Роман ЗЦВ. Розділи 678-679
Розділ 678. Нові замовлення фіордів | Розділ 679. Щедра винагорода
Розділ 678. Нові замовлення фіордів
Наприкінці осені Беззимне місто вітало давно небаченого гостя.
Це була торговиця Марґорі.
Роланд з великою шаною зустрів подругу, яка колись першою прибула до нього і принесла великі прибутки занедбаному Прикордонному Місту. Перша армія не тільки стріляла з гармат у почесному вітанні, він особисто відправився на мілководний пляж, щоб зустріти її і відвести до замку.
– Ви такі люб’язні, Ваша Величносте, – з усмішкою сказала Марґорі. – Я звичайнісінька торговиця.
– Без твоєї допомоги західний регіон навряд чи став таким, яким є сьогодні, – невимушено сказав Роланд. – Беззимне місто ніколи не зрадить друзів.
Чи були це початкові великі закупівлі продовольства, чи подальша оренда великої кількості кораблів для перевезення біженців, все було зроблено за допомогою торгової палати Марґорі. Навіть Таса зміг закріпитися у старій столиці завдяки зв’язкам торговиці. Хоча вона не надавала свої послуги безплатно, Роланд добре знав, що багато речей не можна купити лише за гроші.
– Для мене честь бути вашим другом, – злегка вклонилася Марґорі. – Цього разу, крім виконання контракту на парфуми, що був підписаний раніше, а також принесла вам нові ділові можливості. – Вона вказала за спину: – Це найвидатніші купці фіордів, і вони дуже зацікавлені вашим проєктом пароплавів.
– Справді? – усміхнувся Роланд. – Тоді пізніше познайомиш мене з ними.
Згідно з його звичною практикою, спілкування з купцями проходило за трапезою. Коли вони зайшли до приймальні, то побачили стіл, накритий різноманітними смачними стравами, острівні гості, здавалося, особливо були задоволені тим, що їм не потрібно їсти рибу. До того ж у фіордах благородний етикет не був популярним, купцям доводилося стримувати себе і поводитися елегантно, але після кількох келихів алкоголю атмосфера стала жвавішою і вони припинили імітувати дотримання етикету.
Роланда це анітрохи не турбувало. Він віддавав перевагу жвавій атмосфері за столом, ніж дотриманню складного столового етикету, як це робилося в палаці.
Під час розмови Роланд отримав загальне уявлення про групу купців, які приїхали. Крім Ґамора і Марлана, двох купців з затоки Півмісяця, прибули також торгові палати з острова Західне Сонце і Мілководного міста. Ці два острови – один на півдні, інший на півночі – прилягали до затоки Півмісяця й утворювали тісно пов’язане торгове коло.
Хоча ці три острови не були великими за площею, але на них жила найбільша кількість населення і вони мали найбільший вплив у регіонах. Конкуренція між ними була досить жорсткою, це можна зрозуміти з розмірів їхніх кораблів. Кожен корабель, що пришвартувався у порту Мілина, був трищогловим морським вітрильником, який може перевозити майже 300 людей і вантаж такої ж ваги. Ціна одного такого становила близько 5 тисяч золотих драконів, якщо не рахувати моряків. Очевидно, що у змаганні за репутацію і демонстрації спроможності, дві інші торгові палати зовсім не хотіли поступатися затоці Півмісяця.
Коли подали десерти, настав час офіційного початку переговорів.
– Марґорі згадувала, що ви хочете купити парові двигуни?
– Так, Ваша Величносте, – першим заговорив Нібелунг, голова торгової палати Мілководного міста. – Однак ми неймовірно зацікавлені не тільки у парових двигунах, а також і в пароплавах, які ви продали затоці Півмісяця.
– Я чув, що вартість модифікація, про яку ви говорили раніше, становила 1800 золотих драконів? Острів Західного Сонця готовий додати ще 200 і переробити 5 кораблів за ціною 2 тисячі золотих драконів, – не відставав торговець Етьє з острова Західне Сонце. – Торгова палата готова заплатити половину завдатку заздалегідь.
Очевидно, вони говорили про гребні пароплави, які затока Півмісяця придбала рік тому. Для Роланда це вже була застаріла технологія. Проте ця угода – економічно вигідна. Він міг використати це замовлення для навчання робітників і заробітку великої суми грошей.
– На переобладнання одного потрібно 2-3 місяці, щоб перетворити п’ять кораблів на пароплави піде близько року. Якщо ви згодні, Баров, голова ратуші, підпише з вами контракт.
– Жодних проблем, але острів Західне Сонце має невелике прохання. – Етьє прокашлявся: – Ми сподіваємося, що ви зможете скористатися послугами наших майстрів, щоб завершити переобладнання кораблів.
– Що ви маєте на увазі? – Роланд підняв брови.
– Все так само, як з заводом парових двигунів у затоці Півмісяця, ми надамо вам групу майстрів. Кораблі, які вони переобладнають, спочатку підуть острову Західне Сонце. Коли десятирічний контракт закінчиться, вони зможуть вирішити, залишитися чи піти.
– Мілководне місто також сподівається підписати подібний контракт, – додав Нібелунг. – П’ять вітрильників – це лише перша партія замовлення. Якщо ви погодитеся на наше прохання, то щонайменше п’ять кораблів проходитимуть переобладнання щороку.
«То ось воно що, – подумав Роланд. – Отже, це велике замовлення, яке триватиме десять років, з річною оплатою у 10 тисяч золотих драконів. Коли цей час мине, вони отримають детальні методи переобладнання і більше не залежатимуть від інших».
Але насправді він зовсім не турбувався про поширення цієї технології. Порівняного з паровою турбіною, яка розробляється, і трикомпонентною паровою машиною, що вже запущена у виробництво, колісний гребний пароплав перетворювався на відсталий транспорт.
Початкова мета підписання десятирічного контракту з затокою Півмісяця полягала в тому, щоб використати цей час для адаптування майстрів до життя у західному регіоні таким чином, щоб вони не захотіли повертатися до фіордів і зрештою стали частиною Беззимного міста, а не для запобігання витоку технологій.
Технології, відірвані від промислової бази, – це ніщо інше, як прекрасний повітряний замок.
Поміркувавши над цим, Роланд постукав по столу:
– В принципі, проблем нема, але можна внести деякі зміни, наприклад, змінити десять років на п’ять…
Коли вони почули ці слова, на обличчях торговців з’явилася явна радість. Для них опанування технології переобладнання кораблів на пароплави за менший час, звісно, було кращим варіантом.
– Якщо Мілководне місто й острів Західного Сонця готові залишити майстрів у західному регіоні, я навіть можу дати знижку у 20% відсотків. Як вам така пропозиція?
– Це…
Обидва торговці завагалися. Все-таки майстрів не так легко навчити. Їм складно одразу визначити, була ця угода зі скороченням терміну навчання кількох сотень людей до п’яти років і економії двох тисяч золотих драконів щороку вигідною чи ні.
– Ваша Величносте, чи можу я обговорити це з іншими членами торгової палати, перш ніж дати вам відповідь? – запитав Нібелунг.
– Звісно, – Роланд підтвердив сказане жестом.
– Тоді дозвольте мені на деякий час вийти, – Етьє разом з Нібелунгом вийшов з приймальні.
– То… – Роланд подивився на Ґамора і Марлана. – Мета вашої поїздки, здається, не пароплави?
Поки інші дві торгові палати активно розмовляли про справи, представники затоки Півмісяця весь цей час виглядали дуже спокійними й іноді говорили про минулі торгові операції з Прикордонним Містом. Здавалося, що вони тут не заради торгівлі, а для розмов про буденні справи… Таке ставлення, природно, викликало цікавість Роланда.
– Ні, Ваша Величносте, ми тут також заради пароплавів, – Ґамор відпив трохи білого лікеру, – але не дерев’яних. Затока Півмісяця хоче міцний металевий корабель, здатний пробиватися крізь найбурхливіші хвилі – такий самий, як той, що ви будуєте для капітана Грома.
Почувши ці слова, Марґорі негайно змінилася в обличчі.
Розділ 679. Щедра винагорода
– Ваша Величносте, я нікому не розповідала про вас і капітана Грома… – поспішно виправдовувалася вона.
– Знаю. – Роланд махнув рукою і з цікавістю подивився на Ґамора: – Звідки ви про це дізналися?
Хоча він не вважав цю справу таємницею, але стороннім було майже неможливо отримати інформацію про це. Сталевий корабель тільки зовсім недавно отримав корпус, і знадобиться щонайменше кілька місяців перш ніж його обладнають і спустять на воду. Ба більше, весь процес будівництво відбувається у повністю закритому доку на Мілині, а обрані робітники – це найдосвідченіші місцеві жителі.
Якщо серед місцевих були ті, хто таємно підтримував зв’язок з фіордами, на це слід звернути увагу.
– Капітан Грім набирає нову експедиційну команду, більшу за будь-яку попередню. Це важлива подія, що привернула увагу жителів фіордів. У затоці Півмісяця є багато видатних капітанів і моряків, вони нерідко приєднуються до його команди. – Ґамор посміхнувся: – Новина про цей дивовижний металевий корабель також була отримана від Грома. Адже, щоб розвіяти побоювання інших про глибоке дослідження моря на захід від Тіньових островів він мав зробити деякі жорсткі заходи.
– Скільки людей знає про це?
– Небагато, Ваша Величносте. Престиж капітана Грома набагато вищий, ніж у нас, торговців. Якби капітани не отримували великої ласки від торгової палати Півмісяця, то ми не почули б жодного слова.
– Он воно що, – кивнув Роланд. – Але такий корабель надзвичайно складно виготовити. І оскільки ми не зможемо побудувати другий такий за короткий час, я не можу задовольнити ваше прохання.
– Ми розуміємо, Ваша Величносте, – сказав Марлан. – Ми всього лише сподіваємося, що після завершення угоди з капітаном Громом ви продасте другий металевий корабель нам. За це торгова палата затоки Півмісяця готова заплатити 10% завдатку одразу, а решту 40% одразу після того, як почнеться будівництво.
Навіть не запитавши про ціну, вони одразу почали говорити про завдаток. Роланд вкотре відчув авантюрний дух жителів фіордів або, краще сказати, їхній нюх на кораблі був набагато кращим, ніж у правителів чотирьох королівств. Принаймні він ніколи не бачив, щоб якісь вельможі були готові викласти величезну суму грошей за те, що вони ніколи раніше не бачили.
– Беззимному місту також потрібен сталевий корабель, і не один. Може минути два-три роки, перш ніж корабельня звільниться. – Роланд неквапливо додав: – А ви розглядали можливість відправити майстрів для участі у будівництві і підписання нового десятирічного або п’ятирічного контракту? Це може значно пришвидши хід будівництва, а ви згодом отримаєте відповідні технології.
– Ви жартуєте, – дещо збентежено сказав Ґамор. – Ми не маємо наміру цього жадати. Якщо металевий корабель справді такий, як сказав капітан Грім, ви станете найпопулярнішим торговим партнером на фіордах. Як би посміли просити у вас таку технологію?
– Я не жартую, – Роланд зробив ковток напою і легковажно знизав плечима.
– … – Цього разу двоє купців здивовано завмерли.
Після певного мовчання Ґамор з недовірою запитав:
– Ви хочете сказати… що готові розкрити технологію торговій палаті затоки Півмісяця?
– За умови, що ви здатні забезпечити достатню кількість майстрів. Не тільки ковалів і теслів, але і підмайстрів, – без вагань відповів Роланд. – Потрібно дві тисячі людей. Якщо їх буде недостатньо, то можете доповнити це число грамотними простолюдинами. Набір можете завершити протягом п’яти років, як вам така пропозиція? Тоді будівництво ваших кораблів розпочнеться наступного року. Звичайно, всі витрати покриватимете ви.
– Я справді не можу зрозуміти, що ви думаєте, Ваша Величносте, – Ґамор гірко посміхнувся. – Хіба це не ваша секретна технологія?
Роланд похитав головою:
– Сталевий корабель, який я будую для Грома, – це найновіша і найдосконаліша технологія, яку наразі може запропонувати Беззимне місто.
Він не намагався навмисно ввести когось в оману. «Наразі» – це не перебільшення… Стосовно ж того, що буде через 5-6 років, то хто знає?
– Тоді чому… – Приголомшено почав Ґамор, а потім безпорадно махнув рукою. – Ні, краще не питати. Затока Півмісяця готова укласти цю угоду.
Чому? Тому що технології не можуть існувати без фундаменту. Про технології суднобудування можна і не говорити, навіть якщо у фіордах опиняться шахтні технології, верстати і конвертери, їм не вистачить робочої сили, щоб підтримувати цю величезну промислову систему. Коли з’явилася перша парова машина, виробництво вже більше не було галуззю, де можна імітувати все завдяки парі вмілих рук і молота.
Роланд не міг не подумати про слова керівника Чорноморського суднобудівного заводу, коли він відповідав на запитання про будівництво «Варяга». «Для завершення будівництва потрібна була участь Центрального комітету партії, Державна планова комісія, Військово-промислова комісія і дев’ять структур міністерства оборонної промисловості». Хоча нинішній сталевий корабель був далеким до таких високих вимог, але він був результатом зусиль усього Беззимного міста. За винятком основної силової частини і зварювання корпусу, за які відповідає Анна, всі інші деталі відправлялися партіями на складальні заводи, де їх обробляли звичайні люди.
Можна сказати, що це була неминуча тенденція промислового розвитку.
Тому замість приховування технологій, йому більше потрібні люди для втілення задумів у реальність. Населення Беззимного міста швидко зростало, але Роланд все одно вважав, що це не відбувалося достатньо швидко. Торговцю про ці деталі не потрібно говорити. Через п’ять років він сам все зрозуміє.
– Мудрий вибір, сталевий корабель вас не підведе. – Роланд підняв келих: – Будьмо.
– Бу… що?
– Це означає випити напій одним ковтком, щоб відсвяткувати, – спокійно пояснив він, – новий етикет столиці.
– Е, справді? Тоді… будьмо.
Обидва торговці з затоки Півмісяця були змушені одним махом випити білий лікер.
Невдовзі повернулися Нібелунг і Етьє, вони висловили згоду підписати контракти.
Таким чином, Беззимне місто отримало безпрецедентно велике замовлення на 4 тисячі золотих драконів, це були завдаток і плата за переобладнання (інші чотири тисячі будуть сплачені після переобладнання), а також 5 тисяч золотих драконів як аванс за будівництво. Ці гроші вони отримають протягом року, не кажучи вже про загальну суму, яка залежить від ходу будівництва. Роланд уявив собі Барова, який широко, від вуха до вуха, усміхався. З такими доходами ратуша з упевненістю зможе організувати роботу кожному громадянину.
Побачивши, що вони досягли згоди з цього питання, Нібелунг перейшов до наступної теми:
– Ваша Величносте, крім кораблів, ми чули, що ви маєте великий вибір парфумів на продаж. Цікаво…
– Пані Марґорі пів року тому підписала зі мною контракт на продаж парфумів. Після відкриття порту Мілина саме вона відповідатиме за парфуми, які продаватимуть у фіордах. Тож, якщо ви хочете їх купити, вам слід домовлятися з нею, а не зі мною.
Роланд, побачивши сумне обличчя співрозмовника, продовжив:
– Але Беззимне місто також готується просувати новий продукт, який, можливо, вас зацікавить.
Далі він плеснув у долоні – і охоронець, який чергував біля приймальні, швидко зайшов з трьома скляними пляшками.
Химерний
колір прозорої рідини у скляних пляшках негайно привернув увагу торговців.
Коментарі
Дописати коментар