Роман ЗЦВ. Розділи 69-70
Розділ 69. Виготовлення гармат | Розділ 70. Шпигун. Частина 1
Розділ 69. Виготовлення гармат
Через чотири дні, задній двір однієї з лабораторій шахти Північного Схилу.
У землі викопали дві глибокі ями круглої форми, вони були широкими зверху і вужчими внизу. Внутрішній діаметр вужчої частини був близько 20 см, а ширшої – десь 26 см. Це форми, які Роланд хоче використати для відливання гармат. Їхні внутрішні стінки були випечені Анною, тож поверхня була спечена в одне ціле, ніби це панцир. Нижня частина камери призначена для отримання стінок кращої якості під час відливання, але що вище, то більше домішок і бульбашок вони міститимуть. Він пригадав, що шести- і восьмифунтові гармати називалися так через вагу снарядів, тож Роланд вилив кілька дванадцяти фунтових ядер, а потім з допомогою їх обчислив внутрішній діаметр трубки і товщину стінок гармати.
За відсутності вимірювальних інструментів, він просто налаштував стандарт, відрізавши залізний шматок розміром з ніготь підмізинного пальця, узявши це як основну одиницю – один сантиметр, затим взяв залізні бруски інших розмірів і позначив на них лінії.
Діаметр, виміряний залізною лінійкою, дванадцяти фунтової залізної кулі був приблизно 12 см. Тож найтонша товщина стінки встановлена у розмірі чотирьох сантиметрів, тоді як найтовща – 7 сантиметрів, щоб запобігти вибуху камери. Стосовно довжини, він знав, що є багато видів гармат, у нього були уявлення щодо гармат лінкорів і танків, але Роланд нічого не знав щодо стародавніх гармат.
Враховуючи, що чим коротший ствол, тим менша вага і менший розхід матеріалів, він махнув рукою і взяв значення у 1,5 метра. Якщо результати тесту не задовольнять, це можна буде відкоригувати пізніше.
Коли вперше винайшли артилерію, дерев’яну основу закільцьовували залізними кільцями та зміцнювали залізним порошком, тож гармата дещо нагадувала випалену всередині бочку. Роланд усвідомлював, що така гармата має ризики витоку повітря і вибуху, тому обрав виливання і свердління. Для парової свердлової машини немає суттєвої різниці у складності між шестифунтовою гарматою і дванадцятифунтовою.
Виходячи з ідеї, що калібр це лише принцип, він, природно, обрав дванадцятифунтову гармату з більшим дулом і товстішим стволом. Усе, що має більший калібр, важко використовувати як польову зброю. Щодо ваги снарядів, то не важливо чи це дріб чи залізні кулі, якщо ними можна стріляти. Зрештою, він запозичує ідеї з історії, а не копіює по зразку.
– Починаємо, – глибоко вдихнувши, сказав Роланд Анні. Вона кивнула, взяла сталевий злиток і розмістила його над отвором. Спалахнуло зелене полум’я, злиток швидко почервонів і почав танути, утворюючи невеликий водоспад із розтопленої сталі, що лився прямо в отвір. Розплавлений метал світився червоно-помаранчевим і був настільки яскравим, що на нього важко дивитися. Щоб захистити зір відьми, Роланд спеціально встановив опору біля отвору, тож їй потрібно було лише заздалегідь обрати позицію. Таким чином вона могла спиратися на опору, стежачи за тим, щоб розплавлений метал стікав униз, але не дивитися на сам отвір.
Кількість цих сталевих злитків нарощувалася повільно. Одної Анни не достатньо, щоб розпочати еру великого виробництва сталі, але для неї не було проблемою виготовити невелику партію – найважча проблема, підтримка температури на одному рівні, вирішена, тож можна отримати сталь досить високої якості.
Ось чому Роланд наважився налаштувати розмір ствола. У порівняні з чавунними і бронзовими трубами, литі сталеві труби, очевидно, мали вищу міцність. Навіть якщо розмір неправильний, ризик вибуху набагато менший.
Кількість розтопленої сталі збільшувалася, а – сталевих злитків зменшувалася. Роланд не міг не відчувати душевного болю. Коли ж він зможе збудувати купу доменних печей для виготовлення такої кількості сталі, яку б не міг використати? Довгий час виробництво сталі було одним із критерії визначення могутності великих держав.
Після заповнення обох форм щоки Анни почервоніли. Роланд дістав хусточку й обережно витер піт з кінчика її носа. Спочатку Анна показала невеликий опір, але зрештою вона завмерла, слухняно заплющивши очі та дозволивши про неї подбати.
Її обличчя пашіло червоним, а ніжна шия викликала бажання вкусити. Оскільки Роланд був вищим, то побачив, що комір відкриває ключицю. Вони стояли досить близько, тож він відчував ніжний аромат.
– Кхем, добре… – Роланд прибав хусточку, вгамовуючи емоції. – На сьогодні все. Молодець, я попрошу, щоб на кухні приготували стейк з чорним перцем.
«Не зараз, – подумав він, – це точно викличе підозру у використанні інших. Потрібно почекати, доки вона повністю не звільниться…»
Анна розплющила очі, хоча весь піт витерли, її обличчя здавалося червонішим, ніж раніше. Вона кивнула Роланду на знак подяки.
******
Протягом кількох наступних днів Роланд їздив туди-сюди між замком і шахтою Північного Схилу.
Окрім ствола гармати йому потрібно зробити багато розточувальних інструментів.
Інструмент для розточування був подібним до ствола гармати і був точно також діаметру як снаряд. Анна нагрівала його знову і знову, щоб інструменту надали потрібної форми молотком. Він відрізнявся від звичайного спірального ножа, на перший погляд, знаряддя виглядало як залізний прут. Єдиною відмінністю є рівці у верхні частині головки для видалення металевого сміття. Остання частина – загартування для підвищення твердості розточувального інструменту.
На відміну від сучасних високоточних свердел, Роланду потрібен лише залізний стрижень, який може робити отвори. З огляду на велику швидкість зношення, вони з Анною зробили п’ять простих розточувальних інструментів за тиждень. До цього перевірили можливості свердлової парової машини – випуск стволів для рушниць зріс з двох на місяць до десяти на день.
Коли все було готово, шахтарі викопали дві заготівки для гармат, після чого їх очистили від зайвого бруду і возом перетягли до кузні.
Ці дві заготовки зжерли мало не весь запас сталі, яку накопичив Роланд, тож без перебільшення можна сказати, що вони безцінні. Під час транспортування принц наказав Картеру і двом лицарям зайнятися охороною, через що головний лицар почував себе трохи непотрібним. Хто крастиме таку важку річ?
Ковалі шліфували і вирівнювали зовнішній вид гармат, як того і вимагав принц, після чого заготівки відправили на заднє подвір’я замку. Вони виглядали як два темно-сірі сталеві бруски округлої форми, що випромінювали чіткий металевий блиск.
Роланд не міг дочекатися початку свердління, разом з Картером вони перемістили заготівку і закріпили її так, щоб головка розточувального інструменту була точно в центрі сталевого бруска.
Зіткнувшись з цим історичним моментом, він змістив клапан парової машини. Розточувальний інструмент почав повільно обертатися, і невдовзі набрав стабільну швидкість.
– Уперед! – вигукнув принц.
Почувши це, головний лицар штовхнув рухому основу, що контролює глибину контакту між інструментом і каналом ствола. Коли головка торкнулася поверхні, різкий шум затьмарив гуркіт парової машини. Розтоплене сало, яке вони використовували як мастило, влилося в просвердлений отвір, і вийшло через рівці з потемнілою металевою стружкою. Відьми одна за одною виходили з дерев’яного будиночку, залишилася тільки Блискавка, яка наполягала на тому, що хоче побачити все на власні очі. Їй здавалося, що ця темна машина набагато прекрасніша за будь-який пейзаж.
Розділ 70. Шпигун. Частина 1
«Бабак» Коул тривожно поглянув у вікно.
Хоча в цьому жахливому місці сніг не зупинявся ні на хвилину, а небо було сірим і похмурим, неначе простирадла, які його бабуся не прала кілька років, він мав інший спосіб визначити час.
Цей спосіб – тренування ополчення, поки дозволяє погода вони щоранку (о восьмій годині) бігали через міську площу, ці дурні робили це до Місяців Демонів і роблять це зараз. Хіба ці люди не знають, що головне взимку – зберегти фізичні сили? Коли їм справді доведеться бігти, рятуючи своє життя, можливо, доведеться молити бога, щоб дав ще дві ноги. Але завдяки цим дурням він міг визначити приблизний час свого виходу.
Правильно, Коул хоче втекти з цього зачарованого міста! Хоча наказ Його Високості другого принца полягав у тому, щоб він знаходився у Прикордонному Місті, спостерігав за діями четвертого принца Роланда Вімблдона та надсилав інформацію до Валенсії, але йому не хотілося залишатися тут і надалі.
Коул боявся, що через півмісяця стане жертвою диявола разом з іншими жителями міста.
Це аж ніяк не фальшива тривога!
З початку зими тут постійно відбувалися чудернацькі речі, інші, можливо, цього не помічали, та це і не дивно, більшість містян – це не освічені сільські дурні. Поки в них є їжа їм байдуже на все, навіть бог не має ніякого значення. Але він інший, він «Бабак» Коул! Слідкувати та красти інформацію – це його особливі навички, тому Його Високість Тіфейке доручив йому цю роботу.
Ні міська стіна, що виросла за одну ніч, ні залізна палиця, яка може різким шумом звалити з ніг демонічного звіра, не порівняються з найдивовижнішим відкриттям.
Четвертий принц королівства відкрито дбав про відьом!
Боже милосердний, чи може бути щось гірше за це? Іншого пояснення нема, четвертий принц одержимий дияволом!
Навіть якщо принц хотів розважитися з відьмою, то міг робити це тихцем у своєму замку. Коул не вперше чує про дворян, які переховують відьом. З відьмами можна розважатися як заманеться, якщо вони помруть, то на це ніхто не зверне уваги. Звичайно, у дворян дивні смаки, але все виглядає по іншому, коли подібне оприлюднюють.
Це не було маренням, він бачив усе на власні очі!
Відповідно до принципу «отримав гроші – працюй» Коул, якщо не було сильного снігу, щодня ходив біля міської стіни, де часто можна побачити четвертого принца. Спочатку він дивувався, що змусило невмілого і слабкого принца набратися сміливості та залишитися у Прикордонному Місті, замість того, щоби мчати до фортеці Лонгсонг. Тепер йому все зрозуміло – Роланда Вімблдона давно замінив диявол!
Він на власні очі бачив, як величезний демонічний звір розтрощив міську стіну і був убитий диявольським громом. А потім хвилю дрібних демонічних звірів охопило пекельне полум’я, викликане відьмою. А потім ця відьма впала в обійми принца і ніхто з ополчення слова не сказав!
Він постійно чув од сусідів чутки про ще одну відьму з цілющими силами. Дехто сказав, що його сина вилікували. А дехто, що стареньку, яка зламала ногу на тому боці дороги, теж вилікували. Яке блюзнірство! Лікуватися у відьми? Яка різниця між цим і прийняттям диявольської спокуси?
Але останньою краплею для Коула стала подія, що відбулася кілька днів тому: він на власні очі бачив відьму, що двічі облетіла навколо замку принца, а потім опустилася на подвір’я. Служителі церкви часто говорили, що спокушені дияволом відьми отримують тільки одну силу. Він бачив відьму, яка викликала полум’я, і відьму, що літає. Якщо додати до цього чутки про відьму, яка може зцілювати, то це означає, що в маленькому містечку зібралося три відьми!
Жодних сумнівів, диявол перетворив замок на власне лігво, де збираються демони, він потроху бере контроль над містянами у свої руки. Коул має якнайшвидше втекти звідси. У будь-якому разі, він отримав доступ до таємниці швидкого будівництва міської стіни. Як тільки Коул передасть мішечок з украденим порошком другому принцу його не тільки не покарають, а ще і нагородять.
Чим більше він думав, тим більше жалкував, що не поїхав разом з вельможами до фортеці Лонгсонг.
Тепер покинути це місце непросто, зимою постійно йде сніг і свище вітер, дороги заметені. Єдиний спосіб вибратися – потрапити на торговий корабель Вербового міста.
За спостереженнями Коула, в перший день кожного місяця кораблі Вербового міста доставляють їжу. Після двох-трьох годин розвантаження та завантаження вони піднімуть вітрила та покинуть пристань. Він повинен скористатися цим часом, щоб потрапити на борт, інакше доведеться чекати початку наступного місяця.
Сьогодні перший день місяця.
– Один, два три, чотири. Один, два, три, чотири. – Коул почув знайомі слова. За вікном жваво бігла група парубків у коричневих шкіряних обладунках. Якби він не розгледів диявольські плани, то був би обманутий цією сценою.
«Пора йти», – подумав він.
Одягнувши пальто з хутром і затягнувши пояс, Коул вийшов із дерев’яного будинку. Сусід, що збирав в’ялену рибу біля свого дому, побачив його, привітався і запитав:
– Так рано йдеш?
Він мусив визнати, що, хоча лордом Прикордонного Міста став одержимий дияволом, життя цих людей значно покращилося. Вони наважувалися в’ялити рибу поряд з будинком, потрібно розуміти, що при голоді, навіть якби риба була твердою, як камінь, її все одно спробували б проковтнути сирою.
Але Коул не мав часу відповідати на питання, поглянув на ополчення, що зникло за рогом, і попрямував прямо до пристані. Місцеві жителів уважали, що він молодший брат Тєцзяна (Залізне Весло), який приїхав із Хребта Упалого Дракона, щоб відвідати рідню, – звісно, це все нісенітниця. Перш ніж убити Тєцзяна, він дізнався його ім’я та адресу, прикинувшись його молодшим братом, Коул причаївся тут. Йому байдуже чи вірять в це місцеві жителі чи ні.
Останні кілька днів сніг змітали з кам’яної дороги, тож на взуті майже нічого не було. Коул підтримував постійну швидкість, максимально економлячи сили; він не переймався про сліди, які залишив. За день їх знову вкриє снігом. Можливо, коли він прибуде до Валенсії, вони все ще блукатимуть у темряві, нічого не знаючи.
Підійшовши до пристані, Коул побачив довгоочікуваний вітрильник Вербового міста.
Під наглядом охоронців з корабля виносили мішки з пшеницею. Він ще раз запустив руку до кишені, там лежали два золотих дракони і шістнадцять срібних вовків, усі його гроші. Побачивши шістьох охоронців, він подумав, що срібних вовків мало, а двох золотих драконів може не вистачити, тож Коул не зводив очей з вантажника. Нагромадження товарів утворить сліпу зону, тож він може або домовитися з вантажником, або вирубити його. Коул вірив, що як тільки зійде на борт, то капітан не встоїть перед спокусою отримати золоті дракони, а тому допоможе йому вибратися звідси.
Коли він був готовий діяти, позаду нього почулися крики.
Його серце зробилося важким, Коул обернувся, до нього бігло кілька ополченців. Йому не залишили шляхів для відступу.
Він не бачив жодних шансів для втечі. Коул негайно підняв руки вгору і опустився на коліна. Одним з його принципів було не чинити безглуздого опору, поки він говоритиме про свого роботодавця, то буде в безпеці, або… його навіть можуть найняти за більшу ціну.
Поки він отримує гроші, то робити все – це теж принцип «Бабака» Коула.
Але є дещо незрозуміле: як же вони його знайшли?
Коментарі
Дописати коментар