Роман ЗЦВ. Розділи 724-725
Розділ 724. Вищий рівень сили | Розділ 725. Ставка й обіцянка
Розділ 724. Вищий рівень сили
Після
завершення навчань Філліс у супроводі Агати прийшла до замку володаря.
Коли вони увійшли до кабінету, вираз на обличчі Роланда Вімблдона залишався таким самим, як і раніше, та не демонстрував жодних ознак гордості, ніби це була просто дрібниця.
Однак цього разу Філліс відчувала, що вага впливу смертного, який сидів за столом з червоного дерева, стала більшою, тож вона несвідомо звернулася до нього у більш шанобливій манері:
– Ваша Величносте, перш ніж зв’язатися з відьмами Такіли, я б хотіла поставити вам кілька запитань.
– Звісно, – кивнув Роланд.
– Чи можна масово виробляти зброю, яку ви продемонстрували?
Якщо план з пошуком Обраної провалиться, війна з демонами, безсумнівно, затягнеться на багато років. Якщо для вироблення такої зброї справді потрібно майже десять тисяч смертних, а виробництво не можна збільшити, Беззимне місто все одне зіткнеться з важкою битвою.
До того часу вона зможе вибороти для вцілілих з Такіли вище становище і більше поваги.
Зрештою сотня чи близько того воїнів армії божої кари, контрольована відьмами, були силою, з якою доводилося рахуватися. Коли фортечні гармати не зможуть впоратися зі Звірами Облоги, що наступатимуть з усіх боків, смертним доведеться покладатися на них, щоб прорватися з оточення.
Роланд усміхнувся:
– Для початку я маю зазначити, що фортечні гармати – це не просто оборонна зброя. Хоча вони здаються надзвичайно важкими і великими для транспортування людьми чи тваринами, але для деяких видів транспорту це зовсім не проблема. Насправді з кількома модифікаціями ці гармати можна перетворити на зброю подвійного призначення: наступальну й оборонну.
– Видів… транспорту? – повторила Філліс. Ще до того, як вони прийшли до замку, вона чула від Агати, що, коли розмовляєш з Його Величністю, від нього часто можна почути незграбні вигадливі слова, більшість з яких можна було зрозуміти. Якщо ж щось було незрозумілим, то можна прямо запитати його про це, король з задоволенням пояснить.
Очікувано, Роланд потер руки і сказав:
– Підійде будь-що, що може перевозити. Наприклад, найпростіший… трищогловий вітрильник можна вважати одним із видів транспортного засобу.
– Але такий великий корабель може плавати лише у морі Вир.
– Я просто наводжу приклад. У майбутньому з’являться транспортні засоби, здатні вільно пересуватися по суші – Беззимне місто вже почало розробляти подібний пристрій. Хоча перевезення фортечних гармат не буде для нього основною справою.
Військовий транспорт, здатний вільно пересуватися по суші і перевозити такий важкий вантаж? Але з того, що сказав король, не схоже, що ця річ була спеціально розроблена для артилерії. Якраз коли вона збиралася поставити ще кілька запитань, Роланд продовжив:
– Що стосується виробництва, то як тільки широко пошириться нове покоління обробних інструментів, я думаю, що ми зможемо покрити всю прикордонну стіну гарматами за рік-два.
Ця відповідь примусила Філліс потайки втягнути повітря. Покрити всю стіну за рік-два? За такий короткий час навіть не можна було зробити велику кількість катапульт і баліст, чи не так?
Якщо це була правда, то вцілілі з Такіли зі своїми здібностями навряд чи принесли якусь велику користь.
Філліс одночасно відчувала розчарування і задоволення. Можливо, їхній статус буде нижчим, ніж в інших відьомських організацій, але… менша кількість втрат завжди краща.
Однак, враховуючи попередні досвід, вона вирішила наразі не ставити його слова під сумнів і натомість змінила тему.
– Я розумію, Ваша Величносте. Наступне запитання: під час артилерійських навчань я помітила, що звук останнього вибуху не був схожим на звук фортечної гармати. Чи це найпотужніша зброя, якою ви зараз володієте?
Коли пролунало це запитання, Філліс помітила дивну посмішку на обличчі Роланда.
– Виходячи з технологій, якими ми володіємо, це лише найнижчий – перший – рівень.
– Найнижчий… рівень? – здивовано вигукнула вона. – Невже ви можете створити вибух потужніший за цей?
– Вибухи нескінченні, – Роланд похитав головою. – Можна сказати, що другий рівень – це саме той рівень озброєння, яким зараз володіє Беззимне місто. Вище – третій рівень… На цьому рівні можна зрівняти ціле місто з землею одним ударом.
Філліс була абсолютно приголомшена. Інстинктивно вона хотіла відкинути ці слова як нісенітницю. Знищити ціле місто одним ударом? Це була сила недосяжна ні для смертних, ні для відьом – таке міг зробити лише бог. Але побачивши дивний блиск в очах Роланда, вона зрозуміла, що не може так легко відкинути це твердження.
Зрештою Філліс могла лише знизити голос і запитати:
– Що це за зброя?
Роланд не відповів прямо. Натомість він випив чаю, перш ніж повільно запитати:
– Як, на твою думку, виглядав останній вибух?
Чи мало це якесь відношення до її сумнівів? Вона заплющила очі, на мить замислилася, а потім сказала:
– Як схід сонця.
Якщо дим і пил були хмарами, то помаранчево-червона вогняна куля, що піднімала з них, безсумнівно, була сонцем, яке сходило на світанку.
– Так, це всього лише багряне сяйво ранку, але зброя третього рівня – справжнє сонце. – Роланд підняв кутики губ, ніби описуючи божественне творіння: – На нього не можна дивитися прямо, бо воно обпече очі. Якщо підійти надто близько, то вже сама інтенсивність світла підпалить тебе. Температура в центрі перетворить каміння на газ, створюючи вибух, достатньо потужний, щоб зруйнувати будівлі.
Від цього опису Філліс продерло морозцем. Вона не могла зрозуміти: він просто перебільшував чи говорив правду?
– То як нам це зробити?
– Потрібно виконати два епічні завдання: «Блискуче випромінювання» і «Відстань до сонця». І…
– Ваша Величносте! – перебила Агата, насупившись.
– Будь ласка, не говоріть нісенітниці у такий час, – долинув до вух Філліс голос Соловейка.
Епічні завдання? Блискуче випромінювання? Філліс усвідомила, що не зрозуміла жодного слова. Вона подивилася на Агату, яка безпорадно знизала плечима.
– Кхм-кхм, у будь-якому разі, це неймовірно складно, тому мені потрібно більше відьом для просування дослідження і пришвидшення технологічного розвитку Беззимного міста, – прочистивши горло, сказав Роланд. – Звичайно, те, що ви знайшли у руїнах, також може бути корисним, тому я сподіваюся незабаром розпочати глибші переговори.
Філліс зі змішаними почуттями глянула на короля смертних, а потім зняла перстень.
– Як ми і домовлялися, я зв’яжуся з Пашею й іншими вціліли від вашого імені. Коли я розчавлю цей райдужний магічний камінь, вони зможуть визначити, де я знаходжуся, але для прямого зв’язку знадобиться ще день-два… Я не знаю, коли Паша підготує магічне ядро.
– Ми можемо говорити у будь-якому місці?
– Так, але якщо дозволяють умови, то бажано обрати просторе місце.
– Хмм… тоді розчави магічний камінь у приймальні. Так це виглядатиме більш офіційно. – Роланд сказав Агаті: – Відведи її туди.
– Так, Ваша Величносте.
Вийшовши з кабінету, Філліс глибоко вдихнула.
Вона зробила все, що могла. Тепер все залежало від реакції інших вцілілих.
Розділ 725. Ставка й обіцянка
Ефект від артилерійських навчань був набагато кращим, ніж очікував Роланд.
Все відповідало приказці: «Велика сила творить дива». Під час останнього вибуху під землею за один раз здетонували 70% загального запасу чорного пороху, створивши вибух не менш руйнівний за дорожні міни зі світу, з якого він прийшов. Коли закладали порох, до нього прийшло раптове натхнення і він додав трохи алюмінієвого порошку до пороху. У результаті з’явилася яскравіша вогняна куля, яка нагадувала схід сонця після того, як вибух вирвався з-під землі.
Цей вибух також символізував перехід першої армії від чорного пороху до хімічного. Що ж до «Відстані до сонця», то він міг про це лише мріяти. Хоча у земній корі була висока концентрація урану, навіть більша, ніж срібла і золота, а здібність Люсії дозволила б легко його збирати, але смертельна радіоактивність залишалася складною проблемою, бо свинцеві пластини не були надійним захистом.
Найголовніше, він не був впевнений, чи зможе Нана лікувати променеву хворобу – спотворення генів і не тільки, спричинене іонізацією атомів.
Тож, поки не настало питання життя і смерті, Роланд не планував розпочинати пошуки «Блискучого випромінювання», завдання не менш епічне, ніж міфічна крадіжка божественного вогню.
Зрештою це було надто небезпечно.
Завершивши зустріч з відьмою Такіли, він запросив Тіллі до кабінету.
Настав час обговорити парі.
Наливши їй Хаотичного напою, Роланд прокашлявся і почав:
– Стосовно мисливського змагання…
– Хоча Агата справді належить до Союзу Відьом, команда Беззимного міста не перемогла, – сказала Тіллі. Її очі перетворилися на півмісяці, ніби вона вже знала думки Роланда. – Брате, це парі – просто нічия. Якщо ти хочеш вважати пані Листочок частиною команди Беззимного міста, то я цього не визнаю.
– Звісно, це биття об заклад справді закінчилося нічиєю, але я все одно хочу, щоб ти залишилася, – відверто сказав Роланд.
Така прямолінійність примусила Тіллі на мить втратити дар мови:
– Е…
– Тож можна вважати, що ми обоє виграли, правда? – Він вперше бачив таку невпевнену реакцію у п’ятої принцеси. Роланд мав визнати, що це було досить мило. – Я використаю 30% доходу від Хаотичних напоїв для створення фонду винагороди всіх, хто зробить внесок у розвиток Беззимного міста, незалежно від того, будуть це відьми чи звичайні люди. А ти оселишся у Беззимному місті, незалежно від того будеш ти жити у Будинку Відьом чи з переселенцями з Сонного острова.
Коли мова торкнулася справи, Тіллі швидко оговталася від заціпеніння. Вона прочистила горло, вдаючи байдужість.
– Лише 30%? Здається, ми спочатку домовлялися про 50%.
– Бо я підрахував, що навіть 30% – це вже приголомшлива сума. Якщо виплатити її якійсь людині, то цього вистачить на все життя, – пояснив Роланд. – Решта грошей буде використана на розбудову Беззимного міста, включно з житлом для відьом, на необхідні приміщення, а також на зарплати. Загалом, вони будуть використані на найнеобхідніші галузі. Якщо тобі знадобляться ці гроші, ти можеш безпосередньо взяти їх.
– Навіть якщо я витрачу всі зароблені золоті дракони?
– Звісно, тримати їх на складі – це просто марна трата місця, – байдуже сказав він. У майбутньому валюти з дорогоцінних металів більше не зможуть відповідати вимогам продуктивності, яка зростає, і настане час кредитної валюти. У той час гроші перетворяться на число для уряду, який друкуватиме їх відповідно до потреби. Тож для нього накопичення не матиме жодного сенсу.
Тіллі підняла кутики губ:
– Звучить як вигідна умова.
– Ось чому я сказав, що ми обоє вибрали. – Роланд обережно запитав: – Що думаєш?
Вона зітхнула і сказала:
– Оскільки ти вже підняв цю тему і стільки сказав, то я, брате, можу лише погодитися.
Хоча здавалося, що вона не мала іншого вибору, як відповісти так, але неприхована усмішка в очах видавала її справжні почуття.
Роланд не міг не усміхнутися у відповідь. Від скептицизму рік тому до розслабленої усмішки зараз, Тіллі, мабуть, нарешті повірила, що він може забезпечити комфортне і стабільне життя для відьом.
– До речі, – після невимушеної розмови Роланд перейшов до теми захоплення Крайнього Півдня. – Цієї зими я планую підпорядкувати територію людей пісків владі Сірого Замку. Їхні звичаї і спадкоємність влади повністю відрізняються від звичаїв чотирьох королівств. Щоб взяти під контроль все, мені потрібна твоя допомога.
Далі Роланд розповів про закони і ритуал Священної Дуелі людей пісків.
– Чи дозволю я Попіл взяти учать у дуелі? Звісно, жодних проблем. – Тіллі на мить замислилася: – Але чому ти хочеш анексувати пустелю? З моменту заснування Сірого Замку жоден предок ніколи не виявляв інтересу до цієї безплідної землі.
– Ті землі просто виглядають такими. Підземні пожежі, що тривають десятиліттями, і кристалі солі, що забарвлюють землю в білий колір – все це докази прихованих скарбів. – Роланд розвів руками: – Якщо я не помиляюся, то Крайній Південь буде ключем до наступного етапу розвитку Беззимного міста.
– У такому разі, я поясню все Попіл, – Тіллі кивнула, не ставлячи більше запитань.
Тепер, коли їхня довіра поступово зміцнювалася, Союз Відьом у майбутньому буде тісно пов’язаний з відьмами Сонного острова.
Думка про це принесла велике задоволення Роланду.
……
Провівши сестру з кабінету, він негайно покликав Луну.
Священна Дуель давала йому лише право голосу, однак вона б не вирішила проблему раз і назавжди. Йому потрібен був не якийсь один клан, що проживає у Місті Залізного Піску, а велика кількість людей пісків, які б корилися його наказам. Щоб досягнути цього, він мав стати легендарним великим вождем.
У Роланда не було часу особисто вести армію, тому йому потрібно обрати представника.
Безсумнівно, Луна, принцеса клану Гордого Піску, була ключем до завоювання сердець народу Моджін.
– Я не знаю, чи обговорював Залізна Сокира з тобою повернення на Крайній Південь, – прямо сказав Роланд. – Цієї зими перша армія вирушить до Міста Залізного Піску, і я сподіваюся, що ти будеш моїм представником там.
– Ні… він мені про це нічого не говорив, – сказала Луна, виглядаючи трохи здивованою. Потім вона закусила губу і з сумним обличчям сказала: – Ваша Величносте, ви мене більше не хочете?
Перша частина відповіді задовольнила Роланда. Здавалося, Залізна Сокира зрозумів, що похід був таємницею королівства і не став так просто розкривати її представнику власного клану. Однак від останніх слів він мало не задихнувся. Хоча Роланд знав, що вона не мала такого наміру, але вони все одно прозвучали двозначно. Він відчув холодне дихання ззаду і руку Соловейка, яка міцно стискала його плече.
– Звичайно, ні, це лише тимчасово. Коли я стану великим вождем народу Моджін, ти разом з Залізною Сокирою зможеш повернутися до Беззимного міста. Я не змушуватиму тебе до того, чого ти не хочеш.
Почувши відповідь, Луна розслабилася:
– Я зрозуміла. Але якщо ви хочете, щоб всі люди пісків підкорилися, то самої Священної Дуелі буде недостатньо.
– Звичайно, в мене є інші методи, – усміхнувся Роланд, повільно виклавши свій план.
– Це… – Луна була здивована, в її очах відображалася складна суміш емоцій. – Невже це… справді можливо?
– Можеш не сумніватися, я король Сірого Замку. Якщо я щось сказав, то так воно і буде, – запевнв Роланд.
– Клянуся Трьома Богами, люди пісків ніколи не забудуть вашої доброти, – сказала вони, ставши на одне коліно й урочисто схиливши голову. – Луна готова виконати для вас це завдання.
– Чудово, – Роланд підвівся і допоміг дівчині з народу Моджін, якій довелося пережити багато труднощів, підвестися. – Я залишу це на тебе.
На цьому підготування до завоювання Крайнього Півдня були завершені.
Коментарі
Дописати коментар