Роман ЗЦВ. Розділи 652-653
Розділ 652. Відьма і несподіванка | Розділ 653. Непрохані гості
Розділ 652. Відьма і несподіванка
Коли вони ішли з широкої печери, супровідниця взяла Йорко за руку і без жодних проблем повела до невеликого отвору у стіні.
Хоча він заледве міг роздивитися, що навколо, вона анітрохи не сповільнилася. Навіть більше, Йорко відчував, що Сімдесят Шість не набагато слабша за нього. На її руці було кілька опухлих мозолів, що зовсім не пасували стрункій фігурці. Ймовірно, крім супроводу гостей, вона також виконувала обов’язки охоронця для підпільної виставки. Таку людину непросто виховати. Було б чудово, якби він міг купити її у «Чорних Грошей».
Хоча Шер Фокс був розумним і здібним, він все ж належав старому другу Йорко, тому не буде поряд вічно. Крім того, те, що його особистий охоронець – чоловік, було трохи… нудно. Якби його замінила Сімдесят Шість, це було б набагато цікавіше.
Звичайно, Йорко всього лише думав про це. Зрештою, чорний лист не належав йому. Чотири тисячі золотих драконів значно перевищили очікування Отто. Якби він додав до цієї суми ще й купівлю чогось для себе, то боявся, що родина Лозі, одна з трьох великих родин Світанку, негайно обернеться проти нього. Що було б великою втратою.
Увійшовши до меншої печери, Йорко побачив, що вона була утворена природним шляхом. Через вузький простір світло смолоскипів здавалося набагато яскравішим. Також у верхній частині печери зробили багато вертикальних шахт, крізь які неясно виднілося нічне небо. Печери перетиналися і вели все глибше і глибше. Деякі були переобладнані на заїжджі двори, а на інших висіли вивіски з бочками – справжнє підземне містечко.
Виходило так, що супровід для клієнтів був просто необхідним, інакше знадобилося пів дня тільки на те, щоб знайти свою кімнату.
– До речі, як мені оплатити покупку? – тихо запитав Йорко, поки навколо нікого не було.
– Як тільки ви переконаєтеся, що з товаром все гаразд, то можете перед виходом віддати запрошення мені, – з усмішкою відповіла Сімдесят Шість. – Про решту формальностей я подбаю за вас. Ви також можете відвідати нашу таверну, казино і лазні з підігрівом. Розваги це чи відпочинок, «Чорні Гроші» про все подбають.
– Усі гроші будуть списані з чорного листа?
– Так.
– А що, як хтось захоче купити супровід?
– Вам потрібно заплатити 500 золотих драконів «Чорним Грошам», – спокійно відповіла Сімдесят Шість, ніби вже звикла до таких запитань. – Пане, ви хочете мене купити?
– Важливим є не стільки часу ми проводимо разом, а скільки задоволення отримуємо, – сказав Йорко, уникаючи відповіді на питання. – А ти як думаєш?
– Ваша правда, – вона тихо засміялася.
– До речі, можеш показати, як ти виглядаєш?
– Не можу, – похитала головою Сімдесят Шість. – Якщо ви не купуєте супровід, то ми не можемо таємно зняти маску. Це правило «Чорних Грошей».
– Але ти сказала, що можеш надати будь-які послуги…
– Звичайно. – Вона торкнулася своїх червоних губ і дражливо сказала: – Це не заважає мені обслужити вас, пане.
Йорко відчув ще більше збудження.
– Ми прийшли, це ваша кімната. – Пройшовши через низку печер, Сімдесят Шість привела його до дерев’яних дверей у кінці тунелю. На них був номер 76, який відповідав прізвиську супровідниці Йорко. – Кімната розділена на внутрішню і зовнішню. Я спатиму у зовнішній кімнаті сьогодні вночі. Ви можете покликати мене, якщо вам щось знадобиться.
Після того, як двері відчинилися, Йорко не втримався і підняв брови:
– Це зовнішня кімната?
Він побачив, що приміщення за дверима було вузьким спереду і широким ззаду. Так звана зовнішня кімната була розрахована лише на одну людину. Підлога була вкрита лише шаром соломи. Це, мабуть, нічим не відрізнялося від сну у стайні.
– Ми все-таки під землею, тут важко знайти багато підхожих кімнат, – супровідниця недбало махнула рукою, а потім відчинила другі двері.
Внутрішня кімната також не була надто просторою. Крім великого ліжка і двох м’яких крісел, у ній не знайшлося місця практично ні для чого іншого.
– Умм! Умм!
Йорко зайшов до кімнати й одразу побачив куплену відьму. Її руки і ноги були широко розведені та міцно прикуті до залізних кілець на стіні, а в рот засунули шматок білої шовкової тканини. Коли вона побачила, що хтось зайшов, то негайно панічно забилася в путах.
Кутики губ роздратовано сіпнулися раз-другий, і Йорко подумки прокляв «Чорні Гроші». Він думав, що приміщення буде розділено на кілька частин, а також стоятиме спеціальна клітка для ув’язнення рабів. Але насправді все було ось так просто?
І як він міг насолодитися ніччю з Сімдесят Шість?
Наживо показати відьмі насолоди плотського життя?
Боже збав, така поведінка, мабуть, буде навіть гіршою, ніж якби він прямо обмацав її. Йорко насупився ще більше, згадавши прохання Отто завоювати довіру відьми.
– У «Чорних Грошей» мають бути інші кімнати, правда? …Я про ті, що ідуть за додаткову плату, – безпорадно сказав він.
– Враховуючи, що деякі гості мають високі вимоги до спалень, у нас є наполовину відкриті приміщення, розташовані ближче до поверхні землі, а також кімнати поряд з джерелами, глибоко під землею.
Звісно ж, способи, якими вони заробляли гроші, обурювали.
– Скільки коштує найдешевша?
– Три золоті дракони за ніч.
«Цього достатньо, щоб зупинитися на пів місяця у заїжджому дворі в центрі столиці, – подумки поскаржився Йорко. – Але порівняно з чотирма тисячами золотих драконів ця сума навіть не варта згадки. Нехай буде як плата за обслуговування. Тож Отто Лозі не стане перейматися».
– Вийди і зачекай на мене, – після коротких роздумів сказав він. – Мені потрібно дещо обговорити з цією відьмою. Я покличу тебе, коли закінчу.
– Слухаюсь, пане, – відповіла Сімдесят Шість і шанобливо вийшла з кімнати.
Йорко зняв плащ і підійшов до відьми, яка зі страхом в очах почала боротися ще сильніше.
Він зітхнув і накинув плащ на неї:
– Слухай уважно, мене попросили витягнути тебе звідси. Ніхто тобі не нашкодить. Поки ти не підніматимеш галас, все буде добре. Просто кивни головою, якщо зрозуміла.
Відьма припинила боротися і довго дивилася на Йорко, ніби не могла повірити почутому.
Йому не залишалося нічого іншого, як повторити власні слова ще раз, але повільніше. Хоча відьма була дуже вродливою, однак виглядала дуже юною. Він такими не цікавився.
Цього разу вона нарешті кивнула.
Йорко полегшено зітхнув і простягнув руку, щоб витягнути тканину з рота відьми.
– Хто ти? – запитала вона, прокашлявшись.
– Хтось, хто прийшов тебе врятувати. – Йорко сів на ліжко: – У тебе є ім’я?
– Емі, – вона зробила паузу, – якщо ти прийшов мене врятувати, то чому не відпустиш?
– А що, якщо ти втечеш? Якщо спіймають, у мене не буде ще чотирьох тисяч, щоб знову викупити тебе. – Йорко розвів руками і сказав: – Заради безпеки тобі краще побути так, щоб не викликати підозр в інших. Я звільню тебе завтра після того, як ми вийдемо. Згодна?
– Справді? – з легким сумнівом спитала Емі.
«Вона така довірлива, не дивно, що її викрили і донесли, – подумав він. – Їй пощастило, що цього разу вона зустріла мене».
– Ба більше, я відправлю тебе до місця, де збираються відьми. Там на тебе чекає багато товаришок і тобі більше не доведеться ховатися цілими днями. – Йорко встав: – Тож просто зачекай до ранку, зрозуміла?
– Стривай, куди ти йдеш?
– Звісно, насолоджуватися солодким нічним життям, – усміхнувся він.
Саме тоді, коли Йорко збирався покликати Сімдесят Шість, у зовнішній кімнаті раптом почулися хаотичні кроки, а потім глухий удар. Все відбулося дуже швидко, кілька секунд – і в зовнішній кімнаті знову запала тиша.
– Сімдесят Шість? – невпевнено покликав він, але відповіді не було.
Розділ 653. Непрохані гості
Чорт забирай!
Хоча Йорко не знав, що відбувалося ззовні, але це точно не віщувало нічого хорошого.
Хіба ж «Чорні Гроші» не виставка, організована найвпливовішими місцевими торговцями? Окрім незаконних товарів, які продавалися на аукціонні, все інше було таким самим, як і на звичайній виставці, так? Він подумки прокляв Отто десять тисяч разів. Мало того, що ціна була визначена неправильно, так тепер до нього ще хтось прийшов. Якби він знав про це, то ніколи б не погодився виконати прохання Отто.
Йорко озирнувся, намагаючись знайти щось для захисту, але в кімнаті, крім кількох знарядь для катувань рабів, не було нічого, що можна використати як зброю.
В цей момент двері внутрішньої кімнати відчинилися і всередину хтось увійшов.
Йорко без вагань опустився на коліна:
– Пощадіть мене! Я дам вам усе, що захочете…
Але постать не зупинилася ні на мить, а накинулася на нього.
Закінчивши говорити, Йорко підсвідомо обхопив голову руками і впав набік, сподіваючись уникнути атаки невідомої людини.
– Ні, Енні!
Водночас з цим крикнула Емі.
Щойно відьма заговорила, холодний вітер, який пройшов повз його щоку, раптово припинився. Йорко повернув голову і побачив, що це була дерев’яна палиця, яка виглядала так, ніби її відламали від стільця.
Якби він отримав удар цим, то негайно б знепритомнів.
Потім велика рука схопила його руки, підняла і притиснула Йорко до ліжка, спиною до нападника.
– Він тобі нічого не зробив? – голос звучав трохи хрипко, тому було важко сказати, чоловік це чи жінка.
– Він сказав… що прийшов, аби витягнути мене звідси.
– Тебе знову обдурили, Емі, – похитала головою невідома людина. Далі вона завела руки Йорко за спину і міцно зв’язала їх. – Витратити 4 тисячі золотих драконів, щоб врятувати незнайому відьму? Це немаленькі гроші. Навіть твоєму батьку довелося б накопичувати все життя, щоб зібрати стільки золотих драконів.
– О… С-справді?
Ця людина так чітко знала ставку. Невже це вона намагалася перебити його ціну? Однак тоді була яскраво освітлена лише сцена, решта печери була занурена у темряву. Як вона змогла побачити його і простежити до кімнати Сімдесят Шість?
Йорко знав, що настав момент – тепер від його дій залежали не інтереси старого друга чи клятого Отто, а те, чи залишиться він живим.
– Я їй не брехав! Я посол Сірого Замку, і порятунок відьми – це наказ короля!
– Посол… Сірого Замку?
Відчувши, як рука, що тримала його ззаду, затремтіла, Йорко зрозумів, що цей метод працював.
– Так, ви чули про Роланда Вімблдона? Це четвертий син короля Вімблдона III і нинішній правитель Сірого Замку. Він добре ставиться до відьом! На його думку, відьми нічим не відрізняються від звичайних людей. Він навіть воював з церквою, щоб дозволити відьмам вільно жити у королівстві! Це правда, клянуся!
Невідома людина могла не знати, хто такий Роланд, але новини про те, що церква билася з Сірим Замком біля Хребта Холодного Вітру і зазнала нищівної поразки, розійшлася по всьому місту Слави. Йорко знав, що цю інформацію поширював Шер Фокс і його люди. Той, хто переміг церкву, незалежно від причини, швидше за все, зможе завоювати прихильність і повагу відьом.
І справді, хватка значно ослабла, а потім його повернули спиною до ліжка і підняли – лише тепер Йорко чітко побачив обличчя людини, яка на нього напала.
Енні… ймовірно, була жінкою. Хоча вона була затягнута з ніг до голови в одяг, її тіло виглядало напрочуд міцним, а зовнішність – героїчною. Її брови, що нагадували мечі, були трохи підняті вгору, очі – продовгуваті і вузькі, зібране у високий хвіст волосся оголювало гладкий лоб. Якби голос Енні був трохи нижчим, він би подумав, що це чоловік. Зовнішність цієї жінки викликала в нього заздрість.
– У такому випадку, чому ти не звільнив Емі?
Знову це питання… Йорко не мав іншого вибору, як повторити те, що вже сказав раніше:
– Це заради її безпеки. Якби вона мені не повірила і вислизнула, було б набагато небезпечніше.
– Куди ти збирався її відвезти? – Енні, очевидно, не була такою довірливою, як Емі. Вона не вірила словам Йорко. – Хотів віддати королю Сірого Замку?
– Звичайно… ні, – він швидко змінив відповідь. – Мій давній друг не вважає відьом рабинями. На його території живе багато відьом і звичайних людей. Ба більше, відьми створили організацію, щоб захищати себе…
– Досить! – різко перебила Енні.
Йорко негайно замовк. Він почув це від Шера, коли вони невимушено розмовляли. Коли у столиці спалахнула демонічна чума, Його Величність, покладаючись на силу Союзу Відьом, боровся з хворобою, яку поширювала церква. Це, очевидно, було добре, однак Йорко не розумів, чому обличчя співрозмовниця виглядало таким похмурим.
– Це нагадує союз Криваве Ікло, – сказала Енні холодним тоном. – Вони теж так себе просували.
– Крив… Що? – Йорко був приголомшений і відчував, що щось не так.
– Відьма може довіряти лише собі, а не обіцянкам вельмож, – Енні озирнулася навколо і швидко знайшла ключ, що висів на стіні.
– Стривай, ти хочеш її забрати? Ми під землею. Ти сама бачила, коли заходила, тут усюди охоронці. Як ти збираєшся вибратися?
– У мене свої шляхи, тобі не потрібно про це хвилюватися. – Енні відімкнула замки і звільнила Емі. Потім вона схопила Йорко і зафіксувала одну з кайданок на його щиколотці.
– Ти справді не хочеш про це подумати? – Побачивши, що Енні не планувала його вбивати, Йорко трохи осмілів. Він покірно дозволив Енні зробити те, що вона робила, і востаннє спробував: – Було б краще, якби я вивів її. Щойно б ми покинули територію, я передав би її тобі. Таким чином, це не викличе підозр і не виникло б жодних наслідків.
– Звучить досить добре, але також можливо, що як тільки я вийду, мене зустрінуть мечі і божі камені відплати, – незворушно сказала Енні. – Я вже одного разу зробила велику помилку через свою довірливість, більше подібного не буде.
Закріпивши Йорко, вона затягнула до кімнати Сімдесят Шість, зв’язала їй руки за спиною і замкнула кайданки на одній нозі.
– Ти її не вбила?
На голові Сімдесят Шість виднілися плями крові. Очевидно, що її сильно ударили, вона була непритомною, але, судячи з рухів грудної клітки, залишилася живою.
– Ще не пізно вбити її і тебе після порятунку Емі, – слова Енні змусили Йорко затремтіти всім тілом. – Але я не буду вбивати тебе зараз, бо король Сірого Замку переміг церкву. Можливо, ми в боргу перед ним за допомогу, але це не означає, що я буду беззастережно довіряти йому.
– Я передам це Його Величності. Крім того, якщо у вас виникнуть якість труднощі, ви можете прийти до резиденції посла, щоб попросити про допомогу. – Подумки Йорко сказав, що, звісно, було б краще, якби вони не прийшли. Так він матиме менше клопотів. Крім того, так було б краще, навіть старий друг не стане звинувачувати Йорко за те, що він не зміг переконати їх відправитися до Сірого Замку.
Енні якусь мить дивилася на нього, потім підхопила Емі і вийшла з кімнати.
Коментарі
Дописати коментар