Роман ЗЦВ. Розділи 684-685
Розділ 684. Сніг на початку зими | Розділ 685. Жахлива катастрофа
Розділ 684. Сніг на початку зими
Три дні по тому, на другий день після настання зими, Баров приніс звістку про успішне підписання договору зі створення Об’єднаної торгової палати.
Кінцевим результатом переговорів стало те, що Марґорі відповідатиме за продажі у Сірому Замку, острів Західне Сонце і Мілководне місто постачатимуть товари на головний острів, а також у Вічну Зиму і Вовче Серце відповідно, а затока Півмісяця займатиметься продажами на інших островах фіордів, а також у королівстві Світанок.
На подив Роланда, у договорі також було рівняння, яке приблизно визначало кілька основних умов розподілу прибутку як невідомі. Іншими словами, якщо записати невідомі відповідно до конкретних обставин, то можна отримати частку прибутку за конкретний рік.
– Хто це написав? – з цікавістю запитав він.
– Мій учень, – усміхнувся Баров, погладжуючи бороду. – Коли відбувалося підбиття підсумків, він зрозумів, що замість складної таблиці простіше скористатися цією формулою, всі три сторони погодилися з цим.
– Пригадую, що у школі загальної освіти цього не навчають.
– Хіба ж ви не започаткували середній рівень навчання? Я купив комплект підручників з математики для кожного учня і попросив їх слухати лекція пані Сувій, коли вони матимуть час. – Баров зітхнув: – Я старий, і не встигаю так швидко навчатися, як молоді люди, тому маю дати їм можливість. Якби я був на десять років молодшим, то точно б носив матеріали, які ви написали, з собою і читав їх щодня.
Роланда дуже потішила ця похвала. Голова ратуші добре розібрався у ситуації і зрозумів, що математичні знання корисні для фінансового й адміністративного управління.
– А Едіт? Як вона показала себе під час переговорів?
–
Так собі, – Баров двічі кашлянув. – Хоча вона зачарувала купців, але коли
справа дійшла до конкретних торгівельних умов, то стало очевидним, що їй бракує
досвіду. Гадаю, їй рідко доводилося мати справу з морськими торговцями. Зрештою
торгівля у північному регіоні не дуже розвинена, на відміну від старої столиці.
Міністр фінансів мало не щодня зустрічався з фіордськими купцями. У той час…
– Зрозуміло, – перебив його Роланд, побачивши, що співрозмовник ось-ось зануриться у спогади. – У такому разі, тобі слід приділити більше уваги її навчанню.
Обличчя старого міністра застигло.
– Е-е… Ваша Величносте, вона насправді…
– Це вже вирішено, – зловтішно сказав Роланд. Судячи з частоти, з якою Соловейко щипала його ззаду за плече, ставало очевидним, що Баров не говорив правду. Однак він не звертав уваги на подібні речі, як донос, поки вони не мали негативного впливу на ситуацію. – До речі, скільки нових людей переселилося до Беззимного міста цього року? Чи досягнули ми запланованої мети?
Хоча до кінця року залишався ще приблизно місяць, з початком зими посланці, що закликали до переселення, поступово повертатимуться до Беззимного міста, тож кількість мігрантів неминуче і різко зменшиться. Цифра на цей момент допоможе визначити, чи вдалося досягнути мети.
Щойно мова зайшла про це, як обличчя Барова освітилося усмішкою, а зморшки на лобі розгладилися – незручність, яка панувала ще мить тому, зникла без сліду.
– Ваша Величносте, ратуша вже підрахувала, що кількість людей, які переїхали з різних місць, загалом перевищила 80 тисяч, крім того, 50% з них приїхала добровільно. Враховуючи корінних жителів району Прикордонне і району Довга Пісня, загальна чисельність населення Беззимного міста досягнула 110 тисяч осіб!
– О? – зрадів Роланд. – Половина з них приїхала добровільно?
– Більшість з них походять з центрального і східного регіонів королівства. Навесні і влітку це було не так очевидно, але восени їхня частка постійно зростала. Якщо так триватиме і далі, то вже наступного року бунтівники, що підтримують Тіфіко, вже не зможуть спокійно сидіти на місці.
Ймовірно, це результат того, що Таса поширював новину про поразку церкви у центральному і східному регіонах. Але Роланд все ж сповідався, що аристократи ще деякий час будуть чинити опір, так він матиме привід винищити їх усіх і дати жителям східного регіону стабільне та впорядковане нове королівство.
– Підготовка до зими вже завершена?
– Ратуша завершила підготовку ще два місця тому, – упевнено відповів Баров. – Міністерство будівництва доручило пані Лотос побудувати кілька будинків-печер між Непрохідними горами і річкою Червона Вода, щоб замінити ті дерев’яні халупи. Ми запаслися великою кількістю деревного вугілля, щоб кожен житель міг отримати кошик.
Після неодноразових настанов Роланда, ратуша нарешті звикла до того мети «не дати нікому замерзнути чи померти з голоду взимку» і впроваджувала її в різних урядових постановах.
Він задоволено кивнув:
– Чудово. Передай Сувою, щоб вона не забувала про освіту взимку.
– Так, Ваша Величносте.
– Крім того, я планую розпочати невелику війну, що не впливатиме на нормальне функціонування Беззимного міста, з метою захоплення Крайнього Півдня. Коли Залізна Сокира складе конкретний план битви, ви будете працювати разом над збором необхідних припасів. – Поглянувши на Барова, який вагався з відповіддю, Роланд підійшов до нього і поплескав по плечу: – Не хвилюйся, я знаю, що роблю.
……
Після того, як голова ратуші пішов, з’явилася Соловейко і здивовано запитала:
– Це нормально? Коли він говорив про Едіт, це явно не відповідало реальній ситуації. Для цього навіть моя здібність не потрібна, все було видно на його обличчі.
– Якби я критикував Барова за це, він, мабуть, більше не наважився б прямо виступати проти Едіт, – Роланд розвів руками. – Щоб підтримувати баланс у ратуші, хтось має стримувати Перлину Півночі. Наразі це може зробити лише Баров.
– Але навіщо її стримувати? Якщо вона має достатньо здібностей для керування ратушею, то це тобі не нашкодить.
– Тому що… – Роланд відкрив рота, але зрозумів, що не знає, що сказати.
Справді, навіщо стримувати Едіт?
Невже він хвилювався, що вона стане надто потужною?
Ця ймовірність дуже мала. Поки він король, то зможе замінити її одним словом. Крім того, ратуші не дозволено втручатися у справи армії. Навіть якщо вона контролюватиме всі адміністративні відділи, то не зможе становити загрози для трону.
По суті, оскільки чиновники ратуші обиралися згідно з оголошеннями про набір, а їхні зарплати виплачувалися зі скарбниці, зміна керівника мала мінімальний вплив.
Можливо, він хвилювався, що вона буде діяти за їхніми спинами і фабрикуватиме накази?
Принаймні у Беззимному місті це було неможливим. Вплив будь-якого указу швидко дійшов би до вух Роланда. Місто за площею було досить невеликим, тож інформація передавалася майже в режимі реального часу.
До приходу в цей світ Роланд найбільше ненавидів систему стримувань і противаг. Особливо на робочому місці, де начальник вважав це мистецтвом королів, він глузував з цього. Несподівано, ставши людиною при владі, Роланд також підсвідомо звернувся до цієї системи… Якби не нагадування Соловейка, він би не усвідомив, що поступово стає такою людиною, яку ненавидить.
Влада справді потребувала стримування і противаг, але не тоді, коли її використовувала одна людина чи кілька людей. Вона потрібна для політики, інституцій і законів. Слід заохочувати підлеглих, не порушуючи цих рамок, повною мірою розкривати свої таланти.
Роланд глибоко вдихнув, стиснув губи і вже збирався подякувати Соловейку, але виявив, що її погляд прикутий до вікна.
– Дивись, сніг іде, – прошепотіла вона.
Роланд обернувся і побачив, що на сірому небі тихо з’явилася незліченна кількість білих цяток, що, немов легкі ельфи, повільно спускалися до землі.
Настали Місяці Демонів.
Розділ 685. Жахлива катастрофа
Святе Місто Гермес, таємний підземний храм.
Теврон не міг нормально виспатися вже понад два місяці.
Щоразу, коли він заплющував очі, у вухах лунали жалісливі стогони архієпископа Ел. Її назад притягнула армія суду. Зброя противника роздерла Ел черевну порожнину, а кишки перетворилися на кашу. Навіть лікування різноманітними травами не допомагало з такою раною. Після двох днів боротьби вона померла у страшних муках.
Після того, як Соллі Дал очолив авангард і зазнав нищівної поразки, у Теврона виникло занепокоєння щодо сили Сірого Замку. Він неодноразово просив Його Святість Мейна подумати ще раз перед тим, як діяти, а також дізнатися якомога більше про війська противника, перш ніж будувати плани. Однак Папа залишався непохитним і наполягав на тому, щоб основні сили церкви негайно атакували оборонну лінію Сірого Замку біля підніжжя Хребта Холодного Вітру.
Теврон знав, що церква може заплатити високу ціну, але не думав, що вона буде настільки високою.
Чого він не очікував, так це того, що найелітніша сила церкви, непереможна армія божої кари, буде розбита.
Коли прийшла ця неймовірна новина, Теврон виплюнув повний рот крові і знепритомнів на вершині Небесної Вежі.
Однак на цьому неймовірні речі не закінчилися.
Жодна з безгрішних не повернулася, а Його Святості Мейна ніде не було видно. Лише коли він стиснув зуби і повів людей, щоб силою пробитися до таємного храму, Теврон дізнався від охоронців таємної зони правду.
Мейн зовсім не був наступником, якого обрав О’Браян. Тим, хто отримав всю повноту влади, була безгрішна відьма Зеро.
Раптом Святе Місто втратило і Папу теж.
Єдине, що міг зробити Теврон, це назавжди тримати цю інформацію під землею. Група людей, яких він привів із собою, приєдналася до таємного храму, а архієпископ став тимчасовим Папою.
Після цього наступний місяць Теврон присвятив весь свій час підтримці порядку у Святому Місті і дослідженню секретного архіву бібліотеки.
Поступово перед ним розкривалися таємниці, пов’язанні з полюванням на відьом, створенням армії божої кари, походження церкви і крахом Царства Відьом.
Старий єпископ відчув, що його світогляд став з ніг на голову.
Навіть у найсміливіших фантазіях він не міг уявити, що церкву насправді створили відьми.
А їхнє могутнє Царство, влада якого поширювалася на всі Дикі Землі, не могло зупинити напад демонів. Армія божої кари і печатки з магічними каменями – це спадщина, залишена тими вигнаними відьмами.
Нічні муки швидко пожирали сили Теврона, і два короткі місяці здалися йому роками. Зморшки на обличчі стали ж такими глибокими, майже як у попереднього Папи, а рухи сповільнилися, як у людини, що доживала останні дні.
Але Теврон знав, що не може зупинитися. Щойно він впаде, церква дійсно зруйнується.
З резерву війська обрала велику групу воїнів армії суду; нових архієпископів і втрачених вірних середньої ланки призначили в найкоротші терміни. Крім того, заклик жити і померти зі Святим Містом тимчасово стабілізував небезпечну ситуацію.
Однак Теврон знав, що це лише видимість. Втрати армії божої кари неможливо швидко поповнити, а молоді воїни з резерву значно поступалися бойовою ефективністю досвідченому старшому поколінню. У мирний час у нього був би шанс поступово надолужити це, але тепер, коли настали Місяці Демонів, якщо вони не зможуть зупинити натиску демонічних звірів, то ні про інше не може бути й мови.
Церква більше не змогла зробити цього лише власними силами. Він мав зібрати сили дворян Вовчого Серця і Вічної Зими, та, як колись чотири королівства, об’єднати війська для захисту лінії оборони Гермеса.
Нелегко буде змусити вельмож, які відкрито приєдналися до церкви, виконувати накази. Теврон здогадувався, що коли звістка про їхню поразку досягне Вовчого Серця і Вічної Зими, аристократи, які ще володіли землями і лицарями, знову виступлять проти них. Тому, щойно більша частина військ Сірого Замку покинула північний регіон, він відправив останніх понад сто воїнів божої кари, що залишилися у Святому Місті, разом з посланцями, щоб примусити вельмож коритися наказам.
Зараз і Старе, і Нове Святі Міста опинилися у безпрецедентно слабкому стані.
Все, що зараз міг зробити старий єпископ, це молитися, щоб посланці змогли привести підкріплення Гермесу до того, як демонічні звірі почнуть масштабну атаку.
Потираючи зболілі очі, Теврон закрив стародавню книгу, в якій був записаний ритуал перетворення армії божої кари, і вже збирався зробити собі чашку чаю з зимовими квітами, щоб полегшити головний біль, аж раптом зовні храму пролунали звуки бою.
Він був настільки вражений, що руки затремтіли, а чашка впала на підлогу і розбилася.
Як сюди потрапили нападники?
Він підійшов до вікна, визирнув і побачив групу людей, які рухалися у тьмяному світлі призми божого каменю відплати, вони поступово наближалися до таємного храму.
Нападники були настільки швидкими, що охоронці, які билися з ними, мало не падали від першого удару. Броня, здавалося, не могла заблокувати гострі клинки. Сіро-білі сходи швидко вкрилися бризками крові. В мить вороги вже були біля дверей храму.
– Пане, таємний храм атаковано, вам потрібно негайно йти! – Двері бібліотеки з гуркотом відчинилися, і всередину влетів стурбований капітан варти. Слідом за ним ішло десять воїнів божої кари, які, очевидно, були особистою охороною Папи.
– Як вони потрапили всередину? – хрипло крикнув Теврон.
Існувало лише два шляхи до цього підземелля. Один вимагав використання клітки для спуску, а для іншого – потрібно пройти крізь таємну фортецю Старого Святого Міста. Навіть якби це була армія Сірого Замку, вона не могла непомітно окупувати обидва міста, хіба що у них були крила!
Капітан варти виглядав дуже похмурим:
– Вороги з’явилися з глибини печери. Пане, будь ласка, ідіть за мною, інакше буде надто пізно.
– З глибини… печери? – недовірливо повторив Теврон. Там же не було нікого, крім великих і малих круглих отворів, чи не так?
Приголомшений і збентежений він ішов слідом за капітаном варти таємним проходом у стіні та досить швидко дістався нижнього рівня храму.
– Підвісна клітка ніким не охороняється, тому навряд чи є безпечною. Я проведу вас до проходу у Старе Святе Місто. Будь ласка, якнайшвидше приведіть людей до таємного храму, – сказав капітан варти, відчиняючи кам’яні двері, сховані у кутку приміщення.
Як тільки Теврон вийшов, його серце стиснулося.
Понад десяток нападників стояли з мечами наголо, ніби знаючи, що тут був вихід з таємного ходу.
– Я думала, що ніколи більше не матиму можливості ступити у Святе Місто, але не очікувала, що молоде покоління, яке успадкувало волю королеви Падучої Зорі, буде таким. – Уперед виступив чоловік. Він був одягненим у дивні обладунки, які, здавалося, були зібрані з безлічі шматочків металу, що перекривали один одного. На його мечі були ледь помітні плями блакитної крові.
Однак побачивши його обличчя, Теврон відчув, як застигла кров у тілі.
Він бачив це обличчя раніше.
Це був Еллінгтон, головний суддя шостого загону передової армії. Три роки тому він брав участь у церемонії перетворення армії божої кари. Перед цим хоробрий і безстрашний воїн прийшов особисто попрощатися з ним.
Невимовний холодок пробіг по хребту старого єпископа і проник до мозку. Дивний страх зробив його майже нездатним контролювати язик.
– В-ви… що ви за… монстри?
Коментарі
Дописати коментар