Роман ЗЦВ. Розділи 11-12
Розділ 11. Третя принцеса | Розділ 12. Випалювання цементу
Розділ 11. Третя принцеса
– Морський бриз став холоднішим, – з легким жалем сказала Ґарсія Вімблдон, дивлячись на безкрайній океан і пригладжуючи розтріпане вітром волосся.
– Бо наближається зима, – відповів красивий чоловік, який стояв позаду принцеси, – хоча ми живемо на півдні, але не на Крайньому Півдні. Тільки люди пісків не розуміють, що таке зима.
– Наш флот не зможе покинути порт узимку, океанічні течії ускладнять його пересування. Це має бути їхнє останнє плавання. – Жінка обернулась: – Фаріоне, як довго флот Чорне Вітрило у плаванні?
– Два місяці і чотири дні, – без вагань відповів чоловік, – якщо нічого не станеться, за через три дні вони прибудуть до порту Чиста Вода.
Ґарсія засміялася:
– Сподіваюся, вони привезуть мені удосталь сюрпризів.
Фаріон Кобейн дивився на яскраву жінку перед собою, і його серце переповнювалося емоціями. Її довге попелясто-сіре волосся в променях осіннього сонця виблискувало срібним, а очі мали світло-зелений колір, коли вона уважно дивилась на когось, то виникало невимовне відчуття пригнічення. Через довге перебування на узбережжі її шкіра стала грубішою і не була такою світлою, як в інших знатних жінок, але Фаріона це зовсім не хвилювало. В його очах темпераменту Ґарсії було достатньо, щоб затьмарити будь-яку красуню.
На відміну від її дурнів-родичів зі столиці Сірого Замку, третя принцеса була справжнім генієм. Вона мала мудрість і гордість дворянки, але не дотримувалась умовностей знаті, в цьому Ґарсія нагадувала звичайних людей – вона також була готова порушити звичайний уклад життя, кожну клітинку її тіла переповнював пригодницький дух.
Авжеж, жодний простолюдин не мав таких здібностей і бачення, навіть герцоги і принци проти неї здавались недалекоглядними. Вона вклала весь прибуток від торгівлі порту Чиста Вода у будівництво флоту, не залишивши у скарбниці жодної монети. Вже одне це було далеко за межами уяви тих скнар.
«Немає сенсу ховати золоті дракони у скриню. Якщо не користуватися ними, то вони нічим не відрізнятимуться від каміння. Тільки коли ти витрачаєш золоті дракони, вони здатні показати свою цінність. Витрачання грошей не означає, що ти їх втратив. Коли вони використані належним чином, то це може обернутися ще більшою винагородою». Фаріон досі чітко пам’ятав, що вона сказала йому. Це було ніби осяяння, що прорвалося крізь попередні ідеї, що довгий час формувалися в його голові.
Якщо порівнювати з іншими дворянами, які витрачали свій час за підрахунком того, наскільки кожного дня зростали їхні багатства, Фаріон вважав, що це був стиль справжнього правителя.
Тож він без вагань пішов під командування Ґарсії і вирушив за нею до порту Чиста Вода.
Після того, як вони прибули сюди, Фаріон виявив, що третя принцеса зробила набагато більше – вона не тільки трималася за свої ідеї, вона була людиною дії. Ґарсія сформувала план флоту Чорне Вітрило і вже навколо цього ядра поступово втілювала ідею в реальність. П’ять років тому люди принцеси проникли до порту Чиста Вода, організували і підготували флот Чорне Вітрило, на той момент Вімблдон ІІІ ще не проголосив королівський указ про обрання наступника. Іншими словами, вона вже давно випередила інших кандидатів.
– Повертаймося всередину, вітер посилюється, – сказала Ґарсія, нахиливши голову.
Її замок знаходився у найпівденнішій точці порту, над Лососевою Гаванню. Будівля, схожа на вежу, здавалася захисником, що стояв на узбережжі. На вершині споруда мала круглу терасу, що дозволяла з висоти пташиного польоту побачити гавань і всі кораблі, що відпливали і припливали.
Після п’яти років роботи справи в порту Чиста Вода почали набувати належної форми. Раз на півроку з’являвся трищогловий корабель. Крім того, вона вже завоювала початкову довіру інших. Скориставшись тим, що третя принцеса, здавалося, перебувала у гарному настрої, Фаріон нерішуче озвучив свій найбільший сумнів, що вже кілька місяців не давав йому спокою.
– Ваша Високосте, є дещо, чого я не розумію, – він зачинив двері, залишивши ззовні гул морського вітру.
– Говори, – з усмішкою кивнула принцеса.
– Як ви змогли передбачити все це до того, як король оголосив указ? – запитав Фаріон.
Він навіть припускав, що Вімблдон ІІІ міг попередити її заздалегідь, але ретельно обдумавши цю ідею, Фаріон дійшов висновку, що це неможливо. Всім відомо, що король найбільше цінував другого принца, і це змагання за трон вже грало на його користь. Цю істинну легко зрозуміти з території, яку отримав другий принц, йому віддали місто Золотого Врожаю.
Чи могла вона здогадатись про все сама і почати заклади основи свого плану ще п’ять років тому? Боже, їй було тоді тільки вісімнадцять!
– Передбачила? – вона кинула на нього дивний погляд. – Невже ти думаєш, що відьма? Я не маю таких сил.
– Е, але…
– Я не мала ні найменшого уявлення, що батько вигадає таку погану ідею, як змагання за трон, лише для того, щоб прокласти шлях своєму дорогоцінному другому синові. Хіба це важливо, чи є якийсь зв’язок між тим, що я зробила, і королівським указом?
Хіба це важливо, чи був якийсь зв’язок? Фаріон раптом ніби щось усвідомив, його рот розтулився від здивування.
Побачивши недовірливий вираз на обличчі Фаріона Кобейна, Ґарсія засміялася:
– Невже я мала чекати, поки батько скаже, що я теж зможу боротися за трон? Чи були б у мене тоді сили для боротьби? Крім того, чи зможе той, хто найкраще керує містом, сісти на трон Сірого Замку? Я думала, що ти вже зрозумів всю суть плану, коли побачив флот Чорне Вітрило.
«То он воно що, - подумки пробурмотів Фаріон, - флот був створений не тільки для збагачення». Після завершення торгівлі вітрильники, що належали третій принцесі, могли відплисти далі від порту, змінити вітрила на чорні і пограбувати торгові кораблі з інших міст чи країн. Також Ґарсія заохочувала підданих виходити в море і долучатися до флоту Чорне Вітрило. Вона пообіцяла, що будь-яке награбоване добро належатиме власнику корабля, а порт Чиста Вода ніколи не стягуватиме з цього податки.
Цей крок приніс їй величезне багатство, тому цього разу вона звеліла флоту Чорне Вітрило пливти на південь і грабувати будь-який корабель, що проходитиме повз Нескінченний мис, а також общипати людей пісків на півдні.
І робилося це не лише заради грошей. Ґарсія не використовувала награбоване багатство для розбудови міста чи розширення сухопутних торгових шляхів, вона вкладала кошти у корабельню, збільшуючи кількість кораблів.
За останні кілька років вона отримала багато досвідчених моряків, запеклих бійців, а також мала широку підтримку населення – якщо третя принцеса не буде правити, всі, хто брав участь у пограбуванні кораблів і міст, відправляться на шибеницю.
«Той, хто найкраще керуватиме містом, сяде на трон Сірого Замку?» Ні, тепер Фаріон усвідомив, що тою людиною, яка посяде трон, буде Ґарсія, бо вона мала велику кількість кораблів і бійців, вона була тою, хто могла пропливти річкою Трьох Пучин прямо до міста Золотого Врожаю.
– Невже ви знали, що вам дадуть порт Чиста Вода?
– Всього лише збіг обставин, доповнення до угоди. – Ґарсія знизала плечима: – Спочатку я думала, що церква намагалася мене обдурити…
Це якось пов’язано з церквою? Зрозумівши, що Ґарсія не планувала продовжувати, Фаріон не наважився більше питати. Але він знав, що навіть якби третя принцеса не прибула б до порту Чиста Вода, це місце все одно корилося б її волі і рухалося у потрібному напрямку.
– Поки що облишмо це, – вона налила собі чашку чорного чаю. – Здається, моя маленька хитрість провалилася.
– А, так. – Фаріон швидко отямився і сказав: – Єдина звістка, яку ми отримали з Прикордонного Міста, говорила, що пігулки неефективні. З інших місць новин не надходило.
– Відсутність новин означає, що мої брати їх вбили, це було очікувано. Ці люди були просто пішаками, яких ми розмістили, щоб виграти трохи часу, вони не мали жодного важливого впливу на реальну ситуацію. Проте… – Вона змінила тему: – Це нормально, що інші пішаки зазнали невдачі, але я не очікувала, що четвертий принц залишиться живим і здоровим. Правду кажучи, я трохи розчарована.
– Рибалочка у таємному листі повідомила, що принц з’їв пігулку, але…
– Невдача – це невдача, я не хочу чути жодних пояснень, – перебила Ґарсія. – Невдовзі почнуться Місяці Демонів. Наш милий четвертий принц вирушить до фортеці Довга Пісня у пошуках притулку, так? Коли нападуть демонічні звірі, у фортеці деякий час пануватиме хаос. Напиши їй і скажи скористатись цією можливістю. Я хочу побачити, чи залишиться цього разу Пані Удача на боці четвертого брата?
– Так, Ваша Високосте.
– Можеш іти. – Ґарсія махнула рукою, але коли Фаріон уже збирався піти, принцеса зупинила його: – А, так. Якщо я правильно пам’ятаю, пігулки купували в алхіміка Енбіса?
Фаріон кивнув.
– Що він тоді сказав? Пігулка без кольору і смаку, тане при контакті з водою, якщо проковтнути – то вижити неможливо, ліків од неї нема і це його останнє алхімічне досягнення, так? – Ґарсія позіхнула: – Повісити його.
Розділ 12. Випалювання цементу
Роланд стояв біля печі, очікуючи першу партію цементу.
Цегляна конструкція призначена для виготовлення цементу була довжиною близько 15 метрів і шириною 4 метри. Вона мала передні та задні двері. Передні двері були зроблені досить широкими, щоб люди вільно доставляти матеріали всередину. З іншого боку, задні двері були зроблені для проходу однієї людини і функціонували як таємний вхід для Анни.
З цією метою він побудував стіну, що оточувала половину печі, та розмістив охоронців біля входу та виходу. Вони всі були підлеглими Картера, і він не сумнівався в їхній вірності.
Процес виробництва цементу був дуже простим. Спочатку вапняк подрібнювали в порошок, потім змішували з глиною або залізним порошком. Після використання сухого чи вологого методу обробки виходила паста. Після подрібнення і змішування з гіпсом цемент був готовий до використання. Сировину легко дістати, винятком був залізний порошок, оскільки його важко виготовити. Однак ключ лежав у температурі випалювання.
Роланд не міг згадати конкретну температуру, необхідну для випалювання цементу. Та навіть якби пам’ятав, у нього не було потрібних інструментів, наприклад, інфрачервоного термометра, та і виготовлення такого термометра в рази складніше, ніж випалювання цементу. Він лише знав, що необхідна температура була близькою до температури плавлення заліза, а також те, що процес випалювання був одним із найскладніших моментів у виробництві цементу.
В епоху нерозвинених технологій великою проблемою було підтримування постійної температури доменної печі. У звичайної відкритої печі були дуже великі тепловтрати, і в ній важко було підтримувати температуру вище 1200 градусів. Що стосувалося відбивної печі, то вона потребувала внутрішньої здатності підтримувати вищі температури, та він ніяк не міг придумати, як зробити вогнетривку цеглу. Традиційна доменна піч для плавлення заліза була ще гіршою. Температура може досягнути потрібного показника, однак для випалювання цементу доступна тільки вузька і висока камера печі, а тому вони не зможуть виготовити достатньо цементу навіть до закінчення Місяців Демонів.
Тому спроєктована Роландом піч не мала жодних варіантів нагріву, він повністю в цьому покладався на Анну.
Розтертий вапняк і глину змішали з водою, утворюючи пасту, яку рівномірно розподілили по підлозі кімнати для випалу. Потім лицарі відпустили робітників і замкнули передні двері. Після чого крізь задні двері зайшла Анна, вона нагрівала землю під пастою, доки залізні стрижені, розкидані всередині кімнати, не розплавився.
Роланд трохи непокоївся. Це був його перший крок в охороні Прикордонного Міста. Якщо він не зможе виготовляти цемент, то план побудови міської стіни за три місяці буде тільки пустими словами. Без захисної стіни, ніхто не захоче залишатись у цьому богом забутому місці. Незалежно від того реальна це історія чи художня література для того, щоб добре дбати про господарство, необхідна стабільна база.
– Ваша Високосте, чи справді ця річ, про яку ви говорили, склеює каміння разом? – запитав Картер Ланніс, який охороняв Роланда.
Попри слова принца, що це результат останніх досліджень алхімічної майстерні столиці королівства Сірий Замок, він все ж був налаштований скептично. Зрештою ця група людей ніколи не виготовляла по-справжньому надійних алхімічних продуктів.
– Хто знає? Такими були їхні слова, – відповів Роланд, розвівши руками.
У цьому світі алхімія й астрологія відомі як мистецтва мудреця і були дуже поширені в материкових країнах. Королівська родина зазвичай тримала своїх алхіміків й астрологів, щоб передбачати та покращувати власну долю. Проте для звичайних людей такі знання знаходились за межами їхнього розуміння, а тому належали до зони сліпої віри. З огляду на це, для Роланда цілком природно стверджувати, що цемент був продуктом алхімічної майстерні. Він не переймався тим вірить йому головний лицар чи ні.
Полум’я у вікні нарешті згасло. Випалювання цементу, схоже, завершилося.
Роланд одразу ж зі стогоном підвівся. Відправивши Картера на подвір’я, він сам-один чекав перед чорними дверима цегляної споруди.
Залізні двері зі скрипом відчинилися, і вийшла гола Анна. Роланд одразу ж накинув на неї робу і подав склянку води.
– Ну як?
Обличчя відьми було покрите пилом. Хоча мокра сировина створювала не так багато пилу, та він все одно піднімався під час випалювання. Оскільки дівчина не носила маску, їй важко залишатись усередині протягом кількох десятків хвилин. Вона двічі кашлянула і кивнула:
– Паста перетворилася на сірий пил.
Роланд був надто нетерплячим, щоб дочекатися зниження температури. Намочивши рушник, він обернув його навколо голови, взяв лопату і зайшов крізь задні двері.
Гаряче повітря моментально огорнуло його, стало важко дихати, а шкіра на рухах обгоріла. На щастя, набрати лопату сірого попелу зайняло не більше кількох секунд. Інакше, якби принц пробув би у приміщені ще трохи, він міг би отримати тепловий удар.
– Це те, чого ти хотів? – запитала Анна, спостерігаючи за ним. Вона вже одягнула костюм відьми.
– Виглядає, як те, що потрібно, – Роланд розтер порошок пальцями, відчуваючи залишкову температуру. – Я точно не знатиму, доки ми не випробуємо його.
– Для чого воно потрібне?
– Є багато варіантів використання цієї речовини. Для будівництва будинків, мостів і доріг. Якщо все вийшло так, як треба, люди більше не будуть хвилюватися про холод, дощ чи сніг, які можуть пошкодити їхні домівки. – Іншою рукою він поплескав дівчину по голові. – Це все завдяки тобі.
Анна опустила голову. Він не був упевнений у цьому, але йому здалося, ніби дихання дівчини прискорилося.
Теоретично, випалений матеріал потрібно перетерти з гіпсом, щоб відрегулювати час, який знадобиться на затвердіння цементу. Але зараз не було потреби багато про це думати. Після короткої перерви Роланд взяв дві лопати і покликав Картера, що стояв за межами подвір’я випалювальної печі. Принц звелів йому змішати сірий попіл із річковим піском у співвідношенні три до одного, щоб приготувати цементний розчин.
Головний лицар не був проти виконання фізичної роботи. На його думку, це набагато краще, ніж битися за Його Високість у столиці Сірого Замку чи спілкуватись зі знатними дамами.
Оскільки в сирій суміші не було залізного порошку, отримана паста виглядала білуватою. Роланд намазав її на цеглину і поклав зверху іншу. Зазвичай цементу потрібно близько чотирьох годин, щоб затвердіти. Оскільки це була тільки перша проба, він вирішив зачекати до завтра, щоб побачити результат.
Наступного ранку Роланд поспішив до заднього двора випалювальної печі, він вів із собою Картера й Анну. Відчинивши двері, принц помітив, що цемент затвердів і щільно з’єднав дві цеглини. Поверхня матеріалу здавалась шершавою, і де-не-де покрита білим морозцем.
Роланд присів навпочіпки, зішкріб іній, який виник у результаті природної реакції підлужування, і притиснув пальці до затверділого цементу. Від твердого відчуття під пальцями його серце підстрибнуло від радості. Цемент був твердим, як камінь, і відрізнявся текстурою від твердої глини. Навіть коли він сильно штовхнув, на поверхні цементу не залишилось і сліду.
Отримавши сигнал від принца Роланда, Картер спочатку спробував відірвати цеглу від землі. Затим він кілька разів сильно ударив ногою, доки склейка між цеглою і землею не зламалася, проте цеглини залишалися міцно з’єднані. Зрештою лицар скористався руків’ям меча у спробі відділити їх, але йому вдалося відбити лише невеликий шматочок цеглини.
– Отже, це ефект так званого цементу? – Картер зрозумів можливі переваги цього матеріалу. – Це неймовірно. Вчора він стікав, як віск, із запаленої свічки, та лише за одну ніч став міцним, як камінь. З ним ми можемо збудувати стіну так швидко, як захочемо. Доки у нас є камінь ми можемо звести стіну не тільки навколо Прикордонного Міста, але вздовж усього кордону королівства менш ніж за п’ять років!
– Яка від цього користь? – запитав Роланд. – Навіть найвища стіна не зможе зупинити внутрішніх ворогів. Я волів би перетворити старі дерев’яні хатини Прикордонного Міста на міцні цементні будники, щоб мої піддані більше не переймались про можливу втрату своїх домівок унаслідок стихійних лих.
– … – Головний лицар був приголомшеним. Він не очікував, що четвертий принц, який відомий завдяки багатьом порокам аристократів, скаже таке.
– Ти побачиш це в майбутньому, – Роланд підтвердив шлях, яким збирався іти далі.
Для багатьох мандрівників у часі технології були головною силою, що вели до прогресу. Але тут відьми були головною продуктивною силою, що вестиме їх у майбутнє.
Коментарі
Дописати коментар