Роман ЗЦВ. Розділи 614-615
Розділ 614. Припущення Агати | Розділ 615. Віра похитнулася
Розділ 614. Припущення Агати
Повернувшись до замку, Роланд подивився на Агату:
– Ти що-небудь пригадала?
– Швидше за все, дослідження армії божої кари проходили після повного падіння Такіли, тож я мало що знаю, – вона повільно похитала головою. – Але… це не може бути так просто, як сказав церковник. Принаймні це не пояснює, як новий Папа перебирає на себе контроль над уже існуючими воїнами божої кари.
– Крім того, дуже дивно, що воїни армії божої кари, які виходять з-під контролю беруть на себе ініціативу і йдуть до Пустки. – Після короткого мовчання Агата продовжила: – Пустка, про яку ви всі говорите, чотириста років тому були Родючою Рівниною. Там нема нічого, крім руїн Святого Міста. І навіть якщо сказати, що їх привабили демони, то відстань занадто велика.
– Хто зна, – байдуже відреагував Роланд. – Ти ж сама бачила, що їхня кров також блакитна. Вони можуть бути не зовсім такими, як ми. – Його не надто цікавило, що там приваблювало армію божої кари. Наразі Роланд у першу чергу хотів знати їхні слабкі сторони, щоб ефективно запобігти діям воїнів божої кари на лінію фронту. Адже судячи з хвилі метання списів, без укріплень армія божої кари все ще становила неабияку загрозу. – Якщо ними справді керують голосом, то, можливо, здібність Луни тут знадобиться…
– Я не згодна з цим, – заперечила стародавня відьма. – Це буде занадто ризиковано.
– Це правда, що підкрадатися до командирів досить ризиковано, але ми можемо…
– Ні, я говорила не про Луну, – перебила Агата, – я говорила про тебе.
– Про мене? – здивувався Роланд.
– Для того, щоб Луна наблизилася до командира, їй потрібно скористатися туманом Соловейка. У такому випадку ти залишишся абсолютно беззахисним. Церква зможе легко вбити тебе, пославши безгрішну з особливою здібністю, – без вагань відповіла Агата. – Хоча ти смертний – слабкий і безсилий, але, якщо ми хочемо перемогти демонів, ти все одно незамінний. Тому найголовніше – захистити тебе. Ми не можемо так ризикувати.
– Я справді не можу зрозуміти: хвалиш ти мене чи критикуєш, – Роланд не втримався і гірко засміявся. – Коли прийде час, я буду носити божий камінь відплати.
– Божий камінь відплати – це лише запобіжний засіб, а не абсолютний захисний бар’єр, – прямо сказала Агата. – Навіть Соловейко не може гарантувати повної безпеки, але наразі ми не маємо кращого варіанту.
– Поки я жива, Його Величність не постраждає, – Соловейко не втрималася і з’явилася з туману. Було помітно, що їй не сподобалися слова Агати.
– Сподіваюся, що це так, – стародавня відьма не стала сперечатися, вона повернулася і пішла до виходу з кабінету, але зупинилася перед дверима.
– Що таке? – запитав Роланд.
Агата заговорила після короткого мовчання:
– Не знаю, варто мені говорити це чи ні… Причина, чому пані Акаліс змогла стати королевою Падучої Зорі і лідеркою поміж трьох головних відьом, полягала не тільки в її надзвичайній силі, а також у тому, що її інтелект і методи були набагато кращими, ніж у більшості відьом. Кілька разів її рішення рятували Федерацію від розпаду. Без пані Акаліс Такіла не змогла б протягнути так довго. Багато хто вважав, що якби вона народилася на передодні Першої Битви Божої Волі, то їй давно вдалося б закінчити цю безнадійну війну.
– Що ти хочеш сказати?
Вона повернулася і насупилася:
– Я хочу сказати, що надзвичайні воїни, на яких пані Акаліс покладала надію врятувати відьом, не повинні бути такими.
– Ти думаєш, що нинішня армія божої кари не така, якою мала би бути 400 років тому? – здивовано запитав Роланд.
– Воїни божої кари не бояться магії, не панікують і мають надзвичайну силу. Здається, вони справді мають велику перевагу над демонами, але… вони не можуть відіграти вирішальну роль. Крім того, потрібно, щоб їх супроводжував командир, тож навряд чи воїни божої кари зможуть здійснювати атаки на великій відстані. Я не думаю, що пані Акаліс стала б покладати великі надії на таких воїнів. – Агата зітхнула: – Звичайно, це лише мої припущення. Боюся, тільки церкві відомо, що сталося з Федерацією після падіння Такіли.
Після того, як вона пішла, Роланд ще довга був у роздумах.
У словах Агати був сенс. Невже справді план армії божої кари, для втілення якого королева Падучої Зорі принесла такі великі жертви, мав на меті створення такої дорогої і незручної машини для вбивства?
Саме тоді, коли Роланд зібрався вийти з замку, щоб подихати свіжим повітрям, печатка прослухування, яку носила Соловейка, раптом видала звук.
– Це Блискавка! Я на північному заході, над Хребтом Холодного Вітру! Ворог Відступає! Повторюю, ворог відступає!
– Відступає?
– Вони тікають до Святого Міста, куу! – додала Мейсі.
– Зрозумів. – Роланд негайно покликав особистих охоронців, що стояли за дверима: – Повідомте Залізу Сокиру, Едіт, герцога Кельвіна і всіх членів штабу, щоб вони зібралися у замку для наради.
«Це, безперечно, хороша новина», – схвильовано подумав Роланд. Він не очікував, що переможені воїни церкви покинуть Хребет Холодного Вітру і відступлять прямо на плато Гермес. Це давало йому шанс евакуювати мешканців міста до того, як Святе Місто знову захопить Хребет Холодного Вітру.
– Вони налякані, – засміялася Соловейко.
– Можливо, і так, але відступ означає, що Святе Місто не може надіслати їм підкріпленні за короткий проміжок часу, – Роланд погладив підборіддя. – Наші попередні припущення були правильними. Це військо з понад тисячі людей – авангард, який Папа послав з примхи. Якщо вони не візьмуть на себе ініціативу атакувати нашу оборонну лінію, то я справді мало що можу зробити церкві.
Вибір такого плану дій певною мірою означав відмову від Хребта Холодного Вітру. Адже місто знаходилося надто близько до Гермеса. Тепер, коли з’явився шанс не допустити використання пігулок берсерка на містянах, Роланд одразу ж відчув значне полегшення.
У приймальні швидко зібралися потрібні люди. Роланд переказав інформацію, отриману від Блискавки, й обвів поглядом присутніх:
– Є питання?
– Ваша Величносте, чому вам просто не захистити Хребет Холодного Вітру? – спантеличено запитав герцог. – Місцевість там має багато перепон, а дорога до Святого Міста всього одна. Хіба те місце не вигідніше за оборону підніжжя гори?
– Це виглядає так, ніби там багато перепон, але насправді місто з трьох боків оточено горами, а скелі нависають прямо над Хребтом Холодного Вітру. Вистачить лише мотузки, щоб легко прорвати лінію оборони. – Роланд повів рукою: – Це детально обговорювалося у Беззимному місті. Можете запитати подробиці в Едіт. У когось ще є питання?
Побачивши, що ніхто не зреагував, він віддав наказ:
– Тоді операція з евакуації буде проведена першою армією. Запаси зерна і золоті дракони наразі можна відсунути вбік. Головне – це жителі. Неважливо, буде це переконання чи примус, я хочу, щоб у Хребті Холодного Вітру не залишилося жодної людини. Крім того, якщо переконуватиме представник місцевої знаті, це буде більш ефективним. Особливо, якщо це буде знаменита Перлина Півночі, – Роланд зробив паузу. – Залізна Сокиро, Едіт – ви обоє відповідаєте за цю справу.
– Слухаюся!
– Як накажете, Ваша Величносте.
– Що стосується штабу, – він подивився на Джеза Сіерте й інших, – ваша місія полягає в допомозі герцогу північного регіону розселити евакуйованих людей. Зокрема підрахувати кількість, зареєструвати їхні особи, а також організувати житло й харчування. Зрозуміло?
– Так, Ваша Величносте, – хором відповіли вони.
– Чудово. Починаємо діяти! – Роланд ляснув по столу.
Розділ 615. Віра похитнулася
Святе Місто Гермес, Небесна Вежа.
Квапливі кроки вартового порушили тишу круглої зали. Звук металевих чобіт, що вдарялися об мармурову підлогу, лунав чітко і різко. Теврон з легким незадоволенням відклав сніданок і подивився на знервованого відвідувача.
– Що таке?
– Ваша Світлосте, дещо сталося у Хребті Холодного Вітру, – вартовий підійшов ближче і прошепотів архієпископу на вухо. – Схоже, єпископ Соллі Дал отримав там серйозне поранення, – далі відвідувач швидко розповів усе, що почув.
– Що ти сказав?! – Теврон настільки здивувався, що не повірив власним вухам. – Більше ніж половина передового загону була вбита, а Соллі важко поранений? – старий єпископ схопив вартового: – Де він зараз?
– Його відправили до лікарні.
– Де воїни божої кари?
– Їм наказали залишатися там, де вони є. Зараз вони зібрані у залі собору.
– Негайно повідомте Його Святості Папі і архієпископці Ел про цю справу. Також ізолюйте всіх, хто був у передовому загоні. І закрийте ворота собору – тимчасово забороніть іншим вірянам входити і виходити! – він уже не хвилювався про сніданок. – Я зараз же іду до лікарні.
– Слухаюсь, Ваша Світлосте!
Як це могло статися?
Теврон відчував, як калатало серце. Передовий загін складався з 1300 осіб, 300 з яких це воїни божої кари. За логікою, проблем з Хребтом Холодного Вітру не мало виникнути. До того, як Соллі підвищили до єпископа, він був загартованим у битвах головним суддею, а також одним із найздібніших підлеглих Його Святості Мейна. Навіть якби передовий загін зіткнувся з демонами чи звірами Пустки, втрати не могли бути такими великими!
Хоча сум’яття просочилося до серця, але розум старого єпископа ще був досить ясним. Найважливішим, що потрібно було зробити в цей момент, заблокувати поширення новин, аби не похитнути віру інших. А далі він мав якнайшвидше дізнатися, з чим Соллі Дал зіткнувся у Хребті Холодного Вітру!
Коли він прибув у лікарню, Ел вже була там – очевидно, вона мала інші канали отримання інформації. Вони переглянулися і з похмурими обличчями зайшли до палати Соллі.
Безгрішна відьма дбала про постраждалого архієпископа. У нього не було однієї руки, а рана була туго перев’язана бавовняною тканиною. Коли він побачив двох інших архієпископів, розгублений погляд Соллі раптом сфокусувався, поранений з зусиллям сів.
– Ти можеш іти, – сказав Теврон безгрішній і допоміг Соллі. – Як твоя рана?
– Я маю зустрітися з Його Святістю Мейном! – прогарчав поранений. – Відведіть мене до таємної зони!
– Спочатку розкажи нам, що сталося, – холодно сказала Ел. – І тоді ми подумаємо, відправляти тебе до Папи чи кинути в темницю, де ти будеш чекати на рішення трибуналу.
– Прокляття, зараз не час для суперечок, – скрипнув зубами Соллі. – Хребет Холодного Вітру – це пастка. А вогнепальна зброя Роланда Вімблдона набагато жахливіша за зброю Тіфіко. Мені потрібно повідомити Його Свят…
– Я не хочу, щоб мене тримали в невіданні, поки я прикриваю влаштований тобою безлад, Соллі Дал! – раптом підвищила голос Ел. – Ти хоч знаєш, яким соромом було твоє повернення? Коли передовий загін повернувся, всі побачили сум’яття і спустошення твоїх воїнів! Люди у Святому Місті вже почули про це і почали ставити запитання. Якби я не сказала трибуналу заарештувати кількох балакучих осіб, уже завтра чутки про це розійшлися по всьому місту! – Вона схопила Соллі за комір: – Ти маєш розуміти, наскільки все серйозно!
Теврон знав, Ел мала рацію. Загинула понад сотня воїнів божої кари – це дорівнювало загальній кількості бійців армії божої кари, яких церква втратила за останні два роки. А ворогом було лише маленьке місто в горах. Це, безперечно, було ганьбою для церкви.
Але більш фатальним могло стати поширення цієї інформації – віра людей зазнає серйозного удару.
Відколи воїни божої кари були послані на поле бою, щоб протистояти демонічним звірам, про них ходили чутки, як про всемогутніх і непереможних. І це здавалося правдою – навіть жахливі і люті величезні демонічні звірі не могли зрівнятися з армією божої кари. То який ворог міг їх перемогти?
Саме тоді, коли Теврон збирався сказати кілька слів, щоб переконати його, двері палати раптом відчинилися.
– Сподіваюся, я не запізнилася, – зайшла біловолоса відьма Зеро. – Його Святість хоче зустрітися з вами і просить поки що не розголошувати подробиці битви. Чи можете ви йти самі?
– Пані Зеро, ми не можемо… – запротестувала Ел.
Зеро перебила її:
– Не переймайтеся, Папа всього лише стурбований тим, що таємниця армії божої кари може стати відомою. Коли він закінчить ставити запитання, я все вам розповім.
– Яка таємниця?
– Прошу вибачення, але я нічого не можу сказати, – усміхнулася Зеро, – бо я теж не знаю.
– Я… можу іти, – Соллі насилу піднявся з ліжка, але, зробивши два кроки, впав на підлогу.
– Не потрібно бути таким упертим, – безгрішна клацнула пальцями – і в ту ж секунду двоє охоронців таємної зони у синіх плащах зайшли до палати і підняли єпископа. – Як тільки ми прибудемо до центральної таємної зони, ви зможете пересуватися на кріслі колісному.
– Проклята сука, – люто виплюнула Ел після того, як Соллі і Зеро пішли, а потім, не озираючись, вийшла з палати.
Теврон з похмурим обличчям дивився на постать безгрішної, що віддалялася, і не вимовив ані слова.
……
Коли він спускався кам’яними сходами у глибоку западину під церквою, обличчя Соллі стало схвильованим. Очевидно, це був перший раз, коли єпископ потрапив до центральної частини собору, навіть його дихання трохи прискорилося.
– Цього разу армія божої кари зазнала великих втрат, як ви збираєтеся пояснити це пану Мейну? – запитала Зеро, особисто штовхаючи крісло колісне, на яке сів Соллі, до механізму, що він у серце таємної зони.
– Ця невдача сталася через мою необережність. Я готовий прийняти будь-яке покарання. – Архієпископ на мить завагався: – А ще… я хотів би звернутися до Папи з проханням, щоб і самому стати воїном божої кари.
– Упевнені? Що хочете відмовитися від чудової посади єпископа і перетворитися на одну з маріонеток армії божої кари?
– Вони не маріонетки! – Соллі не втримався від заперечень: – Кожен воїн божої кари – хоробрий і рішучий боєць. Ось чому вони присвятили своє життя боротьбі за славу церкви! Але я підвів їх і завдав церкві незмірних втрат. Найкращий спосіб компенсувати це – особисто стати одним і з них, щоб виправити власні помилки!
– Он як? – Зеро знизала плечима: – Але я не думаю, що Папа на це погодиться.
– Я докладу всіх зусиль, щоб переконати його. Я вірю, що пан Мейн…
– Причина не в цьому, – вона похитала головою. – Для перетворення воїна армії божої кари потрібна кров відьми, а відьом непросто знайти. Тепер, коли ви втратили руку, навіть якщо вам вдасться пройти ритуал, ваші бойові здібності будуть значно знижені… Скажіть, чи стане Папа витрачати кров відьом на бракований продукт?
– Що ти сказала? Стривай… зупинися!
Зеро, штовхаючи крісло колісне, пройшла довгим коридором і зупинилася у самому кінці, біля зони механізмів.
– Є якась проблема?
– Церемонія перетворення армії божої кари – це таємниця, яку може знати лише Його Святість Папа. Звідки ти знаєш, чого вимагає церемонія? – Соллі вирячив очі. – Пан Мейн ніколи б тобі про це не сказав!
– Твоя правда, він би не сказав. – Після того, як охоронці відчинили клітку, Зеро спокійно заштовхала Соллі всередину: – Але мені і не потрібно, щоб він говорив, бо… Папа – це я.
– Що ти… сказала? – Соллі з недовірою озирнувся – і побачив слабке світло, що летіло до нього.
Коментарі
Дописати коментар