Роман РБ. Том 9. Розділ 11-1
Розділ 11. Останній поштовх. Частина 1
Розділ 11. Останній поштовх. Частина 1
Ми повернулися до магічного міста Шаріа через три дні. Протягом цього часу я говорила з Руді про різні речі. Досить часто ми говорили про його минуле. Очевидно, він отримав траву після того, як юна панна на ім’я Еріс покинула його. Відтоді у нього виникли проблеми у близьких стосунках з жінками.
Я дещо чула про Еріс Бореас Ґрейрат у королівському палаці. Говорили, що вона була некерованою, жорстокою і більше нагадувала дикого звіра, ніж добре виховану дівчину. З того, що сказав Руді, Еріс виходила трохи кращою, ніж я уявляла… Та все ж, вони разом пройшли весь шлях з Континенту Демонів до королівства Асура, а вона відкинула його лише тому, що він був недостатньо хорошим?
Я сказала Руді, що якщо колись зустрінуся з нею, то скажу все, що про неї думаю. Але він сполотнів і відповів, що мені краще цього не робити. Принаймні тому, що Еріс була справді вправною фехтувальницею.
Не щоб мене це дуже тішило… Проте завдяки тому, що Еріс кинула його, ми з Руді возз’єдналися тут. Отже, не все так погано, правда?
…О? Невже Руді справді прийшов до університету магії лише через свій стан? Хіба він не розслідував випадок з переміщенням?
Ну… Можливо, він одночасно мав дві мети.
Ми повернулися до головних воріт університету магії. Я вже була у звичайному вбранні – одягнута як «Фітц».
– Ну, добре тоді, – почала я. – Мені слід доповісти принцесі Аріель.
– Звісно, – з дещо збентеженою усмішкою сказав Руді. – Ми ж… скоро побачимося, так?
Мені знадобилося кілька секунд, щоб зрозуміти, що саме він на увазі. Зібравши все до купи, я зрозуміла, що моє обличчя запалало, навіть вуха почервоніли.
– А, так. М-ми скоро побачимося!
Це означало, що… ми офіційно зустрічалися, чи не так?
Я почувалася справді щасливою. Моє тіло здавалося майже невагомим. Отже, це той стан, який інший називали «ходінням по хмарах»?
Я вирушила до кімнати студентської ради, щоб розповісти принцесі Аріель про ситуацію. Зараз обід, тож вона мала бути саме там.
Поки йшла, я думала про різні речі. Я багато чого хотіла б зробити з Руді. Наприклад, сходити разом у місто по покупки. О, але мені б довелося одягнутися як хлопець. Через це люди могли б дивитися на Руді якось дивно.
А-але це ж не мало значення, правда? Так, головне, що ми кохали одне одного.
Однак… для хлопців дуже важливий саме фізичний аспект кохання, еге? Люк завжди так говорив: «Якщо ви не спите разом, то зрештою розійдетеся».
Але, здавалося, для Руді моє тіло було не достатньо привабливим…
Щ-що ж мені робити?
***
Щойно я зайшла до кімнати студентської ради, принцеса Аріель подивилася на моє обличчя і зітхнула.
– Отже, це не спрацювала, еге?
– Га? Ем, принцесо Аріель…?
– Спочатку цей план здавався ідеальним, але якщо обдумати ретельніше… навіть якщо існував певний ризик того, що ти замерзнеш на смерть, було безглуздим очікувати, що він візьме і зірве одяг з друга.
Схоже, вона поспішила з висновком і чомусь була впевнена у невдачі. Що ж робити? Ця частина пройшла успішно – Руді справді зняв з мене одяг…
– Все гаразд, Сільфі, – і тут на допомогу прийшов Люк, – просто розкажи нам, що сталося.
– О, так. Власне, план, який ви придумали, принцесо Аріель, спрацював.
Її брови злегка піднялися. Хоча голос принцеси Аріель звучав спокійно, але вже з цього руху я зрозуміла, що вона здивована.
– Справді? Але вираз твого обличчя не виглядає особливо щасливим.
– Так, щодо цього…
– Вибач. Ти можеш пояснити причину пізніше. Почни зі звіту.
– Так, звісно.
Я спокійно розповіла про кожен етап плану. Здебільшого все пройшло так, як і очікувалося. Ми сховалися у печері та розповіли одне одному про власні почуття біля багаття. Коли я переповідала це, то відчувала, ніби вся ситуація мені наснилася. Моє обличчя знову запалало.
Однак принцеса Аріель виглядала розгубленою. Вона, очевидно, ставила собі питання: у чому ж проблема?
– Отже, ну… Руді занепав духом після цього. Він сказав, що приїхав до університету магії, щоб знайти ліки від своєї хвороби.
– Чекай, що?
– Га? О, ну, він прийшов сюди, щоб вилікувати, кхм, імпотенцію.
– Он як, вибач. Це дещо збило мене з пантелику, от і все.
Принцеса Аріель прикрила рот рукою, на її обличчі був вираз повної недовіри. Я могла зрозуміти, про що вона думала. Чутки про це ходили, але повірити в них було складно. Чому він взагалі вступив до університету магії з такої причини? Все-таки це заклад, де вивчають магію, а не лікують хвороби.
– Он воно що. Мушу визнати, що я трохи розчарована цим Рудеусом. Я думала, що він всього лише нічого не помічає, але не очікувала, що цей хлопець так збентежить дівчину. Особливо таку хоробру.
Слова принцеси Аріель були різкими, але вона, мабуть, сказала це для того, щоб зберегти спокій і контроль. Їй було відомо, що я розсерджуся. І щойно б це сталося, вона могла перейти на лагідний, вибачливий тон, щоб заспокоїти мене. Це був трюк, яким принцеса Аріель постійно користувалася.
Але, на мій подив, Люк втрутився з запереченням ще до того, як я встигла щось сказати.
– Принцесо Аріель, я вважаю, що ви досить несправедливі. Часом буває таке, що чоловіки нічого не можуть з цим вдіяти. Річ не в тому, що Рудеус свідомо вирішив відкинути Сільфі. Насправді я починаю розуміти, чому він досі вагався.
– Л-Люку…?
– Тепер я зрозумів цю невпевненість в його поведінці. Бідолаха, він, мабуть, почувався абсолютно безпорадним і прийшов сюди, хапаючись за соломинку…
Люк міг бути легковажним і навіть іноді грубим, але він рідко так висловлював свою думку принцесі Аріель.
Від нього час від часу надходили якісь поради, але він не з тих, хто прямо відкидає її думки. Насправді Люк ніколи раніше не розмовляв з нею таким твердим тоном. Принцеса Аріель виглядала трохи приголомшеною.
– …Вибачте. Мабуть, я зайшла надто далеко.
– Все гаразд, принцесо Аріель. Ви жінка, а тому, очікувано, не розумієте такі речі. – Сказавши це, Люк повернувся до мене. – Сільфі, ти хочеш вилікувати Рудеуса?
– Га? Т-так.
Я весь час хвилювалася за себе, але, якщо подумати, то Руді явно виглядав пригнічений цією ситуацією. Його обличчю бракувало впевненості – і він раптом став дуже ввічливим. У нього навіть руки тремтіли, і навряд чи це було через холод.
– Руді дуже важко переживав те, що сталося. Тому я хочу допомогти йому, якщо зможу.
– Навіть якщо це буде важко?
– З-звичайно. Я зроблю все можливе.
Колись Руді врятував мене і витягнув з дуже жалюгідної ситуації. Я хотіла віддячити йому за це, якщо була така можливіть.
– Тоді гаразд. Зачекай тут, добре? Я маю тобі дещо дати. Принцесо Аріель, прошу вибачення.
Без жодних подальших пояснень Люк швидко вийшов з кімнати студентської ради.
Принцеса Аріель злегка насупилася, спостерігаючи, як він іде. А потім заговорила до мене:
– Вибач, Сільфі. Я не мала так говорити про Рудеуса.
– Все гаразд, я не засмутилася. Однак мене трохи здивувало, що Люк так виступив проти ваших слів. Він нечасто робить щось подібне.
До речі, я не очікувала, що Люк заступиться за Руді. У мене склалося враження, що Руді йому не подобається, крім того, він не здавався одним із тих, то стане на бік чоловіка в такій ситуації.
– У будь-якому разі, це звучить як значна перешкода.
– Точно. Що мені робити, принцесо Аріель…?
– Ну, здається, у Люка є якийсь план… але в мене також є кілька ідей, як вилікувати імпотенцію.
– Справді?
– Так. Це одна з тих дрібниць, яким навчають членів королівської родини.
У цьому був певний сенс. Коли принцеса виходила заміж, то в неї обов’язково мала народитися дитина. Навіть якби її чоловік мав таку саму проблема, як Руді, вони мусили знайти спосіб для появи спільного нащадка.
– Що ж, мене цього навчали, коли я була досить юною, тому я не сприймала це дуже серйозно, але дещо я все-таки запам’ятала. Зазвичай слід спробувати алкоголь.
– Алкоголь, он як…
Я раптом пригадала відвідини першого поверху їдальні. Руді пив разом з Занобою і Баді. Всі троє були у піднесеному настрої. Я ніколи раніше не пила алкоголь, але знала, що він викликає у людей збудження і робить їх сміливішими, ніж зазвичай. Якщо коротко, вводить їх у ненормальний стан. Руді зараз був у ненормальному стані, тому, можливо, алкоголь допоможе йому повернутися до «норми»?
Після цього принцеса Аріель перерахувала низку методів для спокушання чоловіків. Це швидше здавалося способами підняти настрій неохочому чоловікові, ніж лікуванням імпотенції, але оскільки цього навчали членів королівської родини, то це не могло бути надто далеко від істини. Зрештою королівська родина Асури дбала про те, що її члени були добре освічені в цьому плані.
– …і тоді скажи, що тобі жарко, після чого трохи спусти одяг з плеча.
– Це справді працює?
– Все має пройти добре. Зрештою, Сільфі, ти надзвичайно мила. Як тільки буде правильна атмосфера, знадобиться лише влучна фраза, з якої все почнеться…
Коли Люк повернувся, ми вже розробили загальні контури плану. Він кілька секунд мовчки слухав нашу розмову, а потім різко втрутився.
– Який дурень скаржиться, що йому жарко в так холодну погоду? Крім того, цей підхід хибний. Форми Сільфі недостатньо пишні, щоб спокусити чоловіка.
– А…
Я оніміла, а принцеса Аріель докірливо подивилася на нього.
– Люку, чи потрібно було говорити так прямо? Бідолашна дівчина дуже хвилюється через це.
– …Принцесо Аріель, чоловіків з родини Нотос Ґрейрат завжди тягне до жінок з великими грудьми. Наприклад, я не відчуваю жодного потягу до Сільфі.
Нотос Ґрейрат любили жінок з великими грудьми. Це було загальновідомо всім, хто був пов’язаний з вельможами королівства Асури. Звичайно, це стосувалося не лише їх. Також було загально відомо, що Бореас Ґрейрат мали пристрасть до звіролюдей.
– Т-то ти кажеш, що я не можу спокусити його своїм тілом?
– Можеш спробувати. Це просто не спрацює.
Я мала визнати, що, почувши ці слова, відчула легку образу. Зазвичай мені було б байдуже на подібне, але зараз я абсолютно не вірила у власні чари.
– Але… якщо ти переконаєш його випити це, у тебе є шанс.
Люк простягнув мені пляшечку, яка поміщалася в долоні. Я здивовано подивилася на неї.
– Що це, Люку?
– Потужний афродизіак, він має тонізуючу властивість і здатен збудити кожного, хто його вип’є.
– Афродизіак?!
Люк глибоко кивнув.
– Роки тому його виготовляли в регіоні Фіттоа з пелюсток квіток ватіруса. Метод приготування був відомий лише меру Роа, який мав монополію. Після зникнення території Фіттоа афродизіак більше не виробляють, а процес виробництва залишається тамєницею, що робить його надзвичайно рідкісною річчю. Нині ціна за пляшечку перевищує сто золотих монет.
До речі, коли Люк купував афродизіак, одна пляшечка коштувала 15 золотих монет Асури. Він взяв п’ять і вже використав дві з них, коли був у не найкращому стані. Тож ефективність гарантована.
– Я думав приберегти це на чорний день і продати, якщо колись терміново знадобляться гроші. Але я віддам його тобі, Сільфі.
– Люку, ти впевнений… що готовий дати мені щось таке цінне?
– Абсолютно.
Люк кивнув і почав перераховувати речі, про які мені слід було знати. Як тільки чоловік випивав це, то його лібідо зростало в рази і він втрачав розсудливість. Якщо я не зможу встигати за темпом партнера, то мені теж слід було випити трохи. Звичайно, з афродизіаком перший раз буде не таким ніжним і романтичним, як я собі уявляла.
– Люку… дякую.
– Все гаразд, Сільфі. Ти стільки разів рятувала мені життя.
За ці роки між нами з Люком зав’язалася дивна дружба. Тепер я була глибоко вдячна за це.
Але в кімнаті була ще одна людина, якій не хотілося залишатися осторонь.
– Ви двоє так добре ладнаєте, еге? Що ж, я теж маю внести свою частку.
З усмішкою богині кохання, принцеса Аріель простягнула мені дві золоті монети Асури. Ця сума могла здатися маленькою, але на них я могла купити в цьому місті майже все, що хотіла.
– А-але, принцесо Аріель, це ж ваші особисті гроші, так?
– Саме так, всі мої гроші на цей місяць.
З моменту прибуття до університету магії ми докладали чималих зусиль для забезпечення фінансових ресурсів і на цей момент у нас був досить непоганий запас грошей. Однак вони були зарезервовані для наших планів у майбутньому. Ці гроші були відділені від щоденних витрат. Принцеса Аріель знала, що вони з Люком були схильні недбало ставитися до своїх витрат, тому погодилася на суворе обмеження доступу до грошових запасів.
– Тепер, коли все дійшло до цього моменту, це, мабуть, найбільше, що я можу зробити, щоб допомогти тобі.
– О, ні, ви вже і так багато робили, принцесо Аріель… Вибачте за всі клопоти.
– Хе, ваша високість завжди така доброзичлива.
Якщо озирнутися назад, ми троє надто захопилися. В той момент нам вдалося відкласти початкові цілі заради дружби. Однак цей епізод зблизив нас. Це ж мало щось означати, правда? Ми троє об’єдналися, щоб протистояти спільному ворогу: еректильній дисфункції Руді.
– Сільфі… удачі.
– Щиро дякую вам обом! Я пішла!
Сповнена енергії боротьби, я впевнено вийшла з кімнати студентської ради. Моїм пунктом призначення був торговий район міста Шаріа. Якщо точніше, то магазин алкогольних напоїв.
~ ~ ~
Коментарі
Дописати коментар