Роман ЗЦВ. Розділи 594-595
Розділ 594. Мілина і возз’єднання | Розділ 595. Паросток
Розділ 594. Мілина і возз’єднання
Яка несподіванка.
Роланд думав, що вона пошле кількох бойових відьом на допомогу, і не очікував, що Тіллі вирішить приплисти особисто. Це означало, що або проблеми на острові були вирішені, або деякий час стабільності Сонного острова ніщо не загрожувало.
На наступний день після отримання листа Роланд разом з Анною й іншими відьмами пішов на мілину, щоб зустріти Тіллі.
Пройшло два тижні з початку будівництва на мулисто-піщаних ґрунтах, тому навколо з’явилося чимало слідів людської праці.
Навколо пологого схилу були побудовані прості дерев’яні будинки – прототипи майбутніх складів і гуртожитків для моряків. Щоб захистити їх від впливу морського бризу, на навітряні сторони всіх споруд був нанесений шар помаранчево-червоного покриття, що надало їм помітності і привабливості. Приблизно 30 метрова прибережена ділянка була вирівняна Лотосом, а зовнішній край був вимощений цеглою разом з камінням і тепер служив тимчасовий причал. Оскільки це була природна глибоководна гавань, у пірсі не було необхідності – навіть великі трищоглові кораблі могли пришвартуватися поблизу.
Для більшості відьом це був перший раз, коли побачили мілину на стадії будівництва, тож вони з цікавістю озиралися навколо.
– Та величезна діра – це док, який обвалився раніше? – Анна підійшла до Роланда і вказала на групу робітників вдалині: – Чим вони зараз займаються?
– О, ти теж про це чула, – Роланд був трохи збентеженим.
– Звичайно, того дня Нана сказала мені, що трьом робітникам зламало ноги.
Ситуацію з обвалом і вибух під час пробного запуску кокосової печі можна розцінювати як два найсерйозніших нещасних випадки у районі Прикордонне. І якщо в другому випадку це швидше була ціна, яку довелося заплатити в процесі розробки і випробувань, то у першому випадку принаймні половину відповідальності можна покласти на недбалість Роланда.
Взявши до уваги, що на мілководі ґрунт був відносно м’яким, міністр будівництва Карл висунув пропозицію побудувати корабельню на краю гори, бо так би було безпечніше. Але Роланд категорично відкинув цю ідею. Основна причина полягала в тому, що для занурення скелястого схилу знадобилося надто багато часу. Якби вони використали для побудови доків старий метод, то створення парового корабля для Грома довелося б відкласти аж до наступного року.
Стосовно сипучого піску, то Роланд думав, що про це не варто надто хвилюватися. Всього лише потрібно, щоб Лотос подбала про контури корабельні, а потім залити бетон для зміцнення стін.
Спочатку проєкт просувався дуже гладко. Як він і очікував, після застигання бетону стіни виглядали досить міцними, ніби до фундаменту додали кам’яну стіну. Через це Роланд навіть почав трохи пишатися собою, подумавши, що роботяги-будівельники не такі вже й видатні. Однак під час встановлення залізних воріт стався нещасний випадок.
Після того, як на залізні ворота, товщиною з руку, припинила діяти сила Колібрі, вони раптом впали, потягнувши за собою бетонні стіни, прямо на робітників, які займалися встановлення внизу. Попри те, що Колібрі знову зробила ворота легкими, як пір’їнка, троє людей були серйозно поранні. Якби не своєчасна допомога Нани, то у них би не було шансів вижити.
Пізніше дослідження показало, що під час первинного заливання бетонної стіни частина піщаного ґрунту осипалася під ногами робітників і накопичилася на дні. Через це стіна не була щільно з’єднана з основою. І хоча ззовні бетонна конструкція виглядала рівною і міцною, в місці з’єднання з підлогою був лише тонкий шар. Коли залізні ворота повісили на таку стіну, їхня вага негайно перевищила межу того, що могли витримати сталеві прути, тож наслідок легко уявити.
У пізніші часи це точно б вважалося серйозною помилкою, однак у цю епоху жертви під час будівництва були нормальним явищем, тому ніхто не сприймав цю подію всерйоз, не кажучи вже про те, щоб критикувати володаря. Тому лише Роланд відчував всередині сором і почуття провини.
Він прочистив горло і, зібравшись з думками, сказав:
– Вони будують підпірну стіну з дерев’яних паль.
– Це для того, щоб зміцнити ґрунт по обидва боки доку? – Анна швидко зрозуміла про що йшла мова.
– Так, вони, так само як і коріння дерев, будуть навхрест вставлені в землю, щоб збільшити тертя з піщаним ґрунтом – тож бічні стіни так легко не впадуть, – кивнув Роланд.
Вивчивши попередній урок, цього разу під час заливання бетону вони ретельно перевірять, щоб нікуди не потрапив пісок.
– Дивіться, пливе корабель! – крикнула Таємничий Місяць.
Всі поглянули на лінію, де стикалося море і небо, – вони побачили, як до них повільно наближався вітрильник з рожевим прапором.
Жодного сумніву, єдиним кораблем, який міг оминути Найпівденніший мис і пливти прямо до серця західного регіону, була «Красунечка» з Сонного острова.
Після того, як вітрильник наблизився до мілини, він на деякий час завмер, перш ніж скоригував напрямок і наблизився до берега. Схоже, вони не очікували побачити таких змін.
Роланд знову зустрів Тіллі Вімблдон, п’яту принцесу Сірого Замку.
Він простягнув їй праву долоню, і, всміхнувшись одне одному, вони потисли руки. Хоча Роланд і Тіллі не бачилися кілька місяців, але вирази їхніх облич були такими, ніби вони розлучилися лише вчора. Ні тіні відчуженості. Було зрозуміло, що вона почувалася так само, як і він.
«Це гарне возз’єднання», – подумав Роланд.
Інші відьми були менш стриманими.
Мед, Свічка й Евелін гаряче обіймали своїх давніх подруг. Андреа закинула руку на плечі Соловейко, абсолютно забувши про манери аристократки. Венді тримала Попіл за руку і стурбовано розпитувала про недавню ситуацію. М’яка Пір’їна з подивом виявила, що серед прибулих також була відьма Союзу Криваве Ікло.
– Чому ти тут? – нахмурилася вона і підійшла до дещо блідої відьми. – Невже Гайді Морган не дочекалася відповіді від нас з Іфі і послала сюди ще когось?
– Це не так, пані Гайді зараз на борту корабля, – похитала головою відьма.
– Що…?! – вигук М’якої Пір’їни негайно привернув увагу інших. – Ти хочеш сказати… що вона також приїхала у західний регіон?
Неважко було зрозуміти, що в голосі М’якої Пір’їни лунав сильний страх.
– Хто така Гайді?
– Здається, це лідерка Союзу Кривавого Ікла?
– А… так, Іфі згадувала про неї.
– Що вона тут робить?
Роланд подивився на Тіллі:
– Ти впоралася з нею?
– Якщо говорити у загальному, то так, мій план спрацював – і Гайді справді спробувала вбити ілюзорну Енні. – Тіллі розвела руками і додала: – Але вона відмовилася говорити, куди були відправлені відьми, яких відкинув Союз Криваве Ікло. Вона також заявила, що буде говорити про це лише після зустрічі з тобою.
– Зустрічі зі мною? – Роланд був здивований.
– Так, припускаю, вона вважає тебе рятівною соломинкою, – Тіллі кліпнула очима. – Якщо вона зможе запропонувати достатньо переваг, ти як правитель королівства Сірий Замок і представник світської влади можеш зберегти їй життя або навіть допоможеш знову здобути владу в королівстві Вовче Серце… мабуть.
– Ти навмисне нагадуєш мені про це? – Роланд не стримався від сміху. Він мав визнати, що Тіллі виглядала досить милою, коли намагалася вдавати безтурботність і натякати на щось. – Не хвилюйся, якби я міряв життя відьом користю, то ти ніколи б не привела її сюди. До речі, а хто ця відьма? Здається, я раніше її не зустрічав.
– Сутінь, бойова відьма Союзу Криваве Ікло, – відповіла Тіллі. – Якби вона не використала Насіння Симбіозу, то, боюся, Гайді могла і не дотягнути до Беззимного Міста.
Розділ 595. Паросток
– Вона постраждала, коли її схопили?
– Так, отримала поранення в ногу. Хоча ми зупинили кровотечу, сумніваюся, що вона може зараз ходити.
– З іншими все гаразд?
– Була ще відьма з Союзу Криваве Ікло на ім’я Небесне Полум’я, вона загинула минулої ночі, – зітхнула Тіллі. – Мої відьми не постраждали.
Роланд кивнув:
– Я скажу Нані вилікувати її. Про решту поговоримо, коли повернемося до замку.
……
Порівняно з допитом лідерки Союзу Криваве Ікло, майбутнє вторгнення церкви у Сірий Замок стояло на першому місці. Повернувшись до кабінету, Роланд спочатку поцікався ситуацією на Сонному острові, а потім передав Тіллі й іншим листи, які прислали з північного регіону. Оскільки до цього були залучені три великі родини столиці королівства Світанку, Попіл й Андреа також були присутніми.
Після того, як він отримав лист-попередження, Роланд двічі зв’язувався з Шером Фоксом, шпигуном у місті Слави, що отримати загальне уявлення про те, що сталося. Коли він закінчив розповідати те, що знав, Андреа не втрималася і похитала головою:
– Отто, цей дурень, анітрохи не змінився з дитинства. Якби він не переконав Оро піти з ним, то ніколи б не наважився проникнути до палацу сам.
– Принаймні він заздалегідь повідомив нам про дії церкви, – знизала плечима Попіл. – І значною мірою це сталося завдяки тобі.
– Ти відповів йому? – запитала Тіллі.
– Я порадив йому не діяти необдумано. Якщо відьма справді може ігнорувати божий камінь відплати, то звичайним людям буде важко впоратися з нею. Крім того, принц Ампейн згадував про воїнів божої кари, – Роланд налив усім по чашці чаю. – Королівства Сірий Замок і Світанок надто далеко один від одного, щоб я міг негайно надати йому допомогу, тому більш розумним буде зберігати все в таємниці і чекати, коли церква зосередить всю увагу на нас, перш ніж щось планувати.
– Є шанс, що він не зможе себе стримати, – нахмурилася Андреа. – Отто Лозі з малечку був імпульсивним.
– Він послухається моєї поради, бо я сказав йому ще дещо, – усміхнувся Роланд. – Я сказав, що ти, Андреа, будеш у безпеці поряд зі мною. Навіть якщо ми будемо боротися з церквою, вони не зможуть заподіяти тобі жодної шкоди. Але якщо він помре, то більше ніколи тебе не побачить.
– Дуже переконливо, – присвиснула Попіл.
– Досить, – сказала Тіллі, щоб загасити сварку, яка от-от мала спалахнути, і сердито глянула на Роланда, ніби дорікаючи йому за те, що він дражнив Андреа. – Як ти плануєш боротися з нападом церкви?
– Кха-кха… я використаю гвинтівки і гармати, щоб побудувати оборонну лінію під Хребтом Холодного Вітру, – Роланд дістав із шухляди мапу, розгорнув її і вказав на північний регіон. – Отримавши інформацію, я наказав першій армії разом з припасами відправитися до міста Глибока Долина, водночас з цим я відправив групи для знищення впливу церкви в королівстві. Таким чином, Святе Місто Гермес точно дізнається про дії Сірого Замку і довідається про мій намір увійти до Хребта Холодного Вітру.
– Навмисно дати ворогові інформацію про свої дії? – збентежено запитала Андреа. – Перепрошую, але хіба подібне роблять не для того, щоб обманути ворога?
– Але тільки так я зможу уникнути сушіння голови над тим, звідки вони вторгнуться у Сірий Замок. І так мої піддані постраждають менше, – пояснив свій план Роланд. – Перша армія найкраще воює тоді, коли сходиться з ворогом сам на сам.
– Розумію, – кивнула Тіллі, – це справді простий і ефективний метод.
– Однак є прихована небезпека – це безгрішні, – продовжив Роланд. – Для вогневої міці першої армії не страшний жодний видимий ворог, але церковні відьми з абсолютно невідомими здібностями можуть завдати непередбачуваних проблем. Я думаю, що найкращий спосіб захиститися від них – це відьми, які можуть відчувати магію.
– Саме тому ми тут, – відповіла Тіллі. – Не хвилюйся, старший брате, відьми Сонного острова будуть битися з тобою пліч-о-пліч.
*******************
Прийшовши до будинку відьом, Тіллі повернулася до апартаментів, в яких жила раніше.
Вітальня і спальня залишилися точно такими, якими вони були, кола вона пішла. Ніде не було пилу, очевидно, Роланд подбав про те, щоб хтось регулярно тут прибирав.
Біля дверей на видному місці стояли три дерев’яних тази для купання. У них поклали чисті рушники, а поряд стояли капці, щоб було зручніше взуватися і роззуватися. Купання стало важливою частиною її життя тут, навіть коли вона була у палаці, то ніколи не купалася так часто, у цьому місці все було інакше завдяки надзвичайній доступності води.
Слідуючи за запахом, Тіллі відчинила шафу і побачила, що всередині були різноманітні приправи, сушена м’ясна нитка і свіжий хліб. Очевидно, це підготували для того, щоб вона могла наповнити шлунок, коли зголодніє.
Хоча Тіллі не особливо дбала про ці зовнішні джерела задоволення, але, побачивши це, все одно відчула теплий струмінь у серці.
– О… я знову можу прийняти ванну з милом, – крикнула Андреа з вітальні. – А, у тазиках навіть рушники лежать, і вони, схоже, новенькі.
– Що не так з тим, що вони новенькі?
– О, я просто думаю, що трохи марно давати новий тобі.
– Що сказала?
– Я думаю, що та ганчірка, яку ти прихопила з собою, тобі підійде. Навіщо людині, яка може купатися у солоній і смердючій морській воді, новий рушник?
Почувши, як сперечалися знайомі голоси, Тіллі мовчки усміхнулася. Схоже, це місце всім припадало до душі. Навіть відьми Союзу Криваве Ікло стали іншими після того, як прибули в Беззимне місто.
В цей момент вона почувалася так само.
Якщо говорити про комфортність життя, то це могло бути істинною для інших відьом, але для неї, улюбленці Вімблдона III, цей рівень розкоші був далеким від того, що був у королівському палаці. Тіллі могла назвати багато речей свіжими і цікавими, але не надто розкішними.
Відьом тут приваблювало дещо інше.
Залишаючись в цьому місті, Тіллі почувалася незбагненно розслабленою. Раніше вона ніколи не розуміла чому, але, коли Роланд особисто налив їм чай, у неї з’явився проблиск розуміння.
Він робив це не тому, що прикидався, бо хотів отримати допомогу від відьом Сонного острова, а тому, що діяв мимоволі, ніби звик так робити.
Незалежно від того, був він володарем, принцом чи королем – його ставлення не змінилося.
Роланд ставився до відьом як до друзів – це не був обман, якого він свідомо дотримувався, а щире ставлення, яке проявлялося мимоволі.
– Все гаразд?
Несподівано за спиною пролунав голос Попіл. Обернувшись, Тіллі побачила, як вона обережно прикрила кухонні двері.
– Гм?
– Чому… ти раптом назвала його старшим братом? – з певним ваганням сказала Попіл. – Хіба ти не говорила на Сонному острові, що допомога йому – це допомога собі? І… він зовсім не схожий на четвертого принца.
– Я ніколи не думала, що він той дурний і боягузливий старший брат. Точніше, це загалі не має значення, – Тіллі зробила паузу. – Ти коли-небудь задумувалася над тим, що означає ця війна з церквою?
– Помсту?
– Ні, – похитала головою Тіллі, – це означає вільне життя. Ти… коли-небудь думала про те, щоб оселитися тут?
Коментарі
Дописати коментар