Роман РБ. Том 9. Розділ 6-1
Розділ 6. Біла маска. Частина 2-1
Розділ 6. Біла маска. Частина 2-1
Нанахоші Шізука, якщо записати її ім’я каджі, то воно буквально означало «сім зірок» і «мовчання». Вона була не такою, як я. Нанахоші не переродилася у цьому світі як немовля, а перемістилася сюди.
Оскільки вона прямо сказала про це, я також зізнався, що переродився тут, а не перемістився з іншого світу. Хоча я сказав, що загинув у нещасному випадку, але не став занурюватися у деталі. В минулому житті я виглядав досить жахливо. Якщо вона пам’ятала мій зовнішній вигляд, то у неї точно виникли б упередження. Зовнішність важлива, розумієте?
Крім того, існував шанс, що Нанахоші опинилася тут через мене. Я не хотів, щоб вона чіплялася через це.
Я деякий час говорив з Нанахоші. Уперше за багато років я говорив японською. Навівало ностальгію.
Оскільки ми не знали одне одного досить добре, то попросили старшокурсника Фітца залишитися з нами як спостерігача. Але розмова велася виключно японською. Вибачте, старшокурснику Фітце. Це, мабуть, було дуже нудно.
Коли ми тільки почали розмовляти, Нанахоші почала з заяви:
– Мене не цікавить цей нудний світ. Я не збираюся використовувати знання зі свого світу, щоб принести процвітання сюди, як у тих безглуздих потраплянських манґах і легких романах. Я роблю це виключно для себе. Я планую зробити все можливе, щоб повернутися додому.
Її спосіб мислення різко контрастував з моїм бажанням провести решту свого життя в цьому світі.
Мені не подобалося слухати, як вона говорила, що вважала це місце «нудним» або «смішним», проте я міг зрозуміти, з чого це витікало. Очевидно, Нанахоші не могла вписатися у цей світ. Я міг зрозуміти почуття, коли дивишся на речі, які тебе не цікавлять, зверхньо, включно з власним місцем, і відкидаєш їх, вважаючи дурницями. Тому я не мав наміру виправляти її спосіб мислення.
Однак Нанахоші ставилася до мене з обережністю. Швидше за все, моє початкове небажання співпрацювати було помилковим. Я відчував, що вона приховувала дещо, і це мало сенс. Це було логічно. Який сенс повністю довіряти комусь, коли ти не знаєш друг це чи ворог?
Чесно кажучи, я теж ставився до Нанахоші з обережністю.
Втім, я все-таки зробив помилку. Якби я з самого початку не втік з криками і сказав щось на кшталт «Я залишуся в цьому світі, але допоможу тобі знайти дорогу назад», вона, швидше за все, трохи б зменшила пильність.
Ну, тепер плакати над цим не мало сенсу. Що сталося, те сталося.
Нанахоші сказала, що спочатку вона раптово з’явилася у королівстві Асура. Точніше, опинилася посеред безлюдного поля і лише пізніше дізналася, де конкретно опинилася. Навколо неї не було нічого. І нікого. Вона розгубилася і не знала, що робити. Аж раптом з’явився Орстед і взяв її під своє крило, щоб захистити.
– Чому Орстед був там?
– …Я не знаю. Але не здавалося, що це він притягнув мене сюди.
Очевидно, що Нанахоші дізнавалася про цей світ у королівстві Асура. Починаючи з мови, існування магії, економічної системи і способу життя тощо. У цьому плані ми були досить схожими.
Дивовижно, але вона опанувала мову людей всього лише за рік. На Орстеді висіло прокляття, що примушувало всіх, хто його бачив, відчувати ненависть. Тому їй, мабуть, довелося якнайшвидше вивчити мову. Необхідність – чудовий мотиватор.
Загалом Нанахоші провела у королівстві Асура два роки. За цей час, завдяки технікам приготування і знанням про одяг з нашого світу, вона заробляла гроші, а потім витрачала їх на здобуття влади, яку використала для створення системи надійного пасивного доходу. Нанахоші також подбала про те, щоб люди знали – її підтримує Бог-Дракон, одних з Семи Великих Сил. Завдяки красномовству, вона змогла переконати кількох впливових асурських торговців організувати маршрути збуту її продукції. Наразі у неї було достатньо грошей, щоб безтурботно прожити все своє життя.
Вона вивчила мову і створила міцну фінансову основу. Однак все це були всього лише кроки до справжньої мети: повернення до свого первісного світу.
Далі Нанахоші покинула Асуру і в супроводі Орстеда близько року подорожувала світом, щоб зібрати інформацію про те, як повернутися додому. Також вони розшукували двох її знайомих, які також могли потрапити до цього світу.
Орстед мав чимало ворогів, тому вони частенько билися по дорозі, але він зазвичай перемагав їх в одну мить. Битва зі мною була однією з таких, але вона відчула, що в мені було щось незвичне і тому порадила йому повернути мене до життя.
За це я щиро подякував. Незалежно від причини чи процесу, без слів Нанахоші я б помер.
– Але чому Орстед б’ється з Богом Людей? Я був дуже здивований, що він так раптово на мене напав.
– Я сама не знаю подробиць, але, здається, між ними триває ворожнеча. А ще він сказав, що потрібно якнайшвидше позбутися апостолів Бога Людей, інакше, якщо дозволити їм розгулятися, вони створяться усілякі проблеми.
Чи міг би я попросити, щоб мене не вбивали через особисту ворожнечу, особливо, коли я не був її частиною? Крім того, я не був апостолом Бога Людей (Хітоґамі). Звісно, останнім часом я робив так, як він мені каже, але ми бачимося приблизно раз на рік. Ми були недостатньо близькими для такого.
У будь-якому разі, Нанахоші подорожувала по всьому світу і зустрічала всіляких людей.
Хоча Орстеда ненавиділи, але ім’я Бога-Дракона було корисним. Вистачало всього лише одного листа від нього, щоб Нанахоші могла зустрітися з відомими магами, високопоставленими лицарями і навіть королями.
– Ви об’їхали світ за один рік…? – Ця частина здалася дивною. Мені все-таки знадобилося три роки, щоб об’їхати світ.
– Так. Однак ми використовували особливий метод.
– Який?
– Якщо просто, то варп-пристрій. У цьому світі вони називаються колами телепортації. Чув про них?
– Назва звучить знайомо.
Де ж я про них чув раніше? Мабуть, це було, коли ми подорожували Континентом Демонів. Я чув про них від Руїджерда. Це навівало спогади.
– Хвилинку, хіба вони не були знищені століття тому?
– Деякі залишилися цілими. Вони сховані в руїнах, що датуються Війною між людьми і демонами.
– О, серйозно? Де я можу знайти ці руїни?
– Не можу сказати. Орстед попросив мене тримати це в таємниці. Магія телепортації, очевидно, заборонена в цьому світі, тому він не хотів, щоб я говорила про надто легковажно.
– …А, он як.
– Крім того, я просто йшла за ним, тому навіть не пам’ятаю точних місць.
Хоча вони подорожували світом, але насправді переміщалися з одного кола телепортації до іншого. Тому вона, мабуть, говорила правду, що не знає про їхнє розташування. Якщо переміщатися туди-сюди без мапи, то навряд чи можна сказати, де конкретно знаходиться певне місце.
І все ж, я б не відмовився від знання, де знаходиться хоча б одна така корисна річ. Все-таки ніколи не знаєш, коли і що може статися.
У будь-якому разі, це можна залишити осторонь. Слід повернутися до головної теми.
Нанахоші не зустріла людей, яких шукала, але познайомилася з багатьма цікавими особами під час своєї подорожі. Один із них сказав їй таке:
– Хтось міг викликати тебе у цей світ.
– …Хто сказав тобі це?
– Не можу відповісти. Мені сказали нікому не розповідати, що ми зустрілися.
– Чому?
– Заради моєї власної безпеки. Та особа сказала, що якщо люди дізнаються про нашу зустріч, до мене потягнеться натовп жадібних до грошей і влади створінь. Якщо я хочу уникнути неприємностей, то це краще тримати в таємниці.
Загадкова особа, імені якої не можна розкривати, схоже, була світовим авторитетом у магії виклику, але навіть вона уявлення не мала, як можна було викликати живу людину з іншого світу. Для початку, навіть якщо не брати момент про інший світ, теоретично людину взагалі не можна було викликати.
У будь-якому разі, Нанахоші нарешті знайшла над чим працювати. Вона вирішила облаштувати базу в університеті магії Раноа, де могла б вільно досліджувати магію виклику.
Завдяки пожертві великої суми грошей, їй вдалося придбати ранг B у гільдії магії і статус спеціальної студентки.
Коли Нанахоші опинилася в університеті, то використала свої зв’язки з королівством Асура, щоб запровадити нову форму і різні покращення. Вона переглянула систему освіти і повністю оновила навчальний матеріал. І в мить ока піднялася до рангу A в гільдії магів.
Нанахоші навіть запропонували ранг S, якщо у неї виникне бажання поділитися всіма своїми знаннями, але вона відмовилася.
– Скажу ще раз: у мене нема жодного бажання зробити цей світ кращим чи піднятися на вершину влади.
Ось чому вона створювала і постачала іншим лише те, чим користувалася сама. Чесно кажучи, я відчував певне незадоволення. Не було нічого погано в тому, щоб зробити світ трохи кращим для всіх, чи не так?
Очевидно, відчувши мій настрій, Нанахоші зітхнула і сказала:
– Розумієш, ми чужинці для цього світу. Якщо ми зробимо щось, що докорінно змінить історію, світ може нас стерти.
– Стерти? Про що ти?
– Ти що, ніколи не читав наукову фантастику? По суті, це сила, яка намагається повернути історію до її первісного, природного порядку.
Коли вона сказала про це, я пригадав, що колись читав манґу, де це було ключовим моментом сюжету. Якщо пам’ять мене не підводила, то це називалося «законом причинності» або щось таке.
– ...Невже щось подібне дійсно існує?
– Я не знаю, але думаю, що слід бути обережними.
Як на мене, так речі мали турбувати тих, хто подорожував у часі. Нам же, людям які потрапили до іншого світу, не слід було надто перейматися цим. Ну… та байдуже. Це був її вибір.
Забезпечивши собі приватний дослідницький простір, де її ніхто не турбуватиме, вона почала досліджувати виклик. Нанахоші, будучи достатньо відомою, також вирішила використовувати тут фальшиве ім’я, щоб люди не вистежили їй і не заважали.
Але, Сайлент Севенстар? Серйозно? Як на мене, вона могла обрати щось інше, ніж дослівний переклад… Або, можливо, це було зроблено для того, щоб ті двоє друзів, яких вона шукала, змогли про неї почути. Чи були вони взагалі десь поряд? Я не чув про жодне з їхніх імен, за винятком Нанахоші…
У будь-якому випадку потрібно повернутися до дослідження магії виклику. І як перший крок, потрібно вивчити основи магічних кіл. Для динамічних заклинань, наприклад, стихійні, магія атаки або зцілення, здебільшого потрібна магічна формула. Але для статичних закликань, як виклик і бар’єри, переважно використовували магічні кола.
Нанахоші ретельно вивчала літературу і поглинала всю інформацію, пов’язану з магічними колами. Замість того, щоб звертатися до професорів, вона навчалася самостійно, спираючись на книги і старі записи.
– Люди у цьому світі мають дуже… жорсткий спосіб мислення. Гадаю, цього неможливо уникнути, якщо взяти до уваги суворість їхнього середовища. Але якщо я хочу зробити щось абсолютно безпрецедентне, то не можу очікувати, що хтось інший багато чого мене навчить.
Хм. Я поставив собі запитання: що це говорило про мене? Я навчився всього, що знав про магію, від людей цього світу… Ну, можливо, це не мало такого великого значення. Я не прагнув досягнути чогось революційного, як вона, тож все гаразд.
– Крім того, у нас нема магії, – вела далі Нанахоші. – Мене дратує, коли вони розмовляють зі мною, постійно припускаючи, що я маю магічну силу.
– …Га? – я видав якийсь дивний звук. Що? У неї нема магії?
– У чому річ? Я сказала щось дивне?
– Ну, у мене є магічна сила. Я можу чудово її використовувати. Власне зовсім недавно мені сказали, що мій магічний резерв один із найбільших у світі.
Поки я говорив, Нанахоші притиснула руку до маски. Я не міг бачити її обличчя, але відчував, що ця новина викликала у неї здивування.
– …Он воно що. Гадаю, з тобою все інакше, бо ти переродився. Мій запас магічної сили… очевидно, дорівнює, нулю.
Я кліпнув очима. Нуль? Чи означало це, що вона взагалі не могла використовувати жодну магію?
– До речі, у цьому світі все має певну кількість магічної сили. Навіть у трупах є трохи. Але ми прийшли зі світу без магії, тому я думала, що це логічно – припускати її відсутність, але…
Я раніше не чув, щоб трупи мали магію. Це була новина для мене. Але якщо магічна сила була фундаментальною частиною для цього світу, то чи не спричиняє її брак… якісь проблеми?
– У такому разі, гадаю, це тебе також не стосується, чи не так?
З цими словами Нанахоші знову зняла маску.
Було дивно знову бачити обличчя зі знайомими японськими рисами. Досить гарна дівчина… не суперкрасуня, але її зовнішність все одно була трохи кращою за середній рівень. Але я бачив багато красивих облич з моменту приходу в цей світ, тому мої стандарти могли бути зависокими. Можливо, Нанахоші була однією з найкрасивіших дівчат у своєму класі.
– Минуло близько п’яти років відтоді, як я прийшла в цей світ, але я анітрохи не постаріла.
За п’ять років її зовнішність мала хоча б трохи змінитися, але вона досі виглядала десь на шістнадцять чи сімнадцять років. Очевидно, її тіло насправді не старіло.
– Ну… цьому навіть можна трохи позаздрити, еге?
Нанахоші насупилася, потім пирхнула і знову одягнула маску.
– …Ну, мабуть, це краще, ніж старіти на чужині.
Якщо подумати, то версія мене, яка з’являлася у снах з Богом Людей, теж, здавалося, ніколи не старіла. Я виглядав так само, як тоді, коли жив у старому світі. Невже люди з інших світі практично не змінювалися?
– Я не знаю, як це працює, але це дивно.
– Але я поки що старію нормально.
– …Он як. Можливо, це щось властиве моєму тілу. Мені слід розібратися в цьому, якщо буде така можливість. Може, у мене вийде щось з цим зробити.
Сказавши це, Нанахоші відкрила маленький блокнот і зробила швидкий запис. Вона, очевидно, записувала щось, що помітила, або щось, що хотіла дослідити пізніше.
– Гаразд, повернемося до теми.
Нанахоші вивчила все, що могла про магічні кола. Їх робили за допомогою фарби, яку виготовляли шляхом змішування подрібнених у порошок магічних кристалів з певними інгредієнтами. Як тільки фарбу використали вона прилипала до відповідної поверхні, проникнувши всередину, тому її було складно стерти. Фарба підсилювала магічну силу, яка проходила крізь неї, і створювала ефект, який відповідав структурі кола.
Зазвичай фарба випаровувалася вже після одного використання. Крім того, інгредієнти, необхідні для неї, визначалися типом заклинання. Наприклад, для масштабних заклинань королівського рівня або вище потрібна була спеціальна фарба, але, щоб насправді приготувати її, знадобився б бюджет країни.
– Чи означає це, що ті кола телепортації в руїнах також зникали після одного використання?
– Ні, вони працюють по-іншому. Їх вирізьбили там за допомогою спеціальної техніки.
Як
цікаво…
Магічні кола, зроблені за допомогою фарби, були основним методом у наші дні. Але за часів розквіту магічних кіл існувало набагато більше технік. Деякі з методів не були втрачені повністю. Наприклад, можна було вирізати магічне коло в камені, а потім безпосередньо влити в нього магію. Сама Нанахоші не могла цим користуватися, тому не занурювалася в деталі, але цей метод широко використовувався для виготовлення магічних інструментів.
– Хіба використання фарби не основний метод?
– Я не можу його використовувати, тому мені байдуже.
Магічні кола можна було використовувати для втілення майже будь-якого виду магії, достатньо мати потрібну форму, правильну фарбу і достатньо магічної сили, але існувала одна проблема. Форми магічних кіл передавалися усно, тому більша їхня частина, очікувано, була втрачена.
Нині ніхто не міг створювати нові магічні кола. Створити «нове» магічне коло можна було лише шляхом копіювання з фресок у стародавніх руїнах або з сувоїв, забутих у глибинах королівських скарбниць.
Ну, так було поки Нанахоші не змінила це.
Вона досліджувала форми магічних кіл, малюючи їх незліченну кількість разів і проводячи незлічену кількість експериментів, що, очевидно, досягнула успіху в розробці власних абсолютно нових форм.
Це було неймовірно. Що більше я її слухав, то більше хотів вчитися у неї. Але перші ніж я встиг заговорити на цю тему, Нанахоші категорично сказала:
– Я не можу розповідати про результати своїх досліджень усім, хто попросить.
Хоча я здивувався чому і хотів запитати про це, але вона ще не закінчила.
– Укладемо угоду, – сказала Нанахоші, піднявши руку і спокійно подивившись мені в обличчя.
Мабуть, це була головна частина, до якої вона вже готувалася деякий час.
~ ~ ~
Коментарі
Дописати коментар