Роман ЗЦВ. Розділи 620-621
Розділ 620. Невпинний шлях. Частина 2 | Розділ 621. Безсонна ніч
Розділ 620. Невпинний шлях. Частина 2
Ізабелла сказала прямо:
– Розкрити Роланду Вімблдону нашу мету, розказати йому правду про церкву… Ні, про Федерацію, а також хід Битви Божої Волі, що відбулася понад чотириста років тому.
Відколи Зеро стала Папою бібліотека Таємному Храму стала місцем, куди могли приходити всі безгрішні, що були пов’язані з таємною зоною, тому Битва Божої Волі для них більше не була таємницею.
– А якщо він не повірить?
– Він повірить. Потрібно просто відвести його до Кімнати Ілюзій у Храмі Відображення – і він усе зрозуміє!
– Він також може розцінити це як відьомський трюк. – Зеро незворушно сказала: – Припустимо, що Роланд знає правду про Федерацію, чи стане він присвячувати своє життя боротьбі з демонами?
Ізабелла була приголомшеною. Вона розтулила рота, але не змогла сказати жодного слова, щоб підтвердити це.
– Ми з тобою знаємо, якими є дворяни. Їх найбільше цікавлять території, багатства і насолоди. Можливо, коли з’явиться Червоний Місяць і демони почнуть наступати, він організує людей для опору, але ти впевнена, що у критичний момент цей розпещений принц стоятиме до самого кінця?
Зеро взяла її за руку і підвела до круглого столу:
– Він лише слабкий смертний, Ізабелло. Тендітний, безсилий і недовговічний. З віком його воля згасне, а звичайна застуда може стати для нього смертельною загрозою. Навіть якщо Роланд повірить нам і вирішить боротися разом з Федерацією проти демонів до самого кінця чи захочуть його піддані і нащадки відмовитися від усіх насолод і використовувати всі ресурси на територіях для жорстокої війни, якій кінця краю не видно? Лише церква здатна це зробити завдяки вірі у бога.
– Принаймні… нам слід для початку відправити посланця, щоб поговорити з ним.
– Скільки б ми не говорили, але це не вирішить наявних проблем, – похитала головою Зеро. – Якщо ми об’єднаємося зі світськими силами, то це призведе до краху церковної віри і розпаду Святого Міста. Щоб стабілізувати власну відьомську організацію, Роланд не відпустить ні нас, ні армію божої кари. Якщо я поглину його, Святому Місто доведеться заплатити високу ціну. З точки зору результатів, між цими двома варіантами нема великої різниці. А раз так, то чому ти досі покладаєш надію на смертного?
Ізабелла вагалася.
Вона знала, що Зеро мала рацію. Хоча бій завдасть шкоди обом сторонам, ніхто не міг гарантувати, що після капітуляції церкви Роланд не захоче помститися Святому Місту за групу відьом, які перебувають під його командуванням. У такому випадку втрати будуть неминучим і все, здавалося, поверталося до вихідної точки.
– Знання про цю зброю не є винятком для смертних, але вони не мають таких тіл, як відьми, – продовжила Зеро. – Завдяки Битві Душ я можу отримати знання іншої людини, а також поглинути тривалість її життя. Скільки б не тривала Битва Божої Волі, я не постарію, а мій розум не затьмариться. Крім того, мені не доведеться хвилюватися про те, що нерозумні нащадки знищать плоди моїх досягнень, – вона зробила паузу. – За понад двісті років я бачила багато талантів, які були поглинуті часом. Незалежно від того, якими сміливими і розумними вони були в молодості, ці люди зрештою перетворювалися на жменю пилу, коли досягали завершення свого життя. Уже тільки в цьому я набагато краща за нього.
– Але…
– Найважливішим є те, що я – улюблениця Бога, Ізабелло. – Зеро підкреслила беззаперечним голосом: – Ким би не був мій суперник, я ніколи не зазнавала невдачі. Тисячі поглинутих душ є доказом цього!
Ізабелла зітхнула.
Зеро її переконала.
– Що ти збираєшся робити? Якщо не підійти достатньо близько, я не зможу прибрати ефект божого каменю відплати.
Зеро посміхнулася:
– Не забувай про печатку високого рівня, залишену Федерацією.
– Ніхто не може використати «Божу Волю»… – Ізабелла нахмурилася: – А «Нескінченність» – одноразова. Ти впевнена, що хочеш використати цю печатку на щось подібне?
– Але це зіграє певну роль у тому, щоб переламати хід битви. – Зеро говорила без вагань: – Незалежно від того, іде мова про звичайних людей чи про демонів, якщо це зможе стати вирішальним для нашої перемоги, то воно не буде змарнованим.
– Це також вичерпає всю мою магічну силу, – скривила губи Ізабелла. – Це неприємне відчуття.
– І тоді ти знепритомнієш, – кивнула Зеро, – але це не заподіє ніякої шкоди твоєму тілу. Щойно я зможу дістатися до Роланда Вімблдона, битва буде закінчена.
– Якщо ти програєш, нам усім кінець.
– Я навіть не думала про те, що можу зазнати поразки, – несхвально сказала Зеро. – Коли ти прокинешся, то будеш лежати у спальні собору.
З цими словами, вона налила чашку чорного чаю Ізабеллі:
– Я знаю, що ти все ще сумніваєшся щодо цього рішення, але не забувай, що це я виростила тебе. Коли ти пробудилася, я вибрала тебе як одну з безгрішних відьом Папи О’Браяна. Я передала тобі знання і навчила бойових навичок. Коли справа доходить до боротьби з демонами, ти краще за інших усвідомлюєш мою силу і рішучість. Хай там що, я найбільше підходжу для того, щоб вести людство назустріч битві, що вирішить долю.
– Гаразд… Сподіваюся, це так, – Ізабелла зробила ковток чаю. – Але, згідно з записами у книзі, діапазон ефектів «Нескінченності» насправді не може розширюватися до нескінченності. Тож коли ти перетворишся на духовне тіло, час, на протязі якого ти зможеш утримувати свою магічну силу, буде надзвичайно обмеженим. Якщо ти не зможеш доторкнутися до нього, то у тебе не буде можливості обрати на півдорозі когось іншого.
– Тому перше, що ми маємо зробити, це знайти його, – з усмішкою сказала Зеро.
*******************
– Снаряди заряджені!
– Кут 22, крок 13, вогонь!
На команду 152 міліметрова фортечна гармата, встановлена в тилу лінії оборони, випустила помаранчево-червоне полум’я. Потужний вітер, який вирвався з дула гармати, здійняв клуби пилу. Хоча Роланд стояв осторонь із заткнутими вухами, він все одно відчував глухий рев, який розносили звукові хвилі.
Солдати ставали навшпиньки і витягували шиї, щоб подивитися на далекі гори, але їм не судилося побачити точку падіння снаряда.
– Це Блискавка. Дивлюся, куди впав снаряд, – доповів голос юної відьми з печатки. – Ем… це майже середина схилу.
– Добре, постав там позначку, – сказав Роланд.
Зараз проходило калібрування дальності стрільби. Після евакуації всіх жителів Хребта Холодного Вітру, він почав керувати артилерійським батальйоном для налагодження використання двох нових видів смертоносної зброї. Щоб виправдати надзвичайно велику дальність і чималі витрати, Роланд, ясна річ, не планував чекати, поки артилеристи побачать ворога, щоб відкрити вогонь. Ось так в цій епосі і сталося ураження поза межами видимості.
Звісно, Роланд розумів, що не варто очікувати від артилеристів регулювання кута обстрілу відповідно до положення цілі, тому вони досі користувалися стародавнім методом: спочатку стріляли, а потім визначали положення цілі. Якщо снаряд влучав у схил, по якому спускалися з гори, то дані про місце влучання, кут та інші кроки записувалися. В реальному бою, поки ворог перебуватиме в межах досяжності точки падіння, Блискавка повідомлятиме потрібний номер – і артилерія відкриватиме вогонь.
Двох фортечних гармат було достатньо для того, щоб завдати нищівного удару по рядах ворогів, які спускалися пагорбом, і залишитися непомітним.
Розділ 621. Безсонна ніч
– Це… кара небесна, – видихнув Залізна Сокира. – Вони навіть не зможуть побачити тіні супротивника і будуть побиті в односторонньому порядку. Якби це був звичайний ворог, у них не було б шансів пройти цією гірською дорогою під артилерійським вогнем.
Командувач першої армії бачив потужність цих гармат, а тому, природно, знав, який дивовижний ефект вони матимуть, якщо снаряд упаде у щільні ряди солдатів. З моменту падіння першого снаряду, який поцілив би у ворожий фронт, що знаходився за цілих п’ять кілометрів від позицій першої армії, супротивникам довелося або бігти весь цей шлях і так вичерпати всі свої сили, або продовжувати просуватися у попередньому темпі, ігноруючи власні втрати. Звісно, найбільш імовірним сценарієм було, що вони розбіжаться і почнуть тікати.
– На жаль, вороги, з якими нам доведеться зіткнутися, незвичайні, – усміхнувся Роланд. – Крім того, кількість снарядів дуже обмежена, інакше б ми могли покластися на ці дві фортечні гармати, щоб знищити всіх ворогів.
Оскільки фортечна гармата використовувала повний заряд боєприпасів, швидкість стрільби сягала восьми пострілів на хвилину. Це була абсолютно божевільна ефективність стрільби для цієї епохи. Відколи столичні алхіміки з великою кількістю учнів переїхали до Беззимного Міста, виробництво двобазового палива неухильно зростало, тому найбільшим обмеженням наразі була кількість снарядів. Поки що спускові запали могла вручну виготовляти лише Анна. Надзвичайно точна механічна конструкція обмежувала можливості виробництва снарядів для цих видів гармат.
– Ваша Величносте, всі двадцять тестових артилерійських снарядів випущено, – доповів командир батальйону Фаньна після кількох повторних пострілів. – Ми отримали загалом шість наборів даних для визначення цілі, які можна приблизно розділити по другій половині гірської дороги.
– Чудово, на сьогодні все, – кивнув Роланд.
Адже тестові снаряди також потрібно було виготовити. Попри те, що це були суцільні бойові снаряди, їхні форма і вага були такими самими, як і у снарядів зі встановленими запалами. Лише Анна могла виконати таку тонку роботу. Щодня вона витрачала певний час на виготовлення тестових снарядів для калібрування стрільби артилерійського батальйону.
– Чи потрібно вам ще на щось подивитися? – запитав Залізна Сокира.
– Ні, – похитав головою Роланд після коротких роздумів. – Я повернувся в табір, а ти продовжуй організовувати навчання для солдатів.
– Так, Ваша Величносте, – командувач виструнчився і віддав честь.
Повернувшись у табір, Роланд відкинувся на спинку крісла і полегшено зітхнув. Він виявив, що йому більше нічим було зайнятися, іншими словами, вони зробили все, що потрібно, інше залежало від долі.
П’ять днів тому церква нарешті відреагувала. Згідно зі звітом Мейсі, ворота Святого Міста широко відчинилися – незліченна кількість людей і коней покинули місто. Вони вишикувалися у довгі шеренги і попрямували до Хребта Холодного Вітру. Обладунки на воїнах виблискували срібним, тож, коли дивитися на них згори, здавалося, що внизу бігла блискуча річка, яка протікала через Непрохідні гори.
Водночас з цим шпигуни, розташовані у Старому Святому Місті і на плато Гермес, надіслали таємні повідомлення, в яких говорилося, що операція церкви мала безпрецедентний масштаб, а кількість людей у місті значно зменшилася.
Було зрозуміло, що ворог наступав усіма силами.
Отримавши звістку, Роланд негайно відправився на передову. Його прибуття неабияк підвищило бойовий дух солдатів першої армії. Незабаром мала відбутися вирішальна битва, яка визначить майбутнє двох сторін.
Вони мали понад 4 тисячі елітних солдатів, резервну лицарську команду, надану герцогом північного регіону, команду розвідки, яка складалася з Блискавки і Мейсі, Сільву, що керувала вогневим боєм і не мала жодних сліпих плям, а також бойових відьом, які були розподілені по табору – таку підготовку не можна назвати незавершеною. Навіть дії церкви були записані крок за кроком відповідно до плану битви, розробленого штабом. Крім того, всі жителі Хребта Холодного Вітру були евакуйовані. Навіть якби церковники використали пігулки берсерка, вони могли використати лише вірян зі Святого Міста або примусово набрати жителів інших королівств.
Початок виглядав досить ідеально.
Однак Роланд відчував усередині хвилю тривоги.
Справа у безгрішних.
Їм було невідомо, в якому виді вони з’являться чи як їхні здібності вплинуть на битву.
Щоб уникнути втрат від таємних нападів, відьми на передовій в останні дні спали, не міняючи одяг на вбрання для сну, і були зібрані разом у великій кімнаті. Сільва і Соловейко поділили зміни і по черзі стояли на варті вночі. Як тільки було б помічене джерело магії, то Луна підняла б весь табір, імітуючи звук сигналу тривоги.
Наразі церква не зробила нічого, крім відправлення військ для захоплення Хребта Холодного Вітру. Роланд навіть не бачив тіні безгрішних відьом.
Він не був упевнений, чи це тому, що ворог запланував щось грандіозне, чи тому, що вони не вважали першу армію перепоною і планували розгромити їх у лобовій атаці на полі бою.
У будь-якому разі, все, що Роланд міг зараз зробити, це продовжувати чекати.
……
Після вечері Роланд ліг рано, але не зміг заснути навіть до того часу, коли місячне світло пробилося крізь щілину у віконницях і полилося на ліжко. Він одягнувся і щойно вийшов зі спальні, як біля нього негайно з’явилася Соловейко, що стояла неподалік будинку.
– Що, не спиться?
– Ага, мабуть, через те, що в матраці для ліжка багато соломи, – Роланд потер шию і дістав з-під комірця пшеничну соломинку. – Коли я ліг на нього, то відчув, ніби мене щось кололо у спину.
– Я почуваюся так само, – сказала Андреа, вона також була у групі, що відповідала за варту в першій половини ночі. – Якщо не говорити про перевезення сюди великого ліжка, то потрібно було б застелити ще принаймні два шари шовкових ковдр. Герцог північного регіону надто скупий.
– Шановне панство, ми на війні, а не на прогулянці, – сердито сказала Попіл. – Уже чудово мати укриття від дощу і вітру, не потрібно бути такими вимогливими.
– Звичайно, для людини з такою грубою і товстою шкірою це не має жодного значення.
– Це краще, ніж бути слабким.
– Думаю, нам треба влаштувати новий поєдинок, щоб побачити, хто насправді слабкий.
– Ти зрозумієш це, коли ми покінчимо з церквою.
– Стривайте… я можу зробити ставку? – Шаві підняла руку.
Соловейко відвела Роланда убік:
– Не звертай уваги, подібне відбувається щоночі.
Роланд усміхнувся і похитав головою:
– Якби я знав про це, то не поставив би їх разом.
Оскільки Соловейко могла виявляти джерела магії на меншій відстані, ніж Сільва, у першій половині ночі чергувала трійка гравців у покер. Разом з Соловейком ця група була найсильнішою бойовою комбінацією, яку могли створити відьми. У другій половині ночі чергувала група, яка більше зосереджувалася на захисті. Вона складалася з Агати, Вітерець й Іфі. Вони не мали собі рівних у контролі й блокуванні ворога.
– Як інші? Ще звикають? – запитав Роланд.
– Сестри з Союзу Відьом не такі ніжні, як ти, – підморгнула Соловейко. – Всім їм колись довелося тікати і спати просто неба. Тому для них легко заплющити очі і заснути в таких умовах.
«Що ж, здається, я один такий вибагливий…» Роланд сів на сходах. Дивлячись на зірки, він довгий час мовчав, перш ніж заговорити:
– Що з нами буде, коли все закінчиться?
Соловейко присіла біля нього:
– Ти нервуєш, еге?
– Я просто почуваюся трохи емоційно, – Роланд винувато торкнувся до носа. – Якщо нам не вдасться перемогти церкву…
Чи збережеться Беззимне місто в нинішньому вигляді? Чи буде королівство
поглинуто церквою, чи повернеться під владу вельмож? Чи справді зможуть Анна й
інші відьми… безпечно втекти на Сонний острів?
Сам того не усвідомлюючи, він розвинув сильну прихильність до землі і людей, в яких вкладав стільки зусиль.
– Не хвилюйся. – Соловейко взяла його за руку і тихо сказала: – Як я вже говорила… Поки я жива, ти не постраждаєш. – Вона зробила паузу, перш ніж продовжити: – А наша історія тільки почалася.
Коментарі
Дописати коментар