Роман РБ. Том 2. Розділ 6
Розділ 6. Вивчення мов
Розділ 6. Вивчення мов
Еріс стала стриманішою після десятого дня народження. Вона почала серйозно слухати на уроках і менше мене била. Звільнившись від страху насильства, я зміг трохи розслабитися. Тому вирішив зайнятися самоосвітою.
Перш за все я вивчав історію цього світу з книг, які знайшов у бібліотеці. Згідно з історичними книгами, цей світ існує понад 100 000 років. Його історія дійсно фантастична. Історія у хронологічному порядку виглядає приблизно так:
◆ Понад 100 000 років тому ◆
Світ був поділений на сім менших світів, і над кожним з них панував бог. Цей період називається епохою стародавніх богів.
Сім світів і богів були такими:
Світ людей, Бог Людей;
Світ демонів, Бог-Демон;
Світ драконів, Бог-Дракон;
Світ звірів, Звіробог;
Світ моря, Морський Бог;
Небесний світ, Небесний Бог;
Пустий світ, Бог Пустоти.
Світи були відділені бар’єрами, тож покинути один світ і увійти до іншого було непросто. Мешканці світів не знали про існування інших. Про це знали лише кілька богів та ті, хто був настільки могутній, що міг пройти крізь бар’єр.
◆ 20 000 – 10 000 років тому ◆
У світі драконів народився неймовірно злий Бог-Дракон. Своєю величезною силою він знищив бар’єри та повів своїх підлеглих, яких називали «п’ять генералів-драконів», нищити один світ за іншим. Ті, кому вдалося вижити, покидали рідні домівки та тікали до інших ще цілих світів.
Коли залишився лише один світ, п’ять генералів-драконів напали на Бога-Дракона. Імператор-дракон, глава п’яти генералів-драконів, і чотири королі-дракони билися проти Бога-Дракона, що мав величезну силу. П’ятеро проти одно в смертельному бою. Результатом була нічия.
Унаслідок цього бою – світ драконів був знищений. І залишився тільки світ людей.
Цей світ.
◆ 10 000 – 8 000 років тому ◆
Період відомий як епоха хаосу. Час, коли предки нинішніх людей та біженці з інших світів ворогували і билися одне з одним.
Документальних свідчень про цей період дуже мало, але на думку дослідників із плином часу племена почали жити окремо. Раса звірів обрала ліси, морська раса запанувала над морями, небесна раса закріпилася на найвищих місцях. Драконів залишилося небагато і вони жили таємно, подалі від сторонніх очей. Жителі світу пустоти могли жити де завгодно, тому розпорошилися усюди.
Тільки люди і демони билися на рівнинах. У той час Центральний континент і континент Демонів були з’єднані сушею – і називалися Великим континентом.
◆ Близько 7 000 років тому ◆
Розвинулися бойові мистецтва і магія, населення зросло. У цей період відбулася Перша велика війна людей і демонів. Як випливає з назви, між расами людей і демонів стався масштабний конфлікт. Це можна прирівняти до світових війн з мого попереднього життя. Це була довга битва, участь в якій брали не лише люди і демони, а й інші раси.
◆ Близько 6 000 років тому ◆
Велика війна між людьми і демонами тривала тисячу років, чергуючи запеклі битви та затишшя, доки герой Арус не повів шістьох товаришів і не переміг п’ятьох великих королів демонів і Кішіріку, Великого імператора світу демонів.
Виходячи з імені, я припустив, що Великий імператор, ймовірно, жінка. У моїй голові з’явився образ Еріс у шкіряному вбранні, яка голосно сміється.
Хвилинку, Арус? Це що, Дреґон квест 7?
◆ Близько 5 500 років тому ◆
Будучи дурнями, люди сп’яніли від радості та неправильно оцінили свої сили після перемоги над демонами, вони почали воювати проти інших рас. Також цей час люди проводили у гризні між собою.
До речі, в цей період до демонів ставилися як до рабів.
Період постійних війн тривав майже 500 років.
◆ 5 000 років тому ◆
Спалахнула Друга велика війна людей і демонів. Ніби щоб погасити борг за поразку 1000 років тому демони повстали на чолі з Великим імператором світу демонів Кішірікою.
Знову Кішіріка… це система престолонаступництва?
Ось як я подумав, але імператор світу демонів безсмертний, навіть якщо він помре, то відродиться через сотні років. Ймовірно, причиною того, чому його називають Великим імператором світу демонів полягає в тому, що він на голову вище інших демонів-імператорів.
Раса демонів перетягнула на свій бік звіролюдей і морську расу та перемогла людей.
Людей загнали в глухий кут.
◆ 4 200 років тому ◆
Друга велика війна людей і демонів закінчилася.
Раса, що любить війни, продовжувала боротьбу, не оголошуючи про поразку протягом 800 років і нарешті змусила ворогів відступити. Усе завдяки старанням героя на ім’я Золотий лицар Альдебаран.
Цей чувак абсолютна імба. Він самотужки розгромив понад 10 000 ворожих воїнів, переміг усіх могутніх демонів, бився сам на сам з тогочасним Великим імператором світу демонів. Його остання атака була настільки потужною, що утворила величезну діру в континенті, розділивши його на Центральний континент і континент Демонів, й утворивши море Рінґус.
В одному уривку говорилося, що це був сам Бог Людей.
Єдиний відомий мені Альдебаран, це той, хто може загинути, коли використовує свою особливу атаку, але Золотий Воїн цього світу, схоже, набагато сильніший. Історія про те, що він розділив континент навпіл, звучить як побрехенька, але правдою є те, що ця війна розколола континент на дві частини і посередині утворилося нове море.
У будь-якому випадку, завдяки тому, що континент розділили на двоє, настав довгоочікуваний мир.
◆ 4 200 – 1 000 років тому ◆
Минали роки. У світі панував мир, але демонів поступово витісняли з Центрального континенту. Люди вправна раса, вони використали дипломатичні засоби, щоб тримати демонів на континенті Демонів.
Центральний континент родючий, тут легко жити. Континент Демонів – безплідна земля, де добре накопичується магія. Людській расі, що поволі виштовхувала демонів нижчого рангу на континент Демонів, знадобилося 3 000 років, щоб крок за кроком заблокувати континент і повільно затягнути на шиї демонічної раси метафоричну мотузку. Все це зробили у співпраці з іншими расами, щоб запобігти повторенню ще одної війни між людьми та демонами.
Швидше за все, демони чинили цьому опір. Можливо, теж використовували дипломатичні засоби проти повільного наступу противника, але до війни справа не дійшла. Однак, як результат, демони більше навіть не думали про можливість покинути континент Демонів.
Отже, через суворе середовище та конкуренцію за обмежену кількість ресурсів, природним результатом стала війна між демонами. Це загартувало їх, але разом з тим зменшило їхнє число.
◆ 1 000 років тому ◆
Народився Бог-Демон Лаплас.
За довгу історію було багато демонів-королів та демонів-імператорів, але Лаплас – єдиний, кого називали Богом-Демоном.
Лаплас швидко об’єднав демонів і підкорив континент Демонів. Записи про битви того часу залишилися і передавалися як військова хроніка. Навіть зараз Лаплас є кумиром континенту Демонів.
Він провів багато років, створюючи об’єднану імперію демонів, та виховуючи племена демонів так, щоб вони були сильними і витривалими.
◆ 500 років тому ◆
Лаплас розпочав війну.
Після довгих років перемовин він перетягнув звіролюдей і морську расу на свій бік та вдерся на Центральний континент. Люди були змушені битися в набагато жорстокішій війні, ніж раніше.
Лаплас атакував з півдня, примусивши людей стягнути туди війська. Далі він випустив на Центральний континент віверн, таким чином унеможливлюючи прохід через гори. Після цього з іншим загоном він атакував північ, щоб розбити війська людей там.
За короткий час він завоював північ і південь Центрального континенту, після чого його армія вторглася на захід із двох напрямків.
◆ 400 років тому ◆
Загнані у глухий кут люди поставили все на кін.
Семеро героїв переконали морську расу зняти блокаду і морем вирушили до континенту Міліс. Континент Міліс уникнув вторгнення. З багатьох причин. Бар’єр навколо Святого Королівства Міліс, могутні святі лицарі та місцевість, що ускладнює висадку великої армії тощо. Крім того, причиною, чому вони залишалися ізольованими, було існування Великого лісу на півночі.
Раса звіролюдей уклала союз із расою демонів, тому вони стежили за Святим Королівством Міліс. Тому семеро героїв переконали і расу звіролюдей. Хоча це більше схоже на те, що вони обійшли вождів племен і залякали їх, взявши у заручники дітей. Мене не ввели в оману красиві слова, що діти охоче пішли на це.
Настав день вирішальної битви.
Королівство Асура, єдина країна людей, що залишилася на Центральному континенті, виклалося на повну у вирішальній битві. Через якийсь час прибули семеро героїв, ведучи за собою святих лицарів Міліса та звіролюдей для атаки на лігво Лапласа.
Після жорстокого бою вижило троє героїв. Бог-Дракон Урпен, Бог Півночі Калман і броньований король драконів Перуґіус. Їх називають «три легендарні вбивці Бога-Демона», але… вони нікого не вбили!
Хоча Лаплас зазнав поразки, люди також були досить виснажені та не могли продовжувати боротьбу. Тому вони підписали угоду з одним із королів демонів, що залишився на континенті Демонів, він не підтримував Лапласа й очолював більш помірковану фракцію демонів.
Блокаду континенту Демонів зняли, тепер демони могли вільно подорожувати на інші континенти. Також в угоді заборонили дискримінацію раси демонів. З точки зору світу, в якому я раніше жив, це було щось на зразок Загальної декларації прав людини.
◆ Сьогодення ◆
На Центральному континенті досі глибоко вкорінена тенденція до дискримінації демонів, але загалом все проходило мирно.
Завдяки вивченню історії я зрозумів кілька речей:
1. Чому сім – хороше число. Це пов’язано з історичними подіями. Сім героїв, сім світів, тому щасливе число – це сім. Число шість це ніби число нещастя. Було п’ять генералів-драконів і п’ять великих королів демонів, але якщо додати до їхнього числа лідерів, то виходить шість.
2. Різні раси, як-от ельфи, гноми, гобіти – їх відносять до демонів. Також існує теорія, що це нові види, які народилися в епоху хаосу. Можливо, це якось пов’язано з расою пустоти, що розпорошилися усюди. До речі, схоже, причиною, чому збереглося стільки інформації про таку довгу історію, є те, що деякі види безсмертні.
Наприклад, Великий імператор світу демонів Кішіріка, також є ще кілька королів демонів, яких називають безсмертними. Можливо, існує якась магія, що робить тіло безсмертним.
☆☆☆
Вивчаючи історію, я також трохи дізнався про мови цього світу. Основні мови, які тут використовувалися, такі:
Мова людей: використовується на Центральному континенті;
Мова Звіробога: використовується у північній частині континенту Міліс;
Мова Бога Битви: використовується на континенті Беґарітт;
Мова Небесного Бога: використовується на Божественному континенті;
Мова Бога-Демона: використовується на континенті Демонів;
Мова Морського Бога: використовується в усіх морях.
Грубо кажучи, використовуються імена богів рас, що живуть на кожному континенті. Але люди єдині, у кого інша назва, бо вони боялися викликати гнів бога.
Центральний континент поділений на три частини: північ, захід і південь – кожен з регіонів має певні відмінності в мові людей, але це як різниця між американською англійською і британською англійською.
Я говорю мовою людей західного регіону. Її розуміють на півночі, але в інших регіонах нею краще не говорити. Люди західного регіону вважалися заможними, а це привертало небажану увагу злодіїв.
Континент Міліс також має різні мови. На півночі говорять мовою Звіробога, а на півдні – мовою людей.
Щодо моря, то морська раса живе по всьому світу. Я чув, що існує плем’я «людей-риб», але ніколи не бачив їх у місті.
☆☆☆
Тепер, окрім місячної зарплати, я виготовляю і продаю фігурки, на вихідних працюю неповний робочий день (допомагаю Філіпу), а також перепродаю речі через кілька місяців після купівлі. І заробив кругленьку суму.
Ці гроші я збирав, щоб купити книгу «Магія виклику Сіґа». Але цю книгу розкупили ще до того, як я встиг зібрати потрібну суму. Магія виклику мене дуже цікавила, але тут нічим не зарадити. Не можна купити те, чого нема. Я вирішив витратити зібрані гроші на щось інше. Щось, що можна купити десь за п’ять золотих монет. Ні, не потрібно витрачати всі гроші за один раз.
Мою увагу привернула книга, написана мовою, яку я не знав. Вивчаючи історію та дізнавшись про кількість мов, я згадав наскільки важливо знати інші мови.
Тому я вирішив вивчити інші мови.
Почну з мови Звіробога, з нею допоможе Ґіслейн. Також я хочу вивчити мову
Бога-Демона. Тому я надіслав листа Роксі, щоб вона навчила мене, навіть якщо це
буде поверхнево.
☆☆☆
Мені виповнилося дев’ять. Минуло два роки відтоді, як я став домашнім вчителем Еріс.
Я вже цілий рік вивчаю мову Звіробога. Мені допомагала Ґіслейн, але для вивчення не знадобилося багато часу. Літер, які потрібно було вивчити, небагато, і щойно ти розумів шаблон, то доволі швидко вивчав цю мову. В минулому житті я погано володів іноземними мовами, але у цього тіла чудова пам’ять.
Тепер я вивчаю мову Бога-Демона. Книги написані цією мовою коштували дешево. Власник книгарні, коли продавав її, сказав: «Я не знаю, що там написано». Книга коштувала сім срібних монет, але мені вдалося знизити ціну до шести.
☆☆☆
Пройшло три місяці. Вивчення мови Бога-Демона просувалося вельми повільно. Сам процес перекладу дуже складний. Скажу прямо: уявлення не маю, що написано у книзі. Якби я принаймні знав назву, то міг здогадатися про контекст і заповнити прогалини. Однак без розуміння контексту і не знаючи мови, я був повністю розгублений.
Причина того, чому мені так легко вдалося вивчити мову Звіробога, полягала не тільки у допомозі Ґіслейн, а також у книзі, що розповідала про героя звіролюдей, ця історія пов’язана з «Легендою про Перуґіуса». Це була побічна розповідь, але маючи під рукою «Легенду про Перуґіуса» набагато легше підібрати слова.
Однак я поняття не мав про що йдеться у книзі, написаній мовою Бога-демона. Як археологам вдавалося розшифровувати мови? Певно, вони вгадували слова. Спочатку знаходили і записували однакові слова, а потім висловлювали припущення щодо їх значення. Гадаю, якось так.
Гаразд, але я навіть не знаю, яка частина написаного є словом. Жодного уявлення.
У момент, коли я більше не знав, що робити, прийшов лист від Роксі. Я понад рік від неї нічого не чув, тому почав думати, що з листом по дорозі щось сталося, або можливо Роксі більше не в королівському палаці Шірон.
Нарешті прийшла відповідь.
– Хе-хе… – Вже тільки слова про те, що прийшов лист від Роксі, зробили мене щасливим. Сподіваюся в моєї наставниці все добре. Я постарався стримувати себе, приймаючи лист від покоївки.
Лист…? Це швидше посилка. Досить важкий дерев’яний ящик. Не дуже великий, приблизно як телефонна книга.
У дерев’яному ящику лежав лист і товста книга. Книга не мала назви, а обкладинка була зроблена зі шкіри тварини. Виглядало так, ніби її наклеїли на телефонну книгу.
Почав з листа. Я понюхав його, перш ніж відкрити, і відчув, що він пахне Роксі.
Пану Рудеусу.
Отримала твій лист.
Гадаю, ти дуже виріс за цей короткий час. Я була така здивована, що ти
став домашнім учителем онуки володаря Фіттоа. До речі, коли я проходила
співбесіду, мені відмовили у цій роботі. Певно, у тебе є хороші зв’язки, раз ти
зміг її отримати.
Якби я зараз не була вчителем принца, то могла б позаздрити. Мало того,
що ти зустрівся з королем меча Ґіслейн так ще і став її учнем. Вона дуже
відома. Все-таки, четверта найсильніша особа у стилі Бога Меча.
Ох, куди подівся той п’ятирічний Рудеус, що підглядав за мною під час
купання? Ти вже так багато досягнув.
Гаразд, перейдімо до справи.
Ти написав, що хочеш вивчити мову Бога-Демона. Кожне плем’я демонів
володіє власною унікальною магією, про яку не знають люди. Сумніваюся, що у
книгах про це говорять, але якщо ти вивчиш мову Бога-Демона, то зможеш піти до
якогось племені та попросити їх навчити тебе. Звичайно, якщо в тебе з ними
будуть хороші стосунки. Для звичайного мага це не можливо, але в тебе, можливо,
вийде.
Саме з цими сподіваннями я зробила для тебе, Рудеусе, підручник. Я сама
його написала. Це зайняло багато часу, тому я буду рада, якщо ти берегтимеш
його, а не продаси чи викинеш. Я можу розридатися, якщо побачу, що він
продається у книгарні…
До речі, щодо покупок, то днями принц непомітно вибрався із замку і
купив фігурку, яка дуже на мене схожа. Одяг можна зняти, а форма тіла і
розташування родимки точно такі ж.
Моторошно. Можливо, мене скоро проклянуть на смерть. Не знаю, чого
чекати, але… Якщо все буде добре, я пришлю ще одного листа.
Від Роксі.
P. S. Серед шукачів пригод панує думка, що якщо у тебе є жезл, то ти маг.
Зрозумів.
Для початку випадок з підгляданням – це непорозуміння. Я не підглядав, а випадково побачив. Насправді це був збіг обставин. Чесно. Я знав, коли Роксі купалася. Тому це був збіг, що я її побачив. Звичайно, я навмисно блукав по будинку в цей час, але той випадок чиста випадковість!
Однак відсунемо це в бік. Ґіслейн четверта по силі у стилі Бога Меча? Є божественний рівень, імператорський, королівський… га?
О, можливо, є два імператори меча. Тоді це означає, що існує лише один король меча? Я чув, що більшість мечників використовують стиль Бога Меча. Тому думав, що на королівському рівні десь близько десяти людей. Але, здається, цього не так просто досягти.
Крім того, схоже, фігурка Роксі випадково опинилися поряд з самою Роксі. У того принца метке око.
Хоча зараз не про це. Прислану книгу вона сама написала. Я не знаю, як довго йшов мій лист, але вона витратила не менше півроку на цю роботу. Виклалася на повну, щоб написати для мене книгу. Упевнений, це дуже допоможе мені у вивченні мови Бога-Демона. Я зроблю все можливе, щоб розібратися у цій мові.
З цією думкою я сів на стілець і розгорнув книгу. Над моєю головою ніби з’явився надпис: зараз читає.
– Ого, чудово.
Я зазирнув у книгу і не зміг приховати свого здивування. Це був і підручник, і словник. Кожне слово мови Бога-Демона перекладено на людську мову.
Здається, вона взяла словник чи щось таке у королівському палаці Шірон та записала всі слова та їхній переклад. Роксі також записала фрази, лексику і вимову.
Але це ще не все.
У другій половині книги містилася інформація про кожне плем’я демонів, які знала Роксі. Описи племен супроводжувалися її особистими коментарями. З цими краще не робити цього, а з цими – цього. Були навіть поганенькі малюнки зі стрілочками, що вказували на особливі риси кожного племені.
Найдокладніше, аж на п’яти сторінках, розповідалося про плем’я Міґурд. Мене гріла думка, що Роксі доклала стільки зусиль, щоб я дізнався більше про її расу.
«Загалом, всі Міґурди люблять солодке». Мені стало цікаво, чи це правда. Якщо так, я хотів би приготувати щось солоденьке для нашої наступної зустрічі.
Хай там що, але думка, що вона написала це менше ніж за рік, приголомшує, Роксі справді неймовірна. Якщо ми колись зустрінемося, я повинен цілувати їй ноги.
Її ніжки мають бути ніжними.
Так, закругляємося з цим.
Однак я можу сказати, що це найкращий підручник, який у мене є. В мене були досить посередні оцінки в минулому житті, але це тіло на диво придатне для навчання. Гадаю, за наступні шість місяців я зможу повністю освоїти цю книгу. Як мінімум я хочу спілкуватися простими фразами.
Лупаймо сю скалу.
☆ Ґіслейн ☆
Рудеус почав закриватися у своїй кімнаті. Здається, він чимось зайнятий. Цей хлопчик часто дивує мене. Коли я вперше його зустріла, то подумала, що він ненадійний хлопчак. Подумала, що Пол, самовпевнений і гордий батько, був дурнем, нав’язавши мені цього малого.
Я завинила Полу. Немає інших почуттів, крім почуття обов’язку. Тому, якби Рудеусу не вдалося стати домашнім учителем Еріс, я думала домовитися, щоб він залишився у маєтку.
Однак хлопчик зміг завоювати довіру пані Еріс і став домашнім вчителем.
Ідею з викраденням запропонував Рудеус. Я чула, що дворецький скористався його планом, щоб заробити грошенят, але коли я прибула на місце, Рудеус тримався на рівних з двома чоловіками, яких найняв дворецький. Попри те, що один із них був високорівневим мечником стилю Бога Півночі, хлопчина використав дві різні школи магії, поєднуючи їх, та приголомшив супротивників унікальним стилем бою. Ймовірно, через те, що він ще дитина, під кінець бою Рудеус ослабив увагу, але бойові інстинкти для такого віку просто неймовірні.
Навіть я можу програти, якщо почну бій з позиції понад сто метрів.
Справа не тільки у бойових інстинктах, він склав план уроків для пані Еріс і досить ефективно навчає. Уроки, які просто зрозуміти. Ніколи не думала, що навчуся читати, писати, рахувати і навіть отримаю магічний жезл… У селі мене називали рідкісною розбишакою. Мене віддали мандрівному мечнику ще до того, як мені виповнилося десять років. Хоча я досягнула рівня святого меча, інші уникали мене, а коли я нарешті знайшла групу, то на вигляд дурний і легковажний чоловік постійно говорив мені, щоб я не намагалася думати, бо в моїй голові м’язи замість мозку.
Якби я повернулася до села, які б обличчя були у жителів?
Вже тільки думка про це змушує мене усміхатися.
Ніколи не думала, що настане день, коли я подумаю про людей із села і почуватимуся так. Не очікувала отримати стільки всього від дитини, яка по віку цілком може бути моїм сином.
Після того, як група розпалася, кожен день мене обманювали. Шахрайство інших залишило мене без копійки в кишені, але наставник суворо заборонив мені торкатися чужих речей, тому я ніколи не крала. Якби не пан Саурос і пані Еріс, що забрали мене до себе, я могла померти з голоду.
Я поважаю Рудеуса, так само як і пана Сауроса, і пані Еріс.
Наставник… Якби я назвала хлопчика так, мій наставник меча, мабуть, розлютився би і сказав: Я і цей малий на одному рівні?! Тому ліпше використати «вчитель».
Я поважаю Рудеуса як вчителя. Він дуже терплячий, навчаючи арифметики та магії. Я стараюся, але не можу навчатися швидко і роблю ті самі помилки знову та знову. Проте Рудеус не показує невдоволення, а навчає спокійно і ввічливо, щоразу підбираючи слова, щоб я краще розуміла.
Завдяки цьому я змогла за короткий термін у два роки опанувати початкові заклинання магії вогню та води. Мабуть, це пов’язано з навчальним планом Рудеуса, але замість того, щоб негайно перейти до вивчення заклинань середнього рівня, я тренуюся, щоб мати змогу використовувати магічні формули без слів.
Можливість використовувати базову магію в ситуації, коли обидві руки зайняті, – розумна. Це легко усвідомити, але попри всі старання в мене нічого не виходить.
Мій наставник, бог меча, постійно говорив мені про розуміння. Я не надто в цьому розбиралася.
– Розуміння – це основа. – Ось що говорив бог меча.
Основою школи фехтування, що вдосконалювалася протягом багатьох років, є розуміння. Юній мені, якій не подобалися основи, наставник постійно говорив: основи-основи-основи. Я нескінченно тренувала базові рухи.
Завдяки цьому я отримала силу, що привела мене на рівень короля меча.
Метод навчання Рудеуса дуже схожий на стиль наставника. Коли хлопця немає поряд, пані Еріс часто говорить, що хоче використовувати приголомшливішу магію. Але я думаю, що все йде так, як треба. У справжній битві найнадійнішим магом є не той, що використовує потужну магію високого рівня, протягом довгого часу вимовляючи заклинання, а той, який залежно від ситуації вправно користується заклинаннями початкового і середнього рівня.
Раніше я думала, що від магів жодної користі в бою. Але тепер зрозуміла, що це не так. Моя думка змінилася після того, як я побачила бій Рудеуса.
Якщо є супротивник, що може швидко пересуватися, одночасно використовуючи магію для стримування опонента і для атаки, то це найскладніший ворог для мечника.
Я знаю, що поєдинки в селі проходили між Рудеусом і Полом. Пол у певному сенсі досі незрілий, тому в основному перемагав сина чисто шляхом сили. Як результат, можна сказати, що Рудеус отримав щось на зразок ідеальної тактики протидії мечнику… неймовірне досягнення завдяки щасливому збігу обставин.
Пол іноді здатен робити хороші речі.
Однак якби він помилився, Рудеус міг відмовитися від бою і поховати свій талант. Те, що хлопчина не здався, ймовірно, пішло від Пола, який ненавидить програвати.
Сподіваюся, що я колись зможу навчити його техніки, щоб перемогти Пола. Однак у Рудеуса немає таланту до стилю Бога Меча. Він намагається розуміти, але занадто багато думає. Він намагається опанувати основи і зробити їх ще логічнішими, що призводить до нелогічних результатів.
Враховуючи особистість Рудеуса, це непогано. Проте не підходить для стилю Бога Меча, де потрібно охопити все за одну мить і негайно прийняти рішення. Йому більше підходить стиль Бога Півночі або стиль Бога Води, однак Пол, здається, не навчав хлопчика цих стилів.
На жаль, я використовую лише стиль Бога Меча. Тому не можу навчати його сама і не можу дати підказку. Але в мене є знайомі. Через три роки, якщо Рудеус матиме намір продовжити вивчати фехтування, я познайомлю його з деким, хто знається на стилі Бога Півночі.
Наразі я можу лише продовжувати навчати Рудеуса основам стилю Бога Меча. Знаючи основи, він зможе швидко просуватися, навіть якщо почне вивчати стиль Бога Півночі. Звичайно, це тільки в тому випадку, якщо він матиме намір продовжувати вивчати володіння мечем.
Зараз він, здається, зайшов у глухий кут, не маючи наставника-мага, але колись Рудеус стане могутнім чарівником. Не знаю, чи досягне він божественного рівня, бо це, здається, чимось нереальним для людини, але він цілком може досягнути імператорського рівня.
Не знаю, що можна порадити для його розвитку. У нього була вчителька магії, Роксі. Не звинувачую її, що вона втекла від цієї проблеми. Швидше, я маю їй подякувати. Завдяки цьому, я навчилася магії.
Навчання у дурного вчителя погано вплине на учні… Гадаю, колись настане день, коли мені буде важко навчати когось фехтування.
Думки змінили напрямок.
Справді цікаво, чим займається Рудеус. На відміну від юної панночки, вільний від занять день, який називається вихідний, він завжди шукає нове заняття.
Якогось дня після вечері хлопець прийшов до моєї кімнати з книгою в руці та сказав, що хоче вивчити мову Звіробога. Цікаво, навіщо йому вивчати мову, якою користуються лише у Великому лісі, але Рудеусу знадобилося півроку, щоб вивчити її. У мові Звіробога немає складних фраз. Його знань достатньо, щоб вільно говорити на буденні теми.
Вивчивши мову, без особливої радості на обличчі Рудеус сказав:
– Тепер я завжди можу відвідати Великий ліс.
«І що ти плануєш робити в такому закритому місці?» Коли я запитала це, він збентежився.
– Га? Та нічого особливого… О, можливо там будуть гарненькі дівчата. З котячими вушками.
Так я отримала підтвердження. Цей хлопчина – син Пола, і він точно член родини Ґрейрат.
Так. Родина Ґрейрат дивилася на мене дивним поглядом. Мене не тривожить, коли на мене дивляться як на жінку, але з ними це не так. Вони дивились інакше. Більшість чоловіків спочатку дивляться на обличчя, потім прикидаються, що дивляться кудись в бік, коли дивляться на груди. Затим погляд спускається на живіт, далі на промежину і на стегна. Якщо вони стоять ззаду, то дивляться на сідниці.
Так завжди буває.
Але чоловіки родини Ґрейрат інші.
Спочатку я подумала, що вони також дивляться на обличчя та сідниці. Все добре, поки вони просто дивляться, а не намагаються зробити більше. Хоча останнє це в основному про Пола.
Я так думала, поки не помітила, що їхні погляди трохи дивні. Коли вони дивляться на обличчя, то їхні очі спрямовані трохи вище. Коли дивляться нижче пояса, то увага не на сідницях… Задумавшись над цим, я зрозуміла, що вони дивляться на вуха і хвіст. Так робила пані Еріс, пан Саурос та пан Філіп.
Я вперше поцікавилася, чому вони дивляться на вуха перед тим, як мала їхати в кареті по Рудеуса.
Пан Філіп, коли відповідав, навіть не змінився в обличчі.
– Бореасам подобаються звіролюди. – Він сказав це, дивлячись на мої вуха.
Також про Рудеуса сказали, що хоча він і не успадкував імені, як дворянин, хлопчина все одно належав до роду Нотос, тому з ним все інакше.
– Але він син Пола, тому йому дуже подобаються жінки. – Додав Філіп.
Я теж так тоді думала. Однак, коли я зустрілася з ним, Рудеус поводився як справжній джентльмен, що я насилу повірила, що він син Пола. Рудеус старанно працював, серйозно займався навчанням і мав чудовий самоконтроль, як тут не повірити, що він не син Пола… хоча про самоконтроль в певному плані ще рано говорити.
Але я дійсно думала, що Рудеус може бути не сином Пола.
Та, почувши його відповідь, змінила думку. Жодних сумнівів: Рудеус Ґрейрат – рідний син Пола.
– Справжній син свого батька. Хіба ж тебе задовольнять жінки однієї з тобою раси, еге?
– Я пожартував. Не говоріть так.
Але це не жарт, чи не так? Цей хлопчина у майбутньому стане бабієм.
Останнім часом в очах Еріс почав з’являтися блиск, коли вона дивилася на Рудеуса. Я не особливо знаюся на любовних справах, але для мене це дуже помітно, бо юна панночка виглядає точно так само, як Зеніт, коли вона запала на Пола.
Здається, Рудеус нещодавно почав вивчати мову Бога-Демона. Отже, після раси звіролюдей будуть демони? Невже він планує у майбутньому вирушити в мандрівку, щоб знайти дівчат по всьому світу?
Пол колись про це казав. Що хотів би обійти весь Центральний континент і створити собі гарем. Або щось схоже. Здається, він відмовився від цієї ідеї, коли його спіймала Зеніт з континенту Міліс, але, можливо, Рудеус успадкував це бажання?
Йой, яка нехороша пара батька і сина…
Ні, я поважаю Рудеуса. В цих словах ні краплі брехні. Єдина людина, яку я зневажаю, це Пол. У Рудеусі наразі помітні лише проблиски, він нічого не робив. Поки що.
Він достойний хлопчик. Так. Принаймні поки що.
– Що сталося, Ґіслейн?
Поки я копалася в думках, переді мною стала пані Еріс. Вона дуже виросла за останні два роки. Уперше ми зустрілися близько п’яти років тому. Тоді я подумала, що це самозакохана дівчина, якій нічим не допомогти.
На першому занятті з мечем, я тренувала її до того, що вона не могла встати. Однак Еріс напала на мене посеред ночі з дерев’яним мечем. Я швидко перемогла її, і вона на деякий час заспокоїлася, та попри це юна панночка кілька місяців невпинно спостерігала за мною, вичікуючи моменту.
Я і сама в дитинстві поводилася не найкраще, тому знайома з такою поведінкою. Через це відчувала до неї певну прихильність.
Спочатку, коли ми займалися фехтуванням, вона постійно скаржилася на те чи інше. Останнім часом від неї майже не чути нарікань. А після тогорічного дня народження вона досить рідко кричить і дбає про чистоту свого одягу. Гадаю, це мало пов’язано з уроками етикету, а більше спільного має з тим, що вона хоче показати себе з кращого боку перед Рудеусом.
Можливо Рудеус щось сказав їй на десятий день народження. Щось таке, чого навчився від Пола, слова, які чіпляють жіноче серце.
Якщо подумати, то на десятий день народження пані Еріс залишилися у кімнаті Рудеуса. Ні… Точно, ні, хай там що, а вони ще надто юні. Однак я не здивуюся, якщо колись ці двоє стануть парочкою. Не так багато чоловіків здатні витримати пані Еріс.
– Я думала про Рудеуса.
– Гм, чому б це? – пані Еріс нахилила голову. В її очах виднілася тінь ревнощів.
Не переймайтеся, я його не заберу.
– Мені цікаво, чому він вивчає мову континенту Демонів?
– Він казав про це раніше.
Справді? Я пригадую, що він багато чого говорив, але не пригадую, чи згадував він, чому раптом вирішив вивчати мови.
– Що він сказав?
– Колись це може стати в пригоді.
Якщо подумати, то він сказав щось подібне, коли ми вперше вийшли в місто і Рудеус записував ціни та назви товарів. Чи була від цього якась користь?
Пригадую, злодій з нашої групи добре розбирався в цінах на необхідні шукачам пригод речі. Якось він зайшов магазин і сказав, що нам потрібно купувати ліки тут, бо ціна вдвічі нижча від ринкової. Але пізніше виявилося, що це неякісний товар. Та подія залишила погані спогади.
Якщо гарно поміркувати про це, то без знання ринкових цін, ти не помітиш, коли тобі продадуть неякісний товар за ціною вдвічі або тричі вищою. Коли Рудеус питав, чи знаю я чим це корисно, я тоді не відповіла, але тепер розумію.
Завдяки урокам арифметики, мене більше не обдурять, коли даватимуть решту, але є ймовірність, що ціну завищать з самого початку. Уміння рахувати не робить мене торговцем, але є багато ситуацій, де це вміння знадобиться.
– Забудь поки про Рудеуса. Скільки б ти не ламала над цим голову, все одно його не зрозумієш. Ґіслейн, якщо у тебе є час, то пішли тренуватися з мечем.
Пані Еріс останнім часом з ентузіазмом присвячує себе фехтуванню. Не знаю чому, але, можливо, вона відчуває певний тиск.
Рудеусу зараз дев’ять. Юна панночка зустрілася з ним уперше, коли їй було дев’ять. Одразу очевидно, що він набагато зріліший, ніж Еріс у такому ж віці. Читання, письмо, арифметика і магія – з цим і так все зрозуміло, але він також володіє соціальними навичками і вміє спілкуватися. Він не знає етикету, але має манери. Поводиться, як чемний купець. Має почуття гумору, також помітна легка пустотливість, пов’язана з жінками, але це спадкове.
Відверто кажучи, є причини засумніватися, що йому насправді дев’ять років.
Якщо спілкуватися з ним тільки через листи, то з легкістю можна повірити, що йому сорок років.
Здається, це доволі популярний вид шахрайства у королівстві драконів. Грамотний бандит прикидається юним дворянином і пише листа доньці дворянина. Лиходії витрачають немало часу, щоб здобути її довіру, потім виманюють з безпечного місця, беруть у полон і продають у рабство.
Можливо, пані Еріс хоче взяти гору над Рудеусом хоч у чомусь. І це – володіння мечем. Що не може мене не тішити.
– Добре, Еріс. Ходімо на подвір’я.
– Так! – пані Еріс була у піднесеному настрої.
У неї талант до стилю Бога Меча. Якщо вона продовжить серйозно тренуватися, то колись може перевершити мене. Зараз вона на середньому рівні, але результати трирічного серйозного вивчення основ нещодавно почали проявлятися. Різкі та швидкі кроки. В її тілі почав рухатися бойовий дух. Якщо вона навчиться свідомо контролювати бойовий дух, то зможе досягнути вищих рівнів у стилі Бога Меча.
Якщо вона досягне ідеального контролю, то стане святою меча.
Це не таке вже й далеке майбутнє.
Не знаю, як сильно виросте пані Еріс, але у неї є всі шанси досягнути святого рівня, поки я її навчаю. І тоді я познайомлю її з наставником. Якщо буде можливо, я візьму з нами Рудеуса.
Цікаво, яке обличчя буде у наставника?
З нетерпінням чекаю цієї зустрічі.
- - - - - - - -
Ім’я: Еріс Б. Ґрейрат
Рід занять: Онука володаря Фіттоа
Особистість: Трохи жорстока
Може: Щиро слухати інших людей
Читання і письмо: Добре читає і пише
Арифметика: З діленням все ще погано
Магія: Не може використовувати заклинання без слів
Фехтування: Стиль Бога Меча, середній рівень (скоро досягне просунутого)
Етикет: Здатна поводитися, як панночка
Люди, які їй подобаються: Дідусь, Ґіслейн, Рудеус
~ ~ ~
Коментарі
Дописати коментар