ЗСМК. Том 4. 6-1
6.1 Друзі дитинства ідуть до басейну | «Хороше прикриття»
6.1 Друзі дитинства ідуть до басейну | «Хороше
прикриття»
Це жахлива правда, від якої волосся ставало дибки, але в один момент, коли я навчався на третьому році середньої школи, у мене була так звана дівчина. Якщо говорити всю правду, вона була тою, кого можна назвати подругою дитинства, тому наші стосунки стали продовженням цієї дружби.
Не така вже божевільна історія, якщо подумати про це. Ми були сусідами і росли майже як брат і сестра. Я не мав приводити дівчат, але вона знала моїх батьків, тому стала винятком. Отже, так, це був процес усунення.
З самого початку моїм єдиним вибором був вибір небезпечної дівчини – повністю червоний прапорець. Я просто народився під такою зіркою. Якби ми не були друзями дитинства, якби не були сусідами…
Можливо, нам би вдалося уникнути такого поганого закінчення. Але було вже надто пізно про це жалкувати.
Реальність була такою, що вона прив’язалася до мене, і я не міг просто так відштовхнути її. Прямо зараз мене сильно дратувала моя схильність піклуватися про інших – ох, моє «я» з початкової школи.
Я точно не міг пригадати, який клас початкової школи це був, але ми з А-чян – тобто, з Акацукі – пішли до басейну. З ким ми пішли? Швидше за все, з кимось з батьків, вони б не відпустили нас самих.
Хоча більшість людей були там, щоб розважитися, але наша мета була іншою. Ми мали серйозну ціль – навчити Акацукі плавати.
Тепер, коли вона виглядала такою спортивною і здібною, це звучало дивно, але тоді Акацукі не вміла плавати. Оскільки іспит з плавання проходив під час літніх канікул, я такий же добрий, як Будда, і, маючи божественну мудрість, вирішив дати подрузі дитинства інтенсивний курс плавання.
Як досвідченіший, я зайшов у воду першим і подав руку Акацукі, яка боязко дивилася на басейн.
– Ну ж бо, – сказав я, – я тебе зловлю, не бійся.
– Добре…
Акацукі обережно взяла мене за руку і повільно опустила ступню у воду. Чесно кажучи, я вражений тим, якою чудовою людиною вона була раніше. Це було так зворушливо. Якби я зараз спробував навчити її плавати, вона б наступила мені на обличчя.
– Можеш дотягнутися до дна?
– Так. Можу…
Тоді я був молодим як тілом, так і розумом, тому сповнився гордості, коли вона тихо сказала це і притиснулася до мене. Але знаєш, хлопче, твоє безнадійне бажання отримати схвалення заклало основу для майбутнього пекла!!
Я взяв Акацукі за руку – і для початку ми почали повільно працювати над тим, щоб вона навчилася опускати обличчя у воду. Попри те, що я був учнем початкової школи, але в мене був чіткий план дій, який був складений на основі поверхневих знань, отриманих з інтернету. Діти можуть серйозно ставитися до речей, коли вони того хочуть.
– Все гаразд. Не бійся.
Але діти залишалися дітьми. Я швидко відволікався. Поки я тримав Акацукі за руки, яка махала ногами у воді, моя увага змістилася дещо інше.
Пролунав гучний крик, а потім потужно плеснула вода. Мою увагу привернула велика водяна гірка, що знаходилася на стороні басейну для дорослих. Акацукі не була дурною і помітила це.
– Ко-куне… Якщо хочеш, ти можеш піти, – з мокрим обличчям сказала вона. – Я можу сама потренувати рухи ногами.
– Не говори дурниць, – хутко сказав я, міцніше стиснувши її руку. – Самому спускатися з водної гірки нецікаво. Тобі потрібно швидко навчитися плавати! Тоді ми підемо разом!
– А… – Акацукі поглянула на моє обличчя. Її очі забігали туди-сюди, а потім вона занурила підборіддя у воду. – Дякую…
– Не дякуй. Ясна річ, що я зачекаю на тебе!
Звичайно, Акацукі не змогла навчитися плавати лише за один день.
Ми деякий час продовжували уроки. Коли ми разом приймали ванну, вона тренувалася занурюватися, я також був поряд з нею на уроках плаваннях. І до кінця літніх канікул вона змогла проплисти 10 метрів.
Ясна річ, того літа мені так і не вдалося спуститися з водної гірки. Хоча я дуже цього хотів. Але… якби я залишив тоді Акацукі одну, то було б страшенно нудно. Це я знав точно.
◆
Автобус, який відправлявся зі станції Уджі до Таййоґаока, був надзвичайно переповнений. Акацукі використала свій низький зріс для того, щоб прослизнути на сидіння біля проходу, а мені ж залишалося стояти поряд з нею, тримаючись за поручень і борючись з натиском пасажирів.
– Дівчино, чи не поступилися б ви місцем старому пану? – запитав я настільки крижаним і саркастичним тоном, наскільки міг.
– Вибачай, – приємним, але не менш саркастичним тоном заговорила Акацукі. – Але в тебе досить непогана статура, Каванамі-куне. Чи з усіма цими м’язами, які ти качав лише заради зовнішнього вигляду, тобі доводиться трохи важкувато, м?
– …І це говорить мені людина, яка тренує грудні м’язи, сподіваючись підтримати неіснуючі цицьки?
– Тобто, неіснуючі?! Я щодня їх підтримую! Вони легкі, пухкі і пружні!
Бідолаха. Вона перебувала під впливом ілюзії.
І ось так ми – закляті вороги, які колись були друзями дитинства, – їхали у переповненому автобусі. Чому? Бо ми збиралися повеселитися. Насолодитися літніми канікулами, як юні старшокласниками. Куди ж ми їхали? Звичайно, до басейну.
Оскільки зведені брат і сестра Ірідо вирушили до рідних місць старшого покоління своєї родини, нам не було чим зайнятися. Для нас це був спосіб вбити час. Я був удома і всіляко намагався ігнорувати домашнє завдання, яке дали на літо, як зненацька Акацукі запросила мене в басейн.
– Жарко. Ходімо в басейн. Ти будеш відлякувати хлопців, – сказала вона.
Хоча мені хотілося запитати, якому хлопцю захочеться підчепити таку горошину, як вона, але я знав, що можу отримати за це болючий удар. Крім того, мені хотілося змінити темп, тож я вирішив не сперечатися з нею.
Також я подумав, що басейн навідувало багато пар, за якими можна спостерігати. Ось так я погодився піти з нею.
Чесно кажучи, коли вона запросила мене, я подумав, що Акацукі також покликала ще кількох людей, але, на мій подив, до басейну ми відправилися лише удвох. …Побачення, га? Було дивно використовувати це слово, коли справа стосувалася нас.
Я швидко переодягнувся і чекав Акацукі неподалік жіночої роздягальні. Дівчата в купальних, які проходили повз мене, були сліпучими. Через травму з середньої школи в мене виникала фізична реакція, коли дівчина проявляла до мене романтичний інтерес, але… це не означало, що мої очі припинили бачити.
Звичайно, я значно заспокоївся порівняно з тим, коли навчався у середній школі і був повним телепнем. Однак, коли повз мене проходили дівчата, а їхня передня харизма активно погойдувалася, я не міг на це не дивитися і не думати «О?».
Поряд також були інші хлопці, які, ймовірно, чекали на своїх дівчат, але ці типчики нічим не відрізнялися від мене. Вони знали, що якщо будуть витріщатися, то їх затаврують збоченцями, тому робили все можливе, щоб непомітно кидати погляди.
Серед усього цього потоку молодих красунь з роздягальні вийшла горошина з хвостиком, яка не привернула уваги інших. Це була низька дівчина, що намагалася злитися з розкішними і яскравими ґяру. Вона була у жовтому бікіні, а на шиї висіла водонепроникна сумка зі смартфоном.
Побачивши мене, дівчина неквапливо підійшла. Принаймні ходила вона як доросла.
– Вибач за очікування.
– Уже переодягнула? Мабуть, я так захопився спостереженнями за парами у купальниках, що втратив відчуття часу.
– Фуу. Здохни.
Після цих різких слів Акацукі подивилася на мене так, ніби чогось чекала.
Я – не Ірідо Мізуто, а тому знав, коли і що треба сказати. Купальник Акацукі виглядав дівчачим. Верхня частина, що прикривала груди, була щедро прикрашена оборками. Це додавало відсутніх вигинів і робило загальний силует привабливим. Нижня частина бікіні була спідницею з оборками, але вони були дуже відкритими і відкривали її здорові стегна. Мабуть, Акацукі пишалася своїми ногами.
Щоб провести риску, я міг сказати лише одне:
– Хороше прикриття.
– І що ж я прикриваю?!
– Кхх!!
Акацукі простягнула свої маленькі руки і схопила мене за шию. Охолонь! Вгамуйся злий карлику зі смертельною хваткою!
На щастя, вона швидко відпустила мою шию. Пирхнувши, Акацукі відвернулася, але… вона кинула погляд. Потім ще один. Вона дивилася на мої груди.
– Що? Нарешті відчула заздрість до моїх грудей?
– Що за дурня, ідіоте…! Нічого такого. Я просто подумала, яке марнування, що ти не займаєшся спортом.
– Охохо. Мої м’язи, над якими я працював день і ніч, настільки тебе розпалили?
Хоча я не займався спортом, але дбав про те, щоб виконувати мінімальні тренування для м’язів, аби мати гарний вигляд. Якби Ірідо наростив собі трохи м’язів, то був би дуже гарним хлопцем. Як шкода.
Здавалося, Акацукі набридло дивитися на моє тіло. Щойно я так подумав, як вона знову подивилася на мене.
– А якби я сказала, що вони мене загіпнотизували? – майже надувшись сказала Акацукі.
Я негайно відчув, як щось заворушилося всередині мене.
– О, будь ласка, зупинися…
Якщо з’явиться кропив’янка, я не зможу приховати її, коли одягнутий лише у плавки.
– Тоді не говори дурниць, – сказала Акацукі і жестом показала іти за нею.
…До біса. Це було так несправедливо! Щойно вона зробила мені щирий комплімент, як я отримав критичний удар. Я не міг з цим змиритися і хотів невеликої помсти.
Коментарі
Дописати коментар