Роман ЗЦВ. Розділи 650-651
Розділ 650. Особливий раб | Розділ 651. Аукціон
Розділ 650. Особливий раб
– Що це? – Йорко, ігноруючи сліпуче світло, з подивом дивився на сяючий об’єкт. – Вони також продаються на виставці?
– Вони мають багато назв. Наприклад, сонячний камінь, світлий кристал… але ми воліємо називати його магічним каменем, оскільки чули, що він походить з лігва демонів, – тихо пояснила Сімдесят Шість. – «Чорні Гроші» вже продавали їх на аукціоні, коштували вони приблизно дві-три тисячі золотих драконів. Такі камені не тільки дорогі, але і дуже рідкісні. Їх продають не на кожній виставці. Принаймні у списку товарів на сьогоднішній вечір нема магічних каменів. – Вона на мить замовкла, а потім поставила запитання: – Пане, ви тут вперше?
– Е-е… типу того, – Йорко торкнувся носа, відчуваючи легке занепокоєння. Якщо один коштував стільки, тоді всі ці магічні камені, використані для освітлення, коштували більше, ніж десять тисяч золотих драконів? Це аж занадто розкішно!
Супровідниця, здавалося, побачила його занепокоєння і, нахилившись ближче, прошепотіла йому на вухо, як ідеальна коханка:
– Це дрібниці, пане. Кожен гість, який вперше бере участь у підземній виставці, буде приголомшений магічними каменями. Це спосіб «Чорних Грошей» показати власну силу.
– Ти ж також один із їхніх засобів, чи не так? – Йорко, можливо, не був таким обізнаним, як представники великих дворянських родин, але він добре знався на спілкуванні з жінками. Крім того, м’який та уважний голос супровідниці поволі заспокоїв збурені емоції. Він скористався нагодою, обійняв жінку за талію і пригорнув до себе.
– Лише тоді, коли я отримаю схвалення, це матиме значення.
– Ти вже його отримала. Після закінчення виставки…
– Я все ще буду до ваших послуг, пане, – вона м’яко кивнула.
Це місце потроху починало подобатися Йорко.
Звернувши увагу на сцену, він побачив, що пройшли вже два раунди торгів. Йорко навіть не помітив, що саме продавалося, а натовп навколо мав помірковану реакцію, тож це був не той товар, який привертав увагу.
Це нагадувало виставки, на які його водила Деніз. Перші кілька раундів зазвичай мали розпалити інтерес, тоді як основна частина проходила на середньому і пізньому етапах.
Згідно з міркуваннями Отто, відьму не стануть виставляти на продаж ближче до кінця, а торги можна буде завершити ставкою у 700-800 золотих драконів. Зрештою тільки чиста краса не викличе особливого інтересу у присутніх, вони також прагнули чогось цікавого. Їх манив азарт.
Лише коли на сцену виштовхнули першу живу людину, натовп злегка зашумів.
Це була молода жінка, яка виглядала досить звичайною. За винятком світлої шкіри, мало що у ній привертало увагу.
А ще Йорко помітив, що, на відміну від рабського ринку, де товар на продаж зазвичай роздягали до гола, молода жінка була з ніг до голови закутана у розкішний одяг, який могли дозволити собі лише вельможі. Вона була одягнута як панна знатної родини.
– Що це за фокус? – Йорко ущипнув Сімдесят Шість за талію. – Невже ціна збільшиться, якщо одягнути рабиню як дворянку?
– Це не рабиня, одягнута дворянкою, а знатна рабиня, – з посмішкою виправила супровідниця.
– Хіба є якась різниця… стривай, – очі Йорко раптом розширилися, – що ти сказала?
– Вона справжня дворянка, – прошепотіла Сімдесят Шість. – Не далека родичка чи дівчина з бокової гілки родини, а пряма спадкоємиця благородної родини.
– Шановне панство, бачите цю панну? – Ведучий голосно сказав: – Авні Тафкен, дочка графа Кам’яного Лісу з королівства Вовче Серце. Звісно, оскільки її батько трагічно загинув у війні з церквою, вона тепер графиня Кам’яного Лісу! Історія родини Тафкен налічує понад 300 років, вони досить відомі у Вовчому Серці. Однак, порівняно з історією родини, я вважаю, що випадок зі смарагдами двадцятирічної давності досі свіжий у пам’яті. Зараз гарна нагода відплатити родині Тафкен! Стартова ціна – триста золотих драконів! Не соромтеся робити ставки, якщо зацікавлені!
– Триста десять! – негайно крикнув хтось.
– Триста п’ятдесят золотих драконів!
– Я дам 400!
– Ви… божевільні! – Спостерігаючи за постійним зростанням ставки, Йорко з недовірою сказав: – Продавати справжніх дворян як рабів? Незалежно від країни, це непростимий злочин!
Серед дворян існувало неписане правило. Воно полягало в тому, що продовження кровної лінії було понад усе. Кожен, хто цьому перешкоджав, ставав спільним ворогом дворян. Тому викуп вельмож після поразки став негласним правилом. Навіть якщо хтось тимчасово втратив владу, доки існувала кровна лінія, рід міг знову піднятися. Це особливо стосувалося королівських родин, які залишалися незмінними протягом сотень років.
А ця виставка була відвертим протистоянням усій аристократії.
– Все добре, поки ми не розголошуємо це. – Сімдесят Шість розвела руками: – Люди не звинувачуватимуть у знищенні дворянської крові «Чорні Гроші», зрештою церква стала причиною цього.
– Що зрештою з нею станеться? Ведучий щойно сказав «відплатити»… чи не так?
Супровідниця не втрималася від сміху:
– Двадцять років тому родина Тафкен умисно знизила ціну на смарагди, через що постраждало багато торговців коштовним камінням. Звичайно, відплата буде… жорстокою. Однак від самого початку їй судилося ніколи більше не бачити світло дня, як і відьмам.
Далі як товар виводили дворян з Вічної Зими і Вовчого Серця. Серед них були як чоловіки, так і жінки. Причому чоловіки мали ширші вікові рамки і були більш популярними.
Можливо, жінки-торговиці надавали перевагу досвідченим в управлінні сімейними справами дворянам, ніж спадкоємцям.
Йорко нарешті зрозумів, чому Отто сказав, що ця виставка має бути підпільною, а також усвідомив, чому критерії відбору були такими суворими. Крім багатства і походження, важливим був також намір купити. Іншими словами, кожен, запрошений «Чорними Грошима», був потенційним покупцем і всі присутні були в одному човні.
Мета поїздки Йорко нарешті з’явилася на десятому раунді торгів.
Потрібно було визнати, попри те, що відьма була міцно зв’язана, вона була значно красивішою за попередніх дворянок. Довге каштанове волосся недбало спадало на плечі. Грубий лляний одяг на ній був трохи затонким на цю пору року. На відкритих руках і ногам виднілися сліди від батога. Очевидно, вона чимало страждала після того, як її спіймали. Виснаження не могло приховати ні гарного обличчя, ні жвавого темпераменту.
– Безіменна відьма-біженка з Вовчого Серця, здібність дозволяє їй використовувати силу демонів для самозцілення! Завдяки допомозі наших громадян, нам вдалося отримати справжній скарб. Лише уявіть, скількома способами можна гратися з відьмою, яка здатна себе зцілювати! Якщо турбують клопоти по її утриманню, «Чорні Гроші» зроблять це за вас! Стартова ціна – 500 золотих драконів. Зацікавлених просимо робити ставки!
– П’ятсот десять!
– П’ятсот шістдесят!
– Шістсот золотих драконів!
Йорко не став робити ставку одразу. Він знав, що лише тоді, коли ціна наближатиметься до фіналу, сказана цифра матиме шанс стати останньою.
Однак тут сталося дещо несподіване. Орієнтована Отто ціна у вісімсот золотих драконів була швидко перетнута. Ставки лунали одна за одною, і невдовзі подолали позначу у тисячу золотих. Не було жодних ознак того, що торги скоро припиняться.
Йорко відчув, як на долонях виступив піт.
Розділ 651. Аукціон
Можливо, вся суть була у здібності відьми.
Йорко зрозумів, що старший син родини Лозі дізнався лише про те, що відьма буде продаватися, але проігнорував факт її сили. Небезпечні або дивні здібності, очевидно, знизили б її ціну. Зрештою ніхто не хотів втратити життя через недбалість. Відьми були особливими. Незалежно від того, посіпаки вони демонів чи ні, розваги з ними завжди поєднувалися з ризиком.
А здібність цієї відьми не здавалася такою вже страшною. Сила до самозцілення не тільки не завдавала шкоди іншим, але також могла задовольнити потреби деяких допитливих людей, тому ціна значно перевищила очікування.
– Пане, ви не будете торгуватися? – Сімдесят Шість уперше взяла на себе ініціативу заговорити.
– Е… почекаю ще трохи, – Йорко витер спітнілі руки.
Хоча Отто сказав, що чорний лист і був грошима, але якою була сума? Тисяча золотих драконів чи дві? Якщо перевищити ліміт, чи визнають це «Чорні Гроші»? А якщо його попросять заплатити різницю з власної кишені? Низка питань нахлинула на нього, через що Йорко стало важко дихати. Він навіть сотню драконів не міг нашкребти, що вже говорити про тисячу.
Але тепер торги поступово стабілізувалися, кожного разу ціна збільшувалася приблизно на 10 золотих, а проміжки між ставками робилися все довшими і довшими.
– Тисяча двісті шістдесят золотих драконів!
– Чи є вища ставка?
Йорко знав, що якщо нічого не скаже, то втратить відьму.
«Хай йому грець», – він стиснув зуби. Навіть якщо ліміт буде перевищено, він розкриє свою особу як посла Сірого Замку. Вони не наважаться грубо поводитися з представником іншого королівства. Далі потрібно всього лише потягнути час до завтрашнього ранку – і Отто заплатить.
– Ставка – 1500 золотих драконів, – прошепотів Йорко.
– Так. – Сімдесят Шість одразу ж підняла праву руку: – Тисяча п’ятсот!
Приміщення негайно наповнилося гомоном.
Підвищення ставки майже на триста золотих за один раз була рішучою демонстрацією отримати відьму. Це не тільки показувало намір покупця, але також натякало іншим учасникам відмовитися від подальшого торгу. Адже ті, хто міг отримати лист-запрошення від «Чорних Грошей», це група людей на вершині багатства і влади. Підтримка стосунків була важливішою за товар, який був призначений виключно для розваги. Якщо це не було щось незамінне, інші учасники, як правило, припиняли торги.
Цього методу Йорко навчився у Деніз. Він сподівався, що, скориставшись цим, зміг відбити в інших бажання продовжувати торги.
Але його надія протрималася недовго.
– Тисяча вісімсот!
Не минуло і кількох секунд, як з натовпу пролунав голос з новою ставкою.
Серце Йорко стиснулося.
Інша сторона скористалася таким самим методом, а це означало, що та людина, так само як і він, була рішуче налаштована купити відьму.
– Пане? – запитала Сімдесят Шість.
– Дві тисячі, – Йорко зціпив зуби.
– Дві тисячі триста! – щойно його супровідниця назвала ставку, інша людина її негайно підвищила.
«Прокляття! Навіть якщо це заради здібності самозцілення, ціна аж занадто висока! На ринку рабів першокласна рабиня з чудовою зовнішністю і навичками коштувала не більше ніж 100 золотих драконів. За такі гроші можна було купити понад десяток рабів і робити з ними все, що заманеться, не турбуючись про порушення законів Світанку. То хіба це не краще, ніж купувати відьму?»
Він помітив, що супровід, який кричав від імені іншої сторони, був чоловіком.
– Супровід визначається статтю учасників торгів, правильно? – Йорко роздратовано сказав: – Отже, інша сторона – жінка? У неї нема таких навичок, як у мене, то навіщо їй відьма? Щоб дивитися?!
– За винятком гостей з особливими потребами, ви все правильно зрозуміли про супровід, – кивнула Сімдесят Шість. – Хочете продовжувати підвищувати ставку?
– Щоразу піднімай на двісті, аж поки вона не здасться!
На цьому етапі Йорко вже утвердився в бажанні купити відьму. Він не вірив, що та жінка була багатшою за три великі родини королівства Світанку. У будь-якому разі, це – прохання Отто, тож хай він і розбирається з наслідками.
Поки дві сторони змагалися у ставках, люди навколо перешіптувалися. Очевидно, їх це дуже зацікавило.
Коли ставка зросла до 4 тисяч золотих драконів, опонентка нарешті здалася.
Але ціна виявилася вп’ятеро вищою, ніж очікував Отто.
– Чотири тисячі – раз!
– Чотири тисячі – два!
Повільний тон занепокоїв Йорко. Йому хотілося вибігати на сцену і замість ведучого стукнути молоточком, щоб нарешті визначити остаточну ставку.
На щастя, кошмарний голос, який віщував продовження торгів, більше не пролунав.
– Чотири тисячі – три! Продано!
Йорко протяжно видихнув і, відчуваючи піт на спині, відкинувся на спинку крісла.
Чотири тисячі золотих драконів… статок, до якого він не зміг доторкнутися за все своє життя, але тепер витратив таку суму на відьму. То це так дворяни витрачали власні гроші? Йорко раптом відчув, що всі дні проведені у столиці були марними. Його так звана насолода життєвими радощами, швидше за все, було нічим в очах дворян і заможних купців.
– Пане, вітаю! – з усмішкою сказала супровідниця. – Товар номер 10 тепер ваш!
Люди навколо дивилися на нього з повагою. Хай там що, заплатити 4 тисячі золотих драконів за короткостроковий витратний матеріал – це жест, гідний поваги.
У королівстві Світанок багатство було символом статусу.
Якщо проігнорувати тривогу і занепокоєння під час процесу торгів, цей досвід був для Йорко солодким, як мед. Це був перший раз, коли він відчув себе у центрі уваги. На нього дивилися не зі зневагою чи якось зверхньо, ні, це була увага і цікавість до великої людини.
– Наступні товари – всі раби? – спитав Йорко, достатньо насолодившись відчуттям.
– Так, але вони не головне, – відповіла Сімдесят Шість. – Я чула, що виставлять рідкісний скарб. «Чорним Грошам» довелося докласти чимало зусиль, щоб отримати це.
– Навіть ти не знаєш, що це таке?
– Наш головний сказав, що так буде загадковіше, – безпорадно сказала вона. – Він відкрив нам лише, що це реліквія з магічним каменем.
– То ця штука світиться? – Йорко підтиснув губи: – Ти ж казала, що цього разу у списку товарів немає магічних каменів.
– Існує більш ніж один вид магічного каменю. Деякі з них не випромінюють світло, але є коштовними каменями вищого ґатунку, – пояснила Сімдесят Шість. – Наприклад, Лазурна Зірка, яку півроку тому продали за 3400 золотих драконів, – це магічний камінь, що не випромінює світла. Але якщо помістити його в темне місце, то можна побачити, як всередині мерехтять незліченні зірки. Звичайне коштовне каміння не може з цим порівнятися.
Заплатили за нього набагато більше, ніж за звичайні коштовні камені. Йорко мимоволі охопила цікавість. Яким же гарним мав бути камінь, щоб його продали за таку високу ціну? У будь-якому разі, прохання Отто Йорко виконав, тож тепер у нього була можливість просто сприймати це як розширення власного кругозору, а також можливість похвалитися перед Деніз.
Він чекав останнього раунду торгів, але був дуже розчарований побаченим.
Виявилося, що це був меч.
В руків’я меча справді інкрустували чотири яскраво забарвлених коштовних камені. Але продавали цю річ як прикрасу чи як меч?
Ведучий почав розхвалювати товар. Він стверджував, що меч був знайдений у стародавніх руїнах, розташованих у Непрохідних горах. Фрески у тому місці свідчили про те, що ця зброя колись належала видатній воїтельці. Меч в її руках міг впливати навіть на небесні явища, а ворогами були демони з пекла. Йорко сміявся з цих слів, думаючи, що, можливо, було більше користі вийняти коштовні камені і продати окремо. Ведучий явно не розумів, оскільки намагався розхвалювати саме зброю.
Стартова ціна була 50 тисяч золотих драконів. Це викликало обурення присутніх. Зрештою ніхто не зробив ставки, тож цей раунд торгів завершився, так і не почавшись.
– Де відьма, яку я купив? – Думки Йорко більше не були зосереджені на виставці. Він торкнувся до стегна Сімдесят Шість і прошепотів: – Її помістили в мою кімнату?
– Звичайно, пане, захихотіла вона. – «Чорні Гроші» вже все організували. Прошу за мною.
Коментарі
Дописати коментар