Роман ЗЦВ. Розділи 79-80
Розділ 79. Відповіді | Розділ 80. Артилерійський загін
Розділ 79. Відповіді
Важкі штори опущені, а в каміні яскраво палав вогонь, підтримуючи комфортну температуру у приміщенні.
На відміну від дня повноліття Анни, Нана не спить. Щоб вона могла швидко приготуватися до болю, всі розповідали їй історії або грали в прості ігри, щоб дівчинка не заснула.
Роланд також виконав кілька «магічних» трюків з монетками, приголомшивши інших, особливо Нану, яка дивилася прямо на руки принца і, якби це було в інший момент, можливо уже б кричала, щоб він навчив її.
«Магічні» трюки цього часу досі знаходилися на стадії акробатичного жонглювання. Наскільки Роланд пам’ятає, у палаці він бачив, як змії танцюють під флейту, як видихаються полум’я, як розбивають на грудях каміння і тому подібне. У порівняні з наступними поколіннями, що більше покладалися на спритність пальців, у майстерності вони поступаються.
Нарешті Блискавка почала розповідати про досвід плавання зі своїм батьком, Громом, коли вони подорожували між островами та фіордами, перетинаючи вири та рифи, полюючи на глибоководник гігантських акул і восьминогів. Хоча всі знали, що більшість із цього вигадка, присутні слухали її розповіді з великою цікавістю, і навіть Роланд був захоплений – у картині, яку він уявляв, вітрильники перетворилися на залізні лінкори, що летіли вперед по величезному океану, прямуючи до Нового Світу.
По правді, він не дуже розумів історичний процес цього світу, найдавніші історичні записи з’явилися 450 років тому. Згадуючи про все, що попередній принц дізнався від свого наставника у палаці, Роланд не міг назвати причину. «Можливо, попередник не звертав уваги на ці лекції», – подумав він. У Прикордонному Місті немає ні архівів, ні нормальних бібліотек. Тому, коли він захопить фортецю Лонгсонг, то знайде вчених, яких про це розпитає.
Коли Блискавка закінчила розповідати історію про свої пригоди, Роланд не зміг стримати позіхання. Він поглянув на Соловейка, яка похитала головою, вказуючи на те, що магічна сила не змінилася. Відсутність інструменту точного визначення часу була доволі незручною, неможливо сказати, скільки ж часу вони чекали. Роланд налив собі чашку теплої води, сів і приготувався чекати далі.
Але поступово всі помітили, що щось не так. Очікування затягнулось надовго – Нана позіхала і ось-ось мала заснути від втоми. Соловейко занепокоїлася. Вона торкнулася до чола дівчинки і ближче поглянула на магічні процеси, що відбуваються в її тілі.
Роланд хотів зробити ще ковток води, але виявив, що чашка порожня. Він підійшов до каміна, взяв чайник і знову наповнив чашку, коли ж принц повертався на своє місце, то проходив повз вікно. Не стримавши бажання дізнатися чи досі падає сніг – Роланд відсунув штору. Як тільки важку тканину зсунули, до кімнати потрапив промінь світла.
Він був приємно здивований, коли побачив на темному небі світлу смугу.
– Дивіться! – Роланд повністю відсунув штори, інші, стривожені його вигуком, озирнулися. Дивлячись на слабке світло вдалині, вони зрозуміли, що настав новий день.
Нанин день демонічного поглинання пройшов безболісно.
************
Коли Роланд повернувся до своєї кімнати, то виявив там двох людей.
Соловейка і Венді.
На їхніх обличчях не було і сліду сонливості, лише хвилювання.
– Ти точно впевнена, що «день» Нани сьогодні – ні, був учора вночі? – запитав Роланд.
– Так, але зміни були малопомітними, тож я подумала, що критичний момент ще не на став. – Упевнено сказала Соловейко. – Ваша Високосте, ваше припущення виявилося правильним! Якщо безперервно користуватися магічною силою, її максимальна кількість збільшуватиметься, і в той же час біль зменшуватиметься. Усі відьми мають хороший шанс пережити день повноліття, якщо кожного дня випускатимуть свою магію!
– На території всього королівства Ґрейкасл тільки на ваших землях відьми можуть вільно користуватися своїми здібностями. У певному сенсі, це Свята Гора для відьом, – Венді вела далі, – я прошу вас, дозволити якомога більшій кількості відьом дізнатися про цю новину, щоб вони прибули сюди щонайшвидше. Думаю, вони охоче служитимуть вам.
– Такі мої наміри від самого початку, – кивнув Роланд. – Коли закінчаться Місяці Демонів, звичайні люди і відьми матимуть певну ступінь розуміння і близькості. Тоді я зроблю так, щоб хтось поширив ці новини, звісно у формі чуток. Ви повинні розуміти, що я не можу закликати відьом з великою помпою – це може спровокувати переполох у королівстві, – він на мить зупинився. – Принаймні поки існує церква або поки я не займу трон.
– Тоді я готова допомогти вам зійти на трон, – здається, Венді чекала чогось такого, вона без вагань стала на одне коліно і присягнула на вірність. Її рухи були невмілими, здавалося, що відьма повторила недавно побачене. Але Роланда не хвилювали такі деталі, він прийняв вірність Венді так само, як прийняв вірність Соловейка.
Піднявшись, Венді усміхнулась Соловейку:
– Все правильно?
Соловейко надулась:
– З натяжкою.
Роланд безпорадно похитав головою:
– Якщо це все, то давайте розійдемося по кімнатам, щоб поспати, я всю ніч не стулив очей.
– Ваша Високосте, я маю ще одне прохання, – Венді, котра щойно піднялася, знову стала на коліно.
– Говори, – сказав Роланд, припинивши всміхатися. Якщо вона діяла так серйозно, то це непросте прохання.
– Я хочу повернутися до табору.
– Венді! – Соловейко здивовано поглянула на неї, однак очі товаришки були сповнені рішучості.
– Я не знаю, чи знайшли вони Святу Гору. Можливо, так, а, можливо, ні. Я сподіваюся, що після закінчення Місяців Демонів зможу піти в Непрохідний гірський хребет. Якщо Хакала не знайде Святу Гору, вони змушені будуть повернутися гори.
– Це дуже небезпечно, – нахмурився Роланд. – Наставниця атакувала тебе, проігнорувавши вашу дружбу.
– Якби вона справді хотіла мене вбити, я б уже померла. – Сказала Венді. – Змія, яку вона викликала, несла «біль», а не «смерть». Не знаю, скільки повернеться зі мною, можливо, ніхто не погодиться, але принаймні я розкажу сестрам цю новину. Поки вони щодня звільняють магічну силу, їм не доведеться терпіти жахливий біль. – Її голос зробився дуже м’яким. – Ваша Високосте, доки ви ставитеся до відьом з добротою, моє життя належить вам, тому, звичайно, я не здамся легко. Я захищатиму себе. Будь ласка, дозвольте мені.
Роланд мовчав якийсь час. З міркувань безпеки, він повинен відмовити Венді. Але він знав, яким важливим є це прохання – якщо є шанс врятувати більше відьом, вона готова піти на будь-який ризик. Якщо їй відмовити, відьма виконуватиме наказали, але втрачені сестри назавжди залишать шрами на серці Венді.
– Дозволяю, – кивнув Роланд, – але ти повинна зачекати два місяці, поки закінчаться Місяці Демонів. Блискавка піде з тобою. Я дам вам рушниці для захисту і… камінь божої кари. Блискавка займатиметься підтримкою з далеку, а ти вестимеш з ними переговори з каменем божої кари. Таким чином, ні Хакала, ні інші відьма не зможуть нашкодити тобі своїми здібностями.
– Ваша Високосте, дозвольте мені супроводжувати її! – сказала Соловейко.
– Ні, Вероніко. Безпека Його Високості набагато важливіша за мою. Він – надія усіх відьом, – похитала головою Венді та всміхнулася. – Добре захищай його.
Розділ 80. Артилерійський загін
Після
того, як бетонний корабель провів тиждень у підготовчому приміщенні, нарешті
настав час спустити його на воду.
Викликані робітники були приголомшені, коли принц наказав зіштовхнути велетенську ванну, над якою всі старанно працювали, у воду, всі здивувалися: чи правильно вони почули?
Однак наказ Роланда був справді таким.
Він велів тимчасово розібрати споруду і викопати рів од бетонного корабля до самої річки. Тут потрібно було діяти з великою обережністю через низьку стійкість цементних виробів до розтягу, звичайно, кілька невеликих тріщин це не проблема, але можуть виникнути інші труднощі.
Коли робітники прикотили колоди та прив’язали мотузки для контролю швидкості ковзання, то обмотали кінці конопляних мотузок навколо стовпчика, сильно натягуючи кожен канат. На команду мотузку потроху ослабляли – і низ корабля ковзнув по колодам, видаючи різкий звук тертя.
На щастя, все пройшло гладко, Роланд побачив що бетонний корабель повільно спустився на воду. Осадка судна були близько півметра, а стінка човна десь на метр піднімалася над поверхнею води. Робітники були враженими, коли побачили, що ця річ, важча за камінь, не занурилася на дно річки з гуркотом, а пливе по воді, як листок.
– Швидко обмотайте мотузку навколо стовпця ще кілька разів і міцно зав’яжіть! – наказав Роланд. Якщо не прив’язати мотузку до корабля, то річка понесе його на південь.
Хоча Соловейко не показалася, але приголомшений голос розповів про її здивування:
– Чому воно пливе?
– Ну… простими словами, його середня щільність нижча, ніж у води, тому корабель може триматися на воді. – Відповів Роланд, трохи подумавши він додав: – Це ніяк не пов’язано з цементом чи металом, насправді це можна зрозуміти і завдяки величезним вітрильникам, що набагато важчі за камінь.
Оскільки Соловейко більше нічого не сказала, він здогадався, що вона ретельно думає над його словами. Навіть Анна не одразу усвідомила сказане. Роланд усміхнувся і продовжив давати робітникам вказівки щодо наступник кроків.
Подальше спорядження корабля – займає багато часу. Коли йде сильний сніг, роботи доводиться зупиняти. Тільки коли йде невеликий сніг, можна продовжувати працювати. Найбільше роботи вимагала палуба. На кораблі вкладали дошки, між палубою і дном корабля було багато коротких дерев’яних паль. Хоча це марна витрата місця, але враховуючи основне призначення бетонного корабля, це не мало великого значення.
Далі прийшов час антикорозійного захисту. Теслі знали, що потрібно робити: спочатку покрити палубу шаром олії з різким запахом, а після висихання нанести кілька шарів червоної фарби. Після закінчення робіт з палубою справа перейшла до фази встановлення надбудови.
Так звана надбудова була нічим іншим, як дерев’яною спорудою, що розташувалася між двома щоглами, у ній буде зберігатися артилерія та боєприпаси. У разі дощу, екіпаж теж має місце, де сховатися. Також була встановлена дерев’яна платформа розрахована на одну людину, очевидно, це було зроблено для Венді. Поки вона стоятиме на платформі, то діапазон впливу її здібностей буде діяти на верхні та нижні вітрила.
Стерно на кормі виготовили з чавуну, і його було трохи проблемна встановити. Румпель необхідно пропустити крізь спеціальний отвір до води, і вивести залізне кільце на палубу. До залізного кілька потрібно приварити пряжку. Пряжка представляла собою прямокутний трикутник, довга сторона якого приварена до румпеля, а коротка може вільно обертатися в пазу, утвореному залізним кільцем.
Зварювальними роботами, очевидно, займалася Анна, яка була приголомшена і розгублена тим, що кам’яна ванна може плавати на воді, вона поставила теж саме запитання, що і Соловейко.
Роланд повторив відповідь і побачив, яка Анна відійшла вбік, сіла і задумалась.
Гм… перед загальною освітою досі лежить довгий шлях.
************
З іншого боку, Фаньна вагався: приєднатися до артилерійського загону чи до команди стрільців.
Все почалося із наказу три дні тому.
Його королівська Високість вирішив перевести деяких видатних членів першого і другого набору ополчення до особливої команди, Фаньна був невимовно радий почути своє ім’я у тому списку. Але коли Залізна Сокира запитав його, куди він хоче долучитися: до артилерійського загону чи до команди стрільців, Фаньна розгубився. Він знав, що крем’яні рушниці ефективні проти демонічних звірів, а їхня пробивна сила набагато потужніша, ніж у ручних арбалетів. Наразі лише Залізна Сокира, головний лицар і кілька мисливців володіли цією приголомшливою зброєю. Фаньна мав приєднатися до команди стрільців без жодних вагань, але не зміг стримати запитання: що таке гармата?
Коли він дізнався, що гармата це у десять разів збільшена крем’яна рушниця, і що її потужність у сто разів більша за потужність рушниці, то опинився перед дилемою.
Очевидно, що уміння володіти потужною зброєю, доведе Його королівській Високості цінність Фаньна. Тому приєднатися до артилерійського загону здавалося ліпшим вибором, однак у стрільців була перевага – вони могли носити рушниці та притягувати до себе погляди людей. Це те, про що Фаньна завжди мріяв. Хоча гармата, це ніби збільшена у десять разів крем’яна рушниця, з нею ж не можна ходити вулицями, так?
У день, коли потрібно було остаточно визначитися, він стиснув зуби і обрав артилерійський загін. Остання крапля, яка переважила в його виборі, полягала в тому, що артилеристи отримували на п’ять срібних вовків більше, ніж стрільці.
Далі почалося суворе навчання.
Для роботи з гарматою потрібно п’ятеро людей. До команди Фаньна увійшли – Юпі, Маочжао, Нельсон і Родні. Фаньна признали капітаном, оскільки він був заступником командира списників.
Гармата вимагала набагато більше роботи, ніж рушниця! Більше місяця він потайки спостерігав за тим, як Залізна Сокира користується своєю крем’яною рушницею, Фаньна думав, що добре підготувався. Однак переведення гармати зі стану транспортування до стану підготовки до стрільби вимагало ряду трудомістких процедур.
Зупинити коня, витягнути шпильку, перемістити лафет гармати, вибрати положення – все це вимагало командної роботи п’яти людей. Наприклад, поки хтось піднімає гачки, інші відштовхують візок, перетворюючи чотирьохколісний транспортний засіб на двоколісний, а також потрібно вчасно опустити опору лафета. Під час цього процесу взаємодія має бути ідеальною, а то буде важко відокремити гармату від візка.
Після налаштування позиції приходить час підготовки до пострілу. Ця частина схожа на процедури з крем’яною рушницею, тільки для гармати потрібні два банника. Порох і снаряд потрібно покласти відповідно до процедур. Стрільба відбувається через запалювання підпалу. Продемонструвати потужність цієї зброї під час дощу було б важко.
На щастя, Фаньна більше стояв осторонь і командував іншими людьми, тож він не витрачав багато енергії.
Перші три дні новостворені артилерійські команди тільки тренувалися. Під командуванням Залізної Сокири, кожна група повинна була відділити лафет гармати від візка, підготувати гармату до стрільби, затим почистити, а потім знову з’єднати лафет і візок, після чого все починалося з початку. Після стількох повторів одних і тих самих дій, Фаньна думав, що канал ствола набагато чистіший за його лице.
Коментарі
Дописати коментар