Роман ЗЦВ. Розділи 25-26
Розділ 25. Народне ополчення | Розділ 26. Досвід отриманий з історії
Розділ 25. Народне ополчення
– Це вибрані тобою люди? – Роланд подивився на обшарпаних місцевих перед собою, відчувши бажання розвернутися і піти.
– Ваша Високосте, цих людей вибрали відповідно до ваших вимог, – сказав Картер. Він почав рахувати на пальцях. – Чоловік, не злочинець, старше 18 років і молодше 40, без фізичних вад… Я ретельно все перевірив.
Ну, він знав, що не варто очікувати багато. Зрештою, продуктивність у цьому світі була дуже низькою, вже нагодувати людей складно, не кажучи вже те, щоб гідно вдягатись. Як принц, він міг уникати подібного, лише виходячи із замку Роланд бачив людей одягнутих у лахміття та жебраків. Насправді навіть у столиці Ґрейкасла є професія збирачів трупів, які щодня на вулиці збирали тіла загиблих від голоду та спалювали їх.
То які ж методи ведення війни у цьому світі? Роланд заплющив очі та ретельно обдумав це. Гм… мабуть трохи ліпше ніж вулична бійка. Загалом, коли лорд вирішує вести війну (точніше, вступити у бійку, бо Роланд не думав, що те, чим вони займаються, можна назвати війною), то скликає зі своїх земель усіх знатних васалів, а ті в свою чергу скликали шляхетні сім’ї, що були їхніми васалами. Наприклад, герцог скликає графів, тоді як граф скликає віконтів, а віконт – баронів тощо.
Ці дворяни зазвичай мали групу лицарів та найманців як особисту армію. Вони головна сила на полях бою, тому мають бути забезпечені повною бронею та хорошою зброєю. Також вони рекрутують простих людей і селян у своїх володіннях для участі в боротьбі, відверто кажучи, основною метою їхньою є доставка провіанту для військ і, коли потрібно, закривали собою дірки на передовій як гарматне м’ясо. Найбільше страждає саме це «гарматне м’ясо». Щодо воїнів зі шляхетних сімей, якщо вони не загинуть на полі бою, то їх можуть захопити у полон, а потім обміняти на викуп.
Роланд не очікував, що дворяни, які проживали у Прикордонному Місті, допоможуть йому в боротьбі. Насправді вони не мали нічого спільного з Прикордонним Містом. Більшість із них були баронами, які жили у фортеці Лонгсонг, а їхні території також розташовувалися поряд з фортецею.
Бойова сила, що повністю складалася з прости людей, є дуже фантастичною річчю в цю епоху. Зрештою вони неосвічені, не можуть читати документи, не розуміють команд і не мають професійної бойової підготовки. Як їх можна порівняти з лицарями, що навчались володіти мечем з десяти років?
Картер підійшов до Роланда і прошепотів:
– Ваша Високосте, це взагалі неможливо. Погляньте, хто з них може тримати меч? Боюся, вони розбіжаться, як тільки побачать демонічного звіра, а це негативно вплине на нашу оборону. Пропоную взяти професійних найманців із Вербового Міста чи деінде для захисту міської стіни, а ці люди нехай займаються домашніми справами.
– Ні, я використаю їх, – відмовився від пропозиції Роланд. Він не має добрих почуттів до групи найманців, які працюють лише за гроші. Крім того, принц формує свою армію не тільки, щоб боротися з демонічними звірами. Історія довела, що сильна та потужна армія, яка має зв’язок з тим, що захищає, ефективніша, незалежно від того чи були це феодальні армії чи сучасні війська – вони підтверджували це правило.
– Ну, за вами останнє слово, – сказав лицар, знизавши плечима. – Тоді я завтра почну навчати їх, як правильно тримати меч? Хоча це не принесе великої користі…
– Тримати меч? Ні, спочатку ти вишикуєш їх у шеренги та займешся з ними бігом на довгу дистанцію. – Роланд раптом подумав, що його головний лицар, можливо, сам не мав такого досвіду. Тому йому довелося сказати: – Поклич мислився, якого ти приводив минулого разу, ви двоє першими побачите, що я робитиму.
**********
Сьогоднішній досвід Фаньна може бути неймовірнішим, ніж за попередні двадцять років.
Він на власні очі бачив четвертого принца, Роланда Вібмлдона! Принц пройшов поряд з ним і навіть усміхнувся йому. Боже, чи міг принц бути п’яним?
Три дні тому, коли Фаньна почув промову четвертого принца на майдані, він усвідомив, що ця зима буде відрізнятися від торішньої. Вони не поїдуть до фортеці Лонгсонг, а проведуть тут довгу зиму. Більшість з того, що говорив принц, було незрозумілим для нього, але він підтримував це рішення всім серцем. Два роки тому брат Фаньна загинув у нетрях фортеці Лонгсонг. Цілий місяць не було продовольства. Він міг розраховувати лише на мідь, яку заробляв, коли розвантажував судна на пристані, за цю мідь він купував темний хліб і ділився ним з братом. Але того року зима була дуже холодною. Халупу в нетрях наскрізь продував вітер, а те, що вони їли, навряд чи могло їх зігріти. Його брат захворів, утратив свідомість і більше не прокинувся.
У Прикордонному Місті в нього принаймні є будинок зведений з цегли, завдяки чому він міг не боятись тривалих снігопадів. Він також бачив пшеницю на пристані, що привозили з інших місць, її частинами перевозили до замку. Тому Фаньна одразу ж прийшов, як тільки почув звістку, що четвертий принц набирає ополчення.
Звичайно, причиною, яка спокусила його покинути роботу по добуванню гравію, була зарплата в десять срібних драконів на місяць. Це можна порівняти із заробітком досвідченого муляра! Він уже не молодий, до початку весни він планує взяти робітницю таверни Шеріл за свою дружину, але чи зможе він це зробити, якщо зараз не зможе заощадити грошей.
Що стосується обов’язків міліції та її майбутніх завдань, зазначених у повідомленні, Фаньна не звернув на це уваги. У будь-якому разі, це могло бути щось на зразок носіння речей знатних лордів або допомагати у патрулюванню. Їм ніколи не дозволять піднятися на міську стіну, щоб боротися зі скаженими демонічними звірами.
Процес відбору був дуже суровим, і Фаньна трохи злякався погляду лицаря у блискучих обладунках. На щастя, його відносно міцне тіло пройшло відбір, але багатьох худих хлопців головний лицар відсіяв. Зрештою, залишилась тільки сотня людей.
Але Фаньна не очікував, що саме Його Високість навчатиме їх!
Ті, хто пройшов, були виведені на порослу травою територію на захід од Прикордонного Міста. За їхніми спинами будували міську стіну, а перед ними простягся нескінчений Туманний ліс.
Принц звелів усім вишикуватись, а сам пішов одпочивати. Кілька днів тому йшов дощ, і земля все ще була мокрою. Вода просочувалася крізь шви взуття, приносячи відчуття дискомфорту. Не кажучи вже про незвичну позу, в якій принц змушував їх стояти. Вони повинні стояти з випрямленими спинами та тримати руки по швам.
Фаньна почувався виснаженим простоявши так чверть години. Це було важче, ніж розбити камінь молотом. Але він зчепив зуби, намагаючись і далі так стояти. Бо перед цим Його Високість сказав, що той, хто поворухнеться під час тренувань, не отримає яйце на обід. Боже, він так давно не їв яєць. Очевидно, інші думали так само, тому, незважаючи на ледь помітні хитання, вони теж намагались стояти, як треба.
Коли принц заявив, що вони можуть відпочивати, Фаньна виявив, що його спина вкрита потом і це всього лиш за півгодини. Ті, хто не витримав до кінця, були роздратованими, немов бачили, як яйця котяться геть.
Фаньна тільки не розумів, навіщо їм це потрібно? Простого стояння вистачить, щоб отримати додаткову пайку їжі?
Якби їх навчав не принц, Фаньна уже б почав голосно сперечатися.
Та після короткої перерви, другий наказ, який віддав Його Високість, був ще дивнішим. Він сказав, щоб усі в шерензі продовжували стояти. Якщо цього разу всі протримаються до кінця до отримають ще одне яйце на обід. Проте цього разу, якщо хтось поворухнеться, то всі втратять можливість отримати додаткове яйце.
Фаньна почув як хтось ковтнув.
Чорт, це була якась нова розвага у дворян? Вести їх за собою, прив’язавши мотузочкою морквину до палиці, але Фаньна не дурний осел!
…Але якщо всі протримаються до кінця, він зможе з’їсти на обід два яйця?
Це просто диявольська спокуса! Витерши слину, Фаньна вирішив стояти до кінця!
Розділ 26. Досвід отриманий з історії
– Ваша Високосте, який у цьому сенс? – раніше Картер думав, що принц Роланд був трохи свавільним, але тепер це схоже на втрату зв’язку з реальністю.
Щодо підготовки солдат, головний лицар думав, що нема нікого більш професійного, ніж він сам. Його сім’я має повний набір навчальних методів, коли хлопчика десяти років навчали як солдата, і той опановував володіння різними видами зброї за п’ять років. Якщо додати ще п’ять років, то він стане лицарем, добре знайомим з етикетом, – ясна річ, що це не міг бути виходець з простих людей.
Погляньте на цю групу бовдурів! Вони думають лише про їжу! А ще… яйця досить дороге задоволення!
Роланд недбало відповів:
– Просто стеж за ними і пам’ятай, що їх потрібно тренувати таким чином наступні кілька днів. Звичайно, я внесу деякі зміни, а деталі перелічу на папері.
В епоху холодної зброї за два-три місяці навчати професійних бійців? Роланд навіть не думав про це, йому не потрібні спартанські воїни, що можуть розірвати дикого звіра голими руками. Солдати не повинні бути сильними, вони мають бути дисциплінованими та виконувати команди без жодних вагань.
Як правило, сила групи перевищує силу одної людини, усе завдяки соціальним взаємодіям. Тому йому потрібно швидко сформувати з них військовий підрозділ. Сучасне військове навчання, з деякими модифікаціями відповідно до поточної ситуації, чудовий вибір. З його власного досвіду військової підготовки, на гуртування студентів із різних куточків країни у єдине ціле пішло лише півмісяця. Незалежно від того, що це за процес, ефект очевидний.
Тільки тоді, коли ця група людей повністю зрозуміє важливість дисципліни, Роланд може здійснити наступний крок плану.
Фаньна все-таки не вдалося отримати друге яйце на обід.
Їм довелося стояти вдвічі довше, ніж попереднього разу, і цей процес не закінчувався, доки в когось не слабнули ноги, від чого люди починали хитатись.
Саме тоді четвертий принц оголосив відпочинок і наказав слугам подати обід. Гнів людей на слабшого успішно змінився бажанням їсти. А Фаньна навіть запідозрив, що Його Високість не планував давати їм можливість отримати додаткову нагороду.
Обід був у чотирьох великих горщиках, які привезли возами з міста. Крім їжі там була купа дерев’яних мисок і ложок.
Фаньна облизнув губи, готовий кинутися разом з іншими до возів, але головний лицар зупинив їх усіх.
Його Королівська Високість звелів людям вишикуватися в чотири ряди та по черзі підходити за посудом. Ті, хто порушує порядок, отримають їжу останніми.
Натовп безладно вишикувався в чотири ряди. Фаньна пощастило бути першим у крайній колоні. Звичайно, деякі люди були незадоволені своїми позиціями, в рядах можна було почути звуки сварок і сутичок. Невдовзі лицар і кілька охоронців пройшли крізь натовп і виштовхали порушників спокою.
«Дурень», – подумав Фаньна зиркнувши на людину, що розпочала сварки. Скажений Кулак, найлютіший боєць у місті. Раніше він усюди спричиняв неприємності, покладаючись на свою грубу силу, але зараз йому доводиться слухняно присідати в кутку, все через спрямований на нього меч. Гляньте, який він жалюгідний тепер.
Фаньна відчув, що, мабуть, зрозумів, що подобається Його Високості.
Йому подобається порядок.
Вони повинні стояти у прямій лінії з випрямленими спинами, вишиковуватися в лінії, щоб отримати їжу, та завжди виконувати накази… Фаньна чув од деяких обізнаних торговців, які приїздили з великих міст, що деякі шляхтичі мали дивну звичку: вони не могли терпіти безлад і якщо щось було не на місці, вони не могли не робити так, щоб воно повернулось до належного виду.
На думку Фаньна такий тип людей просто нудьгує і не має чим зайнятись. Тож вони б навмисно створили б якісь проблеми, щоб зайняти себе.
Несподівано виявилось, що Його Королівська Високість теж така людина.
Коли підняли кришки горщиків, Фаньна відчув сильний аромат.
Привабливий запах, підхоплений вітром, подіяв на нього, як хороша випивка. Натовп зробився неспокійним, але лицар гаркнув, щоб люди затихли. «Схоже, нам знову доведеться вишикуватись», – подумав Фаньна.
Звичайно, щоб отримати їжу, четвертий принц наказав усім вишикуватись так само, як до цього вони брали миски та ложки.
Хоча їхні роти наповнились слиною, а в шлунках бурчало, та пам’ятаючи про те, що сталося зі Скаженим Кулаком, люди слухняно вишикувались і терпляче чекали своєї черги.
Глиняні горщики були наповнені гарячою пшеничною кашею. На подив Фаньна у ній навіть було сушене м’ясо! Хоча це була лише тоненька смужка, але все ж таки це м’ясо! Крім каші він отримав яйце, яке так хотів.
Фаньна похапцем з’їв кашу і навіть облизав дно миски. Він проковтнув яйце за один укус навіть не прожувавши. Оскільки Фаньна їв надто швидко, то випадково ошпарив язика.
Відклавши миску, Фаньна погладив живіт і відригнув. Давно він не насолоджувався такою смачною їжею. І найнеймовірніше те, що він насправді почувався ситим. Якщо порівнювати солодкість м’ясної каші з темним хлібом – то це небо і земля. Він навіть подумав, що якби міг їсти щось подібне щодня, то чи мало б якесь значення, якби одного разу йому б довелося битися з демонічними звірами на передовій?
Після обіду був тривалий відпочинок. Вони попрямували до міської стіни, а затим пішли до табору, де мешкають патрульні. До них підійшов могутній чужоземець і почав навчати, як ставити намет.
Фаньна знав його – мало хто зі старого району не чув про Залізну Сокиру. Його чудове уміння стрільби з лука вразило найдосвідченіших мисливців у місті. «Заждіть, то тепер Залізна Сокира служить четвертому принцу? Здається, я бачив, як він увесь час був поряд з лицарем. – Фаньна насупився. – Про що думає Його Королівська Високість? Це ж пісочник».
– Ви справді збираєтеся призначити пісочника капітаном? – у Картера було таке саме запитання, як у Фаньна. – Він не належить до Королівства Ґрейкасл, він навіть не з цього материка.
– Відьми також не належать Королівству Ґрейкасл, – сказав Роланд, – але вони всі належать Прикордонному Місту. До того ж, хіба ти не простежиш за ними для мене?
– Але, Ваша Високосте…
– Не хвилюйся, – Роланд поплескав лицаря по плечу, – у Прикордонному Місті немає значення походження людини. Доки вони не порушують закони королівства, вони мої піддані. Якщо ти справді переживаєш, то можеш обрати ще двох чудових капітанів. У будь-якому випадку команда зростатиме в майбутньому, тому можеш підготувати ще кількох кандидатів. До речі, я вже написав положення про навчання. Порівняно з пісочником, гадаю, тобі саме цьому ліпше приділити більше уваги.
Картер взяв з рук Роланда сувій пергаменту. Пробігшись очима від початку до кінця, він онімів од здивування. Зміст цих навчальних положень просто нечуваний. Наприклад, їм потрібно буде бігати навколо Прикордонного Міста з другої години дня і до заходу сонця. У настановах наголошувалось, що кожен повинен це виконувати, і в дорозі дозволялось допомагати один одному. Якщо ніхто не здасться, то вони отримають на вечерю додаткове яйце. Ще один приклад, коли вночі лунав свист, всі мали якнайшвидше одягнутись і хутко зібратися разом. Картер боявся, що з такими тренуваннями команда розійдеться за кілька днів.
Якщо перші положення уже важко зрозуміти, то останній повністю його збентежив.
«Щодня після вечері команда повинна відвідувати школу містера Карла для культурної підготовки».
– Ваша Королівська Високосте… Що означає «культурна підготовка»? Ви хочете навчити їх читати та писати?
– Я сподіваюсь на це, але часу надто мало. Карл зможе навчити їх лише простим словам і цифрам, щоб вони могли читати накази. Я особисто поясню цю частину Карлу. Тобі лише потрібно відправити їх туди.
– Але чому ви хочете це зробити? Від цього жодної користі в боротьбі з демонічними звірами.
– Хто це сказав? – Роланд позіхнув. – Загін, який добре бореться, має бути добре освіченим. Це досвід отриманий з історії.
Коментарі
Дописати коментар