Роман ЗЦВ. Розділи 61-62
Розділ 61. Повернення | Розділ 62. Присяга
Розділ 61. Повернення
Як тільки Роланд присів, щоб встановити основу, нізвідки взялися три постаті – і вони купою впали на землю.
Анна злякалася – і зеленний вогонь піднявся стіною, блокуючи їх.
Роланд поглянув на них і виявив, що одна з жінок – Соловейко, якої він не бачив багато днів. Вона виглядала напруженою, щоки були ненормально червоними, і, хоча надворі віяв холодний вітер, її чоло вкрилося густими крапельками поту.
– Ваша Високосте, будь ласка, покличте Нану! Швидше!
Соловейко поглянула на нього і стривожено вигукнула.
У цю мить Роланд зауважив, що до її спини була прив’язана жінка, обличчя незнайомки було блідим, а очі заплющеними. Вона не мала частини руки, тканина, обов’язана навколо рани, набула темно-червоного кольору і продовжувала сочитися кров’ю.
– Кадане, іди до лікарні та приведи сюди Нану! – він зрозумів, що ситуація скрутна, і крикнув до охоронця біля дверей.
– Так, Ваша Високосте!
Крім двох жінок, була ще юна дівчина, яку Соловейка тримала під пахвою. Вона, здається, не мала ніяких поранень, її очі з цікавістю роздивлялись все, що було навколо.
– Ти в порядку? – Роланд підійшов, щоб розв’язати мотузки, які підтримували постраждалу жінку на спині Соловейка.
– Зі мною все добре, Ваша Високосте, кха-кха... Вибачте, я не змогла привести сестер із Союзу Співпраці Відьом. – Слабким, придушеним голосом сказала Соловейко. Схоже, вона пройшла довгий шлях і перенапружилася.
– Нічого не кажи, спочатку добре відпочинь, – Роланд поніс непритомну і поранену жінку, сказавши Анні допомогти Соловейку. Так вони у п’ятьох повернулися до замку. Кімната Соловейка була поряд зі спальнею Анни. Роланд велів служниці розвести вогонь і принести до кімнати відро з гарячою водою. Після прибуття Нани, він коротко пояснив про очищення рани перед лікування, затим вийшов.
Але як все так обернулося? Він подумав, що, можливо, на Союз Співпраці Відьом напали демонічні звірі, і лише троє врятувалося? Якщо так, то це велика втрата.
Він нервово очікував за дверима. Приблизно через півгодини двері відчинилися і з них вийшла дівчина, яка прибула разом із Соловейком. Вона кивнула Роланду:
– Ви саме такий, як говорила Соловейко.
– … – Роланд якийсь час не знав як реагувати. – Що вона про мене сказала?
– «Принц, який піклується про відьом». – Вона обережно зачинила двері. – Новина настільки неймовірна, що більшість людей у Союзі Співпраці Відьом не повірила їй. По правді, я також у це не повірила, але це схоже на те, як казав мій тато: світ великий і в ньому є різні люди. Мене звуть Блискавка, Ваша Високосте, приємно з вами познайомитись. – Після цього вона схилила голову, поклавши праву руку на ліве плече – це, мабуть, її спосіб вітання.
Проте Роланд не став замислюватися над цим способом вітання, його увагу привернули слова «більшість людей не повірила їй».
– Демонічні звірі не напали на табір Союзу Співпраці Відьом?
– Напали? Ні… Чому ви подумали про це? – вона кивнула, задумавшись, а потім вказала пальцем на лоб, на її обличчі відобразилося розуміння. – О, я зрозуміла. Старшу сестру з пораненою рукою звуть Венді, на неї напала шановна наставниця Союзу Співпраці Хакала. – Затим Блискавка розповіла, що сталося.
Роланд мовчки вислухав. То он воно як… Він подумав, що недооцінив жорстокий гніт, з якими стикалися відьми. Недовіра відьом, що накопичувалася роками, до церкви та вищих дворян досягла максимальної точки. Хакала радикально налаштована. Вислухавши розповідь Блискавки, у нього виникла думка, що лідер Союзу Співпраці Відьом у першу чергу позбудеться таких людей, як він.
Але, на щастя, Соловейко все-таки благополучно повернулася.
Та навіть більше, привела з собою до Прикордонного Міста двох нових відьом. Щодо будинків для них, то Роланд трохи подумав і вирішив, що дозволить Карлу продовжувати їх будувати. Навіть якщо зараз вони не потрібні, то в майбутньому є ймовірність того, що кількість відьом зростатиме.
– Ти також входиш до Союзу Співпраці?
– Уже ні, – вона похитала головою, – і Венді з Соловейком теж. Раз ми пішли, то не можемо повернутись назад. Боюся, Хакала тепер ладна з’їсти нас із тельбухами.
– Вона може вижити після того, як Соловейко її проштрикнула? – запитав Роланд, хмурячись.
– Мабуть. У таборі є відьма на ім’я Листочок, вона може підсилювати дію трав, – Блискавка трохи подумала. – З великою кількістю трав, що зупиняють і відновлюють кров, врятувати життя Хакали не проблема, але ці ліки менш ефективні, ніж цілюща здібність вашої відьми.
Роланд подумав, що це ще один клопіт, тепер він має перейматися не тільки тим, що на нього може напасти церква, а ще і через те, що є мішенню для відьом. Це трохи іронічно. На щастя, головна мета відьом – відшукати Святу Гору, тому деякий час вони не займатимуться пошуками Соловейка.
– Ти раніше сказала, що не повірила словам Соловейка, то чому залишила разом з нею Союз Співпраці Відьом?
– Тому що тут є машина, що випускає білий пар, вода змішана із сірим порошком перетворюється на камінь, а інший порошок вибухає з громоподібним шумом! – Блискавка повторила те, що говорила Соловейку. – Доброго до відьом принца може і не існувати, але вона не могла брехати про ці речі та ще й так правдиво – принаймні про це мені говорить інтуїція дослідниці. До речі, та штука, яку я бачила, здатна випускати білий пар. Це та машина? Здається, Соловейко говорила, що вона називається… паровий двигун?
– Дослідниця? – Роланд автоматично проігнорував останнє питання.
– Так, дослідниця. – Вона підкреслила ці слова. – Ось чому я обрала піти з Соловейком. Усіх дослідників цікавить невідоме.
– … – Роланд потайки зітхнув. І що з нею робити? Щоб займатися будь-чим іншим, окрім виживання в цю епоху, потрібно народитися в заможній родині. Уже тільки від погляду на її одяг можна зрозуміти, що вона пацанка, але тут ще і коротке золотаве волосся: – Твоє ім’я випадково не Езреаль?
– Хто це? Мене звуть Блискавка, – гордо підняла голову дівчина.
У цю мить відчинилися двері, з кімнати вийшли Анна і Нана.
– Ну як? – запитав Роланд. – Лікування пройшло добре?
Побачивши, як Нана кивнула, він зітхнув з полегшенням. По правді, приєднати назад відрізану кінцівку можна протягом шести-восьми годин. Якщо часу пройшло більше, то відсоток успішності операції значно зменшиться. Блискавка сказала, що їм знадобилося більше доби, щоб дістатися сюди від табору. За цей час з кінцівкою відбулися серйозні зміни, а з’єднати нерви простим хірургічним втручанням неможливо. Це ще один доказ того, що цілюща здібність Нани справді дивовижна.
Дівчина виглядала втомленою, здається, лікування забрало в неї багато сил. Роланд підбадьорив її, сказавши:
– Дякую за твою роботу, після вечері ти спатимеш тут, разом з Анною.
Він подумав, що, звичайно, це приведе сюди і Тіґу Пайна.
Розділ 62. Присяга
Події сьогоднішнього дня відбили у Роланда бажання займатися свердловою машиною з паровим двигуном. Він навмисно попросив головного кухаря приготувати розкішну вечерю з великою кількістю стейків із чорним перцем і омлетів. Під кінець вечері шлунки Анни і Блискавки були повні, а навколо рота Нани, яка з усіх сил намагалася дотримуватися етикету, був жир. Роланд велів покласти до посудини, яка довго зберігає тепло, тушковану свинину і пшеничну кашу та віднести їжу до кімнати Соловейка. Коли дві інші відьми прокинуться, то зможуть поїсти теплого.
Після вечері наступним кроком стало підібрати кімнати для гостей. На щастя, колишній лорд Прикордонного Міста любив розкіш, тому замок у містечку, яке з’явилося завдяки корисним копалинам і було опорним пунктом, щоб рано попереджати про загрози, побудували за стандартами міста середнього розміру. Якщо описувати це місце словами Роланда, то це триповерхова вілла з житловою площею 900 квадратних метрів, зі сторожовою вежею і вежами-стрілами на чотирьох кутах. Також є передній двір і задній сад.
Роланд обрав кімнату напроти спальні Анни для Блискавки, сусідня – для Венді, коли вона повністю одужає. Він не зміг стриматися і весело похитав головою, коли побачив як Нана, ніби липка цукерка, приклеїлася до Анни, коли вони заходили до кімнати.
Повернувшись до свого кабінету, Роланд налив собі келих елю. Зміни до планів з’явилися набагато раніше, ніж очікувалося. Спочатку він думав, що завдяки Соловейку збере більше відьом, які допоможуть йому в різних сферах, таких як хімія, сільське господарство і біологія. Але вороже налаштованих виявилося більше. Нейтральні відьми, як Соловейко і Блискавка, у меншості. А Венді… за словами Блискавки вона не мала бажання залишати Союз Співпраці Відьом, але через порятунок Соловейка її довелося нести сюди, бо на Венді напала чарівна змія Хакали.
Допиваючи ель він подумав, що дві відьми це набагато краще, ніж жодної.
Під час вечері Роланд запитав про здібності Блискавки і Венді. Дівчина може вільно літати в повітрі, як птах, а Венді здатна маніпулювати вітром. Ці сили не дуже придатні для розвитку технологій, але якщо правильно ними скористатися, то вони допоможуть у майбутній війні.
Він також поцікавився здібностями відьом з табору і дізнався, що їхні сили різноманітні та не підкорювалися якимось правилам. Деякі з них складно пояснити науковими теоріями, а також є абсолютно неймовірні здібності.
Наприклад, людина, що створила Союз Співпраці, Зміїна відьма Хакала, може сформувати магічну силу у вигляді змій – і ці отруйні створіння не є ілюзією. До них можна доторкнутись і вони здатні атакувати ворога. Різні змії мають різну отруту. Блискавка знає про два ефекти отрути чарівних змій: параліч і смерть.
Також Роланд виявив, що не тільки Анна, але і Хакала й інші відьми можуть діяти лише в межах певної відстані. Наприклад, зелений вогонь Анни зникав, як тільки перетинав відрізок у п’ять метрів. Отруйні змії не могли покидати тіло Хакали на далеку відстань. Для Соловейка і Блискавки ця відстань була ще меншою. Коли вони хочуть вплинути на сторонні об’єкти, то повинні до них торкатись.
Тому, зіткнувшись із церковним військом, спорядженим арбалетами і каменями божої відплати, їм не залишалося нічого іншого, як тікати.
Він був зайнятий роботою в кабінеті до опівночі, вогонь у каміні потроху згасав. Роланд чхнув і вирішив, що пора йти спати.
Коли він відчинив двері спальні, щось незвичне привернуло його увагу – ця ситуація здалася знайомою, на ліжку сиділа людина. Її постань наполовину огорнула темрява, а тінь, яка відбивалася на стіні завдяки вогню, нагадувала картину. Але сьогодні ситуація відрізнялася: вона була в звичайному одязі без плаща. Коли вони зустрілися вперше, то були незнайомцями, але тепер він впізнав її з першого погляду.
Соловейко.
Роланд раптом трохи занервував, ця ситуація, чи може… йому пощастить?
Соловейко теж побачила принца, вона встала і повільно підійшла. Відпочивши всього півдня, вона виглядала ліпше, ніж при першій їхній сьогоднішній зустрічі. Її щоки знову мали здоровий рожевий відтінок, а волосся сяяло. Він мав визнати, що здатність відьом до самовідновлення справді вражає.
– Ти багато пережила, – Роланд кашлянув, порушуючи тишу. – Чому б тобі не відпочити? Блискавка мені вже все розповіла.
Соловейко похитала головою.
Роланд відчув якусь незвичність, її обличчя мало врочистий вигляд, а в очах – невимовна наполегливість. Він зрозумів, вона щось вирішила, такий рішучий погляд важко побачити у більшості людей, йому довелося вгамувати емоції, очікуючи її слів.
Однак Соловейко мовчала, вона глибоко вдихнула, затим опустилась на одне коліно і підняла кинджал на долонях, трохи схиливши голову. Це стандартна лицарська церемонія, коли хтось із шляхти присягався у вірності своєму пану.
– Ваша Високосте Роланде Вімблдоне, я присягаюсь іменами Соловейка і Вероніки, – чітко заговорила вона, – поки ви добре ставитеся до відьом, клянуся служити вам міцним щитом проти демонів і прихованим у темряві лезом, без страху і жалю, до останньої миті мого життя.
Он воно що. Роланд подумав, що Соловейка розчарували дії Союзу Співпраці, тому вона вирішила довірити йому керівництво над відьмами. Як потраплянець він мав відмовитися від цього, бо вважав за краще працювати разом як партнери або у формі найму. Якщо вони мають спільний ідеал, то в майбутньому стали б ліпшими товаришами.
Але він розуміє, що іноді безглуздо торочити про рівність, свободу тощо. Без відповідного ґрунту для росту, навіть якщо посадити насіння, воно згниє. Як принц, він не може відступити від певних рамок доки не об’єднає королівство.
Роланд якусь мить мовчав, затим, відповідно до придворного етикету, взяв кинджал з її рук і тричі торкнувся до плеча Соловейка негострою частиною клинка:
– Я приймаю твою вірність.
Плечі Соловейка злегка затремтіли, ніби вона нарешті змогла розслабитися.
Він протягнув до неї праву руку.
Соловейко взяла її за пальці та м’яко поцілувала у тильний бік. На цьому церемонія закінчилася.
Хоча церемонія присяги у виконані відьми здавалася дивною, але це дещо розповіло про Соловейка, вона походить не з простої сім’ї. А ще є щойно назване ім’я Вероніка…
– Вероніка це твоє справжнє ім’я? А як щодо прізвища? – запитав Роланд, допомагаючи їй піднятися.
– Так, Ваша Високосте. У мене немає намірів приховувати це від вас, п’ять років тому я покинула сім’ю Ґелань. Я більше не пов’язана з цим прізвищем. – Спокійно сказала Соловейко, прибравши останню стіну і відверто розповівши Роланду про своє минуле.
Вона народилася в Їньґуані, названому так через срібні копальні.
Її батько був віконтом, а мати – простолюдинкою. Хоча такі шлюби зустрічаються нечасто, але вони жили в мирі. Також у Соловейка є молодший брат на ім’я Хайд. Вона провела дитинство в Їньґуані, це був найщасливіший час в її житі.
Коментарі
Дописати коментар