Роман ЗЦВ. Розділи 682-683
Розділ 682. Шлях, на якому не буде самотності | Розділ 683. План «Пустеля»
Розділ 682. Шлях, на якому не буде
самотності
Після того, як Каміла Даррі пішла, Попіл вийшла з кабінету.
Вона стала колінами на килим і простягнула руки до Тіллі:
– Іди сюди.
– Зі мною справді все гаразд…
– Не потрібно вдавати, тут більше нікого нема, – перебила Попіл.
Тіллі надула губи, але зрештою змінила положення і впала в її обійми, притулившись спиною до чужих грудей.
Крізь одяг вона почула сильне серцебиття Попіл, яке нагадувало ритмічний бій барабанів, це давало відчуття спокою і надійності.
– Дякую, – тихо сказала Тіллі.
– Не тисни на себе надто сильно. Навіть якщо ти помилилася, ми можемо просто повернутися на Сонний острів, – ніжно усміхнулася Попіл. – Роланд Вімблдон точно не наважиться тебе зупинити, інакше сестри Союзу Відьом не сидітимуть склавши руки, – вона зробила паузу. – І тобі не потрібно вдавати таку впевненість, тоді ти не відчуватимеш такого тиску, як зараз.
П’ята принцеса похитала головою:
– Щоб переконати інших, я спочатку маю переконати себе. Якщо я проявлю хоч найменший сумнів чи розгубленість, це рішення не вдасться реалізувати.
Хоча Тіллі здавалася дуже впевненою в цьому, але не можна сказати, що вона взагалі не відчувала занепокоєння. У неї не було сумнівів у Роланді. Бо згода на те, щоб Сонні Чари продовжували керувати переселеними відьмами, демонструвало його ставлення. Вона хвилювалася, чи зможуть ці понад триста відьом, які майже два роки перебували поза світом звичайних людей, плавно інтегруватися у Беззимне місто? А також чи зміняться погляди звичайних людей на відьом після закінчення Битви Божої Волі?
Це були невідомі ризики, а також питання, які Тіллі мала врахувати. В очах інших вона завжди виглядала впевненою й енергійною, але насправді лише жменька людей розуміли її справжні почуття. Зрештою п’ята принцеса мала піклуватися не тільки про себе, а і про долю понад 300 людей, що жили тут. Можна сказати, що після перемоги над церквою всі відьми Сонного острова відчули небувале полегшення, і лише Тіллі відчула, що відповідальність на плечах стала важчою.
– Роби так, як вважаєш за потрібне, – Попіл обійняла її зі спини. – У будь-якому разі, велике переселення почнеться тільки після закінчення Місяців Демонів. Якщо ти досі хвилюєшся, то можеш використати ці кілька місяців для детального розслідування.
– Чи готова «Красунечка» до відплиття?
– У будь-який момент.
– Не забудь взяти підручники і зошити, щоб ти могла засвоювати нові знання під час подорожі.
– Е… Мене почне нудити, якщо я читатиму в каюті.
– Раз ти хочеш мене захистити, то, звичайно, маєш стати сильнішою, як легендарні вищі надзвичайні… Як ти станеш сильнішою, не навчаючись?
Попіл видала болісний стогін:
– Добре, добре, я зрозуміла.
– Не хвилюйся, якщо ти чогось не розумієш, то можеш запитати мене у будь-який момент. Все одно на кораблі більше нічим зайнятися, чи не так?
– Так-так-так, як забажаєте, Ваша Високосте.
На щастя, вона більше не одна.
Якою б не була майбутня дорога, є людина, яка її супроводжуватиме.
– Угу, – відповіла Тіллі. Вона заплющила очі і відчула тепло, що йшло ззаду. Здавалося, тягар на її плечах став набагато легшим.
Холодний вітер все ще дув за вікном, але у кімнаті було тепло, як навесні.
*******************
Створення Об’єднаної торгової палати було складним процесом. Кожна угода потребувала неодноразового узгодження кількома сторонами. Довіривши цю справу Барову й Едіт, Роланд переключив увагу на зимовий план битви.
Жодних сумнівів, цього року Місяці Демонів настануть пізніше, ніж минулого. Сьогодні останній день пізньої осені. Але, попри сіре небо за вікном, снігу ще не було.
Це гарна новина для Беззимного міста. Що пізніше настануть Місяці Демонів, то швидше будівельна бригада добудує ще два житлових будинки.
Згідно зі звітом ратуші, різноманітні запаси західного регіону значно зросли порівняно з минулими роками. Особливо це стосувалося зерна. Урожай в районі Довга Пісня зріс у десять разів, якщо порівнювати з середніми обсягами збіжжя в минулому. Якби Педро не поквапився побудувати партію зерносховищ і не перевіз половину пшениці до району Прикордонне, фортеця б не змогла вмістити такий врожай.
Маючи достатній запас продовольства, можна з упевненістю робити що завгодно.
Далі йшли запаси боєприпасів. Нове покоління верстатів та обробного обладнання, що були вдосконалені Анною, вперше були використані для обробки і заряджання куль, що значно підвищило ефективність виробництва. Втрати після битви з церквою вдалося компенсувати.
З достатнім запасом продовольства і зброї, Роланд замислився.
Відбивання нападів демонічних звірів і захист Беззимного міста, безсумнівно, було головним завданням першої армії, але збирати тисячі солдатів тут здавалося трохи марнотратним. Зрештою основний напрямок атаки демонічних звірів – це велика прогалина Гермеса, а в Туманному лісі опинялися лише окремі особини, що відбилися від інших. Ба більше, вогнева міць армії зросла в десятки разів порівняно з минулим роком, тож звичайні демонічні звірі навряд чи матимуть шанс дійти до міської стіни.
Ще один момент, який спонукав спробувати щось інше, полягав у тому, що не тільки демонічні звірі не можуть зрівнятися з першою армією, але на всьому континенті навряд чи знайдеться для неї достойний суперник. Коли вони билися проти герцога Раяна, то йому довелося виставити всіх своїх людей, щоб вони стріляли з крем’яних рушниць і гармат. Але тепер Роланду, ймовірно, достатньо відправити команду з 500 солдатів, щоб знищити будь-яких лицарів, які б наважилися атакувати в лоб.
Отже, чи можливо, захищаючи міську стіну, відправити військо для відкриття другого фронту, щоб зменшити тягар для експедиції наступного року?
Роланд виявив, що це питання не було вже таким складним. Раніше, коли приходили Місяці Демонів, нескінченний сніг повністю блокував західний регіон. Але тепер для Беззимного міста, яке має десятки бетонних транспортних суден, блокування наземних шляхів більше не було проблемою. Перша армія могла продовжувати використовувати річку Червона Вода для перевезення солдатів і припасів до місця призначення.
За умов правильного планування, Беззимне місто мало змогу виграти у двох битва одночасно. Ну, це вже нагадувало країну-гегемон.
Отримавши лист Шера, Роланд наказав північному регіону перейти у стан бойової готовності – і це не було блефом. Якби правитель Світанку, Ампейн Моа, справді проігнорував попередженням і схопив групу посланця, то він би змінив плани і примусив сусіднє королівство відпустити їх. Однак бойові дії в іншій країні вимагало значної логістичної підтримки. Важко підтримувати лінію постачання, якщо буде відправлено надто мало військ. Крім того, плато Гермес, яке захищала церква, могло пасти будь-якої миті. Зараз був не найкращий час для нападу на сусідню країну.
На щастя, група посланця зрештою прибула цілою і неушкодженою, тож Роланд зміг обрати ціль, що лежала ближче до західного регіону.
– Ваша Величносте, кликали?
Двері відчинилися, і всередину зайшов Залізна Сокира.
– Тобі цікаво повернутися до рідних місць узимку? Якщо поїхати туди зараз, там не буде жарко. – Роланд розгорнув грубу мапу Сірого Замку, вказав на виступ у південній частині і з посмішкою запитав: – Пригадую, що ви з Луною обидва з цієї пустельної місцевості, чи не так?
Територія, яку він хотів захопити узимку, була місцем проживання племені Моджін – Крайній Південь.
Розділ 683. План «Пустеля»
– Ваша Величносте, невже ви збираєтеся відправити війська на завоювання Крайнього Півдня? – На зазвичай спокійному обличчі Залізної Сокири з’явилося рідкісне хвилювання. – Але скоро настануть Місяці Демонів…
– Як думаєш, скільки солдат потрібно залишити у Беззимному місті, щоб впоратися зі зграями демонічних звірів?
– Ну… – Залізна Сокира глибоко вдихнув і придушив хвилювання. – Якщо взяти до уваги кількість звірів минулого року, то тисячі людей має вистачити для захисту міської стіни.
– Отже, заради безпеки, якщо залишити 2,5 тисячі солдатів, то їх буде більш ніж достатньо для цього завдання. Крім того, вже почався новий набір до резервів війська, тому проблем із захистом Беззимного міста не буде. – Роланд встав і підійшов до вікна на всю стіну. – Тож поговоримо про Крайній Південь. Ти людина, яка найкраще знайома з тим місцем.
– Так, Ваша Величносте! – Залізна Сокира віддав військовий салют. – Більша частина Крайнього Півдня – це жовтий пісок, а оазиси розкидані на захід від пустелі вздовж Срібного Потоку. Понад 90% народу Моджін проживає в цих оазисах. У найбільшому оазисі побудоване місто, воно єдине на всьому Крайньому Півдні – це Місто Залізного Піску.
– Срібний Потік – це річка?
– Її швидше можна вважати як половину річки. – Залізна Сокира пояснив: – Вона здебільшого протікає під землею, як підземна річка Стікс. Навколо тих частин, що виступають на поверхню, утворюються оазиси, тому Моджін називають її також Річкою Життя.
Роланд обернувся і з цікавістю запитав:
– Звідки вона бере початок? Судячи з карти, поблизу нема гір чи озер.
– Вона бере початок у морі, це дар Бога Моря. – Залізна Сокира підійшов до столу і вказав на місце з’єднання західної сторони Крайнього Півдня і зеленої зони: – Тут є величезна печера, морська вода постійно протікає через неї. Коли стоїш над цим місцем, то можна відчути, як тремтить земля під ногами.
– Ти хочеш сказати, що морська вода – джерело Срібного Потоку? Але ж вона породила оазиси.
Породження оазисів означало, що Срібний Потік – прісноводна річка. Вміст солі у морській воді надто високий, тож її не можна використовувати для зрошення і пиття. Тож це звучало абсолютно нелогічно.
– Мати Земля поглинає сіль з морської води. Територія навколо того місця вкрита білим соляним пилом, що відокремлює ту територію від зелених земель Сірого Замку. Коли потрібна сіль, достатньо взяти відро і набрати з землі.
Це було диво природи? Ґрунт під жовтим піском фільтрував сіль та утворював солончак? Роланд не міг не дивуватися. Здається, крім нафти, на Крайньому Півдні був ще один ресурс, який можна отримати.
– Скільки людей живе у Місті Залізного Піску?
– Близько 40 тисяч.
– Навіть більше, ніж у старій столиці Сірого Замку?
– Ваша Величносте, місто людей пісків не така саме, як столиця королівства, – усміхнувся Залізна Сокира. – Місто Залізного Піску має лише один центральний район, де проживають голови шести кланів. А навколо стоять в основному намети або солом’яні хатини. Шар за шаром вони поступово сформували нинішній вигляд міста. Як тільки ви потрапляєте в оазис, то опиняєтеся на території Залізного Піску.
– А як щодо моджінів, які живуть в інших оазисах? Їм має бути чимало, так? – спитав Роланд. Населення – це ключ до швидкого перетворення місцевих ресурсів на корисні копалини. У нього навряд чи вийде відправити велику кількість людей з Беззимного міста для добування нафти, тому зрештою йому доведеться використовувати для цього місцевих жителів.
Командувач кивнув:
– Ніхто не рахував, але я думаю, що їх щонайменше 100 тисяч.
Тоді цього мало вистачити для побудови кількох гірничовидобувних станцій і транспортної лінії. Наступне питання було в тому: як їх контролювати?
– До речі, що це за Священна Дуель, про яку ти згадував минулого разу? Як народ Моджін визнає право на владу?
Цього разу відповідь Залізної Сокири була дуже детальною. Роланду знадобилося майже пів години, щоб розібратися в тому, як відбувається боротьба за владу у людей пісків.
Те, як проходило просування по ієрархічній драбині всередині клану, можна залишити осторонь. Для цих людей, які шанують сила, лише велика сила була тим, чому вони могли довіряти. Правлячий клас Міста Залізного Піску зазвичай складався з шести кланів. Це не була єдина лінія, де влада передавалася з покоління у покоління, вони здобували її власними силами. Однак для запобігання перетворення боротьби кланів за владу і ресурси на масове кровопролиття, єдиним вибором стало обрати невелику групу людей як представників на Дуелі.
З часом це правило визнали всі люди пісків і надали йому священного значення. Незалежно від того, чи це був великий клан, що проживав у Місті Залізного Піску, чи маленький клан, народжений в одному з оазисів, всі мали дотримуватися результатів Священної Дуелі. Кожен, хто осквернив Дуель, мав бути відкинутим усіма людьми пісків.
– Тобто найвищою владою народу Моджін є лідери кожного клану? – здивувався Роланд. – У вас немає такої фігури як великий вождь або чогось подібного?
– Великий… вождь?
– Це лідер, який об’єднує всі клани, подібний до короля Сірого Замку.
– Ну… – Залізна Сокира вагався. – Серед кланів ходить легенда, що є лише два способи змусити всіх людей пісків підкоритися. Один – це отримати схвалення і благословення трьох богів, а інший – відкрити для народу безкрайній оазис, позбутися піщаних бур, що закривають небо, і врятувати людей пісків від голоду, спраги і загрози смерті.
– Схвалення трьох богів… як цього досягти? – насупився Роланд.
– Достатньо принести відповідні жертви трьом богам на Палаючій Землі. А саме: Велетенському броньованому скорпіону, який панує на землі, Однорогому морському звіру, який панує над Нескінченним мисом, і Чотирикрилому орлу, який панує в небі. – Залізна Сокира зробив паузу, після чого продовжив: – Ці три звірі невловимі і забрали безліч людських життів, але нікому не вдалося знайти їхніх лігв. Приманки і пастки проти них неефективні. Я навіть припускаю, що вони можуть бути гібридними демонічними звірами, які володіють базовим рівнем інтелекту.
Обидві умови важко виконати, особливо другу. Адже для перетворення пустелі на оазис потрібна майже божественна сила. Роланд глибоко замислився. Якби він просто допоміг Луні повернутися на посаду лідера клану і помститися за підступні дії, що сталися п’ять років тому, це не дуже допоможе об’єднати весь Крайній Південь. Хоча шість кланів мали різний статус, але між ними не було прямої підлеглості, що вже говорити про людей, розкиданих по інших оазисах. Потрібно було придумати спосіб, як стати великим вождем племені Моджін.
Крім того, також слід врахувати Священну Дуель. Перша армія могла перемогти охорону Міста Залізного Піску досить швидко, але примусити людей піску свідомо підкорятися чиїйсь владі буде не так просто.
Найкращий спосіб – це використати правила, встановлені племенем Моджін, для реалізації плану анексії.
– Чи можна запросити людей з інших племен для участі в поєдинку?
– Це не проблема, – впевнено відповів Залізна Сокира. – Я змішаної крові, але все одно міг брати участь у Священній Дуелі від імені клану Гордого Піску. Насправді хоробрі воїни мають популярність у великих кланів, і це також єдина надія для малих кланів на те, що вони зможуть покращити своє становище. Якщо вони мають 3-4 могутніх бійців, то у них з’являється шанс вибороти краще місце на Священній Дуелі.
– Справді? – Роланд злегка усміхнувся. – Якщо так, то все буде набагато легше.
Коментарі
Дописати коментар