Роман ЗЦВ. Розділи 670-671
Розділ 670. Сумний посол | Розділ 671. Збурення
Розділ 670. Сумний посол
Скориставшись нагодою, Йорко надіслав запит правителю Світанку з проханням про аудієнцію і наступного дня відправився на придворне засідання.
Можливо, завдяки нещодавно укладеному договору, його прохання було швидко схвалено. Два лицарі у вишуканих обладунках провели його до зали палацу.
Два-три місяці тому він неодноразово просив аудієнції в Його Величності, але всі прохання залишалися без відповіді. Тепер Йорко сподівався, що Його Величність Ампейн проігнорує його прохання, як робив це раніше.
На жаль, реальність ніколи не відповідала очікуванням.
Коли він увійшов до великої зали, засідання, очевидно, вже добігало до кінця.
Молодий король, відкинувшись на спинку трону, розмовляв і сміявся з міністрами. Побачивши Йорко, який опустився на коліно і привітався, Ампейн випрямився:
– Не потрібно бути таким ввічливим. Я чув, що ви принесли листа від Роланда Вімблдона, правильно?
– Так, Ваша Величносте, – напружено відповів Йорко. – Він привітав вас з коронацією і сподівається, що дружба між двома країнами триватиме вічно.
– Це свіже твердження, – усміхнуся Ампейн Моа. – То чи приготував він якісь подарунки?
– Е, ну… звісно. – Посол швидко додав: – Караван з подарунками все ще в дорозі, цей лист надіслали гінцем.
– Я пам'ятаю, що коли коронували Вімблдона III, мій батько відправив до Сірого Замку делегацію з 200 осіб. Караван складався з 11 карет, навантажених подарунками, серед яких були золото, вишукане вино, шовк і красиві жінки. З нетерпінням очікую побачити, який подарунок Роланд приготував у відповідь.
Міністри вибухнули сміхом.
Чи було щось таке підготовлене? Йорко відчув, як пересохло у горлі. Чому в листі взагалі не згадувалося про подарунки? Він про цю частину не знав і це було зрозуміло, але сам король Роланд мав би про це знати.
– Він ще щось казав? – спитав Ампейн.
На мить Йорко захотілося попросити вибачення і негайно піти. Однак, коли він подумав про можливість розгнівати короля Світанку, то найбільшим наслідком буде, що його відкинуть столичні вельможі. Проте якщо Йорко розчарує Його Величність Роланда, то, ймовірно, припинить бути послом. Тому він примусив себе терпіти.
– Його Величність… Е-е… також сподівається, що ви припините переслідувати відьом і ставитиметеся до них як до вільних людей. – Скрипнувши зубами, Йорко сказав: – Інакше Сірий Замок не стане закривати очі на це. І буде те саме, що і з церквою.
Після цих слів у залі негайно запала тиша.
Посол відчув, як на лобі виступив дрібний піт.
– Невже Роланд Вімблдон справді це сказав? – через деякий час заговорив Ампейн Моа. – Покажіть мені листа.
До Йорко негайно підійшов лицар і вихопив папір з рук.
Хоча посол не наважувався дивитися в очі правителя Світанку, він почув, що тон співрозмовника став трохи холоднішим.
Подумавши про осуд і погрози, які займали більшу частину листа, Йорко захотілося плакати.
Як і очікувалося, прочитавши його, Ампейн кинув папір на підлогу.
– То ось як Сірий Замок поводиться зі своїми союзниками? Відьми невинні, тому я мушу їх відпустити? Що за нісенітниця?! – Молодий король, здавалося, не міг контролювати власні емоції. Він підскочив з трону і люто випалив: – Дивіться, що ці прокляті відьми зробили з родиною Моа. Вони вдерлися до палацу, вирізали охоронців і погрожували мені життям батька, щоб я підкорився церкві! Якби вони його не отруїли, він би досі сидів тут!
«Але ти можеш зійти на трон лише після його смерті, чи не так?» Однак Йорко не наважився висловити цю думку вголос.
– Ваша Величносте, будь ласка, заспокойтеся. Наскільки мені відомо… відьом, вихованих церквою, не можна прирівнювати до невинних, так само як звичайні люди поділяються на добрих і…
– Замовкни! – гримнув Ампейн. – Ти навіть уявити не можеш наскільки жахливі ті, хто володіє силою диявола. Навіть божий камінь відплати не може їх зупинити! Скажи мені, як група, що не зв'язана жодними правилами, може слухатися нас? Без відьом Світанок стане більш спокійним. Я відповідаю за захист своїх підданих!
Розсудливі міркування більше не працюватимуть. Коли Йорко побачив багряне обличчя молодого короля, то зрозумів, що смерть батька нависла тінню над його серцем. Ампейн був майже ровесником Роланда, але він не сильно відрізнявся від старого друга Йорко, яким той був у столиці, новий правитель Світанку цілком міг бути навіть гіршим.
Якщо взяти Його Величність Роланда, то всього за рік після від'їзду зі столиці він перетворився на справжнього правителя, тоді як цей молодий чоловік не вийшов з-під опіки батька.
– Я напишу листа королю Сірого Замка, щоб він не піддавався спокусам тих, хто впав у гріх. Погрожувати Світанку через посіпак диявола? Це просто абсурд! – Ампейн сердито ходив туди-сюди. – Сірий Замок, можливо, і могутній, але він не повинен забувати, хто подарував йому таку силу! Без підтримки знаті з усього королівства, як у Роланда вийде перекинути війська до Світанку? Якщо він з такої причини вторгнеться на територію іншого королівства, то він так само поводитиметься зі своїми васалами. Не тільки мої піддані будуть чинити опір до кінця, але і вельможі Сірого Замку не підтримують його так, як вони робили це, коли виступили проти церкви!
«Ем…здається, мій старий друг не потребує підтримки знаті», – подумав Йорко. Хоча він не знав, як Його Величність переміг церкву, але смутно пам'ятав, що король не покладався на силу аристократів, коли напав на столицю королівства. У той час мало хто у Сірому Замку оптимістично дивився на четвертого принца сім’ї Вімблдонів. А на суді, який пройшов пізніше, майже всіх дворян було страчено, в іншому випадку Йорко б не зміг отримати посаду посла.
Зрештою, як і сказав Шер, розлючений Ампейн Моа вигнав його з палацу.
На щастя для Йорко, міністри, хоча і були здивованими, але не стали відповідати на слова короля. Їхня реакція була набагато кращою, ніж він очікував.
Звичайно, коли вони прочитають кинутого на підлогу листа, то неминуче глузуватимуть за їхніми спинами.
Щойно Йорко повернувся до своєї резиденції, як до нього прийшов Отто Лозі.
– Невже Його Величність Роланд справді так ставиться до ситуації?
– Чи став би я брехати? – Йорко безсило бухнувся у крісло. – То що, ти прийшов сюди, щоб насміхатися з мене?
– Ні… Я просто думаю, що нова політика Ампейна дещо імпульсивна. Він справді хоче, щоб піддані Світанку жили спокійно, але його методи пошуків, навпаки, викликають у людей страх.
– Тоді ти мав сказати йому про це.
– Він не слухає… – гірко усміхнувся Отто. – Коли справа доходить до відьом, він ніби перетворюється на іншу людину. Але його не можна звинувачувати за це, якби ти став свідком того, що сталося у палаці… – він закусив губу. – Ні, нічого. Смерть попереднього короля, Його Величності Моа, стала величезним ударом для Ампейна. Якщо орієнтуватися на вік, то він би мав зайняти трон через років п’ять або шість. Я чув, що Вімблдона III також убили церковні відьми? Якби ж у цьому плані, Ампейн був же таким розважливим, як Його Величність Роланд.
Йорко здивовано подивився на Отто. Чому йому здалося, що перед ним не старший син однієї з трьох великих родин Світанку, а представник знаті Сірого Замку? Невже Його Величність Роланд справді такий авторитетний, що аристократи сусідніх країн стають на його бік?
– У будь-якому разі, я ще знайду можливість поговорити з Ампейном. Зараз він не слухає навіть графа Квіна.
Випивши чаю, Отто встав і вже збирався йти, як до кімнати раптово забігла Сімдесят Шість.
– Пане… відьма, яку ви купили на аукціоні, прийшла сюди!
Розділ 671. Збурення
Йорко зітхнув у глибині душі.
«Чорт забирай, хіба ми не домовилися більше не зустрічатися? Якщо виникнуть проблеми, можете звернутися до мене. Це була всього лише ввічлива фраза, не потрібно сприймати її серйозно!»
Він обмінявся поглядом з Отто і після короткого вагання сказав:
– Приведи її.
Якби тут не було спонсора, який відправив його на виставку, Йорко волів би скористатися якоюсь відмовкою на кшталт «Посла зараз нема, будь ласка, прийдіть пізніше» і відіслати відьму геть.
Сімдесят Шість невдовзі привела гостю до кімнати. Це був номер десять на аукціоні «Чорних Грошей», Емі.
Щойно вона побачила Йорко, то знервовано схопила його за руку:
– Пане, будь ласка, допоможіть нам! Енні з іншими у небезпеці!
У небезпеці? Це, мабуть, була та сама ситуація, в якій допомогу надати найважче.
– Спочатку сядь і чітко поясни ситуацію, – він поплескав відьму по плечу. – Що сталося?
– Наше… сховище виявили! – Емі кілька разів вдихнула і видихнула, після чого почала уривчасто говорити: – Велика кількість… патрульних оточила сиротинець і заблокувала вулиці навколо. Я бачила не одну команду лицарів… які шукали відьом на кожній вулиці і в кожному провулку. Інші досі ще там… Будь ласка, врятуйте їх!
– Крім тебе й Енні, є й інші відьми?
– Є ще Героїня і Зламаний Меч. У Героїні нема ніг, тому Енні зазвичай носить її.
З одною вже було достатньо проблем, а їх – аж четверо? Він потайки глибоко вдихнув.
– Як ти втекла?
– У нас закінчувалися продукти, тож я пішла, щоб купити їжі неподалік, а коли повернулася… То побачила, що вони були всюди! – Її голос тремтів від сліз.
Йорко опинився у скрутному становищі. Посол Сірого Замку – це титул, який не мав реальної влади. Як він міг зупинити патрульних? Ба більше, наказ про затримання віддав правитель Світанку. Йорко зовсім недавно розлютив короля на засіданні придворних. Якби він зараз став на захист відьом, то наслідки могли бути набагато серйознішими, ніж просто вигнання з палацу.
– Не хвилюйся, з ними все буде добре, – Сімдесят Шість гладила Емі по спині, заспокоюючи. – Пан Йорко обов’язково знайде спосіб витягнути їх цілими і неушкодженими.
«Якби ж то! Їй варто було послухати мене раніше і негайно відправилася до Його Величності Роланда, і тоді цього б не сталося».
– Де шановний Шер? – спитав Отто.
– Не знаю. Він ніколи не повідомляє мені про свої справи, я часто не бачу його цілими днями, – Йорко насупився. – Якщо ти хочеш його побачити, то, боюся, доведеться чекати до вечора.
– Тоді… я спочатку піду до графа Квіна, він прем’єр-міністр і відповідає за управління патрульними. Можливо, він зможе дати їм шанс втекти.
– Хвилинку. Він тебе послухає?
– Не знаю, але потрібно спробувати, – на обличчі Отто був складний вираз. – Пам’ятаєш подругу-відьму, про яку я тобі говорив? Її звати Андреа Квін, вона рідна донька графа Квіна.
……
Час повільно минав, Йорко не міг робити нічого іншого, крім як стояти біля вікна і дивитися назовні.
Сімдесят Шість була наділена дивовижною здібністю втішати, тож перелякана Емі нарешті заспокоїлася, влаштувалася на дивані і заснула. Було очевидним, що дівчина дуже втомилася після того, як у паніці примчала сюди. Але навіть так, змогти заснути в такому місці означало лише одне, що вона справді… надто легко довіряла іншим.
У вечері до резиденції посла нарешті повернуся Шер Фокс.
– Де ти бу… – почав Йорко і завмер, коли побачив, як за охоронцем зайшло ще троє людей.
Ні, якщо бути точним, то дві з половиною.
Одна людина була на пів голови вища за Шера, її обличчя заплямувала кров, а у погляді яскравих очей відчувалася настороженість. Це була та сама Енні, що проникла до «Чорних Грошей» і врятувала Емі. Вона несла на спині дівчину з фіолетовим волоссям. Її, ймовірно, для того, щоб рухатися було легше, прив’язали двома ременями (за талію і плечі) до Енні.
Судячи з порожніх штанин, це мала бути Героїня, яка втратила ноги.
Остання людина, що зайшла, була приблизно такого ж зросту, як Сімдесят Шість. Зі своїм майже сріблястим волоссям до плечей, вона виглядала знесиленою і, погойдуючись, трималася за талію, ніби отримала серйозне поранення.
– Ви всі втекли… Як чудово! – Емі, яку розбудив шум, на мить була приголомшена, а потім схвильовано кинулася обіймати Енні. – Лицарі вам не нашкодили?
– Зі мною все гаразд, але Зламаний Меч… вона витратила забагато магічної сили.
– Я так хвилювалася за вас… – Емі нарешті не стрималася і тихо схлипнула.
– Сестра Енні тут, не потрібно боятися, – втішала її Героїня.
– Як ти їх зустрів? – роззявив рота Йорко.
– Це довга історія. Вони мають негайно поїхати звідси, – Шер схопив посла за руку і відвів до спальні. – Слухайте уважно, ви всі мусите покинути місто Слави сьогодні ввечері, поки міські ворота не зачиняться. Я підготував карети, загалом їх п’ять. Перші дві перевозитимуть пшеницю і фрукти, а решта три призначені для людей.
– Стривай-но, – перебив Йорко, – ти щойно сказав… ви всі?
– Ви і відьми, без мене, – з притиском сказав Шер. – Щоб не перешкоджати плану Його Величності, ми не можемо втрачати канал інформації про королівство Світанок.
– Але ж я посол!
– І саме тому ви повинні поїхати, – голос Шера ставав усе твердішим. – Послухайте, це не я врятував тих трьох відьом.
– Що? – Йорко був приголомшений. – Не ти?
– Я завжди маю інформаторів біля лицарського майданчика. Якщо ми самі не можемо знайти відьму, то завжди можна подивитися, як її шукають супротивники. Тож мене сповістили, щойно вони вирушили. Але коли ми прибули до потрібного місця, квартал вже оточили патрульні. Тільки щури з підпілля знали, як туди потрапити.
– То ти підкупив щурів?
– Відколи я прибув до королівства Світанок, то підтримував контакти з місцевими щурами. Хоча це коштує чимало, але допомагає у критичні моменти. – Шер сказав низьким голосом: – Але, коли я скористався послугами щурів, щоб знайти їхні сліди, ці троє вже вирвалися з оточення.
– Хіба це не чудово? Я попрошу Деніз відвезти їх і ми зможемо вдати ніби нічого не сталося…
– Але тут щось нечисто, – похитав головою Шер. – Правитель Світанку, очевидно, точно знав, де ховалися відьми, загонів, яких він мобілізував, було достатньо, що перевернути оточений квартал догори дном. Як вони втекли? Є лише одне логічне пояснення. Їх відпустили навмисно. Можливо, Ампейн сподівається використати цей метод, щоб зловити більше прихованих відьом… або знайти тих, хто стоїть за ними і підтримує.
Йорко ковтнув.
– Якщо це так, то вам надто небезпечно залишатися у місті Слави. Найкращий вибір – поїхати якнайшвидше. – Шер продовжив: – Якщо ви зможете привезти чотирьох відьом до Його Величності, то ця заслуга буде набагато більшою, ніж виконання обов’язків посла.
– А ти… – Він завагався: – Якщо тебе спіймають…
– Вони можуть зловити лише людину з іменем, а я – невідомий, що ховається в темряві. В їхніх очах я взагалі не існую. – Шер тихо засміявся: – Ніхто не помітить, що у супроводі посла стало на одного охоронця менше, крім того, пан Отто мене прикриє. Пам’ятаєте, що я вам казав? Я всього лише звичайний акробат. Коли ви наступного разу приїдете до Світанку разом з Його Величністю, то, можливо, зможете побачити зовсім нову акробатичну трупу в цьому квітучому місті Слави.
……
Коментарі
Дописати коментар