ЗСМК. Том 4. 6-3
6.3 Друзі дитинства ідуть до басейну | «Хороше прикриття»
6.3 Друзі дитинства ідуть до басейну | «Хороше
прикриття»
Але я радий, що вона могла підтримувати безпечну дистанцію з Ірідо-сан і Хіґашірою. Однак, з огляду на те, що їй достатньо маленького поштовху, щоб стати повною психопаткою через Ірідо-сан, я мав стежити за нею. Хоча, якщо порівнювати з середньою школою, зараз стало набагато краще.
Якби вона і далі покращувалася в цьому плані, то, можливо, припинила б заважати зведеним брату і сестрі Ірідо. О, це було б чудово! Оскільки ті двоє поїхали в сільську місцевість, в Акацукі не було можливостей втрутитися. Сподіваюся, вони досягнули певного прогресу.
– …Хмм? – Акацукі, що возилася зі смартфоном, збентежено нахмурилася. – Хей, Каванамі?
– Що, Мінамі?
– …Чи називала Юме-чян колись Ірідо-куна на ім’я?
– Га? У них одне прізвище, тож…
…Що? Секунду. Якщо подумати про це, то я чув, як вона називала його
«той хлопець» або «молодший брат».
– Стривай… Ти хочеш сказати, що вона щойно це зробила?!
– Я зараз же їду до Юме-чян…!
– Ти нікуди не їдеш! Ти навіть не
знаєш, де вони!!
– Начхати! Я їду!!
Однак шлях до покращення був ще дуже довгий.
– Хааааа… – я лежав і відчував, яке пекуче сонце висушувало воду з мого тіла.
Акацукі примусила мене взяти участь у перегонах в басейні, сказавши, що їй потрібно трохи випустити пар, тож тепер я був повністю виснажений. Не потрібно так швидко плавати! Це звичайний басейн, ну!
Коли вже мова зайшла про Акацукі, то її тіло сяяло від води, поки вона пальцем поправляла низ бікіні. Здавалося, ця дівчина нітрохи не втомилася і була переповнена силою.
– Хаа, я хочу пити. Піду щось принесу.
– І мені принесеш?
– Га? Ти хочеш, щоб я пішла сама? Забув, для чого ти тут?
– Щоб слугувати тобі за зручну боксерську грушу…?
– Ти захист від непроханих залицянь!
– А, точно… я хвилююся щодо цього, так…
– Хм? Рада, що ти розумієш.
– Було б дуже сумно, якби цей прекрасний басейн був заплямований кров’ю тих хлопців, які б вирішили підкотити до тебе…
– Ти маєш хвилюватися за мене!
Вона легенько стукнула ногою в мій бік і запитала: «Що ти хочеш пити?». Я відповів: «Кока-колу». Акацукі сказала «Зрозуміло» і пішла шукати крамничку чи торговий автомат.
Охох, я злегка потягнувся. В мене були сумніви, що тут були стрьомні хлопці, які клеїлися до дівчат, схожих на учениць середньої школи. Навіть якби такі були, Акацукі, швидше за все, відігнала б їх або навіть запустила у політ. Якби тут була Ірідо-сан або Хіґаріша, то я б хвилювався. Особливо за останню. Якби Хіґашіра прийшла у купальнику до басейну, то її груди точно привернули б увагу…
Намагаючись відновити сили, я спостерігав за парочками, які бавилися у басейні.
– Агов, ти один? – раптом запитав чийсь голос.
«А, точно, літня пора і басейн – ідеальне місце, щоб клеїти дівчат», – подумав я. Але щойно пролунав жіночий голос. Я з цікавістю обернувся і побачив двох старших дівчат у сексуальних купальниках. Вони дивилися прямо на мене. …О?
– Ти без друзів? Я здивована.
– Ми теж самі, почуваємося трохи самотніми.
Чотири великих соковитих «фрукти» звисали переді мною, прикриті лише тонкою тканиною. Одна була світлошкірою і з чорним волосся, а інша – засмагла з каштановою гривою. Обидві дівчини мали підтягнуті фігурки, а їхні вигини, що нагадували пісочний годинник (небагато жінок мали подібні фігури), були прикриті мінімалістичними купальниками.
С-стривайте… це…?
Опинившись у приголомшливій ситуації, я ковтнув і запитав старших дівчат на випадок, якщо щось неправильно зрозумів:
– Ви… зі м-мною розмовляєте?
– Так. З тобою!
– Дівчата заграють до хлопця. Весело, еге? Ахахаха!
Дівчата клеять хлопця! Невже це реально?! Я чув про таке лише в розповідях. Для мене це була незвідана територія. Поки я відчайдушно намагався зрозуміти, як найкраще впоратися з цим, дівчата сіли обабіч мене, блокуючи шляхи до втечі.
– Ого, тепер, коли я подивилася ближче, у тебе приголомшливі м’язи, еге?
– Підтягнутий і з м’язами. Займаєшся спортом?
Приємний запах від дівчат долетів до моїх ніздрів, коли вони торкнулися до моїх плечей і рук.
– Н-ні, я всього лише займаюся тренуваннями…
– Вау! Здається, твоя наполеглива праця окупилася.
– Шкода, що ти старанно працював і прийшов до басейну один. Хочеш позависати з нами? – майже прошепотіла мені на вухо засмагла дівчина з каштановим волоссям, притиснувшись грудьми до мого плеча.
Водночас з нею, ніби вони домовилися про це, брюнетка зі світлою шкірою притиснула до моєї руки свої пишні груди. О. Боже. Мій! Вони… справді мене хочуть! Ці дівчата були тут для того, щоб подарувати невинним старшокласникам чудові літні спогади! Я отримав шанс, який випадав раз на життя! Ущипніть мене, здається, я потрапив у мрію!
Однак мені подібне не було дозволено.
– …ум…
Холод пробіг по тілу, в животі закрутило і піднялася хвиля нудоти. Аромат і прихильність цих дівчат обвивали мене з обох боків, розкриваючи старі рани.
– Агов, це ж добре, чи не так?
Розважимося разом!
– Ми тебе пригостимо. Обміняємося контактами, добре?
…О, бляха… Відколи в мене розвинулася «алергія» я не один раз відчував інтерес від дівчат, але ця ситуація була просто найгіршою… Я навіть не міг нормально відповісти. Дійшло навіть до того, що я пошкодував про те, що дбаю про свою зовнішність. Якщо мені доводилося проходити через подібне лише через зовнішність, то я хотів би виглядати простим і непривабливим.
Прокляття… я мав знайти спосіб відмовити їм, інакше все могло закінчитися тим, що вони познайомилися б з моїм обідом.
– Хочеш ми разом спустимося з водяної гірки?
– О, чудово! Ходімо!
– Що робиш?
Щойно старші дівчата почали домовлятися, як на них упала тінь невисокої дівчини. Це була Мінамі Акацукі, яка тримала в руках пляшку содової і банку кока-коли. Вона дивилася прямо на мене, примушуючи старших дівчат водити широко розплющеними очима туди-сюди.
– Ем…
– …Ти його молодша сестра?
Акацукі підняла брову і сказала так, ніби це було абсолютно природним:
– Я його дівчина. Щось не так?
Кілька секунд тривала тиша. Їм знадобився деякий час, щоб зрозуміти це, а потім дівчата швидко відлипли від мене і піднялися, щоб піти.
– Га? Що? Ти не один?!
– Якби ти сказав, що у тебе є дівчина, ми б одразу пішли. Чесне слово!
Потім вони вибачилися, сказали Акацукі, що в неї крутий хлопець і швидко пішли. Коли вони віддалялися, я почув слова «О ні, я облажалася!» і «Він справді мій тип!».
– …
– …
Ми з Акацукі деякий час дивилися одне на одного у незручній тиші. Принаймні… вона мене врятувала, так? Коли озноб і нудота поступово вщухли, я знову відчув, що можу говорити, і розтулив рота:
– Вибач… Ти мене справді…
– Але це була по-о-о-о-о-овна брехня.
– Га?
Про що вона?
Зробивши цю незрозумілу заяву, Акацукі сіла поряд зі мною на одному з тих місць, які донедавна займали ті дівчата.
– Вся ця історія з дівчиною – повна брехня. Я не буду прикидатися твоєю дівчиною. Розслабся.
Це було настільки відверто, що я міг лише кивнути; вона протягнула мені банку з колою.
Коли я взяв з її рук напій, на моїх губах з’явилася усмішка:
– Слухай.
– Що?
– Ти єдина дівчина, з якою я буду тусуватися.
– Гаа?! – високим голосом сказала Акацукі, її очі забігали навколо. – Щ-що? Щ-що це за усмішка? П-про що ти говориш?
– Все дуже просто. Ти єдина дівчина, з якою я можу мати близький фізичний контакт без наслідків. Тут нічим не зарадиш, еге?
– А… ага. Он воно що…
– Я не знаю, що станеться, якщо хтось зізнається мені у почуттях. Серйозно, я навіть померти можу.
Я потягнув за язичок на банці, відкриваючи колу – шиплячий напій полився до горла, змиваючи озноб і нудоту.
Акацукі обійняла коліна і подивилася на мене:
– Хмф. Невже ти думаєш, що такий популярний?
– Ну, так. Хіба ти не бачила, що щойно сталося?
– Ти просто незайманець, який є легкою мішенню.
– Я настільки грішний, що приваблюю старших дівчат. Коли я перейду на другий рік навчання, мені доведеться бути обережним з тими, хто навчається на першому.
– Боже, ти такий самовпевнений!
Акацукі відкрутила кришку пляшки і зробила ковток газованого напою. Раніше вона не пила газованих напоїв. Її навички плавання, спілкування і психологічний стан значно покращилися… Я, чесно кажучи, щиро пишався успіхами Акацукі. Можливо, саме я буду тим, хто залишиться позаду…
– Не кидай мене, захиснице від непроханої жіночої уваги.
– …Хіба ти не отримував насолоду, дивлячись на їхні великі цицьки?
– Я не дивився! Хіба ти не бачила, як я стримувався, щоб не наблювати?!
Коментарі
Дописати коментар