Роман ЛМС. Том 10. Розділ 9-2
Розділ 9. Збір. Частина 2
Розділ 9. Збір. Частина 2
Наставник Ґомчі й інструктори Ґомчі, які мали всі шанси померти старими холостяками, розмахували мечами всю ніч.
Майстри бойових мистецтв!
Вони були професіоналами, здатними користуватися усіма видами зброї.
Коли міцність мечів знижувалася до нуля і ті ламалися, Ґомчі вирушали на полювання. І там підбирали зброю, яка випадала з монстрів.
Якщо у них була їжа, вони їли. Але якщо її було недостатньо, то просто голодували.
– Коли ти голодний, то розум стає набагато яснішим.
Ґомчі, Ґомчі2, Ґомчі3 та інші мали надзвичайну силу духу. У реальному житті вони могли постувати три дні поспіль і дотримуватися аскези, тому голод не був для них великою проблемою.
«Я маю швидко стати сильним і здобути популярність у жінок».
«Унікальні предмети і слава! Це змусить жінок звернути увагу на мене».
«Я хочу захищати їх. Я хочу піклуватися про них. Я хочу зустрічатися з жінками!»
Хоча вони розмахували мечами з думками, сповненими егоїстичних бажань, Ґомчі були серйозними. Піт стікав по їхніх щоках, але ніхто навіть не думав здаватися.
Вони були неймовірно зосередженими і цілеспрямованими.
Ґомчі розмахували мечами 100 тисяч разів на день.
Навіть віддані гравці не махали зброєю 10 тисяч разів. Вони покладалися на потужні навички і відпочивали, коли їхня витривалість виснажувалася.
Гравці також проводили немало часу, подорожуючи до місць скупчення монстрів і рятуючи товаришів. Вони також спілкувалися і грали зі своїми друзями, тому фактичний час боїв не такий довгий, як може здатися.
Але для Ґомчі це також було боротьбою.
Битва з самим собою!
Якщо вони вирішили махати мечем 100 тисяч разів на день, то робитимуть це.
У виправданнях не було потреби.
Щойно була поставлена мета, все, що вони мали зробити, це втілити її в життя.
Їм не потрібно було мучити себе складними розрахунками.
Єдине, що існувало, це краплі поту і важке дихання.
Це були чоловіки, які не знали іншого способу життя.
Голодний, Ґомчі2 важко ковтнув.
– Моя ідеальна жінка. Я не прошу багато. Лиш би вона пекла мені ячмінний хліб на вчора, сьогодні – кукурудзяний, а завтра – житній. Цього буде достатньо.
Вимоги Ґомчі3 були ще нижчими.
– Мені буде достатньо, якщо вона готуватиме тричі на день: кімчі рамьон, шін рамьон і ансонтанмьон.
Ґомчі4, ніби не бажаючи програвати, пішов ще далі.
– Я навіть готовий відмовитися від яєць!
Очі Ґомчі2, який здавався непохитним, злегка затремтіли.
– Кхм! Відмовитися від яєць? Хіба це не занадто?
– Як я можу зустрічатися з жінкою без такого рівня рішучості? Кохання – це про жертву.
Ґомчі2 замовк.
А далі заговорив Ґомчі5.
– Старший брате, гадаю, я навіть можу відмовитися від м’яса.
– Навіть від м’яса?!
Брати по зброї захоплювалися рішучістю один одного.
А потім майже одночасно їхні навички зросли.
Ділінь!
[Навичка володіння зброєю досягнула 6 рівня просунутого рангу.
Базова сила атаки всіх видів зброї зростає до 360%.
Швидкість атаки збільшується на 3%.
Витрати мани навичками
зменшуються на 4%.]
Шостий рівень просунутого рангу!
Як майстри бойових мистецтв, вони могли вивчати володіння всіма видами зброї, а не лише фехтування мечами. Ґомчі наближалися до рангу майстрів.
– Наша мета не за горами! Будьте наполегливими!
На слова Ґомчі2 голосно відгукнулися Ґомчі3, Ґомчі4 і Ґомчі5.
– Так!
Однак зі зростанням навички володіння зброєю, підняти її рівень ставало набагато складніше. Вони втомлювалися, розмахуючи мечами цілий день.
Проте Ґомчі наполегливо йшли до мети.
Так тривало їхнє одноманітне життя – полювання на монстрів і розмахування мечами на скелях.
Ґомчі встромив меча у землю.
– Ґомчі2.
– Так, наставнику!
– Поклич інших. Мені є що сказати.
Ґомчі2, Ґомчі3, Ґомчі4 і Ґомчі5 швидко зібралися навколо нього.
– Говоріть, наставнику!
– Я вважаю, що ми досягли певного рівня базової підготовки.
Місяці тренувань у горах, які приголомшили б інших, для них були не більш ніж базовою підготовкою.
– Хіба нам не слід вийти у світ заради кращого вдосконалення?
Ґомчі питав учнів про їхню думку.
– Так, уже час.
Ґомчі3 усміхнувся, продемонструвавши білі зуби.
Блискавичне прийняття рішень і точні рухи.
Навіть у минулому вони демонстрували неймовірну бойову майстерність завдяки добре розвиненому атлетизму. Тепер, з їхніми вдосконаленими бойовими навичками, не було чого боятися.
Ґомчі насолоджувалися битвою!
Ґомчі5 кивнув, ніби готовий беззастережно виконувати слова наставника.
– Це чудова ідея, наставнику. Маєте якесь конкретне місце на увазі?
– Ми мало що знаємо про континент Версаль. Але нам потрібно зберегти лице – ми ж не можемо блукати в місцях, де бувають лише новачки, правда?
– Маєте рацію.
– Я недавно чув, як Від говорив про те, що потрібно відправитися в одне місце.
– Він говорив про місце, звідки беруться вампіри.
– Відправимося туди. Зв’яжіться з дітьми!
Ґомчі, які вирушили для вдосконалення своїх навичок!
Тепер вони мали знову зібратися.
Зібрання Ґомчі!
Ґомчі, які розійшлися по всьому континенту Версаль, щоб вдосконалити свої навички, зібралися.
Вони тренувалися з різними цілями.
Дехто пішов у глибокі долини гір, інші блукали континентом і виконувалися завдання. Одні шукали і кидали виклик лише найсильнішим. А дехто помірно полював, щоб підвищити рівень.
За допомогою Юрін вони тепер збиралися в селі Мората.
– Цього разу я підвищив навичку володіння мечем до третього рівня просунутого рангу. Моя сила атаки точно збільшилася.
– Я здобув непогану славу, виконавши понад 200 квестів, це дозволяє мені з легкістю отримувати більшість завдань.
– Я був у Північній експедиції і бився пліч-о-пліч з Крижаним Драконом.
Практикуючі зібралися разом, кожен вихвалявся власними досягненнями.
– Мене били щоразу під час бою. Били, били і били… Я отримав стільки ударів, що моя міцність тепер більша ніж 260 очок.
Ґомчі49 мав більшу міцність, ніж пересічні воїни. Він дотримувався методу тренування Віда і постійно доводив себе до межі.
Звичайна людина не обрала б такий метод розвитку. Але оскільки це короткий шлях до того, щоб стати сильнішим, Ґомчі49 був готовий терпіти навіть більший біль.
Йому було комфортніше з фізичними навантаженнями, ніж зі складним мисленням.
Вони були простими людьми, які замість того, щоб вдаватися до хитрощів, обирали один напрямок і продовжували рухатися вперед, не плануючи здаватися.
Практикуючі, які вихвалялися своїми досягненнями, звернули уваги на Ґомчі505. Той уже деякий час тихенько посміювався.
Це була хитрувата посмішка, яка буквально кричала, що йому вдалося щось здобути!
– Наймолодший брате, чим ти займався?
– Кехехехе! Ви, мабуть, відчуєте біль, якщо дізнаєтеся. Але якщо ви не проти, я розповім.
– То що це? Розкажи нам.
– Добре, старші брати. Ви ж пам’ятаєте, що на континенті була велика спека?
– Так, звісно.
Практикуючі кивнули.
Оскільки на континенті стало тепліше, їхня витривалість швидко вичерпувалася, а піт стікав по обличчях. Через це центральна частина була переповнена завданнями і монстрами. Багато хто вирішив відпочивати замість того, щоб полювати.
Це була спека, яку практикуючі не змогли б витримати без своєї психічної стійкості.
Ґомчі505 хитро засміявся.
– Оскільки континент нагрівся, я негайно вирушив до річки Селун.
– До річки?
– Що там?
– Які там були монстри?
Практикуючі зацікавилися.
Інструктори, включно з Ґомчі і Ґомчі2, які стояли трохи далі, також уважно слухали. Перемога над сильнішими монстрами стимулювала бойовий інстинкт.
Але Ґомчі505 махнув рукою, ніби це було щось абсурдне.
– Монстри? Я не бачив там жодного. Річка Селун славиться своїми чистими, прозорими водами. Течія не швидка, тому вона ідеально підходить для плавання.
– Плавання? Саме через це ти пішов до річки Селун?
– Ну, щоб побачити жінок. Під час спеки там були десятки тисяч дівчат у бікіні….
– Ковть!
– Де-десятки тисяч!
Від слів Ґомчі505 очі інструкторів і практикуючих загорілися.
– Що там було? Розкажи детально!
– Жінки з ідеально стрункими тілами лежали на піску. Вони плескалися у воді, скаржачись на спеку. Їхні тіла у вузьких бікіні були добре видно у кришталево чистій річці… Хе-хе, я ходив туди лише для того, щоб спостерігати за жінками.
– Я т-так заздрю!
Інструктори і практикуючі були єдиними у своїй думці.
Людиною, яка пройшла найкращу бойову підготовку, був Ґомчі505!
***
Лі Хьон щодня заходив на сайт торгівлі предметами.
– Лук вищого ельфа. Ціна зростає.
Попит збільшувався, але пропозиція була недостатньо, тому ціни зростали.
Лі Хьон, відчуваючи гордість, подивився на ціни на сайті торгівлі предметами, а потім зайшов до Об’єднання темних гравців.
Об’єднання могло похвалитися горою інформації про Королівську Дорогу, але доступ до неї був на основі рангу. Більшість була схильна тримати інформацію в таємниці, що було природним бажанням для тих, хто прагнув монополії.
Цінність інформація незаперечна і для темних гравців. Розкриваючи дані, які їм не були потрібні, вони підвищували свій ранг в Об’єднанні й отримували доступ до потрібно інформації.
Ранг Лі Хьона був «C».
Він був скоригований після початкового членства. Інформація про важливі завдання і приховані мисливські угіддя була недоступна.
Та все ж інформація, доступна через Об’єднання, була цінною.
Зазвичай дані, опубліковані тут, були добре структуровані. Можна було переглянути оцінки й аналізи королівств, замків, міст, а також мисливських угідь.
Також тут можна було знайти велику кількість робіт професійного рівня у різних галузях, а не лише любителів.
– Скоро мені доведеться підвищити свій ранг.
Другий закон темних гравців.
Віддавайте стільки, скільки отримали!
Лі Хьон мав намір поділитися деякою інформацією про північ, хоча б щоб віддячити.
Темні гравці любили брати участь у небезпечних місіях, пригодах і полюваннях. Вкрай мало було тих, хто, перебуваючи у гільдії, легко піднімали рівні на визначених мисливських угіддях і справно сплачували податки.
Навіть якщо вдавалося знайти хороші предмети, важко було щось заробити, оскільки спочатку їх потрібно передати гільдії.
Ось чому їм доводилося обирати складніший шлях.
Маршрути подорожей, які він зібрав під час мандрівки з Морати до Долини Смерті, і знання, що в нього були про північні села, були б корисними для темних гравців, які цього потребували.
Потім Лі Хьон перевірив список запитів Об’єднання темних гравців.
Запити на придбання предметів, супровід товарів та участь у війнах були розміщені в Об’єднанні.
Були різні запити, подані широкою публікою.
Ранг визначався кількістю запитів, поданих до Об’єднання темних гравців, і сумою оплати.
[□ Ранг: Червоний. Кількість покупок: 12. Шукаю оброблений смарагд з Метсона. Потрібен для квесту. Тільки для тих, хто може доставити за три дні.
□ Ранг: Синій. Кількість покупок: 7. Знайдіть Джерело Духа. Я чекатиму на вас у гільдії духів Інок.
□ Ранг: Синій. Кількість
покупок: 2. Я хочу усунути Токджоніна. Потрібні лише ті, хто може зробити це
тихо.]
Іноді також з’являлися запити на вбивство.
Прохання надходили від тих, кому заподіяли якусь кривду або вони відчували якісь особисті почуття до інших, і це приносило непогані гроші темним гравцям.
Звісно, такі запити не завжди приймалися. Хоча за них могли пропонувати добрі гроші, але якщо гравець ставав убивцею, то міг отримати суворіші обмеження у Королівській Дорозі.
Якщо комусь терміново не були потрібні гроші, запити на вбивство рідко приймалися.
Переглядаючи дошку запитів, Лі Хьон звернув увагу на одне прохання.
[□ Ранг: Діамантовий. Кількість покупок: 183. Потрібен спис Паскрана. Не питайте чому… Будь ласка, допоможіть мені. Я щедро винагороджу вас.]
Спис Паскрана!
Зброя, навіть назва якої невідома. Її ніколи не бачили публічно, і не було жодних чуток, щоб спис хтось підібрав. Але, судячи з того, що у назві було ім’я людини, це цілком міг бути унікальний предмет.
Для подібного запиту була лише одна причина.
– Він потрібен для квесту. Щоб виконати його, потрібно отримати спис Паскрана.
Унікальний предмет.
Покупець діамантового рангу зазвичай платив понад мільйон вон за запит. Враховуючи ранг користувача, це прохання цілком могло коштувати кілька мільйонів вон.
Лі Хьон запам’ятав запит про спис Паскрана.
Учасникам Об’єднання темних гравців потрібно було запам’ятовувати предмети, які потрібні для прохань. Наприклад, якщо комусь потрібні 300 червоних сердець, людина, яка взяла запит, мала полювати стільки, скільки потрібно для отримання необхідної кількості.
Це була дещо складна, але важлива умова для заробітку.
Саме тому сотні тисяч темних гравців, навіть офіційно не врахованих, звертали увагу на дошку запитів.
Далі увагу Лі Хьона привернув ще один запит.
Звісно ж, він теж був діамантового рангу!
Ще один запит діамантового рангу, загальна кількість яких становила менше ніж 0,1% від усіх прохань.
[□ Ранг: Діамантовий. Кількість покупок: 289. Нас шестеро. Середній рівень 360. Ми плануємо провести тиждень або два у відпустці на континенті Версаль.
Якщо ви знаєте якісь гарні місця для відпочинку, пристойні квести або мисливські угіддя, на яких слід побувати, поділіться з нами. Ми заплатимо 5 мільйонів вон.]
– П’ять мільйонів вон.
Губи Лі Хьона вигнулися у глумливій посмішці.
Дивлячись на ранг запиту і ранг того, хто подав прохання, він міг приблизно здогадатися про особистість людини, яка опублікувала його.
– Це ті, хто думають, що за гроші можуть купити все!
Лі Хьон деякий час лаявся, дивлячись на монітор. Але потім його пальці швидко почали набирати електронного листа людині, яка опублікувала запит.
[Привіт.
Я надсилаю вам листа після того, як побачив запит в Об’єднані темних гравців.
Ви вже знайшли місце для відпочинку? Я сподіваюся, що це ще не пізно…
Якщо ви зацікавлені, приєднайтеся до нас.
Ми запрошуємо вас до нового королівства, міста безсмертних вампірів, місця, яке ще ніхто не відвідував.
Будь ласка, обов’язково прийдіть. Дуже прошу!
Уклін.]
Коментарі
Дописати коментар