Я чув, що ти відчайдушно бився проти бунтівників, щоб захистити продовольчі запаси Прикордонного Міста?
– Е… насправді це пані Соловейко їх зупинила, – трохи ніяково відповів Браян. – Якби не вона, то, думаю, я б помер у тому підвалі.
– Але ти принаймні заступив їм шлях, чи не так? У тебе більше сміливості, ніж у більшості дворян. Є багато людей з титулом лицаря, але вони тікають, коли стикаються з ворогом. Гадаю, коли Його Величність посвятив тебе у лицарі, то для нього твоя цінність була не у навичці спілкування. Поки ти робиш те, у чому є найкращим, то заслуговуєш бути лицарем.
– Розумію, – Браян почувався зворушеним. – Дякую за ці слова.
– Будь ласка. Сприймай це як невимушену розмову між нами. – Джез погладив бороду: – Коли я побачив тебе, то згадав Фейріна і не зміг стриматися.
Через деякий час Браян тихо запитав:
– А як щодо інших слів, які сказала пані Едіт? Про те, що спілкування між дворянами нудне і виснажливе…
– Ти справді турбуєшся про неї, еге? – старий лицар зацікавлено поглянув на нього. – Невже…
– Ні, ні! Мені просто цікаво, – Браян швидко замахав руками. – Раніше вона поводилася байдуже, але тепер виглядає так, ніби їй це подобається.
– Що ж, – Джез цмокнув губами, – як би це сказати? Деякі люди можуть упоратися з усім належним чином, навіть якщо їм це не подобається. Думаю, пані Едіт є у цьому однією з найкращих.
– Можуть упоратися належним чином, навіть якщо їм це не подобається?
– Це не рідкість, – Джез Сіерте знизав плечима. – Навіть якщо люди обдаровані і вправні у незліченній кількості речей, це не означає, що їм все це подобається. Крім того, вона донька герцога. Таке спілкування мало стати для неї майже інстинктивним.
– Гадаю, Його Величності дуже потрібна така, як вона, – зітхнув Браян.
– Можливо, – спокійно відреагував старий лицар. – Але це не означає, що йому не потрібні інші люди. Як я вже говорив, кожен має свої сильні сторони. Коли людина зосереджується на тому, в чому вона сильна, і відточує це до ідеальності, то не буде поступатися тим, хто вміє все, адже сила однієї людини обмежена. Ось чому Його Величність звернув увагу на тебе… – Джез Сіерте на мить замовк, а потім сказав: – І, побачивши зміни у Беззимному місті, я думаю, що він правий.
Розділ 589. Буря у фіордах
У водах на схід від островів фіордів назрівав шторм.
Сірі хмари здавалися дуже низькими і час від часу між ними проскакували блискавки. Глухий грім, який, здавалося, долинав з великої відстані, нагадував рев розгніваних богів.
Настрій Гайді Морган був таким же поганим, як погода.
Минуло понад два місяці з моменту, як вона відправила Іфі і М’яку Пір’їну до західного регіону, але від них досі не було жодної звістки. Це справді не мало сенсу.
Гайді розуміла, що вони перебували дуже далеко, тож знайти можливість надіслати повідомлення складно, але вона також знала, що разом з ними у західному регіоні королівства Сірий Замок також була Мед. Достатньо було пригрозити тій дівчині, взяти одного з крилатих посланців – і проблема вирішена.
Невже на території того володаря щось сталося?
Гайді роздратовано зачинила вікно, щоб відгородитися від завивання морського вітру.
Останнім часом ситуація на Сонному острові ставала дедалі несприятливішою для неї. Відколи Тіллі створила Сонні Чари, усі небойові відьми стали на бік п’ятої принцеси. Було доведено, що людям фіордів необхідніша допомога відьом підтримки, ніж бойових. Зрештою в цих місцях було мало ворогів, торгові палати наймали відьом в основному для торгових справ або для відкриття нових водних шляхів.
Як наслідок, статус цих слабких відьом неухильно зростав, і тепер вони могли навіть конкурувати з бойовими відьмами.
А ще були смертні.
«Прокляття, чому я не подумала про це сама», – з гіркотою подумала Гайді. Спочатку на острові було лише дві групи. Вона вважала, що якщо і далі говоритиме від імені бойових відьом, то не надто відставатиме від Тіллі. Але тепер сюди переселялося все більше звичайних людей – і утворилася третя владна група. Ба більше, жителі фордів були під впливом торгових палат і визнавали лише Тіллі. Це було добре видно з того, як часто п’ята принцеса покидала острів. Крім того, отримавши підтримку Грома, Тіллі буквально стала почесною гостею на інших островах.
Коли Гайді подумала про це, то її охопила неконтрольована лють. Що це ще за побудова добрих стосунків зі звичайними людьми для сприяння інтеграції? Це був просто трюк для зміцнення власного впливу!
Тіліл всіх обдурила!
Вона потроху продавала дім, який належав лише відьмам, звичайним людям!
Якщо так триватиме і далі, Гайді ніколи не зможе замінити Тіллі Вімблдон.
Це був перший раз, коли вона не знала, що робити з двадцятирічною дівчиною. А її бажання забрати бойових відьом і покинути Сонний острів ставало все сильнішим. Саме тоді, коли вона збиралася піти до «дворецького» острова, Каміли, щоб розпитати про ситуацію і дізнатися, коли «Красунечка» зможе здійснити ще одну подорож до західного регіону, двері різко відчинилися.
– Пані, біда! – стурбовано сказала Небесне Полум’я, вбігши до кімнати.
– Що сталося?
Як найвправніша її підлегла, що найдовше слідувала за нею, Небесне Полум’я рідко демонструвала такий панікуючий вигляд. Від цього Гайді почувалася трохи дивно.
– На Сонний острів прибула нова відьма. Я чула, що її звати Енні!
– Ну і що? – збентежено запитала Гайді.
Відколи купці рознесли новини про Сонний острів, то тут час від часу з’являлися блукаючі дикі відьми.
– Вона з Вовчого Серця! – Небесне Полум’я стишила голос: – Я бачила її раніше!
У небі раптом загриміло!
Серце Гайді затремтіло, вона швидко зрозуміла, що мала на увазі співрозмовниця під словом «біда».
– Ти хочеш сказати… це одна з невдах, яку Союз Криваве Ікло відкинув? Цього не може бути! Можливо, у них просто однакові імена?
– Спочатку я теж так подумала, тому змішалася з натовпом, щоб подивитися. Хоча її занесли до палацу, але вона виглядала дуже схоже на Енні, яку я бачила кілька років тому!
– Ти впевнена?
– Моя пані, я не впевнена щодо інших відьом, але Енні відрізняється… Вона привела з собою подругу, це Іфі. – Небесне Полум’я скрипнула зубами і продовжила: – Через цю дівчину Іфі плакала всю дорогу і кричала, що хоче повернутися, тому я запам’ятала, як виглядала Енні.
– Як це могло статися? Хіба вони всі не повинні… – Гайді схопила Небесне Полум’я за комір: – Ти відпустила її?
– Ні, пані, я зробила так, як ви наказали! – заперечила вона. – Будь ласка, повірте мені! Я ніколи не зраджу вас!
Гайді деякий час дивилася їй в очі, перш ніж повільно відпустити.
– Ти щойно сказала, що її віднесли до палацу. У чому справа?
– Здається, вона заразилася морозною хворобою, її стан важкий, – перевівши подих, відповіла Небесне Полум’я. – Когось уже послали по Деллу.
Здібність Делли могла вгамувати біль і заспокоїти пацієнта, однак не здатна вилікувати хворобу. Гайді деякий час ходила по кімнаті, а потім запитала:
– Тіллі зараз нема на острові, правда?
– Так, вона поїхала на острів Двох Драконів. Здається, вона зайнята підготовкою до морської експедиції.
Гайді зупинилася:
– Поклич Сутінь. Також скажи Пісочку дізнатися більше. Вона ніколи не бачила Енні, тому та її не зможе впізнати.
– Слухаюсь.
……
Почалася злива. Краплі дощу дзвінко стукотіли у вікно. Гайді мовчки сиділа за столом, тоді як Небесний Вогонь і Сутінь стояли поряд, чекаючи наступних наказів. Атмосфера в кімнаті була досить гнітючою.
Раптом ззовні почулися швидкі кроки.
Двері відчинилися і зачинилася. Пісочок повернулася і притулилася до дверей. Знявши мокрий одяг і солом’яний капелюх, вона видихнула.
– Відьма на ім’я Енні заснула. Делла сказала, що її стан поганий, хвороба вже дісталася до легень. Схоже, вона вже деякий час хворіла.
– Он як? – сказала Гайді до жахливого похмурим голосом. – Що збирається робити Каміла?
– Вона сказала, що у західному регіоні Сірого Замку є відьма, що може вилікувати будь-яку хворобу. Каміла планує відправити Енні туди, як тільки вщухне дощ.
Гайді так розлютилася, що аж захотіла сміятися. Найняти Одоокого Джека для подорожі туди і назад коштувало майже сто золотих драконів. Коли вона зверталася, щоб поїхати до Сірого Замку або на інші острови, Каміла завжди знаходила якісь виправдання. Але тепер, заради нікому не потрібної незнайомої відьми, вона збиралася відправити «Красунечку»?
Ба більше, якщо вона дозволить цій відьмі поїхати у західний регіон, то після її зустрічі з Енні буде розкрита правда. Гайді не могла цього допустити.
Незважаючи ні на що, Енні повинна залишитися на острові.
Придушивши свій гнів, Гайді подивилася на Сутінь:
– Ти ж зможеш зробити так, що вона дуже міцно заснула, правда?
– Ви говорите про… Насіння Вічного Сну? – приголомшено сказала Сутінь. – Звичайно, я можу, але чому ви хочете…
– Бо вона зрадниця Союзу Криваве Ікло! – нетерпляче перебила Гайді. – Тобі не потрібно знати подробить, достатньо усвідомлення, що її не можна пробачити.
– Вона теж бойова відьма? – Сутінь була збентежена. – Чому б нам не зачекати на повернення Тіллі, перш ніж прийняти рішення? Якщо хтось про це дізнається, у нас будуть проблеми.
– Зі зрадницею Союзу Криваве Ікло, природно, має розібратися саме Криваве Ікло, – Гайді злегка звузила очі. – А якщо ми передамо її Тіллі, як ця наївна дівчина покарає Енні? Що з тобою? Хочеш піти проти мого рішення?
– Звісно, ні… пані, – здригнулася Сутінь. – Я готова розібратися з цією зрадницею замість вас.
Коментарі
Дописати коментар