Роман ЗЦВ. Розділи 43-44
Розділ 43. Будь сильною | Розділ 44. Прихована відповідь
Розділ 43. Будь сильною
– Старша сестричко Анно?
Нана почула стукіт кроків зі сходів, підбігла до дверей, щоб глянути хто йде, але з розчаруванням виявила, що прийшов Його Королівська Високість.
– Вона все ще працює, можливо, прийде пізніше. – Сказав Роланд, наблизившись.
– Робота? – Нана часто чула це слово від принца. – Ви маєте на увазі випалювання того сірого порошку?
– Саме так.
Нана надула губи і повернулася до столу. Вона подумала, що в неї також є робота, залишатися тут і лікувати поранених, які захищають місто.
– Що, тобі сумно, коли Анни немає? – Роланд усміхнувся і потягнув стілець, щоб сісти біля каміна.
– Угу, – чесно відповіла Нана, підперши рукою підборіддя. Справа не в тому, що вона не хоче лікувати постраждалих, просто… просто це страшно.
Дівчина добре пам’ятала, як лікувала Браяна. Чоловік був покритий кров’ю, немов просякнутий наскрізь. Червоно-коричневий згусток застиг на грудях, губи втратили колір і на них раз по раз з’являлась червонувата піна. А далі… вона знепритомніла.
Який сором.
Нана підняла голову і потайки глянула на Роланда. Вона побачила, що він відкинувся на спинку стільця та спав. Здається, принц теж втомився. Вона подумала, що його робота це будувати стіни, навчати солдат і захищати місто від демонічних звірів.
Коли він попросив її прийти сюди, дівчина довго вагалася, та зрештою не відмовила.
«Ти теж матимеш речі, що дадуть тобі жагу до життя, навіть якщо воно буде важким». – Нана не зовсім розуміла значення цих слів, але коли заплющувала очі, в її голові з’являлася Анна – ці блакитні очі схожі на озера повільно заповнювали собою все. Це теж причина, чому вона погодилася прийти сюди.
Нана хотіла бути такою ж сильною, як старша сестричка Анна.
Раптом унизу знову почулися кроки, дівчина зіскочила зі стільця, щоб поглянути чи цього разу прийшла Анна, але її зупинила невидима рука.
– Почекай хвилину, там не одна людина.
Нана притисла руку до грудей і невдоволено сказала:
– Ти налякала мене, сестрице Соловейко.
Незабаром двері відчинились – це був Браян, який відповідав за перший поверх:
– Міс Пайн, будь ласка, спустіться. Унизу пацієнт з опіками.
Це ж її робота, так?
Нана глибоко вдихнула:
– Зрозуміла.
Вона спустилася вниз, двоє охоронців були зайняті, вони несли постраждалого. Біля ліжка стояв невисокий чоловік, його обличчя було сповнене тривоги. Браян підійшов до пацієнта й обережно прив’язав руки й ноги постраждалого до ліжка. Затим він вивів невисокого чоловіка з кімнати і засмикнув шторки.
– Що сталося? – спустившись запитав Роланд, потираючи очі.
– Ваша Високосте, із шахти гори Північний Схил прибула важко поранена людина, схоже вона сильно обварилась.
Принц підійшов і глянув:
– Це паровий опік. З паровою машиною виникли проблеми? Де той, хто його сюди доправив?
– У коридорі, – Браян показав на двері.
– Я розпитаю про ситуацію, а це залишу на вас, – Роланд попрямував до виходу.
Нана повільно наблизилась до пацієнта, вивчаючи його краєм ока. Риси обличчя постраждалого немов оплавилися. Шкіра, яка мали би бути червоною, зробилася блідо-білою і нагадувала зморшкувату ганчірку. На шиї була купа пухирів, деякі розміром з перепелине яйце, кілька з них лопнуло і з них сочився слиз із кров’ю, від чого намокла подушка. У мерехтливому світлі його вигляд був жахливішим, ніж несподівана поява диявола у кошмарі.
Вона заплющила очі, відступивши на два кроки назад, коли дівчина знову їх розплющила то побачила батька, який стурбовано дивився на неї.
– Ти в порядку?
Нана кивнула, думаючи про слова Роланда «Тобі потрібно діяти з пораненими людьми так само, як ти дієш з маленькими тваринами». Вона ще раз підійшла до ліжка і простягла руки.
В її тілі виникло неймовірне відчуття, яке зібралося в долонях. Вона побачила, як з її рук стікає світло-зелена сяюча рідина, що крапала на поранене обличчя. Хоча для неї таке сяйво було звичним, інші його ігнорували. Потім рани почали змінюватися, ошпарена шкіра почала відпадати, а нова наростала зі швидкістю, помітною неозброєним оком.
Дихання пораненого поступово вирівнялося і, здалося, ніби він заснув.
Нана полегшено зітхнула, цього разу вона змогла впоратися краще, ніж минулого, так?
– Боже мій, то оце та цілюща сила, про яку говорив Його Високість? Я вперше її бачу, – вигукнув Тіґу Пайн. – Моя дорога дівчинко, ти така дивовижна!
– Це божественна сила, – сказав Браян зачудованим голосом. – Міс Пайн також зцілила і мене, коли я був поранений, щиро вдячний за це.
Ах, от дурень. Нана закрила обличчя руками, хіба він не знає, що в цьому найбільше заслуги сестриці Соловейка?
– Коли це сталося? – допитливо запитав Тіґу. – Чому я про це нічого не знаю?
– Кха… Її сила немає нічого спільного з богом, вона належить лише самій відьмі. – Роланд відсунув завісу та повернувся до кімнати, кашлянув і змінив тему: – Як постраждалий?
– Повністю зцілений, – схвильовано сказав Браян, – ніби й зовсім не постраждав! Ваша Високосте, з допомогою міс Нани кожен має шанс пережити битву під час Місяців Демонів!
– Якщо не помруть на місці, кожен матиме шанс вижити. – Принц кивнув і показав Браяну розбудити пацієнта. – Тебе звуть Тєтоу, так?
Чоловік на ім’я Тєтоу сів і розгублено озирався:
– Я… мені це сниться?
– Ні, – сказав Роланд, – це не сон.
– Ви…! Я бачив вас на площі! – чоловік, немов нарешті прокинувся від сну, зіскочив з ліжка та опустився на коліна: – Ваша Королівська Високосте, ви врятували мене?
– Це міс Пайн врятувала тебе. Вона відьма і має цілющу силу.
Серце Нани на мить завмерло. Чи можна говорити, що вона відьма так прямо? Звичайно, погляд чоловіка одразу ж змінився:
– Ві… відьма? Ваша Високосте, хіба вони не диявольські…
– Що за дурню ти кажеш! – Тіґу незадоволено вигукнув, випроставшись. – Моя донька не має нічого спільного з Дияволом. Вона врятувала тобі життя. Як думаєш, чи став би допомагати Диявол?
– Ні-ні! Пробачте мою грубість, – Тєтоу низько опустив голову. – Дякую, що врятували моє життя, міс Пайн.
Нана раптом відчула незрозумілу незручність. Вона негайно хотіла покинути кімнату, але голос в її голові неодноразово повторював: будь сильною.
Після того, як Тєтоу відіслали, Тіґу стурбовано запитав:
– Чи це справді добре, Ваша Високосте? Таким чином моя донька не зможе вести нормальне життя.
– Подумайте про хороший бік, містере Пайн, – втішливо сказав принц. – Ми повинні скористатися цією ситуацією, щоб зрушити ситуацію з мертвої точки. Завдяки цьому Нана зможе вільно жити в майбутньому. Інакше, коли вона стане старшою і її викриють, тоді, боюся, дівчині доведеться жити ізольовано від світу.
Вільно… жити? Нана не зовсім розуміла, що це означає, бо навіть зараз вона почувалася досить вільною. Але якщо вони зможуть досягти того, про що говорить Його Високість, старша сестричка Анна теж зможе спокійно виходити із замку, як і сама Нана. Можливо, вона навіть повернулася би до школи вчителя Карла, так?
Розділ 44. Прихована відповідь
Роланд повернувся до замку пізно, було вже темно і знову йшов сильний сніг.
Він зайшов до своєї спальні, зняв пальто, обтрусив сніг з коміра та повісив одяг на вішалку біля каміна.
– Ваша Високосте, вам не здається, що ви діяли надто поспішно?
Соловейко з’явилась перед принцом.
– Ти про Нану? – Роланд налив собі та Соловейку по склянці елю. Хоча напій був гіркішим за пиво, яке йому колись доводилось пити, він потроху звик до цього смаку.
Соловейко взяла склянку та тримала її в руці, проте не пила – очікувала відповіді принца.
– Немає кращого часу, ніж зараз. – Роланд випив ель і наповнив склянку ще раз. – Якщо ми хочемо використовувати силу Нани в Місяці Демонів, то не вдасться приховати її відьомську суть. Вона в мить може вилікувати смертельні поранення, на таке не здатні звичайні рослинні ліки чи кровопускання.
– Це благословення, що Прикордонне Місто знаходиться в найзахіднішій частині королівства. Тут, так далеко від центру, вплив церкви обмежений – на їхньому місці я б не витрачав купу золотих драконів на місце, що може щезнути у будь-яку мить. – Вів далі Роланд. – У місті навіть немає маленької церкви, а місіонер разом з дворянами давно повернувся до фортеці Лонгсонг. То що тепер ти думаєш про Прикордонне Місто? Це острів, відрізаний від зовнішнього світу.
– …Ти давно це спланував? – запитала Соловейко.
Роланд кивнув:
– Сніг перекриє дорогу до фортеці Лонгсонг, а пристань в моїх руках. У нас як мінімум три місяці, щоб змінити думку людей. У пропаганди доволі обмежений ефект. Тож нам потрібен ближчий контакт для усунення цього непорозуміння.
Ось чому він хотів за будь-яку ціну залишити Нану тут. Принц прагнув створити у цьому світі нову версію Флоренс Найтінгейл.
Ця легендарна пані завдяки своїй відданості та турботі про поранених, знизила їхній показник смертності з 42% до 2%. Солдати називали Флоренс Найтінгейл «Леді з лампою», а її дії високо підняли престиж професії медсестри.
Здібність Нани має ореол чудотворності, вона загоює рани за допомогою магії, і якщо поранений не помре на місці, він має шанс на життя. Це, мабуть, підніме бойовий дух ополчення набагато ліпше, ніж будь-яка зброя.
У той же час, завдяки тому, що її батько дворянин, який поступово занепадає, він часто має справу з мисливцями і фермерами, тому ставиться до простих людей приязно і навіть дозволив Нані навчатися у школі містера Карла. Якщо порівнювати з іншими дворянами, то навіть якийсь там барон не дозволив би своїй донці бути поряд з простими людьми – для нього вони були б людьми другого сорту.
– Чи можна це… справді зробити? – навіть Соловейко перед міццю Церкви почувалася маленькою і слабкою.
– Якщо не спробуємо, то не дізнаємося відповіді.
Роланд не очікував, що всі жителі міста змінять свої погляди, але принаймні загін, який він сформував, під його контролем, саме в них потрібно заронити насінини змін, а потім скористатися цим для поширення своїх ідей.
Трьох місяців вистачить, щоб змінити багато речей.
Соловейко якусь хвильку мовчала, а потім прошепотіла:
– Чому ти хочеш зробити це для відьом?
Звільнити продуктивні сили, стати могутнішим і отримати шанс здобути титул принца-наступника в боротьби за трон – такі відповіді не підходили в цей момент. Хоча Роланд інженер, але він багато грав у ігри, тож досвід двох життів – інженера і принца – підказали йому, що у нього є відповідь на ключове питання.
Він обдумав потрібні слова та повільно вимовив:
– Хіба я не говорив тобі раніше? Прикордонному Місту байдуже на твоє походження. Я сподіваюся, що колись відьми зможуть вільно ходити по моїм землям.
На цей раз Соловейка довго мовчала. У кімнаті було чути лише потріскування полум’я. Її профіль, під миготливим світлом, нагадував прекрасну картину.
Коли вона знову заговорила, Роланд відчув, що час відновив свій рух.
– Насправді тобі не потрібно цього робити. – Її голос був віддаленим, але ніжним. – Будь ласка, вибач мені за те, що я брехала тобі раніше… Мої сестри із Союзу Співпраці блукають так давно. Вони не хочуть багато. Просто безпечне місце для життя, навіть якщо це буде твій замок.
– Яка різниця між цим і життям у клітці? – Роланд похитав головою, а потім зрозумів, поглянувши на Соловейка широко розплющеними очима. – Зачекай… Ти хочеш сказати, що готова привести їх сюди?
Соловейко зітхнула, уникаючи зустрічатись очима з принцом:
– Якщо я зроблю так, ти станеш ворогом церкви.
– Церква надто багато хоче. – Невдоволено сказав Роланд. – Як тільки вони зачепляться за слова «влада короля дарована Богом», Церква почне конфліктувати з королівствами. Щодо Прикордонного Міста, то поки ми живемо ці три місяці, Церква не зможе нам нашкодити. Ми далеко від головних сил. Чи збере єпископ армію, щоб боротися зі мною? Мій батько цього не допустить, тому що це буде викликом королівській владі.
– …
Після того, як Соловейко поклонилась і пішла, Роланд ліг на ліжко та полегшено зітхнув.
Він сказав не все. Головні сили Церкви знаходяться за тисячі миль звідси. Відповідно до поширення новин у цьому світі, вони зможуть зреагувати лише наприкінці весни. Враховуючи велику відстань і його статус принца, найімовірніше Церква відправить посланця, щоб розвідати ситуацію.
Дорога туди-сюди займе близько півроку. На той час у нього повинні бути сили, щоб розібратися з ними.
Тож найбільша небезпека прихована не в Церкві, а в самих відьмах.
Це помітив лише Роланд.
Хоча зараз відьми у невигідному становищі, така ситуація не триватиме вічно. Відьми з’являються не завдяки успадкуванню сили через кров, а випадково пробуджуються без якихось правил. Це означало, що їх неможливо знищити, а кількість відьом, ймовірно, може зростати.
Церква поки що зберігає свою перевагу завдяки каменям божої відплати, але це всього лише компенсація в плані магічних сил. Якщо подивитись на цю ситуацію зараз, то пробудження відьом наділяє їх не тільки різноманітними здібностями, але навіть їхня фізична підготовка, розум і зовнішній вигляд перевершують звичайних людей.
По суті, відьом можна вважати «новим людством».
Що жорстокіше гноблення, то сильніший опір. Якщо відьми розпочнуть бунт, скільки шкоди це завдасть Ґрейкаслу? Коли ненависть, яку зрощує Церква, вийде з-під контролю, вона швидше за все перестане бути вибіркою та перетвориться на ненависть до всіх жителів королівства.
Роланд не хотів, щоб це сталося.
Тож йому потрібно почати з Прикордонного Міста. Створити структуру, що об’єднає обидві сторони, і розширити її на весь Ґрейкасл, а також на інші королівства на материку.
Він хоче створити світ, де відьми та звичайні люди зможуть співіснувати.
Коментарі
Дописати коментар