Роман ЗЦВ. Розділи 596-597
Розділ 596. Вільний дім | Розділ 597. Кров та ікла
Розділ 596. Вільний дім
Попіл здивувалася:
– Чому ти питаєш? Я ніколи не думала про те, щоб покинути тебе.
– Це не те, що я мала на увазі, – Тіллі усвідомила, що її неправильно зрозуміли. – Якщо говорити лише про вподобання… це місце не таке вже й погане, правда?
Повагавшись, Попіл нарешті кивнула:
– Союз Відьом недаремно хоче і далі працювати на Роланда. Але ми інші, у нас є свій дім…
– Є три можливих завершення цієї війни, – перебила Тіллі. – Перший полягає в тому, що ми не зможемо зупинити наступ армії божої кари і загинемо в північному регіоні. У такому випадку ні Сонний острів, ні Беззимне місто більше не матимуть для нас жодного значення.
– Ви ніколи не поляжете у такому місці, присягаюся життям, – Попіл швидко простягнула руку, щоб затулити рота п’ятій принцесі, і квапливо вимовила ці слова шанобливим тоном.
Тіллі з усмішкою дивилася на неї. Коли Попіл прибрала руку, вона тихо сказала:
– Це лише припущення. Я не думаю, що помру від рук церкви.
– Тоді не кажи такого, – стурбовано сказала Попіл, – ти ж завжди говориш…
– Сказане може стати пророцтвом, – Тіллі підійшла до маленького віконця на кухні і подивилася на жвавий замковий сад. – Ось чому я поставила цей варіант першим. Другий – полягає в тому, що Роланд зазнає невдачі, але ми всі виживемо. У цьому випадку Сірий Замок буде безсилим зупинити церкву, а Беззимне місто – охопить полум’я. Йому залишиться лише одне місце, куди можна буде піти.
– Сонний острів?
– Так, ми продовжуватимемо опиратися гнобленню церкви, поки не настане Битва Божої Волі. Повне знищення людства може статися через кілька сотень років – і це також поза нашим контролем.
– А третій…
– Третій варіант полягає в тому, що ми розгромимо церкву і викорінимо Святе Місто Гермес, – з усмішкою сказала Тіллі, – тоді всі відьми будуть звільнені від знущань і переслідувань. Стануть по-справжньому вільними. Коли цей день настане, місія Сонного острова буде завершена.
– За… вершена?
– Від самого початку він існував як відокремлений притулок для відьом. Після падіння церкви, ясна річ, не буде потреби обмежувати всіх лише островом у фіордах. З точки зору середовища, це не найкраще місце для життя, припасів мало, а погода дуже мінлива… Звичайно, ми не покинемо Сонний острів, а Сонні Чари продовжать свою діяльність, але кожна з нас може вибрати собі місце для життя, чи не так?
– Навіть якщо ми будемо у глибинах пекла, наповнених демонами, я залишуся поруч з тобою.
– Це залишиться незмінним й у світі, наповненому солоною рибою і рибною юшкою?
– Е… – Попіл різко втягнула повітря.
Тіллі не втрималася і засміялася:
– Не хвилюйся, мені теж це набридає. Можливо, в майбутньому я приїздитиму до Беззимного міста частіше, щоб змінювати раціон.
– Про що ви тут говорите? – двері відчинилися і всередину зазирнула Андреа. Вони побачили, що вона вже переодягнулася в халат і тримала на голові дерев’яний таз.
– Що ти збираєшся робити? – насупилася Попіл.
– Скупатися, – скривила губи Андреа. – Після більш ніж десяти днів на кораблі моє тіло майже просякнуто солоним запахом. Звичайно, не дивно, що дехто цього не помічає. Пані Тіллі, бажаєте піти зі мною?
– Гаразд, – відповіла п’ята принцеса, – але спочатку я переодягнуся.
– Кхм… тоді я теж піду, – сказала Попіл, вдаючи байдужість.
– Агов, я тебе не запрошувала, – Андреа закотила на неї очі.
– Я іду з Тіллі, а не з тобою. Тож не зрозумій мене неправильно.
Дивлячись, як ці двоє мірялися поглядами, Тіллі подумки полегшено зітхнула. Якщо вони справді переможуть церкву, то всі могли жити так мирно і комфортно.
*******************
Роланд довго сидів у стані заціпеніння в кабінеті, аж поки Соловейко не потрусила перед ним сушеною рибою, після чого він отямився.
Звернення Тіллі «старший брате» заскочило його зненацька. Перед тим, як вони попрощалися перед її від’їздом, вона так жодного разу і не визнала їхніх родинних зв’язків. Тож нинішня подія викликала в Роланда не лише радість, але також і здивування. Чи справді вона вважала його четвертим принцом? Чи, можливо, бачить у ньому брата в іншому сенсі?
– Вона просто назвала тебе старшим братом, – недбало сказала Соловейко. – Якщо хочеш, я теж можу тебе так називати.
«Ти старша за мене на три роки, хіба дворяни не чутливі до таких питань?» Роланд безпорадно подумав, що всі ці штуки з братами і сестрами звучать досить непогано… Стоп, цю думку не треба розвивати далі.
– Як думаєш, чому вона раптом змінила ставлення?
– Хто знає? Можливо, це тому, що ти не скористався ситуацією з Союзом Кривавого Ікла, щоб розділити Сонний острів. Або що ти так швидко вирішив вступити у повномасштабну війну з церквою. Ці дії краще підтверджують твою щирість, ніж порожні обіцянки. – Соловейко знизала плечима: – Або вона просто обмовилася.
Справді, важливою була не причина, а сам факт. У будь-якому разі, завдяки цьому стосунки між ними стали ще тіснішими, і він зробив ще один вагомий крок у своєму прагненні визнання серед всіх відьом Сонного острова.
– Ходімо навідаємося до Гайді Морган, – сказав Роланд.
……
Він зайшов до в’язниці у підвалі замку і побачив, що непритомна відьма лежала на солом’яному ліжку. Рана на її нозі повністю загоїлася, залишилися лише пляма червоно-чорної крові.
– Щоб забезпечити безпеку Нани, я вирубила її перед тим, як мало відбутися лікування, – Соловейко прошепотіла йому на вухо. – Інакше було б надто небезпечно знімати з неї божий камінь відплати. Я чула від відьми Союзу Криваве Ікло, що Гайді намагалася взяти Андреа в заручниці, коли їх оточили; в іншому випадку вона б не отримала такого поранення.
– Так, ти правильно зробила.
Гайді була могутньою бойовою відьмою, тому на її шиї і зап’ястках були інкрустовані божими каменями відплати металеві кільця, які було дуже складно зняти без спеціальних інструментів.
За словами Тіллі, вона могла зробити так, щоб предмет у радіусі десяти кроків руйнувався всередині, це могло призвести до смертельних ушкоджень. На це не впливали зовнішні фактори, а оболонка не мала значення. Було це дерево чи метал – щойно вони потрапляли в зону її впливу, то дерево ламалося від різкого згинання, а метал сплющувався у кулю.
Ще моторошнішим було те, що ця сила була ефективною проти живих істот. Наприклад, черевна і грудна порожнини разом з іншими місцями швидко з’єднувалися, і під цим тиском внутрішні органи видавлювалися з організму, як одноманітна маса. Роланду це нагадувало процес видавлювання зубної пасти.
Однак, на його думку, здібності Гайді більше підходили для роботи на фабриці, а не для битви з ворогом.
Вона могла замінити прес для роботи з сировиною, яку закладали у форму. І це було б найпростіше використання. Що було б якби відьма завдяки навчанню зрозуміла, що матеріал складався з молекул й атомів і між ними також був простір?
На жаль, для цього вже було надто пізно.
– Приведи її до тями, – сказав Роланд.
Соловейко кивнула, швидко перемістилася до камери, підняла Гайді і підтягнула до ґрат.
– Я Роланд Вімблдон, король Сірого Замку, – він дивився на неї згори вниз. – Ти хотіла щось сказати мені, тепер ти можеш це зробити.
Розділ 597. Кров та ікла
Гайді знадобився деякий час, щоб зрозуміти, що відбувалося.
Вона спочатку торкнулася до свого вже вилікуваного стегна, потім кілька секунд дивилася на Соловейка, перш ніж перевести погляд на Роланда:
– Ви вилікували мене?
– Інакше б ти потягнула Сутінь за собою, – він знайшов стілець і сів перед камерою. Нахилившись вперед, Роланд запитав: – Скажи мені, куди поділися всі відьми, яких ти відкинула?
– То це… Іфі розказала вам?
– Так, відьма на ім’я Енні – її подруга.
Гайді зціпила зуби і не відповіла, але Роланд побачив в її очах глибоку ненависть.
– Ти, очевидно, могла їх прихистити. Острів ерцгерцога – це територія ерцгерцога Моргана. А ти його наступниця. Неможливо, щоб ти не змогла підтримати десяток-другий відьом підтримки, – прямо сказав він. – Навіть якщо вони зовсім марні, це всього лише дві порції каші на день. Крім того, відьми підтримки набагато корисніші, ніж ти собі думаєш. Рушниця, з якої тебе поранила Андреа – це спільна робота відьом підтримки і звичайних людей. Цією зброєю можуть користуватися всі. Навіть фермер, який щодня працює на землі, з її допомогою може вбити досвідченого лицаря.
Обличчя Гайді здригнулося, вона різко підняла голову:
– Що ви сказали? Навіть звичайні люди можуть цим користуватися?
– Невже ти думаєш, що я покладався лише на відьом для того, щоб завоювати столицю і стати королем Сірого Замку? – Роланд відхилився назад, відкинувшись на спинку стільця. – Якби вони були такими сильними, їх би не могли придушити ні церква, ні світська влада.
– Та рушниця… як вона зроблена?
Роланд холодно дивився на Гайді, допоки вона не усвідомила, що допустила помилку, після чого глумливо сказав:
– Що? Ти думаєш на бенкеті в палаці?
Вона важко ковтнула:
– Хто це поряд з вами…
– Соловейко, вона працює на мене і не має нічого спільного з Тіллі. – Роланд сказав глибоким голосом: – Я запитаю ще раз. Куди поділися всі відьми, яких ти відкинула?
– Я відпустила їх, дозволивши самостійно знайти інші організації відьом. Я не знаю, куди точно вони поділися. Можливо… деякі з них повернулися до сусідніх містечок, тоді як інші пішли до королівства Світанку…
– Ти брешеш, – перебила її Соловейко, не давши договорити, – у твоїх словах нема ні краплі правди.
– Ні, Ваша Величносте, вона взагалі нічого не знає…
– Не потрібно виправдань, – похитав головою Роланд. – Соловейко може визначати, коли говорять неправду. Жодне брехливе слово не уникне її уваги. Тепер ти знаєш, чому Тіллі хотіла привезти тебе з фіордів до західного регіону на суд? Якщо ти не хочеш страждати, розкажи мені все, що зробила. Моє терпіння не безмежне.
У тьмяному світлі вогню вираз обличчя Гайді здавався невпевненим. Було очевидним, що вона не очікувала такої здібності у Соловейка. Після короткого мовчання вона раптом схопилася за металеві ґрати і вигукнула:
– Королю Вімблдоне, королівство Вовче Серце анексувала церква, король-вовк зник, тож я остання з королівського роду Морганів. Якщо ви допоможете мені повернутися Вовче Серце, я принесу вам незліченні блага! Золоті дракони, коштовне каміння і… точно, відьми! Криваве Ікло робитиме все, що ви забажаєте!
– Це все, що ти хотіла сказати на останок?
– Я навіть віддам вам половину Вовчого Серця! Землі до Скелі Чорного Каменю належатимуть вам!
– Досить, – сказав Роланд, – я просто хочу знати, де відьми!
– Що? – з недовірою сказала Гайді. – Моє королівство менш цінне за тих відьом?
– Ти не розумієш моїх слів? – Роланд почувався трохи роздратованим. – Вовче Серце – не твоє королівство, а мене не цікавить земля за тисячі кілометрів звідси. Те, що я проводжу твій допит зараз, лише питання елементарної ввічливості серед дворян. Про тортури ти повинна знати більше, ніж я. Це не принесе тобі жодної користі, крім страждань. Тому, поки я ще тут, розкажи мені про все, що ти зробила, і я можу зберегти тобі життя.
Схоже останнє речення прозвучало для неї, як рятівна соломинка.
– Ви… справді збережете мені життя?
– Я завжди тримаю своє слово.
Гайді опустила голову і деякий час вагалася, перш ніж сказала:
– Я передавала їх вельможам.
Серце Роланда стиснулося, Соловейко подала сигнал, що цього разу Гайді говорила правду
– Ти не продавала їх?
– Ні, це вже була угода, – Гайді глибоко вдихнула. – Якби я покладалася лише на відьом, що прокинулися на острові ерцгерцога, то ніколи б не змогла зібрати достатню кількість за все життя. Тому я мала поширити звістку про Союз Криваве Ікло у всіх куточках Вовчого Серця, щоб більше відьом приєдналися до нас.
Роланд також намагався провернути цей трюк, однак через те, що Тіллі встигла першою, результат був незначним.
– Тоді ти могла просто найняти щурів, щоб поширити інформацію. Яке це має відношення до дворян?
– Щурами керували дворяни. А якби церква почула про це, то острів ерцгерцога мав би великі проблеми.
– Відьми були платою дворянам?
– Це також була гарантія того, що вони стоятимуть на моєму боці. Після того, як вони отримували відьом, то починали свідомо звертати увагу на дії церкви, контролювали те, що поширювали щури, а також навіть брали на себе ініціативу, щоб відвернути увагу Святого Міста від мене. – Гайді прошепотіла: – Я поширювала інформацію лише серед тих дворян, які були готові взяти відьом, таким чином ризики були мінімальні.
Навіть не питаючи, Роланд міг уявити, що сталося далі. Ті небойові відьми були замкнені в кімнатах, куди не потрапляло сонячне світло. Мало хто з ним міг пережити магічне поглинання, а навіть якщо їм це і вдавалося, до повноліття доживали лише одиниці. Коли вельможам набридало гратися з ними або тиск з боку церкви посилювався, відьми перетворювалися на інструменти, які використовували, щоб відволікти увагу, тож єдине, що на них чекало, – це смерть.
Гайді в камері відчула наростаючий гнів Соловейка, тому не втрималася і зробила два кроки назад.
– Ваша Величносте, ви мені обіцяли!
Роланд простягнув руку, щоб зупинити Соловейка.
– Хто цим займався? Іфі сказала, що ти ніколи не зустрічала Енні.
– Небесне Полум’я.. її вбила Попіл.
– Більше ніхто? – запитав він. – Інші відьми з Союзу Криваве Ікло нічого не знають про це?
Гайді кивнула.
– Говори!
– …Так.
Роланд потайки видихнув з полегшенням.
– Останнє запитання. З якою метою ти набирала бойових відьом і створювала Союз Криваве Ікло?
Гайді деякий час мовчала, а потім сказала:
– Спочатку я просто хотіла допомогти батьку зійти на трон, який мав належати йому.
Вона не стала продовжувати, але Роланд уже і так все зрозумів. Після смерті ерцгерцога Моргана Союз Криваве Ікло став для неї інструментом для досягнення власних бажань.
Коли вони покидали підземелля, Соловейко не стрималася і взяла його за руку:
– Ти справді хочеш зберегти життя цій вбивці?
– Гайді Морган – відьма Сонного острова. Мені не годиться розпоряджатися її долею. Тіллі привезла її до західного регіону тільки для того, щоб я допоміг дізнатися правду.
– Ти хочеш сказати… – очі Соловейка заблищали.
– Не мені вирішувати, залишить їй життя Сонний острів чи ні, – розвів руками Роланд.
Коментарі
Дописати коментар