Роман ЗЦВ. Розділи 53-54
Розділ 53. Вогняне серце. Частина 2 | Розділ 54. «Погані новини»
Розділ 53. Вогняне серце. Частина 2
На наступний день після пробудження Анни, Соловейко прийшла попрощатися з Роландом.
– Хоча причини невідомі, але Анна, мабуть, перша відьма, що пережила день пробудження без болю, – схвильовано сказала Соловейко, перш ніж піти. Провівши поряд з Роландом довгий час, вона почала використовувати слово «пробудження», щоб описати те, що відбувається з відьмою у такий день. – Коли я повернусь, то приведу з собою сестер, сподіваюсь, ти зможеш їх прийняти, як прийняв Анну.
Це було саме те, про що мріяв Роланд. Маючи поряд Анну, він зміг удосконалити процес гарячого кування, дозволивши місту побачити початок індустріальної ери, а що буде, коли тут опиниться група відьом? Звичайно, з огляду на питання безпеки, він не піднімав цю розмову, сподіваючись, що Соловейко піде до Нескінченного гірського хребта після закінчення Місяців Демонів.
Але Соловейко, очевидно, була нетерплячою:
– Багатьом моїм сестрам доведеться зіткнутися з цією проблемою взимку. Якщо вони дізнаються ці новини раніше, можливо, більше людей переживе день пробудження. Не хвилюйся, звичайні демонічні звірі не здатні мене відчути.
– А коли твій день пробудження? – нарешті запитав Роланд.
Соловейко сіла на коня і озирнулась:
– У кінці зими або на початку весни. – Вона відвернулась і махнула принцу рукою. – Не хвилюйся за мене, в останні роки біль майже зник.
Ця відповідь змусила Роланда замислитись.
Він також думав і над тим, чому Анна змогла успішно пережити день пробудження. Зрештою, після пробудження Анна сказала, що не відчувала болю. А це йде проти слів Соловейка «сила відьми походить від диявола, тому вона заражена злом». Причиною такого упередження є жахливий стан відьом у день пробудження. Якщо вони помирають, а їхня крові витікає з кожної пори, опалюючи шкіру, то це безсумнівний доказ гріховного походження сили.
Однак із самого початку Роланд так не думав.
Він перебрав спогади попереднього четвертого принца, але не знайшов жодних доказів того, що у цьому світі є справжні боги чи демони. Оскільки ця сила не є даром Бога, то не слід розглядати її за критеріями, які відрізняють добро від зла. Насправді, навіть якщо боги часто втручаються у життя світу смертних, спочатку віряни мають обрати свій табір і вже після цього отримати божественну силу, а не навпаки.
Згідно з описом Соловейка, відьма збирає магічну силу у своєму тілі. То чи може бути так, що через неможливість випускати магічну силу, вона шкодить вмістилищу? Роланд уважав, що ймовірність цього дуже велика, оскільки відьми стикаються з ненавистю і ворожістю з боку інших людей, тому вони змушені приховувати свої здібності та вдавати із себе нормальних. А це обмежує їхні можливості використовувати магію до настання повноліття.
Роланд, звичайно, не думав, що його замок якийсь магічний для відьом, він запитав у Анни та дізнався, що раніше вона відчувала нестерпні болі, до того як опинилась тут. Але різниця між цим роком та іншими була в тому, що дівчина майже щодня користувалась у замку магією.
І останні слова Соловейка підтвердили його здогадку – її здібність не помітна для інших, навіть якщо вона часто користувалась магією; до того ж дівчину примушували тренувати свою здібність, а тепер у неї немає ніяких обмежень, тому день пробудження має невеликий вплив.
Після того, як Роланд повернувся у замок, він посилив тренування Нани. Якщо не було поранених при обороні міста, вона лікувала різних маленьких тварин. Якщо він зможе підтвердити своє припущення з допомогою Нани, то це буде як землетрус для відьом, бо те, що вони вважали диявольським прокляттям, перетвориться на дар неба. Доки він зможе гарантувати відкритість і безпеку для відьом на своїх землях, вони приходитимуть нестримним потоком.
Після потрясінь усе повернулось у звичне русло.
Роланд розпочав виробництво другої парової машини, що дало Анні можливість познайомитися з її новими силами.
На задньому дворі замку знову побудували будівлю, цього разу з метою захисту від вітру та снігу. Принц уважав, що безпечніше побудувати експериментальну зону ближче до замку.
За словами Соловейка, коли відьма досягає повноліття її магічна сила стабілізується і є ймовірність появи нових здібностей. Він ще не бачив жодних ознак появи нових здібностей, але контроль Анни над вогнем на зовсім іншому рівні, ніж раніше.
Ні, це ще питання чи можна називати це полум’ям… Роланд думав, що якщо колишній вогонь ще вкладався в рамки розуміння, то зелене полум’я виходило за ці межі.
Він назвав його «Вогняне серце».
Тому що вогонь може бути на певній відстані від Анни і водночас змінювати форму за її бажанням. Ось прямо так, як вона зараз робить…
Невелике полум’я горіли на залізній пластині за два метри від неї, трохи хитаючись туди-сюди, ніби вітаючи її. Але Роланд знав, що Анна контролює вогонь. Зазвичай, він має температуру близьку до температури тіла, однак за бажанням дівчини температура зросте до більшої, змінивши колір полум’я з зеленого на темно-зелений. Також воно може перетворитись з невеликого вогника у велетенське полум’я, і може сповільнювати свій рух.
На жаль, вогонь не міг знаходитись далеко від Анни, після кількох випробувань, вони виявили, що на відстані більшій за п’ять метрів, вогняне серце зникало.
Іншою особливістю вогняного серця було те, що Анна могла викликати кілька вогнів… Та поки що вона ледве може керувати двома одночасно.
На стіні поки що спокійно. До міської стіни приходять демонічні звірі, але без змішаного виду їм важко прорвати лінію оборони. Як і казав Роланд, ті, що були сильними, стали сильнішими, швидші – швидшими, але вони все одно залишались простими звірами. Їх зганяли до центральної частини стіни, щоб ополчення, в якому було трохи більше сотні людей, могло з цим впоратися.
Тож, окрім щоденних перевірок, Роланд витрачає багато часу на будівництво.
Він виділив ділянку на південь від замку, плануючи використовувати будинки як резиденцію для відьом. Як інвестор проєкту, він призначив Карла відповідальним за зведення купки двоповерхових цегляних хатинок тут. Водночас необхідно розглянути такі питання, як розумне і гарне розташування, зручний вхід і вихід, хорошу систему водовідведення, тому що він хотів створити добре спланований мікрорайон.
Він також думав над тим, щоб розселити відьом по старим районам, поряд з простими мешканцями, але поміркувавши відмовився від цього плану. Це могло би бути корисним для прискорення прийняття відьом іншими людьми, але до усунення повного непорозуміння, як тільки виникне якась проблема, наслідки можуть бути непоправними. Зрештою, поки що відьми мають деякий вплив лише на ополчення.
І Роланд не міг гарантувати, що відьми, яких приведе Соловейко, будуть спокійними і незагрозливими, – більшість з них пережили біль і страждання, тому він побоювався, що все буде не так просто. Все таки відьми, як Анна і Нана, це рідкість.
До того ж, якщо вони житимуть разом, це буде зручно для централізованого управління. Тому правила та постанови потрібно скласти до їхньої появи. У Роланда немає досвіду, на який можна спиратися у цій сфері. Зрештою, він не був співробітником Агентства національної безпеки, а також не був творцем Месників, які вміли керувати групою людей з надприродними силами! Тож йому довелося для початку взяти за основу систему, яку використовують в компаніях для управління персоналом, а в подальшому поліпшувати її на практиці.
Звісно, Роланд знав, що ця система має лазівки, але що йому ще залишалось робити як першопрохідцю? Якби він виріши тихо сидіти у Прикордонному місті, можливо зміг би дочекатись індустріалізації через десятиліття. Але принц не був культиватором бойових мистецтв, то скільки ж десятиліть у нього є?
Щоб іти в ногу з часом і стояти на чолі реформ потрібно мати авантюрний дух.
Як тільки він записав ці думки одна за одною на пергаменті, Баров одчинив двері та зайшов.
Він змахнув сніжинки зі свого одягу, привітався з принцом і сказав:
– Ваша Високосте, прибув посланець з фортеці Лонгсонг.
Розділ 54. «Погані новини»
Пейло не очікував, що знову так скоро відвідає це місце.
Він не хотів покидати свій теплий будинок у таку холодну зиму, особливо коли лютували демонічні звірі. Однак герцог Раян викликав його до себе, щоб передати важливі папери в руки четвертому принцу.
Звісно, він уже знає про що там йде мова – вся знать Ґрейкасла обговорює цю приголомшливу новину: короля вбили, а вбивцею виявився Ґелун Вімблдон, старший син короля. Затим до столиці прибув другий син, сказав, що королівство ні дня не може бути без короля, а тому, як другий в черзі на престол, він зійде на трон.
Проте таку поведінку схвалили не всі. Деякі стверджували, що суд над Ґелуном був дуже дивним, він з’являвся лише кілька разів, мовчав, а його руки були міцно зв’язані. Тому певна частина людей вирішила почекати, поки це питання ретельно вивчать, а вже потім вирішувати, хто успадкує трон.
Також ходили чутки, що це п’єса спланована і поставлена другим сином короля – Тіфейке Вімблдоном. Справжній вбивця – це другий принц, який прикидається сумним, але не може дочекатися, коли він посяде трон.
Незалежно від того на чийому боці була правда у цій суперечці, другий принц завдяки повній підтримці прем’єр-міністра тимчасово прибрав до рук владу верховного правителя Ґрейкасла. Він негайно видав указ про відкликання всіх своїх конкурентів – битва за престол закінчилася, всі принци і принцеси, отримавши указ, мають повернутися до закінчення зими. Новий король офіційно надасть територію та титули на основі шестимісячного правління.
Звичайно, Пейло міг відчути нетерплячість в цьому указі.
Чи зможе Тіфейке Вімблдон утримати трон залежить від реакції принців і принцес. Якщо всі погодяться і повернуться до королівського міста, він, беззаперечно, став би Вімблдоном IV.
Документи, відправлені до Прикордонного Міста, спочатку передали до фортеці Лонгсонг. Коли герцог Раян побачив указ про відкликання, то зневажливо пирхнув. Поки король був живий, то мав високий контроль над лордами різних місць, але другий принц… його сходження на трон досить спірне. До того ж є прецедент: Ґелуна відправили на гільйотину. Очевидно, ніхто не захоче повертатися до столиці.
Однак для шести аристократичних сімей фортеці Лонгсонг цей наказ прийшов у потрібний час.
Більше двох місяців тому граф Елк задіяв свавільний план, який зробив герцога нещасним, особливо тим, що провалився. Реакція принца була доволі різкою, він засудив Гілла Медера до страти, що можна сприйняти як прямий розрив стосунків між фортецею і Прикордонним Містом.
Спочатку герцог Раян планував дочекатися закінчення Місяців Демонів, щоб мати вільні руки і розібратися з цією проблемою, але зараз, маючи цей указ, можна вирішити все законним шляхом. Роланд Вімблдон повернеться до королівського міста, а Прикордонне Місто, очевидно, знову буде під владою герцога, а якщо принц відмовиться повертатися до столиці, лорд західного регіону зможе силою примусити його піти в ім’я нового короля.
Герцог не переймався тим, до чиїх рук, зрештою, потрапить корона.
Як посланець, Пейло не почувався комфортно. Минулого разу він пообіцяв, що привезе новий торговий договір, але свавільна схема сім’ї Елк проявила себе першою. І тепер він тут, знову з поганими новинами: неважливо що це, звістка про смерть короля чи указ нового короля про відкликання – Пейло вважав, що четвертий принц не захоче бачити ні те, ні інше.
Плавання
проходило досить гладко. Королівство Ґрейкасл розташувалося на південній
частині материка, тому взимку річка не замерзає.
Час від часу Пейло дивився на берег крізь вікно. Він не бачив людей, які б загинули від голоду, чи біженців, що свідчило – Прикордонне Місто ще не втрачене.
Це викликало у нього легке здивування. Зрештою, коли він відвідував містечко стіна ще будувалася. Відверто кажучи, Пейло не відчував довіри до стіни зведеної з каміння, яке було скріплене якимось брудом.
Але його здивувало ще дещо, він побачив судно зі знаменом Вербового міста, корабель повільно минув їх по правому боці річки – звична сцена, проте не під час Місяців Демонів! Вони мають час торгувати, поки борються з демонічними звірами? Як можна оборонятися від жорстоких монстрів, не перекинувши на лінію оборони всіх шахтарів?!
Через три дні судно прибуло до пристані Прикордонного Міста.
Дерев’яний причал залишався старим і пошарпаним, але біля пристані з’явилася новенька споруда. Після того, як корабель причалив, звідти вийшли двоє охоронців, які уважно стежили за кожним рухом людей.
Пейло відразу ж зрозумів мету появи тут вартових.
Четвертий принц, очевидно, не хотів, щоб хтось таємно покинув місто водним шляхом.
Після того, як Пейло зійшов з човна і пояснив охоронцям, хто він такий, чоловік привів для нього коня і супроводив до замку.
Як і при попередній зустрічі, принц Роланд зустрів його у вітальні. До того ж, Його Високість звелів приготувати багату трапезу, хоча це був не типовий час для прийому їжі.
Обсмажений на вогні свинячий окіст, нарізана сушена риба, салат з незнайомих дикорослих овочів, хліб з маслом і овочевий суп, який можна побачити на будь-якій вечері.
Схоже, принц любив обговорювати справи після трапези.
Так думав Пейло, але його руки ні на мить не зупинялися, адже можливість повноцінно пообідати випадала нечасто. Навіть родина Жимолості, коли вони не проводили бенкетів для гостей, в основному їла картопляний хліб і бекон.
Після обіду, коли подавали десерт, Пейло з повагою передав папери.
Роланд взяв конверт, відкрив його за допомогою обіднього ножа, затим витяг листа і швидко пробігся поглядом. Новина його приголомшила.
Король помер?
Роланд нічого не відчував до свого номінального батька. Він був у Прикордонному Місті, коли перемістився, не кажучи вже про те, що новий принц не зустрічався з королем жодного разу, а в пам’яті попередника було лише невдоволення і обурення батька. Тому він почувався збентеженим – чи потрібно йому показувати смуток?
Від подальшого тексту віяло змовою. Вімблдона III убив старший син? Як новий король, другий принц видав указ про закінчення битви за трон і велів усім своїм суперникам повернутись до столиці Ґрейкаслу?
Роланд кашлянув пару раз і підняв голову, якраз вчасно, щоб побачити очі Пейло, сповненні вибачення.
То он воно що. Він подумав, що герцог буде щасливим, незалежно від того, який вибір зробить Роланд – у будь-якому випадку перед ним постане дилема.
Посланець не привіз торгового договору, але приніс погані новини, схоже, він дуже про це шкодує. Роланд потайки всміхнувся, повертаючи лист до конверту:
– Я зрозумів.
– Ем, Ваша Високосте, що ви плануєте…
– Навіть якщо я хочу повернутися, мені потрібно зачекати закінчення Місяців Демонів. Зараз надто холодно і сніжно. До того ж, що робитимуть жителі Прикордонного Міста, якщо я поїду?
Якби це був хтось інший Пейло неодмінно сказав би «не хвилюйтеся, фортеця Лонгсонг допоможе вам у цій ситуації» чи будь-яку іншу дипломатичну фразу. Але з четвертим принцом, з яким зустрічався лише двічі, він не міг говорити так недбало. Уперше Пейло відчув огиду до свого статусу посла. Вкінці-кінців, він лише кивнув зі словами:
– Зрозумів, мені передати вашу відповідь?
Роланд звелів слузі принести перо і папір. Він швидко написав відповідь, яку скріпив власною печаткою, і передав послання Пейло. Посол глянув на конверт, лист був адресований Тіфейке Віблдону, другому принцу Ґрейкасла, а не королю Вімблдону IV.
Пейло подумав, що четвертий принц цим показав своє ставлення до ситуації.
Коментарі
Дописати коментар