Повелитель. Том 16. 5-13
Розділ 5. Скрадне вбивство. Частина 13
Розділ 5. Скрадне вбивство. Частина 13
Однак це було неможливим.
Судячи зі слів короля ельфів, противників було кілька. Якщо саме ця дівчинка атакувала чоловіка, то чому на ній не було слідів крові? Навіть якщо рани загоїлися, червоні плями мали залишитися. Це свідчило про те, що дівчинка була набагато сильнішою за короля ельфів.
Навіть якщо ударів королю ельфів завдала не ця темна ельфійка, вона була тою, хто погнався за ним, тому не могло виникнути жодних сумнівів – її супутники були зовсім непростими. Ні Смерть уявлення не мала, наскільки серйозною загрозою вони були, але якщо вони зберуться разом ситуація могла стати надто небезпечною.
Тож зараз, поки союзників не було поряд, у неї був шанс перемогти дівчинку. Замість того, щоб намагатися отримати інформацію, їй слід ударити першою і якнайшвидше позбутися темної ельфійки.
«Ворог мого ворога – мій друг, ці слова всього лише прийняття бажаного за дійсне. Краще ставитися до них, як до нових ворогів».
Швидко обміркувавши все, Ні Смерть усміхнулася, щоб трохи послабити настороженість дівчинки, і нарешті відповіла на запитання.
– Привіт, я… з Чаклунського Королівства, а ти? Ти сама?
Обличчя дівчинки сіпнулося. Її сором’язливість нікуди не зникла, однак здавалося, ніби вона задумалася.
«Не можу її прочитати. Я зробила помилку? Мені слід було відповісти так, щоб звузити межі для її відповіді… Я навіть не можу сказати, знає вона чи ні про Чаклунське Королівство, чи може якось пов’язана з ним, чи… вважає їх своїм ворогом. Вона не напала одразу, тому є можливість, що вони вороги. Або, можливо, дівчинка намагається зібрати трохи інформації, так само як і я… А, якби я сказала Королівство Рад, то могла б отримати іншу реакцію».
Вона згадала про Чаклунське Королівство, бо знала, що серед прислужників Короля-Чаклуна була юна темна ельфійка.
Цю інформацію вони отримали не від шпигуна, який проникнув до Чаклунського Королівства.
Під час битви з королівством Ре-Естіз на Рівнинах Катце Астролог Тисячі Ліг підтвердив присутність темної ельфійки поряд з Королем-Чаклуном.
Коли сцену, побачену Астрологом Тисячі Ліг, відтворили за допомогою магії ілюзій, вони детально побачили Короля-Чаклуна і його військо. Звісно, включно з темною ельфійкою, що супроводжувала його. Однак її образ був дещо розмитий, тож вони не змогли розгледіти обличчя.
Що було цілком очікувано. Оскільки Астролог Тисячі Ліг мав спостерігати за всім полем бою, тож не було можливості для того, щоб зосередитися на комусь одному. Крім того, вплив подальших подій був таким сильним, що призвело до втрати чималої частини інформації.
Однак якщо брати те нечітке зображення, дівчинка не здавалася дуже схожою на ту, що супроводжувала Короля-Чаклуна тоді. Вони обидві носили чорні посохи, але обладунки на цій темній ельфійці були зовсім іншими. Проте… якість ілюзії була дуже низькою, тож на основі побаченого було складно визначати, що насправді носила прислужниця.
Якби ця дівчинка була з Чаклунського Королівство, то в чому б вона прийшла сюди? Це було поле бою, тож, безсумнівно, прислужниця обрала б повне спорядження, як Ні Смерті. Оскільки це місце, де могло статися що завгодно, ніхто не став би одягати повсякденний одяг. Навіть Кайре і Астролог Тисячі Ліг одягали броню, обираючи спорядження виключно за характеристиками, а не за зовнішнім виглядом.
Проте Рівнини Катце також були полем битви. Жодна справді сильні люди не мала більше ніж одного комплекту найкращого спорядження. Для досягнення вищих рівнів необхідні досконалі зброя й обладунок, бойові ж техніки відточувалися відповідно до цього. Їй був відомий випадок, коли когось вправного з посохом завербували до Чорного Писання, цій людині видали потужну сокиру і тій довелося витратити роки на опанування нової зброї.
За цією логікою, темна ельфійка з Чаклунського Королівства і дівчинка перед Ні Смертю були абсолютно різними. Однак між ними забагато спільного, щоб повністю відкидати цей варіант.
Ось чому вона спробувала викликати реакцію, але спроба повністю провалилася.
Ні Смерті подумала, що набагато простіше підчепити когось косою, і міцніше стиснула зброю.
Також була проблема з розпізнаванням облич інших рас.
Більшість гуманоїдних рас добре розпізнавали одне одного, проте це не можна назвати ідеальним. Були деталі, які могли помітити лише представники однієї раси, тоді як для інших вони всі виглядали на одне лице.
– А, е, т-так. Тут лише я…
– Он як. Що ж, думаю, усі хвилюються за тебе, еге?
«Хах. Має гарне личко, але бреше без жодного вагання. Вона зовсім не така, як здається. Це означає, що є велика ймовірність того, що інформація, почута від неї, буде брехнею. Мені відомо, що їй на допомогу може прийти підкріплення, тож нема сенсу продовжувати цю розмову. Я переможу її і дістануся до безпечного місця. Потім витягну з нею правду за допомогою магії або за допомогою банального фізичного болю…»
Дівчинка сором’язливо підняла вільну руку і торкнулася намиста, що висіло на шиї.
Це могло здатися простим і невинним жестом, але це також виглядало ніби через тривогу її рука мимоволі потягнулася в пошуках чогось. Можна сказати, що подібне цілком вписувалося в образ сором’язливої і боязливої дівчинки, але Ні Смерті так не здалося. Адже вона знала, що зовнішність темної ельфійки і її особистість абсолютно різні.
– Тц!
Зі швидкістю вищою, ніж затихло клацання язика, вона одним махом скоротила відстань між ними. Одягнувши шолом, Ні Смерть змахнула зброєю в руці – Провід Харона – майже над підлогою, цілячись в ноги дівчинки.
Якщо вийде їх відсікти, чудово.
В цю атаку вона вклала всі сили, не проявляючи ні краплі милосердя. Навіть найсильнішому серед її товаришів було б важко уникнути цієї атаки.
І тоді…
Дівчинка заблокувала атаку, просто поставивши на шляху власний посох.
Зброя, що легко розрубувала залізо, відскочила – і вона не здивувалася. Бо очікувала чогось подібного. Однак несподіваним було те, що рука, яка тримала посох, навіть не здригнулася від удару з усіх сил. Тоді…
«…Отже, вона все-таки воїн».
Можна сказати, що клас темної ельфійки був визначений.
«…Ні, хвилинку. Воїн у легких обладунках? Неможливо… Але не було остаточно підтверджено, що його дитиною був лише король ельфів… Проте її зовнішність…»
Темні ельфи й ельфи мали однакову тривалість життя, тож і старіли вони з однаковою швидкістю.
– Ц-це було рап…
«Можливо, вона з іншої кровної лінії… гм? Чи я забагато думаю?»
Темна ельфійка, здавалося, щось бурмотіла, але навіть, коли голова була заповнена думками, Ні Смерті невпинно рухалася. Вони – вороги. Говорити потрібно було лише тоді, коли потрібно виграти час або коли вже здобута перемога.
Вона погналася за дівчинкою, яка відстрибнула, в коридор.
Окресливши велику дугу, Ні Смерті, використовуючи потужний імпульс, замахнулася зброєю на кінцівки дівчинки.
Якщо розмахувати такою великою косою, то вона неодмінно стукатиметься об стіни і підлогу, однак з цим проблем не виникало. Ця зброя належала Суршану, богу, який врятував Теократію – ні, все людство. Вона легко розрізала дерево і камінь. Хоча виникав деякий опір, але це не сильно сповільнювало швидкість коси.
Але удар був відбитий.
І ще один.
І ще один.
Три блискавичні удари один за одним були відбиті посохом дівчинки. Її вміння володіти посохом було не на рівні майстра, але швидкість реакції – неймовірна. Вона була на одному рівні з Ні Смертю.
«Досить хороша. Воїн мого рівня? Це погано. Якщо мене змусять перейти в оборону, то я опинюся в халепі».
Навіть з такого короткого обміну вона дещо зрозуміла.
Король ельфів сказав, що у дівчинки є союзники. Якщо вони на такому ж рівні, що і темна ельфійка, тоді в Ні Смерті нема іншого вибору, як негайно тікати. Однак було б наївно думати, що раз королю ельфів вдалося це зробити, то і в неї вийде. Раз одному супротивнику вдалося втекти, у них мав бути якийсь план, щоб завадити іншому це повторити. Звичайно, якщо вони не дурні.
Іншими словами…
«…Я маю перемогти її в короткій сутичці. Вбивство… іншого вибору нема. Залежно від ситуації, можливо, я зможу забрати тіло і подивитися, чи вдасться її оживити».
Ні Смерть намагалася не дивитися на живіт дівчинки.
Та була одягнена в металеві обладунки, що нагадували сукню, вони залишали м’який живіт – без жодного м’яза – повністю оголеним. Слабке місце, де знаходяться життєво важливі органи, без жодної застороги виставлене напоказ. Проте не слід припускати, що прямий удар в цю точку завдасть серйозної шкоди.
Захист більшості обладунків визначався загальною кількістю влитої магії, металом, який використали для виготовлення, і будь-якими особливими здібностями, що вони могли мати. Тому навіть цей відкритий живіт мав бути під захистом, отриманим від магічної сили, вкладеної в обладунок. Але це означало, що матеріал, з яких вони були створені, не забезпечували захисту. Іншими словами, це точно було найменш захищене місце.
То навіщо носити щось подібне?
Навмисна демонстрація слабкості супернику і запрошення до атаки. Існувала велика ймовірність, що була якась пастка.
Навіть думаючи про це, Ні Смерті все-таки плекала надію, що одним ударом туди зможе вбити дівчинку. Ось чому вона старалася не дивитися на живіт.
– Сила Гаї.
Раптом дівчинка наклала заклинання – і очі Ні Смерті округлилися.
«Га?! Магія?! Хіба вона не воїн?! Ні, ні, є класи воїнів, які вивчають кілька заклинань, але… Що?»
Хоча Ні Смерті могла використовувати магію віри, але вона ніколи не чула про заклинання, яке використала дівчинка. Оскільки воно не вплинуло на неї, то можна сміливо припускати, що це якийсь вид самопідсилення.
Якщо дівчинка загалом була воїном, а магію вивчала додатково, то Ні Смерті не потрібно сильно хвилюватися. Але якщо все навпаки, то це була зовсім інша історія.
Магія перевершувала діапазон можливостей воїнів. Якщо не проявити обережності, то якесь дивовижне заклинання могло негайно змінити ситуацію.
Причина, чому Ні Смерті визначала магію «дивовижними заклинаннями», полягала в тому, що вона була не надто обізнана в магічних класах. Саме тому вона мала проявляти обережність. З власного досвіду Ні Смерть знала, що навіть невелике заклинання зцілення могло вплинути на тривалість бою.
Якщо припустити найгірший варіант, припустити, що дівчинка не воїн, то до якого магічного класу вона належала?
Не було жодної певності, але враховуючи попередній обмін ударами, схоже, дівчинка не була чаклункою. Це був той магічний клас, якому зазвичай бракувало сили для ближнього бою. Це означало, що вона належала до іншого класу, наприклад, друїд або жрець, що використовує магію віри?
Також могло бути, що суперниця належала до винятків серед чаклунів, була заклинателем або входила до числа екстрасенсорних типів. Але, на жаль, Ні Смерті знала про них ще менше. Тому не було сенсу сушити над цим голову. Їй слід пам’ятати про це і бути готовою до всього.
Крім того, оскільки це темна ельфійка, то існувала велика ймовірність, що її клас – друїд.
Ба більше, шанс зростав, оскільки вона була родичкою короля ельфів.
Однак Ні Смерті не мала нічого хорошого проти друїдів. Тому вона активувала одну з двох спеціальних навичок, які отримала, опанувавши клас інквізитора. Це було зроблено на випадок, якщо дівчинка була жрицею, що могла використовувати заклинання високого рівня, про які Ні Смерть не знала.
– Викрити Єретика.
Ця навичка збільшувала витрату магію жерцям-іновірцям, коли вони використовували магію поблизу неї. Ефект не був помітним одразу, але у тривалій битві поступово перетворювався на важкий тягар при використанні потужних заклинань.
Ні Смерть не планувала затягувати бій, але вирішила скористатися цим на випадок, якщо суперниця вирішить почати з магії високого рівня. Використання такої вузькоспрямованої навички тоді, коли невідомо на що здатен опонент, могло бути марним ходом, але подібні трюки мали сенс лише за умови використання їх на ранній стадії.
– Форма Елементаля: Земля.
Дівчинка використала заклинання, якого Ні Смерть ніколи не чула раніше, і її шкіра зробилася коричневою.
Навряд чи це була проста магія зміни кольору. Вона задумалася над тим, чи не могла дівчинка показати свою істину суть – можливо, це не темна ельфійка, а представниця іншої раси, – але зараз не було сенсу про це міркувати.
Питання без відповіді у битві не на життя, а на смерть – це те, до чого слід проявляти обережність, але не потрібно на них зациклюватися.
Це ж стосувалося і магії.
Оскільки вона не знала, який ефект мали заклинання, їй слід звести думки про це до мінімуму. Ні Смерть активувала наступну навичку.
– Засудження Єретика.
Це друга з її навичок, які вона отримала після опанування класу інквізитор. Вона мала схожий ефект, як у першої, але різниця полягала в тому, що збільшувалися шанси на невдалу активацію заклинання. Звичайно, якщо заклинання спіткала невдача, магія все одно витрачалася.
Тепер, коли вона використала ці дві навички, НІ Смерть не могла використовувати ніщо інше з умінь Інквізитора, поки ефекти особливих навичок не припиняться. Однак вона не втрачала ні фізичної, ні магічної сили, які давав їй клас, тож це було цілком прийнятно.
Хоча Ні Смерті була сповнена рішучості швидко закінчити бій, ситуація розгорталася дещо інакше. Все проходило не так, як вона очікувала. Для неї бій міг іти двома шляхами: демонстрація власної сили і блокування супротивнику можливості чинити опір або постійне відстеження рухів супротивника і блокування його рухів, щоб потім перемогти.
Однак, хоча Ні Смерть сповнилася рішучості закінчити все одним махом, дівчинка заблокувала всі її удари і затягнула в бій, де вони по черзі розкривали карти. На жаль, це означало, що саме темна ельфійка контролювала ситуацію. Коли таке відбувалося, доводилося грати за правила іншої людини і чекати можливості, щоб повернути все на свою користь.
Коментарі
Дописати коментар