ЗСМК. Том 4. 2-3
2.3 Колишня парочка хоче стимул | «Не кажи, що я крутий»
2.3 Колишня парочка хоче стимул | «Не кажи, що
я крутий»
Хей, що ти маєш на увазі під «подивитися»?
– Там щось не так із дзеркалом?
– Це перший раз, коли я купую купальник. Мені потрібна думка іншої людини!
– І що? Ти купиш купальник, який подобається мені?
– Нуу… З-звісно, все буде навпаки. Я куплю той купальник, який тобі не подобається. Чому я маю робити інакше?!
О, ясно. Що ж, це заспокоювало.
– Ну… Гаразд, було б дивно стояти посеред цього магазину самому.
– Точно! Ти виглядаєш тут абсолютно недоречно.
– Нагадай, хто мене сюди притягнув?
Ми пішли до примірних. Юме зникла за шторами однієї з кабінок, а я сів на табуретку поряд. Купальник… У середній школі проходили уроки плавання, але в нашій старшій школі басейну не було. Тому я думав, що більше ніколи не побачу цю дівчину в купальнику…
З-за шторок доносився шурхіт одягу, щось падало на підлогу, пролунав навіть звук розстібування блискавки. Мене здивувало те, як спокійно вона знімала одяг, відділена від іншого світу всього лише тонким шаром тканини. Як їй вдавалося почуватися комфортно, коли я був зовсім поруч?
На щастя, до цього часу я ніколи не стикався з Юме в момент, коли вона переодягалася. Хоча була ситуація, коли я побачив її після того, як вона вийшла з ванни… Тоді я випадково побачив чисту білу шкіру і спокусливі вигини… Стоп. Я швидко стер спогад, який виник у голові. Я що, збуджений учень середньої школи?
Ми з нею жили разом уже чотири місяці, тож те, що відбувалося там, мене анітрохи не хвилювало. Коли я намагався очистити розум, шурхіт одягу припинився. Приблизно через десять хвилин крізь шторки просунулася голова Юме, вона досі була в окулярах.
– Щось сталося?
– Ні… п-поряд нікого?
Юме нервово озирнулася. Я чув метушню людей за межами цього магазину, але навколо нас нікого не було… Ну, я відчував, як співробітниці біля каси дивилися на нас, але це і все. Крім того, примірка була під кутом, тож вони б не побачили, що всередині.
– Поряд нікого. До того ж ти збираєшся носити його на людях. Який сенс соромитися, коли ти міряєш купальник?
– За-замовкни! Це п-перший раз, коли я показую стільки шкіри… Якщо подумати, то я буквально стою у спідній білизні….
– Що довше ти вагаєшся, то вищий шанс, що хтось прийде.
– Не квап мене! Чи так хочеш побачити мене у купальнику?!
– Я з тих людей, які хочуть покінчити з неприємними речами якнайшвидше.
– Ти…! Ха, я примушу тебе плакати!
Шурх! Вона з силою розсунула штори. Спочатку я побачив порцелянові стегна і чисто-білу спідницю. Коли я підняв очі, переді мною з’явився її оголений живіт. Посередині тривожно тонкої талії був крихітний пупок.
Повівши очі вище, я побачив білу тканину з квітковим візерунком. Два низькі хвостики стікали вздовж великих грудей і відкидали тінь на ребра її худорлявої фігури.
Нарешті я побачив обличчя зі стиснутими губами, ніби вона щось приховувала. Окуляри нагадували мені про минуле, але їхній образ конфліктував з зоною декольте, що було помітним в нижній частині мого поля зору. У мене запаморочилася голова.
– Ну… що думаєш? – сором’язливо потираючи стегно об стегно, Юме поглянула на мене крізь окуляри.
Знайоме обличчя в моїй свідомості ніяк не поєднувалося з фігурою, на якій була мізерна кількість одягу. Аяї раніше не мала привабливої фігури. Навіть коли ми цілувалися й обіймалися, то я був трохи схвильованим, але жодного разу не думав про те, щоб торкнутися до її грудей чи сідниць. Але зараз… це… це неможливо…!
– Е… – Мозку знадобилося кілька секунд на те, щоб правильно скласти слова: – Непогано… думаю.
– Д-думаєш?! Ні, так не годиться. Мені потрібен кращий комплімент!
– Кращий…?
Юме підійшла до сумочки, яку залишила біля стіни примірки, дістала смартфон і штовхнула його мені в обличчя.
– Третій спосіб подолати спад у ваших стосунках: шукайте і хваліть хороші сторони свого партнера.
– Кх…!
Вона навіть це прорахувала?!
Якби я відмовився, то сама мета цієї прогулянки утратила сенс. Хвилинку, тоді причина, чому вона раптом попросила мене піти разом з нею по магазинах, полягала в тому, щоб отак мене принизити…?!
– Що, кіт схопив тебе за язик? Скажи, що тобі подобається в мені, Мізуто-куне, – з ледь помітною переможною усмішкою сказала Юме.
Я знову подивився на неї в білому бікіні. Ноги, що тягнулися з-під спідниці, були не тільки стрункими, але і довгими. Вони не мали і краплі зайвого жиру, до того ж були такими білими, що навіть виникало питання, чи були на них пори. Я впевнений, що існувало багато жінок, які вбили б за такі ноги.
Вона поставила ноги так, що вони разом з сідницями нагадували форму трикутника, піднявши погляд вгору, я побачив підтягнуту талію. Чому у дівчат такі тонкі талії? Я міг присягнутися, що вона у цієї дівчини не змінилася з часів навчання у середній школі. Однак чому при такій тонкій талії Юме мала великі груди й округлі сідниці? Я ніяк не міг зрозуміти, як їй весь час вдавалося тримати рівновагу.
А найбільша відмінність Юме від тої її, що була в середній школі, – це груди.
Можливо, купальники малий такий ефект або, можливо, справа саме в цьому купальнику, але груди виглядали більшими, ніж зазвичай. Її декольте було виразно підкреслене, а два низьких хвостики обтікали груди, ніби річка… Коли ми з нею обіймалися в середній школі, то могли щільно притиснулися одне до одного. Але якби я спробував обійняти її зараз, то навряд чи зміг би притиснутися до неї всім тілом…
Неважливо, який комплімент я зробив би їй, всі вони звучали б як сексуальне домагання.
Я намагався стерти з голови ці великі груди, тонку талію, стрункі ноги і намагався знайти щось нейтральне. Крім зовнішнього вигляду… про що це я міг сказати?!
– Ти… – нарешті я зміг витиснути слова, – мені подобається, як ти піклуєшся про свою сім’ю.
– Га? – обличчя Юме завмерло.
Її погляд приклеївся до мене, рот злегка відкрився, а щоки ледь помітно сіпнулися… Принаймні цього я очікував. Натомість її очі раптом забігали туди-сюди, губи затремтіли і вона притиснула руки до щік.
– Ч-чому ти зробив комплімент моїй особистості?!
– А який у мене вибір?! Якби я спробував знайти щось хороше про тебе в купальнику, то це було б соціальним самогубством!
– Га…?! – в одну мить обличчя Юме почервоніло. Вона відступила назад, до дзеркала, прикриваючи руками живіт і груди. – З-збоченець! Лише одне на думці! Т-ти міг би просто похвалити дизайн купальника! Сказати, що мені пасує колір! Щось таке! Оце і все!
– …О, справді… – мене переповнив жаль. Оскільки купальник вибирала продавчиня, то я виключив можливість зосередити компліменти саме на ньому.
Юме сховала тіло за шторами і, висунувши лише обличчя, втупилася в мене очима.
– …Тепер я точно знаю, як ти на мене дивишся.
– Ти була тою, хто сказала мені подивитися!
– А-але я не казала тобі витріщатися на моє тіло! Крім того, я мала на увазі не це…
– Га?
– Забудь! – Юме відступила за штори, і за ними почувся шурхіт одягу.
Я опустив обличчя в долоні, не в змозі прийняти те, що щойно сталося. Я сказав ті слова від щирого серця, то що їй не так? Крім того, чому це тільки я…
– Агов, – сказав я, формуючи ідею.
– Г-га? С-стривай, я зараз переодягаюся…
– Ми шукаємо спосіб повернути напруженість між нами, правильно? Це вулиця з двостороннім рухом. Чому б тобі теж не спробувати зробити комплімент мені?
– Що? – звуки переодягання припинилися. Єдине, що я чув, це віддалену метушня людей у торговому центрі. – Д-думаю… навіть попри те, що сталося, ти все одно залишився зі мною до кінця… чи щось подібне…?
Слабкий голос, який був трохи голоснішим від загального шуму торгового центру, в моїх вухах пролунав досить чітко.
Я змістив руку, якою підтримував щелепу, і закрив рот. І хто тепер робить компліменти особистості? Я справді думав, що вона скаже щось на зразок «Ти добре виглядаєш в окулярах»…
– О… розумію. Тепер я точною знаю, як ти на мене дивишся.
– І що це означає?!
– Те, що ти, ну… бачиш мене справді зручною людиною, з якою легко впоратися.
– Якби з тобою було легко впоратися, то з усім людством було б так само!
Яка нездогадлива, ти не мала цього заперечувати. Після цього я мовчав і чекав, поки Юме переодягнеться. Їй знадобилося на це більше часу, ніж тоді, коли вона одягала купальник, але зрештою Юме вийшла з примірки.
– Я… куплю цей купальник.
– То він тобі подобається?
– Ну, так. Він мені подобається. Мені.
Наголошувати на тому, що купальник подобався саме їй, було необов’язково. Навіщо тоді купувати одяг, якщо він тобі не подобається? Я підійшов до каси разом з Юме і спостерігав, як вона передала купальник співробітниці магазину. Мій погляд упав на етикетку, прикріплену до купальника.
Там було написано 9M. …9M? Коли я наткнувся на невідому систему вимірювання, моя цікавість взяла гору і я дістав смартфон, щоб дізнатися більше. Виходило, що 9M на верхній частині купальника означало, що він був 83 сантиметри. Отже, чашка C або D… Хмм….
– Ем, перепрошую, – Юме перехилилася через стійку і тихо заговорила з продавчинею. – У грудях було трохи тісно…
– О, справді? Гадаю, вони трохи більші, ніж ви думали.
……………
Після цього я впав у стан трансу, але зрештою мене з нього вирвало гучне «Красно дякуємо!» від продавчині, чия неприродна усмішка була навіть більшою, ніж раніше.
Побачивши, як Юме забирала у співробітниці магазину пакет з купальником, я протягнув руку.
– Хм, – неохоче буркнув я.
– …Га?
– Дай мені. Я понесу.
Юме подивилася на пакет, який тримала біля грудей.
– Щ-що з тобою? Чому ти поводишся як джентльмен?
– Не треба так напружуватися. Це всього лише питання балансу. У тебе є сумочка, а я з порожніми руками.
– А-а…
Це почало дратувати, тому я забрав у неї пакет. Там всього лише купальник, можна було вважати, що я ніс повітря. Я негайно рушив до виходу з магазину, а Юме поквапилася наздогнати мене. Вона подивилася на мою руку, що тримала пакет, потім на свою пусту – і так кілька разів.
– Хм… Баланс?
– Що?
– Ні, просто… Якщо ти думаєш про наш спільний баланс, то сприймаєш нас двох як пару…
– … – Я трохи помовчав, підбираючи слова. – Ну, звичайно. Ми гуляємо разом. Хоч між нами нема кровного зв’язку, але ми все-таки зведені брат і сестра.
– І це все?
– Це все.
– Так… Звісно.
Зараз були літні канікули, тож
торговий центр був переповнений людьми. Існував ризик розділитися у натовпі,
але ми не трималися за руки. Принаймні я не думав, що нам це потрібно.
Звичайно, це лише підтверджувало те, що ми відчували одне до одного.
Коментарі
Дописати коментар