Роман ЗЦВ. Розділи 714-715
Розділ 714. Нове життя | Розділ 715. Настрій бойових відьом
Розділ 714. Нове життя
Після того, як Ірен і Вранішнє Світло пішли, до неї наблизився Картер:
— Ти справді підеш? Якщо не хочеш, то не примушуй себе.
— А що, не хочеш, щоб я тебе супроводжувала?
— Навпаки! – Він похитав головою, зовсім не так, якби личило холодному і стриманому лицарю: — Я хочу щомиті бути з тобою.
Навіть у трагічних п’єсах освідчення в коханні не звучали так проникливо. Вона думала, що подібні драматичні репліки звучали лише на сцені, але не очікувала зустріти подібну людину в реальному житті. Мей глянула на нього:
— О? Тоді з ким ти хочеш бути більше: зі мною чи з Його Величністю Роландом?
— Е… ну-у, — Картер замовк. Можливо, він ніколи не думав про вибір між обов’язком і коханням.
Мей не стрималася й усміхнулася, поплескавши його по щоці:
— Добре, здається, я так само важлива, як і король.
Головний лицар полегшено зітхнув і обійняв дружину, його руки почали повільно опускатися вниз.
— Припини! Ще день. — Вона збиралася остудити його запал, як раптом відчула хвилю нудоти: — Укх…
Картер одразу ж зупинився і стурбовано запитав:
— Що сталося? Тобі незручно?
Мей похитала головою, відштовхнула лицаря і двічі глибоко вдихнула. Хоча вона не відчувала жодних фізичних змін, її все ще трохи нудило – здавалося, у животі щось ворушилося. Мей пішла в туалет, горло судомно стиснулося, але не вийшло нічого, крім невеликої кількості слини.
— Я зараз же покличу пані Лілі. – Картер захвилювався, накинув пальто і приготувався вийти.
— Ч… чекай, — зупинила його Мей. – Я не застудилася.
— Але тобі зле… у підручнику Його Величності написано, що ранніми симптомами застуди є блювота і розлад шлунку. Здібність пані Лілі допоможе швидко вилікувати цю хворому. Що довше тягнути, то гірше буде.
— Можливо, я не хвора…
— Не хвора? – насупився Картер. – Тоді чому тебе нудить?
«У цього дурня ні краплі здорового глузду», — щоки Мей почервоніли. Вона чула, як люди говорили, що коли жінка при… то існувала велика ймовірність, що будуть такі симптоми. Однак Мей не мала такого досвіду. Якщо вона помилилася, то з неї сміятимуться аж до сліз, чи не так? Їй було дуже приємно бачити свого чоловіка в такому кумедному і розгубленому стані, але Мей не могла припуститися помилки в такому ключовому суджені – інакше він сміятиметься з неї все життя.
— У Союзі Відьом… пам’ятаю, є зеленоволоса жінка, яка бачить крізь речі, так?
— Ти говориш про пані Сільву? – Картер кивнув: — Вона справді може бачити приховані речі, які не можуть бачити звичайні люди… Але вона не може лікувати хвороби.
— Можеш попросити її прийти? – Мей повільно підійшла до ліжка у спальні. Хоча це була лише здогадка, вона не могла не сповільнити власні рухи, ніби боячись нашкодити чомусь тендітному всередині себе. – Можливо, пані Сільва знайде причину.
— Ти маєш на увазі… — У цей момент Картер теж усе збагнув. Його рот широко розкрився, в очах з’явився помітний блиск. Потім він рішуче стиснув кулак і сказав: — Я негайно піду шукати пані Венді. Якщо вона в центральній частині міста, проблем не виникне.
……
Після того, як двері зачинилися, Мей ледь помітно видихнула. Це відчуття було справді чудовим. Менш ніж за годину життя, здавалося, набуло більшого сенсу. Це була всього лише ймовірність, але яка зігрівала її всю. Заплющивши очі, вона мимоволі згадала обличчя Жасмин, коли та простягала їй рибу.
Це, мабуть… смак надії, чи не так?
Тієї ночі Сільва підтвердила її здогадку.
Вона була вагітна.
*******************
— Вітаю, — Роланд, який дізнався наступного дня, поплескав схвильованого Картера Ланніса по плечу. – Але до народження дитини ще кілька місяців, тому не забувай про роботу. Перед народження дитини, я дам тобі довгу відпустку, щоб ти міг бути разом з нею.
— Так, Ваша Величносте! – голосно сказав Картер, приклавши руку до грудей.
— До речі, як проходить процес народження дітей? – Роланд раптом подумав про дещо дуже важливе: — Чи є у Беззимному місті акушерки?
— Акушерки? – збентежено запитав головний лицар. – Що це?
— Це ті, хто допомагають при пологах. Коли народжується дитина, має бути хтось… е-е, хто допомагатиме з цим, — відповів Роланд, одночасно шукаючи інформацію у спогадах четвертого принца. Виявилося, що вчителі у палаці не давали знань у цій сфері. – Не можна ж очікувати, що жінка сама переріже пуповину дитині, чи не так?
— А, таке зазвичай роблять старші жінки, більшість з них мають подібний досвід.
— А що, як таких старших жінок нема?
— Ну… — Картер на мить завмер, — я не впевнений.
Квітучим аристократичним родинам, природно, не бракувало робочої сили, але простолюдини точно не мали таких умов. Беззимне місто заснували лише рік тому, і більшість населення тут з’явилася завдяки вербуванню і міграції, народжуваність була все ще рідкістю. Однак, як тільки життя мешканців стабілізується, рівень народжуваності неодмінно різко зросте. Можна передбачити, що вже з наступного року на світ щороку з’являтиметься велика кількість нових життів.
Проблема полягала в тому, що у Беззимному місті досі нема надійної медичної системи.
Не можна звинувачувати Роланда в тому, що він нею нехтував, – в інших містах її також не було. Коли люди хворіли, вони могли лише молитися або взяти кілька срібних вовків, щоб купити якісь дивні трави у знахаря. Завдяки Нані і Лілі Беззимне місто майже вільне від хвороб і болю, тому він ще не почав створення медичної системи.
Спочатку Роланд думав, що навіть якщо технології розвиватимуться стрімкими кроками й одразу перейдуть в інформаційну епоху, високорозвинена сучасна медицина у порівняні з цими двома дівчатами буде нічим іншим, як водою для омивання ніг, — тому він знову і знову відкладав це питання.
Проте тепер Роланд виявив, що незалежно від того, наскільки вона відстала, медична система абсолютно необхідна для міста зі 100 тисячами жителів.
Наприклад, такі речі, як пологи, неможливо доручити Нані і Лілі… Не кажучи вже про те, що вони просто були б надто зайняті – як тільки почнеться війна з демонами, їм двом, швидше за все, доведеться поспішити на передову, тож жителі міста будуть змушені самі займатися хворими.
Після того, як Картер пішов, Роланд розгорнув блокнот і записав ідею щодо первинних медичних закладів.
У будь-якому разі, оскільки це був чистий аркуш, то можна почати з пологів.
Будівництво лікарень, навчання медичного персоналу, популяризація знань про здоров’я і найпростіші методи лікування… На щастя, ці речі вже мали певну основу в першій армії. Якщо внести зміни до популяризаторських брошур, що використовуються в армії, то їх можна поширювати як частину навчальних матеріалів. А першу партію медичних інструкторів також можна буде обрати з першої армії.
Хоча Роланд нічого не знав про сучасну медицину, він чітко пам’ятав, що вже дезінфекція інструментів і запобігання зараженню ран відіграватимуть важливу роль при майбутніх пологах.
Стосовно ж інших напрямків медичної системи, то їх можна буде поступово впровадити в майбутньому.
По обіді він отримав хороші новини.
Тіллі Вімблдон повернулася в західний регіон разом з Попіл та іншими.
Розділ 715. Настрій бойових відьом
Небо все ще було затягнуте сірими хмарами, ніби вкрите щільною завісою. Незліченні білі цятки летіли, підхоплені вітром, ніби хотіли заповнити весь світ. Однак перед морем, яке обіймало небо, навіть сніг здавався маленьким і безсилим.
«Красунечка» під вітром і снігом поступово наближалася до мілководдя.
Роланд давно чекав тут. Стоячи на холодному морському бризі, він розкрив обійми для Тіллі, яка ступила на пірс:
— З поверненням, сестро.
Вона зняла капюшон, відкривши м’яке сиве волосся, усміхнулася і ніжно обійняла його. Все здавалося таким природним.
— Місяці Демонів, здається, прибули раніше за мене. Сподіваюся, я не запізнилася.
Поки вони говорили, пірс раптом наповнився гамором.
— Ваша Величносте, ввечері буде вітальний бенкет, правда? Чи можете ви знову організувати гарячий горщик? – підійшла з запитанням Андреа, її тон був сповнений очікування.
— Кхм-кхм, стеж за своїми словами і вчинками, — нагадала Попіл.
Складно було зрозуміти, чи це тому, що вони краще пізнавали одне одного, чи через вплив Соловейка, але спокійна аристократична аура, здавалося, поступово зникала з Андреа. Звісно, її зовнішність була видатною – тому навіть коли вона нетерпляче питала, що вони їстимуть на вечерю, відьма виглядала елегантною і чарівною.
— Звичайно, — кивнув Роланд. – Насправді зима – найкращий час, щоб їсти гарячий горщик.
— Я так і думала, — очі Андреа засвітилися. – Ви гідний представник королівської родини і достойні бути чоловіком, який припав Соловейку до… — Перш ніж вона закінчила її рот міцно закрила пара невидимих рук.
Попіл схопилася за чоло, відвернулася, ніби нічого не бачила, і заговорила з Венді.
Тіллі виглядала трохи здивованою. Вона задумливо подивилася на Роланда, а потім на місце, де стояла Соловейко.
Роланд на мить зніяковів і, перш ніж п’ята принцеса встигла запитати, прочистив горло і сказав:
— Тут вітряно. Ходімо до замку і поговоримо.
……
Відьми, які супроводжували Тіллі в цій подорожі, були знайомою картярською трійкою, разом з ними також приїхали колишні члени Союзу Криваве Ікло: Іфі, М’яка Пір’їна і Сутінь. Вони не вперше були у західному регіоні, тому вдалося пропустити процес з розподілом кімнат. Після того, як відьми поклали багаж, Роланд зібрав усіх у вітальні, а потім розповів їм про те, що недавно сталося у королівстві Світанок.
Оскільки вони були партнерами, що обмінювалися інформацією, він вважав, що відьми Сонного острова мали якнайшвидше дізнатися про вцілілих Такіли.
Почувши останню частину розповіді, присутні відьми не змогли стримати сміху. Попіл навіть прямо запитала:
— Отже, ти та відьма, яку шукає Такіла… Обрана?
— Або перший маг в історії, — пожартувала Тіллі. – Мій старший брат завжди відрізнявся.
— Я не маю ні краплі магічної сили, тому не можу бути ні відьмою, ні магом, — безпорадно розвів руками Роланд. – А Обрана – це назва, яку використовують відьми Такіли. Нам потрібно і далі спілкуватися з ними, щоб дізнатися, що таке Знаряддя Божественного Покарання. Перед цим я планую провести артилерійські навчання за західною міською стіною, щоб відновити їхню втрачену впевненість.
— Це також свого роду залякування, чи не так? – Хоча Попіл більше не була такою безрозсудною, як під час їхньої першої зустрічі, іноді вона говорила, не стримуючись: — Так само як захисна битва проти демонічних звірів, яку нам тоді показали.
— Я просто не хочу, що між нами виникло непорозуміння, — ухилився від чіткої відповіді Роланд. – І ці навчання не лише для відьом Такіли, вони також будуть відкриті для публіки, щоб жителі Беззимного міста побачили власну силу. Щоб вони були сповнені мужності навіть перед демонами.
Відсутність непорозуміння означала: сторони мали чітко розуміти власні сили, щоб розвіяти деякі непотрібні думки. Такою була основа дипломатії нової ери.
— Оскільки це навчання, його не можна проводити, коли атакують демонічні звірі, правильно? – Андреа раптом сказала: — У мене є гарна пропозиція.
— Яка?
— Як щодо використання демонічних звірів як мішеней для стрільби? – Вона підняла брови: — Порівняно з нудними дерев’яними мішенями, використання справжніх демонічних звірів справить більше враження.
Роланд трохи здивувався. Це була хороша ідея. Враховуючи, що потрібно організувати натовп для перегляду шоу, він, природно, не міг чекати нападу демонічних звірів. Мало того, що існував ризик виникнення хаосу, але ще до того, як всі зберуться, демонічні звірі перетворилися б на м’ясну кашу. Тож коли мала відбуватися точна стрільба, Роланд планував використати дерев’яні мішені і використати здібність Солої для створення фальшивих цілей.
Очевидно, що пропозиція Андреа була приємнішою. Для мешканців Беззимного міста не буде нічого більш захопливого, ніж бачити, як злі вороги, що багато років турбували західний регіон, перетворювалися на попіл під артилерійським вогнем.
— Демонічні звірі, які виступають мішенями…
— Залиште це нам, ми їх зловимо, — Андреа поплескала себе по грудях.
— Ой, хіба не краще залишитися у кімнаті і пограти в карти? – з гірким виглядом сказала Шаві.
— Я теж готова допомогти, — Іфі завжди проявляла ініціативу до всього, що стосувалося битв.
— Але хіба це безпечно ловити демонічних звірів? – захвилювалася Венді.
— Якщо ловити їх у Туманному лісі на території, яку контролює Листочок, то з безпекою не виникне жодних проблем, — здавалося, Соловейко також хотіла спробувати. – Вона може стежити за пересуваннями всіх відьом і демонічних звірів у межах цієї області та відганяти надто сильних гібридів. Навіть якщо буде зіткнення з Пекельним Звіром, ми маємо Печатку Божої Волі.
— Чому б тоді не провести розминку-змагання перед артилерійськими навчаннями? – з усмішкою сказала Тіллі. – Поділимо сестер у Беззимному місті на три групи і подивимося, хто зможе зловити більше демонічних звірів.
— Поділити на… три групи?
— Сонний острів, Союз Відьом і відьми Такіли, — її усмішка стала ширшою. – Чому б не використати місячний запас Хаотичних напоїв як нагороду? Мені дуже цікаво, наскільки вони смачні, якщо ви говорите, що вони навіть кращі за пиріг з морозивом.
— Хвилинку… Філліс також братиме участь? – здивувався Роланд.
— Це допоможе їй поглибити інтуїтивне розуміння сили порохової зброї, чи не так? Для воїна божої кари вбити демонічного звіра це не проблема. Але, побачивши, що звичайні люди можуть зробити це легше й ефективніше, вона, природно, матиме більше впевненості у силі Беззимного міста.
— Звісно, якщо вона не хоче брати участь, то нема потреби її примушувати, — знизала плечима Андреа. – Оскільки це змагання, то все базується на особистому бажанні.
То он воно що… Роланд подивився на Попіл та інших, які з очікуванням дивилися на нього, і приблизно зрозумів, чому вони зробили таку пропозицію. Хоча слова Тіллі мали певний сенс, їхній початковий намір швидше лежав у тому, щоб задовольнити себе. Зрештою вони казали, що приїхали сюди допомогти під час Місяців Демонів, але перед силою першої армії їм мало що вдавалося зробити. Здебільшого відьми залишалися у замку і проводили дні, граючи у «Битву з лордом». Порівняно з постійно зайнятими роботою відьмами підтримки, вони більше нагадували ледарів.
Вони все-таки були бойовими відьмами.
У цій кампанії великого виробництва він, можливо, і справді знехтував їхніми почуттями.
— Зрозумів. Тоді так і зробимо, — прийняв рішення Роланд.
Коментарі
Дописати коментар