Роман ЗЦВ. Розділи 19-20
Розділ 19. Лекції | Розділ 20. Соловейко
Розділ 19. Лекції
Після початку зими дощ лив уже два дні.
Роланд притулився до робочого столу і дивився на затуманене місто за вікном. Вітер здував дощові краплі на скло, по ньому стікали хвилі води. Обриси міста спотворювались через брижі. Будинки і вулиці здавалася зігнутими та деформованими, на відміну від їхнього минуло охайного вигляду. Через відсутність ефективних дренажних засобів по кам’яній дорозі текла вода, що здалеку була схожою на багато кристалічних струмків.
Далекі гори та ліси були огорнуті туманом, і здавалися частинкою загубленого світу.
Подібний пейзаж у його минулому світі був би визначною туристичною пам’яткою, але Роланд більше хотів би побачити джунглі зі сталі і бетону. Через дощ будівництво міської стіни також довелося зупинити. Це зробило його менш щасливим щодо вчорашнього успішного «переконання» посланця фортеці.
– Ви щойно сказали, що повітря навколо нас складається з різних газів, це правда?
Ясний голос перебив думки Роланда, Анна запитала і кліпнула своїми гарними блакитними очима.
– Кхм, пані Анно, вам слід звертатися до Його Високості з пошаною, – нагадав головний лицар, який стояв збоку.
– Не бурчи так, – Роланд обернувся: – Вона тепер моя учениця.
Оскільки йшов дощ, він покликав Картера і двох відьом послухати його лекцію – так, він вирішив провести курс природних наук. Його надихнула школа каменяра Карла. Якщо він зміг це зробити, то чому б не спробувати й інженеру-механіку? Чому існувала дискримінація? Хіба не через незнання? Протягом будь-якого періоду історії загальна освіта – найефективніший спосіб сприяти розвитку цивілізації.
Спочатку він також хотів, щоб помічник міністра теж прийшов, проте оскільки той останнім часом був надто зайнятий адміністративною роботою, то ввічливо відхилив цю пропозицію. Роланд не знав чому, та з початку зими Баров узяв на себе майже всю роботу по щоденному управлінні Прикордонним Містом.
Почувши про можливість отримати нові знання, в очах Анни відразу спалахнула допитливість. Нана також зраділа, бо їй не потрібно було лікувати поранених тварин. Щодо Картера, то він не мав особливої роботи, тому відвідував уроки, щоб побачити, яку нову нісенітницю придумав принц.
Але невдовзі після початку лекції лицар заплющив очі. Нана також не горіла бажанням навчатись, збентежено дивлячись лише на два слова «Природні науки». Здавалося, Анна зрозуміла тільки загальну ідею, проте намагалась запам’ятати все, що почула. Роланду довелося зупинитися, щоб дати трійці переварити отриману інформацію.
Почувши запитання Анни, принц усміхнувся і кивнув:
– Авжеж, хоча цього не видно неозброєним оком вони дуже схожі.
– Ваша Високосте, я не розумію, оскільки всі вони виглядають однаково, як ви можете зрозуміти, що це різні гази? – Картер поставив слова принца під сумнів.
– Я можу вам це довести.
Роланд знав, що більшість людей буде збентежена цими словами і загадковими теоріями. Він вирішив показати простий експеримент, щоб пробудити їхню цікавість.
Свічка, склянка, дерев’яний таз і миска з вапняною водою – це те, що він приготував заздалегідь. Хоча в цю епоху було тільки блідо-коричневе скло, і хоча воно набагато менш прозоре, ніж звичайне скло, його все одно вистачить для простого досліду. Зрештою, для цього простого експерименту не потрібно спостерігати за процесом змін.
Роланд заздалегідь провів дослід, результати показали, що хоча в цьому світі існувала магія, закони природи були такими ж, як і на Землі. Він попросив Анну запалити свічку, а потім поставив її у таз.
– Процес горіння вимагає особливого газу, який до того ж пов’язаний з усіма живими організмами, якщо ми припинимо дихати, то будемо як ця свічка. Дивіться. – Роланд накрив свічку склянкою, і, після того, як полум’я двічі смикнулось, воно незабаром згасло.
– Повітря вичерпалось, Ваша Високосте, у цьому нема нічого дивного, – несхвально сказав головний лицар. – Звичайно, ми помремо без повітря, наприклад, якщо впадемо у воду.
Нана кілька разів кивнула.
– Отже, ти думаєш, що в склянці більше нічого нема? – запитав Роланд, наливши у таз вапняну воду, вода швидко заповнила перевернуту склянку до половини і зупинилась.
Це був класичний дослід, який часто використовували багато вчителів початкових класів, щоб викликати у дітей інтерес до природних наук. Роланд досі пам’ятав своє здивування, коли вчитель це показав. Саме в той момент він, не озираючись назад, пішов шляхом науки і техніки.
Роланд обережно нахилив склянку і побачив, як кілька бульбашок повітря піднімаються з вапняної води.
Після цього вапняна вода стала злегка каламутною, і трохи білої суспензії повільно з’явилось у склянці.
– Якби у склянці нічого не було, ми б не побачили бульбашок і змін у вапняній воді. Це доводить, що повітря містить щонайменше два види газів. Насправді горіння свічки поглинає лише частинку повітря, тоді як інша не бере участі у процесі горіння. Хоча вони схожі – без кольору і без запаху – їхня природа абсолютна різна.
– Здається… здається, це так, – Картер довго думав, перш ніж заговорити, – але яка користь від цього знання?
– Якщо ми можемо отримати попередній газ, то можемо змусити полум’я горіти довше, а якщо інший – то швидко загасити вогонь! – несподівано сказала Анна.
«Вона просто геній», – подумки похвалив Роланд. Хоча Анна припустилась невеликої помилки, дівчина відразу змогла пов’язати властивості різних газів і з можливим використанням. Це, безумовно, геніально. Очевидно, що вона не здобула системної сучасної освіти, але все одно Анна швидко обдумала це, що доводить – її логічні здібності виходять за рамки звичайних людей – принаймні вони набагато кращі, ніж у головного лицаря.
– Правильно, відтоді, як люди навчились користуватись вогнем, вони відділились від тварин. Ймовірно все почалося як випадковість, можливо, блискавка потрапила в дерево і підпалила його, або від іскри, що з’явились від удару каменя об камінь, щось загорілось. Але якби цього ніхто не помітив і не спробував використати, ми б мало відрізнялись від тварин, – переконливо сказав Роланд. – Мета цього досліду – показати вам, що допитливість і мислення є рушійною силою людського розвитку. У природі сховано багато подібних сил, що чекають, коли ми їх відкриємо і використаємо.
Після того, як він закінчив говорити, Картер все ще сумнівався, тоді як Нана мала вражений, але збентежений вигляд, наче не могла зрозуміти, про що принц говорив. Тільки Анна схилила голову, ніби про щось думала.
Гаразд, Роланд зітхнув, занадто розвинута ідея буде не приголомшувати, а бентежити. Рівень їхнього мислення показував, що вони не можуть зрозуміти значення цих сил, доки не побачать на власні очі. Лише тоді вони збагнуть, які дивовижні сили приховані у природі.
У цю мить чайник, що висів над вогнищем у каміні, видав дзвінкий звук – кришка злегка рухалась від пару.
– А, вода закипіла, – Картер підійшов, зняв чайник з вогню спеціальною виделкою, і незабаром звук стих. Він обернув навколо ручки шматок тканини, а потім наповнив усім чашки водою.
До прикладу, коли Роланд протягнув руку, щоб притримати чашку, то відчув тепло, що йшло від неї. З відкриттям вогню став відомим принцип кипіння води. Багато людей були свідками «кипіння води», але ніхто не думав, що водяна пара, яка тихо піднімалась угору, може мати величезну енергію.
За кілька сотень років водяна пара стане рушійною силою розвитку людства і швидко змінить історію. Хоча принцип простий, через обмежені технології це буде не першочерговим вибором, коли справа стосується сільського господарства. Але цей світ інший, Роланд думав про те, що тут є відьми. Використовувати магію для битв і війн – це спосіб варварів… Натомість застосувати магію для створення і заміни деяких ключових технологій для швидкого розвитку – ось це правильний спосіб використання магії.
Вони поговорили до заходу сонця і повечеряли разом, після чого Роланд пішов до своєї спальні.
У цю епоху не було нічного життя і більшість людей рано лягали спати, якщо не займались коханням. Він міркував, щоб покликати служницю для деяких фізичних розваг, але зрештою не міг цього зробити через свою сором’язливість.
Як тільки він запалив свічку в кімнаті, за його спиною хтось зааплодував, а потім сказав:
– Це був прекрасний урок. Я не очікувала, що Ваша Високість насправді буде вченою людиною.
Голос належав незнайомій жінці. Роланд покрився холодним потом. Незнайомка, яка раптом опинилась у його кімнаті, – хто це ще може бути, крім вбивці? Він кинувся до дверей, та перші ніж він устиг торкнутись ручки, відчув, як щось пролетіло поряд з вухом. Коли Роланд оговтався, то побачив, що у дверях застряг срібний кинджал, і він був на відстані пальця від його щоки.
Розділ 20. Соловейко
– Будь ласка, не будьте імпульсивними, Ваша Високосте, я не хочу вам нашкодити, я прийшла сюди просто, щоб поговорити.
Чорт, то це такий спосіб повідомити іншим, що ви бажаєте з ними поговорити? Роланд проковтнув клубок у горлі і повільно обернувся. Під загрозою використання кинджала, він міг робити лише те, що сказала інша сторона.
У тьмяному світлі свічок Роланд побачив людину – вона сиділа на його ліжку, її тіло ховав плащ, а голову закривав каптур, тому він не міг розгледіти зовнішній вигляд. Тінь незнайомки займала понад половину стіни позаду неї.
– Хто ви?
– Я не маю імені, мої сестри називають мене – Соловейко. – Вона підвелася, розгладила плащ і опустилась на коліно, звичний для шляхетних людей прояв шанування. – Перш за все, я б хотіла висловити вам свою подяку, Ваша Високосте Роланде Вімблдоне.
Подяка? Роланд зауважив, що від світла на її одязі спалахували лінії, вони утворювали візерунок з трьох трикутників між якими було око… здається, він подібне вже бачив.
– Візерунок на монеті… Це Око Святої Гори, що є відзнакою Союзу Співпраці Відьом.
У своїй голові Роланд почув слова Барова.
– Ви… відьма!?
– Ха-ха-ха! – вона легко засміялась. – Ваша Високість справді обізнана.
Почувши, як людина підтвердила свою особистість, Роланд зітхнув з полегшенням, вона не була вбивцею, посланою його братами та сестрами.
– Чому ви приїхали у це віддалене місто поряд з горою Північний Схил? Я не знаю, звідки ви дізнались новини, але ви прибули надто пізно. Якби я справді хотів її повісити, вона б давно була мертвою.
– Я знаю. І якби ви насправді це зробили, то я з вами не розмовляла б… – Соловейко сіла на його ліжко. – Союз Співпраці Відьом не любить втручатися у мирські справи, особливо у випадках, пов’язаних з королівською владою. Відверто кажучи, для відьми не складно вбити принца, але я шаную Союз Співпраці Відьом. Проте я все ще можу це зробити, якщо щось піде не так.
Пряма погроза. Роланд постарався розвіяти тяжку атмосферу:
– З нею все добре.
– Мені це відомо, окрім неї є ще одна дівчина на ім’я Нана, – кивнула вона. – Я прибула сюди тиждень тому, проте не показувалась вам. Але бачила все, що ви зробили. Хоча я не зовсім розумію, чому ви не проявляєте звичної ненависті до відьом, хай би там що, я хотіла б висловити вам подяку від імені Союзу Співпраці Відьом.
– Тиждень тому… – Роланд потер чоло. З її слів виходить, що вона стежила за ним, то чому ні він, ні охоронці не помітили цього? – Гаразд, ти сказала, що хочеш поговорити зі мною, отже, це не тільки, щоб подякувати?
– Вам не набридло говорити зі мною, стоячи там? – сказала вона, стягуючи з голови капюшон. – Будь ласка, підійдіть сюди і поговоримо. Бачите, я не виглядаю жахливо і не злякаю вас.
Вона не тільки не була жахливою, її легко можна назвати гарною. Коли каптур упав, золотисте волосся стекло вниз, неначе водоспад, світло відбилось від золотавих кіс, викликавши у нього запаморочення; зі злегка задертим носом і яскравими очима, на відміну від Анни і Нани з їхніми дитячими рисами, вона мала доросліший шарм. При слабкому світлі важко роздивитись усе в деталях, але її правильні риси слугували доказом краси.
Роланд повільно підійшов і сів на ліжко поряд з нею. Він проігнорував небезпеку, не тому що його привабила зовнішність відьми, а через те, що не відчув загрози.
– Можете говорити.
– Авжеж, ви не боїтеся мене, – голос Соловейка звучав трохи радісно. – Ви відрізняєтеся від тих, кого я зустрічала раніше… Вони ненавидять нас, бо бояться. Я бачу страх у їхніх очах, але у ваших… – вона не стрималась і протягнула руку, щоб ніжно погладити Роланда по щоці. – Тільки цікавість.
Роланд зніяковіло кашлянув і відсунув голову від її руки. Агов, не змінюй атмосферу так швидко, всього мить назад ти була вбивцею, а зараз уже владна генеральна директорка!
На щастя, вона швидко заспокоїлась:
– Я прийшла сюди, щоб сказати, що хочу забрати Анну і Нану.
– Ні! – Роланда приголомшили її слова і відповідь вирвалась сама по собі. Затим він подумав, що якщо відмовить повністю, то Соловейко може розгніватись, тому квапливо додав: – У них тут все добре, ніхто не може їм нашкодити. До того ж куди ви хочете їх забрати? Нема безпечнішого місця, ніж це.
– Відведу до Союзу Співпраці Відьом, де вони знайдуть притулок, – попри заперечення Роланда, Соловейко не розгнівалась, вона вела далі спокійним тоном. – Інші члени Союзу Співпраці Відьом є їхніми товаришками, там нема дискримінації чи переслідування… їм не доведеться прикидатись кимось іншим.
– У Союзу Співпраці Відьом немає постійного притулку, так? Місяць тому мої люди знайшли ваш табір, схований у лісі. Сліди вказали, що ви йшли на північ… Але що на півночі? Лише безмежні гори!
– Ваша правда, Союз Співпраці Відьом переховується у горах, для нас там безпечно.
– Жити зимою в горах, як дикуни, хіба ж це безпечно? У вас є чиста вода для пиття? Чи достатньо їжі? Є теплий притулок? І коли настануть місяці демонів, увесь північний захід стане небезпечним місцем, про що ви думаєте… – Роланд раптом зупинився. Хвилинку, що сказав Баров? Тільки на Святій Горі відьма може отримати справжній спокій. Мета Союзу Співпраці Відьом знайти Святу Гору. Дідько, то… – Ви хочете відшукати Святу Гору в Непрохідному Гірському Хребті?
– Даруйте, я не можу вам відповісти, – Соловейко сумно посміхнулась, але вираз її обличчя чітко сказав Роланду, що він правильно вгадав.
– Якщо так, я ніколи на це не погоджусь, – Роланд рішуче відмовив. – Усього за два місяці весь зовнішній світ заповниться демонічними звірами, навіть якщо ви можете уникати людей у горах, то від демонічних звірів не сховатися. Як щодо такого варіанту: замість того, щоб шукати Святу Гору взимку, ви всі перебираєтесь до Прикордонного Міста, перебудете тут, а коли зима закінчиться, ви можете знову розпочати пошуки Святої Гори.
Цього разу була приголомшена Соловейко:
– Союз Співпраці Відьом перебереться сюди? Ви… справді цікава людина, – вона задумалась, але зрештою похитала головою. – Ваша Високосте, навіть якщо ви не боїтеся відьом, ваші люди бояться. І як тільки ми потрапимо їм на очі, боюся, служителі церкви постукають у ваші двері.
«Якщо ми зможемо спокійно пережити Місяці Демонів за допомогою відьом, мої люди зрозуміють, що відьми не злі». Перш ніж Роланд заговорив, Соловейко його зупинила:
– Крім того, є ще одна причина, чому я хочу забрати дівчат, Анна незабаром досягне повноліття.
– Повноліття?
– Так, – спокійно мовила Соловейко, здавалося, вона бачила сумніви Роланда. – Повноліття це перша перешкода, яку має подолати відьма. Зазвичай, що раніше людина стає відьмою, то складніше пройти цей етап. Ваша Високосте, ви знаєте, чому нас вважають втіленням зла?
Коментарі
Дописати коментар