СвТ. Том 4. Розділ 3-3
Розділ 3. Зірвати весілля! Частина 3
Розділ 3. Зірвати
весілля! Частина 3
Бета кивнула, закликаючи його продовжувати.
– Усі Царства обертаються навколо однієї точки. І наш світ не є винятком.
– Що знаходиться у центрі? – запитала Іпсилон.
– Не знаю, – Мордред кинув на неї погляд і похитав головою. – Можливо, Бог.
– Тобто, ви навіть не можете це спостерігати.
– …Саме так. Але насправді не має значення, що знаходиться у центрі. Річ у тому, що навколо нього обертається незліченна кількість світів. І вони робляться безліч років.
Мордред малював кола двома пальцями і поступово зближував їх.
– А потім – бах.
З цими словами, його пальці зіткнулися.
– Якісь із незліченної кількості світів стикаються. Внаслідок цього між світами з’являються розломи і в якийсь момент вони з’єднуються. І коли таке трапляється, світи впливають один на одного.
– Світи з’єднуються і впливають одне на одного, – повторила Бета, ніби пережовуючи слова для кращого розуміння.
– Дозвольте мені навести приклад. Коли ми досліджували шари землі 10 мільйонної давності, то виявили, що магії в той час не існувало. У жодному куточку цього світу. Отже, звідки вона взялася?
– …Хочеш сказати, що магія прийшла з якогось Царства?
– Швидше за все, так. Магія не могла просто з’явитися нізвідки. Велика кількість магії потекла до нашого світу, коли виник контакт з якимось Царством. В результаті екосистема цього світу докорінно змінилася.
– І це призвело до занепаду драконів, чи не так?
Мордред підняв брову і кивнув.
– Саме так. Колись давно цим світом правили дракони. Їх називали стародавніми зміями і вони відрізнялися від тих драконів, яких ми знаємо сьогодні. Однак в якийсь момент вони почали занепадати. Це було рівно 10 мільйонів років тому… вони не змогли адаптуватися до магічної сили, яка лилася з Царства. Тож ті, хто зміг адаптуватися, почали процвітати замість них і це були ми, люди.
Двоє членів Семи Тіней вислухали слова Мордреда і кивнули. Виглядало так, ніби вони вже це знали. Тому і хотіли перевірити інформацію.
Однак Роза, для якої вся ця інформація була в новинку, заледве встигала за розмовою.
– Але магія це не все, що прийшло до нас із Царств.
– Ти говориш про магічних істот.
Мордред кивнув.
– Існує дві теорії про походження монстрів. Одна добре відома в академічних колах, вона говорить, що тварини нашого світу еволюціонували завдяки магічній силі. Проте ця теорія дещо сумнівна. Тварини і магічні істоти біологічно абсолютно різні. Крім того, чи справді тварини можуть стати магічними звірами через адаптацію до магічної сили?
– Це здається неможливим.
– Магічні істоти живуть за зовсім іншою логікою, ніж ми. Закони природи для них і для тварини принципово різні. Крім того, магічні звірі можуть бути не єдиними, хто прийшов до цього світу. Є ймовірність, що ми, люди, також прийшли з якось Царства.
– Хвилинку… і люди?
Коли на обличчі Бети вперше з’явилося здивування, Мордред гордо посміхнувся.
– Існування людей досі оточене багатьма таємницями. З усіх видів у цьому світі – ми єдині, хто розвинув такий інтелект і процвітаємо. Люди єдині, хто відрізняється. Тому виникає питання: чи справді ми від самого початку належимо цьому світу?
Ніхто не міг відповісти на запитання Мордреда.
– Наш світ отримав багато чого з Царств, однак іноді вони також забирають щось з нашого світу.
– …Ти говориш про віднесене привидами.
– Саме так. Давним-давно одне королівство безслідно зникло. Куди поділася Атлантида?
– …Опинилося у Царстві.
– Це логічний висновок. Схоже, ти зрозуміла Наш світ і Царства періодично взаємодіють одне з одним – і Культ спостерігає за цим.
– Отже, демон Діаблос походить з якогось Царства?
– Не зовсім. Демон Діаблос народився у цьому світі. Однак він відрізняється від оригіналу.
– Оригіналу…?
– Організм, який став основою для демона Діаблоса.
– Отже… як ми і думали.
Погляди Бети й Іпсилон стали суворішими.
– Кухуху… Оригінал Діаблоса походить з Царства, за яким ми спостерігаємо і називаємо Першим Царством.
– Перше Царство…
– Хоча він і нижчого рангу, але Раґнарок – правитель Четвертого Царства. Гадаю, тепер ви зрозуміли, що це не той супротивник, якого можуть перемогти люди, – глумливо посміхнувся Мордред. – А тепер дайте відповідь. Що таке «Чорна Троянда»?
Двоє членів Семи Тіней обмінялися поглядами, після чого Бета сказала:
– Це ворота, що з’єднують наш світ з Царством.
– Правильно, – з неприємною посмішкою плеснув у руки Мордред. – Чорна Троянда вбила 100 тисяч солдатів Веґальти за одну ніч, але це був усього лише збіг. Сталося так, що саме в цей момент світи з’єдналися – і монстри з Царства потекли сюди. Веґальта зазнала невдачі, але і для королівства Оріани це не пройшло без наслідків. Навіть після того, як солдатів Веґальти було вбито, монстри продовжували вириватися з воріт і пожирати королівство Оріана. Якби все так продовжувалося і далі, то королівство було б знищене. Отже, хтось мав зачинити ворота.
– А потім Культ вирішив перетворити все королівство Оріана на маріонетку.
– Ти знаєш доволі багато, еге? Проте це досить жорстко. Зрештою саме Культ зачинив ворота і врятував королівство. Крім того, наше управління Чорною Трояндою гарантувало, що Оріана існуватиме вічно. Тому природно, що вони мали заплатити нам справедливу ціну.
– Справедливу ціну, яку має заплатити королівство Оріана…? – втрутилася Роза, вона більше не могла тримати язика за зубами.
– Так, ціну. Точніше кров… королівську кров.
– Кров героїв, які перемогли Діаблоса досить густа у королівстві Оріана. Культу потрібна ця кров для… експериментів, – співчутливо пояснила Бета.
Роза хитнулася:
– Ні, хвилинку…
– Це твоя кров, Розо Оріано. Ти маєш видатні магічні здібності навіть серед представників королівської родини. Тебе мали запропонувати Культу ще тоді, коли ти була немовлям. Але той дурний король відмовився, – сказав Мордред.
– Це було не все, чим платили Культу. Їм ішла велика частка податків королівства, крім того, Оріана зосередилася на розвитку мистецтва для того, щоб розважати Культ. Також те, як місцеві храми переслідували магічних фехтувальників, було способом перешкодити королівству Оріана розвинути силу для повстання. Твій батько намагався покласти цьому край. Він уклав союз із королівством Мідґар, щоб відбудувати спотворену країну зсередини і прагнув незалежності від культу. Ось чому вони… вбили його, – додала Бета.
– Невже… саме через це він дозволив мені навчатися за кордоном... – Роза була приголомшена, її губи тремтіли.
– Він намагався відіслати тебе до безпечного місця. Вибач, я хотіла розказати тобі, але ми не знали, як до цього підійти. Якби я знала, що таке станеться, то сказала б тобі раніше… – Бета опустила очі.
– Король був дурнем, але… – заговорив Мордред. – Що ж, це хороша можливість. Чорна Троянда нестабільна навіть усередині воріт. Ми досі не можемо повністю контролювати, з яким світом вона з’єднається. Це буде клопітно, але відтепер Культ буде безпосередньо контролювати королівство Оріана. Принаймні це пришвидшить дослідження…
– Я вам не дозволю.
Тихий голос перебив Мордреда. Хоча слова були тихими, але їм не бракувало рішучості.
– Я виконаю заповіт батька… і перебудую королівство Оріана!
На тлі темряви, що огорнула столицю, Роза підвелася у чисто-білій сукні.
В її очах палала рішучість.
– Марно, Раґнарок спалить цю країну… – глумливо засміявся Мордред.
А потім з неба упала вогняна куля.
– Що…!
Незрозуміло, хто закричав, але всі відстрибнули. За винятком Мордреда.
Вогняна маса, що звалилася з неба, розчавила йому праву ногу.
– Ґх…!
Він скрутив тіло, намагаючись вибратися.
– Що це взагалі таке…?!
Він ударив лівою ногою по незрозумілій масі.
Виявилося, що це була величезна рука.
Товста, жахлива і гротескна права рука, що палала криваво-червоним вогнем.
Мордред витягнув ногу з-під важкого шматка плоті.
– Невже це… Раґнорака?! – приголомшено вигукнув він.
Мордред дивився на неї, але сумнівів не було. Ця рука явно належала Раґнароку.
– А-але це всього лише права рука. Правитель Четвертого Царства не настільки слабкий…
З неба упав ще один полум’яний шматок плоті. З гучним шумом гепнулася гротескна ліва рука.
– Цього не може бути… Я-як…? – Мордред відступив.
Потім, ніби намагаючись відвести погляд від реальності, він повернувся і побачив срібноволосу ельфійку.
– Гадаю, тепер зрозуміло, хто дурень. Весь цей час ти танцював на долоні пана Тіні, – співчутливо сказала Бета. Її руки рухалися з неймовірною швидкістю, поки вона щось писала у блокноті.
– Що…?
– Чому сьогодні було зібрано стільки сил? Чому Чорна Троянда відреагувала? Чому Ключ був у неї? Якщо подумаєш, то все зрозумієш.
– Н-неможливо… – приголомшено пробурмотів Мордред. – Він знав усе з самого початку?
– Саме так.
– Якщо він знав, то чому не…
Раптом очі Мордреда широко розплющилися.
– В-він хотів подивитися, що ми зробимо?! Невже ви плануєте повністю знищити Чорну Троянду?!
У його голосі лунала недовіра.
У відповідь Бета й Іпсилон усміхнулися.
– Це не може бути правдою. І навіть якщо це так, Раґнарок все одно… він…
З неба упало ще кілька вогняних куль.
Спочатку була пара крил.
Вони упали, ніби великі мертві листки.
Далі – обидві ноги і хвіст.
Вони покотилися, як повалені колоди дерев.
Останнім падав тулуб – і разом з ним опускалася постать чоловіка у смолисто-чорному одягу.
– Т-Тінь…!
Коли він спускався, смолисто-чорне пальто майоріло. Тінь розмахнувся чорним клинком.
Різки удар відділив голову від тіла Раґнарока, закінчивши життя істоти.
В останні миті полум’я стало ще червонішим.
Коли Тінь струшував кров з меча, відкинута тінь стала ніби ще темнішою.
Кров палала червоним і на тлі темного неба нагадувала феєрверк.
– То це… це… сила Тіні…?!
– Все скінчено.
Вугільно-чорні звірі, які спустошували столицю, зникли.
Істоти, породженні Чорною Трояндою, були розрубані на шматки.
Молоді жінки, які стояли під нею, негайно розбиралися з монстрами. Вони вже вистежили всіх смолисто-чорних звірів, що розбрелися по столиці.
Попереду стояла Номер 559. На мить Роза зустрілася з нею очима – між ними пробігли іскри гніву.
– Навіть монстрів перемогли…? Сад Тіней настільки сильний, що перевищує могутність Четвертого Царства…? – приголомшено пробурмотів Мордред. Потім він порожньо засміявся, ніби його душа покинула тіло. – Хе-хе… Ку-ха-ха… Кхі-хі-хі-хі-хі!
Голос звучав якось тривожно.
– Мені тебе шкода, – сказала Бета.
– Кхі-хі-хі-хі-хі-хі… Ку-ха-ха… Н-ні, це ще не кінець.
Мордред раптом широко розплющив очі, схопив шматок плоті Раґнарока і почав їсти.
– Що…
– Це моя сила – кульмінація всіх моїх зусиль!
Жув, жув.
Звук жування і ковтання розходився луною, зовнішній вигляд Мордреда почав змінюватися.
Його шкіра зробилася чорною, як ніч.
Очі стали червоними і налилися кров’ю.
Його м’язи набухали, ніби от-от лопнуть.
Вогненно-червоне волосся спалахнуло справжнім криваво-червоним вогнем.
– Пане Тінь, чи слід мені…?
Бета поглянула на нього, очікуючи рішення. Тінь, здавалося, злегка кивнув. Можливо, він збентежено нахилив голову, але цього точно не могло бути.
– Як забажаєте.
Вона здогадалася про намір володаря і відступила.
Бета дивилася на Тінь з абсолютною і непохитною вірою в очах.
– Подивіться на мою нову форму-у-у-у-у! Це довершена сила-а-а-а-а!!
Рев Мордреда, наповнений звіриною люттю, розрізав повітря.
Наразі він нагадував щось середнє між Раґнароком і людиною.
– Я переповнений силою-у-у-у-у-у!!
Потужна рука, закутана полум’ям, опустилася на Тінь.
Далі пролунав оглушливий гуркіт – навколо розлетілися уламки.
– Ку-ху-ху, тепер бачиш? Бачиш мою… Га?
Однак, коли Мордред прибрав руку, Тіні ніде не було видно.
На землі всього лише з’явився величезний кратер від удару.
– Куди ти подівся-а-а-а? Я спалив тебе до тла-а-а-а-а?
– Ти всього лише невдалий експеримент.
Голос, який ніби лунав із глибин безодні, прозвучав за його спиною.
– Я? Невдалий експериме-е-е-ент?
Він обернувся і побачив, що там стояв Тінь.
Той повернувся до Мордреда спиною і подивився на небо смолисто-чорними очима.
– Навіть кажан був сильнішим за тебе.
– І це говорить той, хто повернувся спиною і приготувався тікати-и-и-и-и-и!
Тінь тихо засміявся.
– Злиття зі звіром – це одне, але дозволити власному інтелекту деградувати до їхнього рівня? Жалюгідно.
– Говорить той, хто програ-а-а-а-ав!
Мордред схопив Тінь обома руками.
Але долоні стиснули лише повітря.
– …!
Відчувши чиюсь присутність, Мордред обернувся.
Там, спиною до нього, був Тінь, який все ще дивився на небо.
– Темне небо сповіщає про завершення. Чи чуєш ти перший крик народженого монарха?
– Стулися-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а!! – заревів Мордред.
Магічна сила, настільки потужна, що від неї аж тремтіло повітря, почало збиратися у правій руці Тіні.
Магія поступово посилювалася, аж поки вся столиця не затряслася ніби від землетрусу.
Звідусіль дум штормовий вітер.
Кружляли хмари і спалахували блискавки.
У центрі цього маленького світу, де зосереджувалася магічна сила, яка ніби поглинала все навколо, люди побачили промінь, який світився блакитно-фіолетовим кольором.
Магія, закручуючись у спіраль і виводячи на лезі візерунки, збиралася в смолисто-чорному мечі.
– Я…
Глибокий голос Тіні лунав навколо, а блакитно-фіолетова магічна сила ставала дедалі яскравішою.
– Щ-що це за магія?! Ти справді людина…?!
– …атомний вибух.
І світ забарвився у блакитно-фіолетове світло.
***
Коли світло згасло, світ повністю змінився.
Небо було чистим і блакитним, на ньому знову світило сонце. Зимове повітря було холодним і прозорим, Роза бачила білі хмарки власного подиху.
Тінь стояв у центрі світу, його смолисто-чорний меч був спрямований до неба.
– Ти… Ти ж…?
Роза намагалася щось сказали, але потім замовкла.
З якоїсь причини образи двох осіб, що грали на фортепіано, почали накладатися один на одного.
Цього не могло бути. Це – просто неможливо. І все ж її очі невідривно стежили за кожним рухом Тіні.
– То ось яким був план пана Тіні на Чорну Троянду…
Бета й Іпсилон дивилися на небо. Перед ними була розбита Чорна Троянда.
Цей потужний удар знищив навіть її.
Поки вони спостерігали, вона повільно розвалювалася. Водночас в неї була всмоктана якась грудка.
Чорна шкіра і червоне волосся. Це був мутований Мордред, від якого залишилася лише голова.
І потім…
– Я віддаюся чорному вихору і зникаю у світі темряви…
З цими словами смолисто-чорна постать пірнула у Чорну Троянду.
– А?
– Що?
– Пане Тінь?
Чорна Троянда поглинула Тінь.
Дівчата шоковано дивилися на небо.
– Я-я-я-я теж іду!
Зі сльозами на очах стрибнула вперед Бета.
Не минуло і миті, як Чорна Троянда зникла. Вона повністю щезла з цього світу.
Якийсь час панувала тиша.
– …У-упевнена, пан Тінь має якийсь грандіозний задум. Звичайно, це так. Мудрість дозволяє йому бачити крізь усе. У нього очі, як у бога. Його сяючий погляд палає жаром, а смолисто-чорне лезо розсікає небо і розділяє моря…
Дивлячись на небо, бурмотіла Іпсилон таємниче заклинання.
– О ні, моя обручка…
З якоїсь причини перстень Рози також був зламаний.
Це ніби передвіщало долю коханого, кров відлила від її обличчя.
Ось так завершилася битва за королівство Оріана.
Коментарі
Дописати коментар