ЗСМК. Том 4. 7-3
7.3 Колишня парочка навідує родичів ③ Шрам першого кохання
7.3 Колишня парочка навідує родичів ③ Шрам першого кохання
Це не винна Мадоки-сан. І не винна Мізуто. Це… була моя вина. Усе тому, що я слабка.
– У мене просто є погані спогади, – сказала я.
– О, розумію. Ну, фестивалі рідко проходять без проблем. Легко відділитися і заблукати або спіткнутися і здерти шкіру на колінах, або натерти ногу. Це веселий період наповнений всілякими небезпеками, – Мадока-сан безтурботно захихотіла. – Я також чимало чого зробила, коли ходила на туди побачення з хлопцем.
– …Що?
Вона сказала це настільки природно, що мені знадобилася секунда, щоб відреагувати. Га? Га?! Що вона щойно сказала…?
– Х-хлопець?
– М? Так. Мій хлопець.
– У тебе є… хлопець?
– Ага. А що? Я схожа на самотню дівчину? – зі сміхом запитала вона.
Мадока-сан була красивою, веселою і чарівною. Звичайно, у неї був хлопець. Я навіть не подумала про це. Можливо, це тому, що я справді сприймала її як старшу двоюрідну сестру. А може…
– Я-як довго ви зустрічаєтеся?
– М? Гадаю, це почало після того, як я вступила до університету… приблизно півтора року тому? Хоча у старшій школі в мене був інший хлопець.
– Інший хлопець?!
– Так. Але ми не змогли з ним порозумітися, тому я розійшлася з ним, – зі сміхом сказала вона.
Мадока-сан у стильних окулярах з червоною оправою виглядала як своя в бібліотеці. Але насправді це вона була перебірливою. Її зовнішність повністю вводила в оману! Якби ми з нею не були родичами, то я, швидше за все, не хотіла б мати з нею нічого спільного…
– Не потрібно так дивуватися. Я серед свого кола найтихіша. Мої друзі набагато божевільніші. Деякі досягнули двозначних чисел уже за три роки навчання у старшій школі. Але в мене всього двоє. Бачиш? Абсолютно тиха.
– Га? Двоє…? Отже, ви почали зустрічатися після вступу до університету, тоді… він твій третій хлопець?
– Ну, так. Але технічно він був моїм першим хлопцем.
– Твій третій хлопець – це твій перший?!
– Так, ми зійшлися знову. Якось ми розійшлися, але знову почали зустрічатися в університеті.
Після цих слів моє тіло напружилося.
Знову… почали зустрічатися?
– Але… чому? – я змогла проштовхнути слова через пересохле горло. – Якщо ви розійшлися, то хіба це не означає… що ви ненавиділи одне одного?
– Ну, так. В той момент я справді думала, що це неможливо, – Мадока-сан ніби сміялася з себе. – Минув деякий час, ми знову зустрілися і я подумала, що можна спробувати знову. Мене більше не хвилює те, що злило раніше.
– Не хвилює…?
– Він був реально безвідповідальним, ненадійним і повним невдахою. Мене це страшенно дратувало, і ми розійшлися. Але, знаєш, після вступу до університету твої стосунки перезавантажуються і ти навіть можеш втратити своїх друзів, еге? Тож, коли ми знову зустрілися, то природно почали тусуватися разом, а потім…
Мадока-сан витягнула яскраво-блакитну юкату.
– Хоча він безвідповідальний, ненадійний і повний невдаха, але я подумала, що зможу згладити це, тож все добре. Насправді я навіть почала знаходити у цих недоліках дещо миле.
– Ем, вибач, але…
– Хмм?
– Мадоко-сан, ти з тих… кому подобаються люди з недоліками?
– Ти теж так думаєш?
З того, що я почула, це єдине можливе припущення.
– Мої друзі постійно про це кажуть… Мій другий хлопець добре навчався і займався спортом. Він був ідеальним. Настільки, що в нього не було жодних недоліків, через це я розлютилася і розійшлася з ним. Але навіть коли я його кинула, він сприйняв це абсолютно спокійно. І це роздратувало мене ще більше! Він не проявив жодної емоції, ніби не мав до мене і краплі прихильності. Але коли я кинула свого першого хлопця, то він мало не плакав і благав повернутися.
На перший погляд, Мадока-сан здавалася досконалою, але вона також мала власну спотворену сторону, від чого я відчула полегшення.
– Ну, неможливо, щоб людині все подобалося у партнері, – сказала Мадока-сан, ставши перед дзеркалом і приклавши юкату до себе. – Незалежно від того, наскільки сильно ти когось любиш, завжди є одна або дві речі, які тобі у партнері не подобаються. Ось чому пари розпадаються… Але як тільки ти подолаєш цей виклик, то починаєш набагато спокійніше сприймати ситуацію. Вам все одно не подобатиметься те, що і раніше, але це вже не так дратуватиме.
– Не так дратуватиме… – повторила я.
– Саме так. Це про мене зараз. Днями мій хлопець попросив позичити гроші на мобільну гру – і я надерла йому дупу. Хе-хе-хе!
Незалежно від того, наскільки сильно ти когось любиш, завжди є одна або дві речі, які тобі у партнері не подобаються. Ось чому пари розпадаються… Слова Мадоки-сан глибоко запали мені в душу. З огляду на це, я трохи хвилювалася за її майбутнє.
– Тож, Юме-чян, – Мадока-сан підійшла і приклала до мене юкату, яку раніше притуляла до свого тіла. – Я не знаю, що сталося між тобою і Мізуто-куном, але… не потрібно перейматися через дрібниці. У цьому світі багато просто ніяк людей або тих, хто тобі не подобається. Якщо серед них є хтось, кого ти ненавидиш так само сильно, як і любиш, тоді все добре!
Якщо подумати, то це очевидно. Тому що інші люди – також живі люди. Вони не персонажі, що втілюють чиїсь ідеали чи омани. Цілком природно, що коли вони самоті, то починають ревнувати навіть через найдрібніші дії партнера, який добре ставиться до інших…
Навіть якщо у людини, яку ти вважаєш абсолютно самотньою до вашої зустрічі, виявляється було перше кохання – це абсолютно нормально. Мова йшла не про когось недосяжного, як айдол. Ми говоримо про людину, що знаходиться в тому самому місці і в тій самій ситуації. Ревнувати або злитися через перше кохання не мало сенсу.
Я знала це. Я знала це з самого початку.
– …Не те щоб між нами з Мізуто щось відбувалося, – я опустила очі на прекрасну юкату. Для мене вона здавалася надто недоречною. – Я просто… почуваюся пригніченою через власну дріб’язковість.
Якби я була хоч трохи схожою на Мадоку-сан, то, можливо, не була б так шокована цим усім. Тому що в мене не було такого права, причин чи підстав. Те, що я була такою прикро негативною і безнадійно дріб’язковою… все це моя вина.
– Хмм… – Мадока-сан відсунула від мене юкату і збентежено нахилила голову. – Юме-чян, тут є трохи пилу, еге?
– Га?
Я підняла очі на раптову зміну теми.
Мадока-сан пустотливо усміхнулася:
– Після того, як виберемо юкати, приймемо ванну разом.
Мадока-сан сказала мені іти першою, тож я хлюпнула на себе трохи води, а потім занурилася по плечі у велику гарячу ванну. Я подивилася на стелю, вкриту конденсатом, і зрозуміла, що мої думки зупинилися.
…Що взагалі відбувалося?
Поглянувши у бік роздягальні, я побачила крізь матове скло Мадоку-сан, яка зав’язувала волосся. Вона вже роздягнулася, а силует чітко показував, які виразні і чіткі лінії в її тіла.
Я обхопила коліна руками. Мадока-сан сказала, що хоче провести таємну розмову між дівчатами. Вона сказала це з веселим сміхом, але… я вперше приймала ванну з кимось, крім своєї мами… якщо не брати до уваги екскурсій у середній школі. Мабуть, це взагалі перший раз, коли я буду з кимось сам на сам.
Чого ж я нервую? Вона не Акацукі-сан!
– Вибач за очікування!
Двері з тріском відчинилися і до ванної зайшла Мадока-сан. Жодного натяку на сором’язливість – вона навіть не намагалася прикритися рушником. Навіть навпаки, Мадока-сан поклала руку на стегно, ніби хизуючись своїм оголеним тілом.
Навіть коли вона носила бікіні було зрозуміла, яке в неї гарне тіло… Талія мала красиві вигини, сідниці – підтягнуті, а довгі стрункі ноги не мали і краплі зайвого жиру.
Найбільше вражали її груди, що, як вона сама проголосила, мали чашку розміром F. Вони продовжували зберігати ідеальну форму, без підтримки бюстгальтера, купальника і будь-якої іншої підтримки. Щоразу, коли вона рухалася, вони м’яко погойдувалися, змушуючи думати, ніби закони фізики не працювали.
– Що думаєш? – гордо запитала Мадока-сан.
– Ти красива… – чесно відповіла я.
– Дякую! Ти теж красива, Юме-чян! Я так заздрю тому, яка ти струнка! Кожна дівчина хоче мати таку фігуру.
– Н-ні, це…
Я зіщулився від компліменту. Було надто ніяково чути саме від неї такі слова.
Мадока-сан зачерпнула трохи води з ванни і вилила на себе. Далі вона жестом показала звільнити для неї місце, після чого переступила через край. В цей момент мій погляд упав на її промежину. Причина, чому їх там не було, пов’язана з тим, як демонструвати це іншим…?
– Фух. – Мадока-сан повернувся до мене обличчям і занурилася по плечі у гарячу ванну. Вода перелилася через край і була поглинута каналізацією.
Хоча ванна у цьому будинку була досить велика, але вона все одно була затісною для двох. Я підтягнула ноги до грудей, проте все одно торкалася до Мадоки-сан. Від цього моє серце забилося швидше.
– Хаа, відчуваю себе такою вільною! – сказала Мадока-сан, її груди, що нагадували персик, трималися на поверхні води.
Вони були великими і досить важкими. Ванна – це, безсумнівно, єдине місце у повсякденному житті, де вона могла максимально звільнитися від тягаря цієї ваги.
– Хе-хе-хе. Тобі так цікаво? – Помітивши мій погляд, Мадока-сан підхопила груди знизу і трохи підняла їх. – Хочеш доторкнутися?
– Е… Н-ні, це…
– За рахунок закладу!
– Г-гаразд…
Мені здалося, що відмовити було б грубо, тому я боязко простягнула руки.
Коли пальці торкнулися грудей, вони ніби занурилися всередину. Шкірка немов би огортала їх, намагаючись засмоктати. О… То ось як це відчувалося, коли торкаєшся до когось іншого… Я намагалася обмацати їх з усіх боків.
– Мм, – застогнала Мадока-сан.
О, ні! Я швидко прибрала руки:
– В-вибач!
– Хі-хі-хі! Я просто пожартувала! Пожартувала!
Ц-це було недобре для мого серця. Я мала невеликий подібний досвід з дівчатами. Можливо, у мене було менше досвіду, ніж у Мізуто і Хіґашіра-сан разом узятих.
Мадока-сан неквапливо поклала руки на край ванни і сперлася на них підборіддям.
– Що ж, не будемо затягувати і перейдемо до справи, – заявила вона. – Тут ми можемо бути абсолютно чесними. Тепер, коли ми голі, нема чого приховувати.
– Я нічого не приховую…
– Звичайно, приховуєш! Як ти ставишся до Мізуто-куна? Він тобі подобається? Чи ти ненавидиш його?
Це було просте питання, але я все ж утрималася від негайної відповіді. Він точно подобався мені раніше. І це правда, що я також ненавиділа його. Однак я не знала, що відчувала до нього зараз…
– Ну, я про це трохи думала, – сказала Мадока-сан, не чекаючи моєї відповіді.
– Про що?
– Про те, що б я робила на твоєму місці.
Краплі падали зі стелі у ванну, викликаючи легкі брижі на воді.
– Якби я була старшокласницею і мала жити під одним дахом із хлопцем мого віку, то мені складно уявити, як би важко це було. Мені б довелося стежити за багатьма речами, проявляти обережність і я сумніваюся, що змогла б не помічати його… Хоча, здається, ваші батьки нормально ставляться до ситуації, тож все добре. Але закладаюся, що це завдяки зусиллям, які ви з Мізуто-куном доклали.
Насправді наші стосунки були складнішими, ніж собі уявляла Мадока-сан. Однак… якби не всі ті обставини, що ми пережили, наші сімейні стосунки не були б такими, якими є зараз. Останнім часом я думала, що завдяки тому, що ми були знайомими ще до одруження батьків, зараз у родині сім’ї Ірідо панував мир…
Коментарі
Дописати коментар