Роман ЗЦВ. Розділи 616-617
Розділ 616. Наближається буря | Розділ 617. Троянда Хребта Холодного Вітру
Розділ 616. Наближається буря
……
Навколо лунав пронизливий рев.
Між громоподібним гуркотом Зеро чула лише слабкі болісні крики і стогони.
Попереду була стіна щитів, яку сформували воїни божої кари, позаду них повільно просувалася армія суду – це була формація, призначена для протидії натиску демонічних звірів. Але величезні щити були не менш ефективними проти луків, арбалетів і навіть вогнепальних трубок. Залізного щита товщиною в палець цілком вистачало, щоб заблокувати вогонь потужних арбалетів, навіть вогняні трубки Тіфіко не могли його пробити. Єдиний недолік – вони надто важкі, тому лише воїни божої кари могли нести їх як під час маршу, так і під час бою.
Але цього разу щити не спрацювали.
Час від часу воїнів божої кари розривало надвоє свистячими залізними кулями, і також страждали люди, що стояли за ними. У проривах швидко здіймався кривавий туман. Воїни, що не гинули на місці, хапалися за власні кишки чи пошкодженні кінцівки, стогнучи в агонії і підриваючи бойовий дух товаришів.
– Так далі тривати не може! Нехай армія божої кари наступає! – крикнув один з командирів.
– Я згоден, пане Соллі, – інший командир стиснув кулаки. – Ці залізні кулі можуть летіти лише прямо, але їхня швидкість стрільби невисока. Тож правильний підхід – розсіятися. Так ми не будемо легкою мішенню!
– Зрозумів. Передайте наказ: розсіятися і кинутися в атаку!
Зеро почула, як Соллі віддав наказ атакувати.
Але в цей момент на поле бою вийшла нова зброя.
Звук, який вона видавала, нагадував нескінченне торохтіння дощу, а також дзижчання золотих клинків. Передній край бойової лінії раптом закрила хмара диму і пилу, а воїни, що наступали, упали на землю, як скошена пшениця. Зеро навіть не побачила, звідки прийшла атака.
Обличчя командирів зблідли.
Усі зрозуміли, що результат битви вже вирішений.
Раптом до вух Зеро долинув шиплячий звук прорізаного повітря. Воно було різким і непомітним, ніби шипіння отруйної змії.
Небезпека!
Вона поглянула в той бік, звідки лунав звук, і підсвідомо хотіла ухилитися, але згадала, що це тіло не належало їй.
На жаль, Соллі Дал не був таким пильним, як вона.
Залізна куля звалилася прямо з неба, ударилася об землю прямо перед ним, а потім підскочила і черкнула по тілу єпископа.
Зеро змогла відчути, як перед очима все обертається, а потім тіло упало на землю.
З плеча Соллі лилася кров, у тому місці, де мала знаходитися рука, нічого не було. Він зціпив зуби, щоб не закричати від болю.
До нього поспішно кинулися люди.
– Ваша Світлосте!
– Боже милостивий, ваша рука…
– Відступ! Нехай всі відступають!
– Заберіть пана Соллі та йдіть, я прикрию відступ!
На цьому спогад обірвався.
Зеро розплющила очі – і перед нею знову з’явилися призматичні кристали божого каменю, а також таємний храм, що знаходився глибоко під землею.
«То ось що сталося». Вона опустила голову і не змогла втриматися від посмішки.
Тепер все набувало сенсу.
І те, яким чином Роланд Вімблдон зміг перетворитися з невідомого прикордонного володаря на нового короля Сірого Замку всього за півтора року. І те, як йому вдалося перемогти лицарів герцога та армію берсерків другого принца у багатьох битвах. А також як йому вдалося захопити Королівське Місто всього за один день. Ось – причина.
Безперервний гуркіт, запах пороху, що витав у повітрі… Усе це безперечно свідчило, що він володів новим видом вогнепальної зброї. Трубки на сніжному порошку Тіфіко були всього лише імітацією, яка навіть не могла зачепити ворога.
Якби Зеро не бачила цього «на власні очі», то ніколи б не подумала, що зброя зі сніговим порошком справді може мати таку величезну силу.
Звичайно, вона не вірила, що це – таємниця, яку передавали в родині Вімблдонів. Інакше Тіфіко і Ґарсія також би знали про це.
Жодного сумніву, Роланд зіткнувся з чимось у Прикордонному Місті, що і привело його до теперішнього успіху.
Можливо, це було справою рук відлюдників, які володіли стародавніми таємницями – після розпаду Федерації з частиною майстрів, які допомагали місцевим, назавжди був втрачений зв’язок. Серед них було багато видатних людей, тому існувала велика ймовірність того, що саме вони розробили цю складну зброю.
Або, можливо, це артефакти, що були сховані глибоко в Непрохідних горах – історичні записи в бібліотеці говорили про руїни невідомого походження, які розташувалися на краю Пустки. А причиною остаточного розпаду Федерації стало відкриття підземного лабіринту.
Однак Зеро більше схилялася до думки, що здібність якоїсь відьми наділяла звичайний сніговий порошок такою смертоносною силою.
Саме з цією причини четвертий принц змінив своє ставлення, почав вербувати велику кількість відьом і допомагати їм виправити несправедливість, з якою вони зіткнулися.
Але її здогадки не були важливими… Щоб це не було, Роланд Вімблдон мав володіти цією інформацією.
Як тільки вона поглине Роланда, то буде знати точне походження зброї.
– Пані… Зеро? – капітан охорони, який стояв біля виходу з клітки, відчув хвилювання, коли побачив, що вона довгий час не рухалася.
Зеро придушила хвилювання в серці, повністю стерла посмішку з обличчя, після чого повільно вийшла з клітки:
– Зі мною все гаразд. Передайте розвідці, щоб вони негайно відкликали всіх безгрішних відьом, які ще перебувають у королівстві Світанок.
– Всіх? – здивувався капітан. – Але ж план, який ви склали раніше…
– Вирішальна битва на носі, – карбуючи слова, сказала Зеро. – Я хочу побачити всіх.
Не було ні найменшого сумніву, що ситуація у королівстві Світанку блідла у порівнянні зі знаннями в голові Роланда.
Величезна сила, дивовижна дальність і доступність для звичайних людей – уже самих думок вистачало для того, щоб зрозуміти наскільки все це було важливим.
Якщо вони зможуть масово виробляти цю зброю до появи Червоного Місяця, то шанси Святого Міста перемогти демонів значно зростуть.
А вона сама зможе наблизитися до Божої Волі.
*******************
Північний регіон Сірого Замку, місто Глибока Долина.
Після вечері Іфі повернулася до своєї спальні у замку, і не змогла стримати позіхання. За останні пів місяця, крім проведення операції «Вирвати Ікла», вона не сиділа без діла з моменту приїзду до міста. Спочатку Іфі допомагала першій армії охороняти табір, а потім пішла разом з Едіт та іншими у Хребет Холодного Вітру, щоб пересилити місцевих жителів. Хоча вона була дуже зайнята, але її життя стало насиченим.
Коли Іфі заспокоїлася, то побачила, що небойові відьми справді мали свої унікальні переваги. А вона сама, якщо не брати до уваги магічної здібності, мало чим відрізнялася від звичайних людей.
Завдяки повсякденному спілкуванню сестри Союзу Відьом поступово прийняти її. Коли Іфі була на варті, Мейсі навіть уперше привіталася з нею, хоча Блискавка виглядала вкрай незадоволеною цим.
Вона не сподівалася, що її пробачать, і тому планувала діями загладити помилки, зроблені в минулому. Іфі навіть було байдуже до того, чи стане вона зрештою однією з сестер, як вони називали одна одну. Все, чого відьма хотіла, це спокутувати власні гріхи.
Спокутувати свої гріхи перед єдиною подругою Енні.
Коли Іфі збиралася лягати спати, у двері постукали.
Вона відчинила їх і з подивом побачила, що у коридорі стояла лідерка Сонного острова, пані Тіллі Вімблдон.
– Я хочу поговорити з тобою про Союз Криваве Ікло, – зітхнула Тіллі, – а також про Гайді Морган і… Енні.
Розділ 617. Троянда Хребта Холодного Вітру
У кімнаті Іфі мовчки слухала розповідь Тіллі про заснування Союзу Криваве Ікло і справжню мету Гайді Морган. Коли вона почула, що Небесне Полум’я передала Енні вельможам, то відчула, як щось стиснулося у серці.
– Гайді… де вона?
– Вона отримала заслужене покарання, – відповіла Попіл, яка стояла позаду Тіллі. – Крім того, під час арешту Небесне Полум’я намагалося чинити опір, тому пішла тим же шляхом, що і Гайді.
– Он як… дякую, – тихо сказала Іфі.
Щойно стиснуті кулаки мимоволі розслабилися – і вона несподівано почала відчувати себе трохи пригніченою.
Хоча винуватці, які відповідали за все це, заплатили відповідну ціну, Іфі не відчула особливого полегшення. Навіть навпаки, вона почувалася розгубленою, бо втратила тих, на кого могла вилити гнів. І як єдина, хто не була покарана, її гріх став ще серйознішим.
– Сподіваюся, ти допоможеш Сонному острову повернутися на правильний шлях, – сказала Тіллі після короткої паузи. – Решта учасниць Союзу Криваве Ікло були обмануті і підставлені Гайді, так само як і ти. Їх не слід вважати причетними чи піддавати упередженням. Хоча знущання бойових відьом з відьом підтримки було помилкою, але ситуація навпаки не набагато краща.
Без особливих вагань Іфі кивнула і сказала:
– Я готова вам допомогти.
Мабуть, не очікуючи, що співрозмовниця так швидко погодиться, Тіллі виглядала трохи здивованою:
– Чудово, що ти погодилася.
– Що мені робити?
– Просто розкажи іншим учасницям Союзу Криваве Ікло про вашу з Енні історію. Я розкрию злочини Гайді всім, – сказала Тіллі. – Після повного знищення церкви я пошлю людей до Вовчого Серця на пошуки відьом, ув’язнених знаттю. Якщо вони ще живі, Його Величність Роланд подбає про їхній порятунок.
– Зрозуміла.
Якщо існував якийсь спосіб полегшити цей гріх, вона готова зробити все можливе.
– Ти… як? – Тіллі раптом нахилилася і провела рукою по щоці Іфі. Та негайно відчула, як по обличчю побігло тепло.
– Все гаразд, – Іфі кліпнула очима. – Я просто трохи… сонна.
П’ята принцеса деякий час мовчки дивилася на неї, а потім сказала:
– Не засмучуйся надто сильно. Відпочивай.
Лише після того, як кроки двох відьом затихли, Іфі безсило лягла на ліжко.
Вона не плакала.
«Це всього лише природна реакція організму», – сказала собі Іфі.
Справа була не у смутку чи боягузтві.
Це – лише доказ того, що вона сумувала за Енні.
Сльози потекли швидше.
*******************
Роланд сидів за столом і читав статистичний звіт штабу про евакуацію. Від мерехтливого вогника свічки на столі у нього паморочилася голова – він вже давно не читав уночі при такому освітлені і тепер це викликало певну незручність. Роланд думав, що йому вдалося наблизити місцеву цивілізацію до сучасної епохи, але все повернулася на круги своя, коли він прибув до міста Глибока Долина.
Не було ні душу, ні мила, ні електрики… Це місце не було набагато кращим за Прикордонне Місто, коли він вперше туди прибув. Початок індустріалізації тільки зародився у західному регіоні, перед ним було ще багато роботи, якщо він хотів заповнити всю країну димоходами і котлами.
Роланд відклав звіт і вже збирався потерти очі, коли пара м’яких невидимих рук торкнулася до його чола, ніжно масажуючи.
– Дякую, – він повернув голову і безмовно поворухнув губами, після чого продовжив переглядати звіт.
За відсутності Барова Джез Сіерте чудово справлявся з обов’язками офісного помічника. Принаймні з підрахунком людей і складанням звітів чоловік справлявся на відмінно, анітрохи не поступаючись молодим чиновника ратуші, що пройшли спеціальне навчання.
– Скільки з них готові поїхати у західний регіон?
– Принаймні 70%, Ваша Величносте, – відповів Джез. – Хребет Холодного Вітру не надто приємне для життя місце. Я запитав герцога і він сказав, що якби не потреба стежити за діями церкви, там би взагалі не було міста. Більша частина з 30% мають власні поля або майстерні у північному регіоні.
– Чудово. План можете складати вже зараз. Постарайтеся, щоб кораблі не поверталися порожніми. Нехай вони щоразу беруть з собою групу людей і швидше повертаються у західний регіон.
– Але тоді герцог Кельвін…
– Я поясню йому, – сказав Роланд і зробив ковток чаю. – Після війни, незалежно від того виграємо ми чи програємо, нам більше не потрібно буде розміщувати людей у Хребті Холодного Вітру…
– Щось не так, Ваша Величносте? – спантеличено запитав Сіерте.
– Ні… нічого, – після того, як він сказав «незалежно від того виграємо ми чи програємо» Соловейко раптом ніжно закрила йому рота, примушуючи стримати слова. – У будь-якому випадку, просто робіть так, як я сказав.
– Як накажете, Ваша Величносте.
Щойно Джез зібрався піти, як особистий охоронець Шон штовхнув двері і зайшов до кабінету.
– Ваша Величносте, біля замку стоїть жінка, яка бажає з вами зустрітися, але її зупинила охорона. Коли це сталося, вона стала на коліна і сказала, що не піде, поки не побачить вас.
– У цей час? – Роланд підсвідомо глянув у вікно. Все місто огорнула тиха ніч.
– Так. Здається, вона навмисно чекала на таку пізню годину. Протягом дня я бачив її двічі неподалік замку, і… – Шон завагався. – Вона назвала себе «пані Вімблдон».
Почувши таку відповідь, Роланд мало не вдавився слиною. Цього не могло бути! Наскільки йому відомо, четвертий принц ніколи не був у північному регіоні, тож і коханці було взятися нізвідки! Однак слів було недостатньо, щоб довести це, тому, подумавши трохи, він вирішив зустрітися з нею, щоб розпитати. По-перше, щоб розвіяти сумніви Соловейка, а, по-друге, йому теж було дуже цікаво. Якби невідома жінка була дворянкою, то можна було б сказати, що це всього лише романтична забаганка. Але якщо вона була простолюдинкою, то така брехня могла стати справді серйозним злочином.
Коли жінка зайшла до кабінету, в очах Роланда спалахнуло світло.
Хоча її зовнішність не була видатною, але риси обличчя мали особливий шарм. Низький і тендітний стан навівав незрозуміле відчуття стабільності та м’якості. Якщо говорити простими словами, то хоч вона здавалася маленькою, але виглядала так, ніби мала всі навички ідеальної господині. Плями бруду на довгій спідниці лише підкреслювали це поєднання тендітності і внутрішньої сили.
– Ваша Величносте, – жінка зробила реверанс, – з усією повагою вас вітає Лівія з Хребта Холодного Вітру.
– Я хочу знати, що сталося з так званою «пані Вімблдон»? – прямо сказав Роланд. – Я чув від особистого охоронця, що ти навмисно чекала пізньої ночі, щоб наблизитися до замку. Якщо ти хотіла скористатися цим іменем для обману, то мала розуміти наслідки, чи не так?
– Прошу вибачення, Ваша Величносте. Якби я цього не сказала, ви б ніколи не погодилися зі мною зустрітися. – Вона на мить стиснула зуби: – Хоча я не можу насправді вважатися дружиною вашого старшого брата, але ми щиро кохали одне одного.
«Отже, це була проста брехня, га? Хвилинку… – Роланд завмер. – Що вона щойно сказала? Мій старший брат?»
– Тіфіко?
Вона похитала головою.
– Ґорон?
Лівія почервоніла і впала на коліна:
– Я знаю, що колись Ґорон мав плани на трон, але зараз він мертвий… Ваша Величносте, чи могли б ви допомогти мені заради нього? Благаю вас!
Коментарі
Дописати коментар