Роман РБ. Том 9. Розділ 9-1
Розділ 9. Дощ у лісі. Частина 1
Розділ 9. Дощ у лісі. Частина 1
Настав вечір, у кімнаті студентської ради залишалося троє постатей.
Одна була приголомшливо красивою дівчиною, яка привертала увагу скрізь, куди б не пішла, Аріель Анемої Асура. Друга постать – досить привабливий лицар з гострими рисами обличчя, який легко зачаровував жінок, Люк Нотос Ґрейрат.
– …Отже, що ви хотіли обговорити?
Навпроти них через стіл був хлопець. Він мав біле волосся, сонцезахисні окуляри і носив хлопчачу форму. Його звали Фітц. Він склав руки на животі і стурбовано ворушив пальцями.
Аріель деякий час дивилася на нього. Однак він не виявляв бажання говорити щось ще, тому вона продовжила:
– Днями, коли ми ходили по магазинах, з нами зіткнувся Рудеус. Він з підозрою поставився до поведінки Фітца, якого бачив.
– …
– Також я чула, ніби Рудеус штовхнув тебе в бібліотеці на підлогу, після чого ти втік, голосно заявивши, що є чоловіком. Принаймні такі ходять чутки.
– …
– Рудеус, швидше за все, вважає це брехнею. Оскільки у нього певною мірою була можливість доторкнутися до твого тіла.
– …
– Однак він, здається, не має наміру розголошувати твою таємницю. Хоча Рудеус заявив, що боїться зробити з мене ворога, але, враховуючи його здібності, я так не думаю. Як на мене, він просто намагається підтримати друга. Досить хороша позиція. – Аріель гостро подивилася на Фітца: – Отже, що ти збираєшся робити?
Плечі Фітца смикнулися від її наполегливо тону, однак він нічого не сказав.
– Я не проти повільного вирішення цієї справи. Однак після шести місяців відсутності прогресу, чи можеш ти звинувачувати мене в тому, що я хочу дещо сказати?
Вимовила Аріель і стала чекати, коли Фітц заговорить. Через сонцезахисні окуляри вона уявлення не мала, яким був його погляд. Але Аріель добре знайома з тим, як він стурбовано ворушить пальцями. Явна ознака того, що Фітц приголомшений до межі, не міг підібрати слів і не знав, що сказати. Якби вона дозволила цьому продовжуватися і далі, то, мабуть, все закінчилося вибаченнями або проханням трохи почекати.
Тому Аріель продовжила:
– Мені набридло дивитися, як ти вагаєшся.
Ці слова не відповідали тому, що вона думала насправді. Їй подобалося дивитися, як Фітц не знаходив собі місця. Вона трохи заздрила його почуттям до Рудеуса, але не заперечувала. Однак через те, що він зблизився з Сайлент, то поступово все менше і менше бачився з Фітцом. А той і собі з кожним днем ставав усе похмурішим. За цим було досить боляче спостерігати.
– Я думаю, настав час тобі набрати сміливості і сказати йому, хто ти насправді, Фітце… Ні, Сільфі.
Коли його покликали, Фітц міцно стиснув губи і підняв голову. Потів він зняв великі сонцезахисні окуляри.
Під ними було обличчя юної дівчини. Досить красивої, тож її навряд чи могли сплутати з хлопцем.
Напроти них стола подруга дитинства Рудеуса, Сільфієтта.
– Принцесо, я… – заговорила вона, здавалося, рішуче налаштована висловити свою думку, але майже одразу замовкла з таким виразом, ніби ось-ось заплаче.
Побачивши це, Аріель дещо зрозуміла. Вона уже мала смутні підозри про це.
– Сільфі. Це вже третій раз, але… Хіба нема того, що ти хочеш зараз зробити?
Вона хотіла дещо зробити. Але Сільфі похитала головою. Бо вона не могла це зробити з двох причин.
Перше – це страх. Її лякала думка, що Рудеус міг забути про неї. Друге – вона надто піклувалася про друзів перед нею. Якби вона вирішила досягти того, чого хотіла, то, швидше за все, була б змушена попрощатися з Аріель. Це означало зрадити друзів, з якими вона пройшла вогонь, воду і загрозу смерті, коли вони разом наполегливо працювали над досягненням своєї мети. Ці думки лягали сумнівами на серце Сільфі, тому вона мовчала.
Однак цього разу Аріель не прийняла відмови.
– Сільфі. Ти… стільки разів рятувала мені життя, – сказала вона ніжним голосом. – Якби ти не впала з неба у садах королівського палацу Асура, я б там померла. Ти приходила до мене, щоб захистити від убивць, які атакували вночі, коли я спала. Ти відчайдушно билася у Верхній Щелепі Червоного Змія з ворогами, які переважали числом. Ти допомагала мені незліченну кількість разів за останні кілька років.
– Але це тому, що ви, принцесо Аріель, допомогли мені. Я і гадки не мала, що робити, коли мене перемістило до королівського палацу. Якби не ваша допомога…
Аріель повільно похитала головою на це.
– Всі борги були погашені, коли ми втекли з королівства Асура. Відтоді ми рівні. Я просто використовую слова, щоб маніпулювати тобою.
– Ви мною не маніпулюєте! – викрикнула Сільфі, широко розплющивши очі. – Я хочу допомогти вам, бо ми друзі!
Аріель тихо усміхнулася і, кивнувши, ніби саме цього вона і хотіла, заговорила:
– Упевнена, що це правда. Тому я хочу допомогти тобі зараз. Бо ми друзі, правда?
– Га…?
– Я знаю тебе, Сільфі. Ти стримуєшся заради мене, чи не так? Але ти не моя підлегла, а подруга, тобі не потрібно ставити мої цілі на перше місце й ігнорувати власні. Якщо є щось інше, що ти хочеш зробити, то залиш мене і зроби це своїм пріоритетом.
Лагідних слів Аріель було достатньо, щоб похитнути рішучість Сільфі. Хоча її серце вагалося, вона змогла висловити заперечення.
– Але це… зрада.
– Звичайно, ні, – негайна і твердо відповіла Аріель. – Навпаки, якщо я буду стримувати тебе, то це і була б зрада.
Подібний аргумент був би неприйнятним у королівстві Асура. Там Аріель була принцесою, а Сільфі – дочкою скромного безіменного сільського мисливця. Звісно, вона здобула титул мага-охоронця, але це не означало, що вони рівні. Проте зараз вони були у королівстві Раноа, а Аріель фактично прибула сюди як вигнанка. Ось чому ці слова звучали правдиво.
Однак якби вона сказала щось подібне Люку, то отримала б рішуче заперечення. Він пишався тим, що є підлеглим Аріель, і благав би віддати йому наказ та використовувати його так, як вона вважала за потрібне.
Однак Сільфі не давала клятву вірності. Хоча вважала Аріель гідною свого служіння. Вона так сильно поважала її, що слухняно б пожертвувала собою, якби принцеса попросила.
Проте Сільфі не стала говорили цього вголос. В основному тому, що Аріель говорила до неї з такою добротою.
– Скажи, Сільфі. Ти маєш намір назвати мене зрадницею після всього того, що я тобі зробила?
– Звісно, ні!
Здивована маніпулятивними словами Аріель, Сільфі підняла погляд. Принцеса дивилася на неї з суворим обличчям. Зіткнувшись з пильними очима, Сільфі хотіла відвести погляд, але стримала це бажання. Однак не змогла не ковтнути.
– Прояви трохи мужності і скажи мені. Що ти хочеш зробити зараз?
– Я… – Губи Сільфі перетворилися у тонку смужку, кулаки стиснулися.
Вона знала, що хоче зробити. Все, що їй потрібно було, зібрати сміливість, щоб сказати це. В якийсь момент Сільфі почало бракувати хоробрості. Але тепер, коли подруга терпляче чекала, вона нарешті змогла відшукати її.
– Я… хочу бути з Руді.
– Молодець, – Аріель усміхнулася.
Це була не фальшива посмішка, а щира усмішка, яку вона рідко показувала.
– Добре. Я рада, що ти нарешті сказала про це. Спочатку подумай про свої цілі, Сільфі. Коли будеш готова, ти завжди зможеш повернутися, щоб допомогти мені.
В очах Люка також була доброта:
– Принцеса говорить правду. Спочатку подбай про свої особисті справи, перш ніж турбуватися про наші.
Хоча він відчував складні емоції щодо цієї ситуації. Але був радий, що Сільфі нарешті змогла висловити свої справжні думки, і хотів довіряти судженням Аріель.
– Але... якщо Руді мене не пам’ятає, я не думаю, що зможу витримати.
Почувши це, Аріель і Люк обмінялися поглядами й іронічно посміхнулися.
– Тоді поміркуємо над цим, гаразд?
Після цих ніжних слів Аріель вони розпочали імпровізовану стратегічну нараду.
***
– Можливо, не треба ускладнювати. Чому б просто не сказати йому, що ти Сільфієтта з села Буена?
– Не думаю, що це розумно. Якщо він справді її зовсім не пам’ятає після всього цього часу, то саме ім’я йому нічого не скаже.
Аріель і Люк на деякий час задумалися над словами одне одного.
Існувала велика ймовірність того, що Рудеус забув Сільфі. Минуло вісім років відтоді, як вони розлучилися, цього більш ніж достатньо, щоб забути друга дитинства. Крім того, Сільфі жодного разу не чула, щоб Рудеус згадував її ім’я протягом останнього року. Було складно уявити, щоб вистачило лише одного імені для оживлення його пам’яті.
Аріель задумалася над тим, що ж робити, взявши за приклад себе. Це було серйозне питання.
Вона навіть не могла пригадати імена слуг, які служили їй у палаці вісім років тому. Проте було кілька, яких вона пам’ятала. Наприклад, Лілію, яка покинула двір, коли Аріель була ще зовсім маленькою. Обличчя жінки залишилося в пам’яті лише нечітким спогадом, але вона пам’ятала, що покоївка билася з убивцею, щоб захистити її.
– Сільфі, які у тебе з ним є спогади?
– Спогади?
– Так, люди пам’ятають інших завдяки здібностям і спогадам. Ось чому дворяни постійно влаштовують вечірки для того, щоб представитися там одне одному. Вони використовують квітчасту мову, виконують вишукані танці і намагаються справити принаймні невелике враження на однолітків… Дворян досить багато, тому вони можуть швидко забути того, кого щойно зустріли.
Здібності Сільфі, безумовно, були досить винятковими. Безмовна магія була рідкісною, жменька людей по всьому світу могли користуватися нею. І серед них не було таких молодих, як Сільфі й Рудеус. Однак навіть з такою величезною підказкою він не зміг згадати її.
Чому? На це було три причини.
Перша полягала в тому, що Рудеус у попередньому житті був невдахою, тому мав схильність до самоприниження. Спогади з минулого світу примусили його повірити, що речі, які він міг робити, інші досягали з легкістю.
Друга була в тому, що він зустрів Руїджерда, Кішіріку, Орстеда і Бадігаді. Зустрічі з такими могутніми людьми справили на нього враження, що цей світ сповнений осіб, набагато сильніших за нього. Тому для нього здавалося логічним, що існувало велике число безмовних магів.
І остання, третя причина, це сама Аріель. Безмовна магія Сільфі здалася б набагато більш незвичною, якби вона була звичайною студенткою, а не могутнім охоронцем принцеси. Тому це певним чином ввело його в оману, оскільки він думав, що будь-який маг, який служив охоронцем королівської сім’ї, був на це здатний.
– Спогади… Ну, пам’ятаєте, я розповідала, що колись з мене знущалися, так?
– Так, пригадую, ти говорила, що з тебе знущалися через колір волосся.
До речі, Сільфі нікому не розповіла, що раніше її колір волосся був зеленим. Вона боялася, що через це вони б ставилися до неї з підозрою. Не те щоб Сільфі їм не довіряла, але думка про те, щоб відверто про це сказати, дуже її лякала. Тому вона вирішила вдати, що волосся в неї від самого початку було білим. Сказану брехню було важко виправити, але, на щастя, після втрати кольору її волосся так і не повернулася до початкового стану.
Це, мабуть, був ідеальний момент, щоб розкрити правду, яку вона приховувала до цього часу. Але знущання, які Сільфі пережила у дитинстві, залиши глибокі шрами у серці, тому її переповнювали вагання щодо цього.
– Коли ми з Руді зустрілися вперше, то він врятував мене від тих хуліганів. Це один із найсильніших спогадів про нього, який у мене є.
– …Хм, он як.
Аріель задумалася.
Організувати напад групи бандитів на Сільфі і зробити так, щоб Рудеус врятував її. Пристойний план. Крім того, цією тактикою не раз колись користувався Люк.
Однак з планом була проблема.
Сільфі – сильний маг. Хоча зараз вона виглядала сором’язливою, коли справа доходила до бою, то вона ставала рішучою, діяла швидко і смертельно. Звичайна банда головорізів не протрималася проти неї і п’яти секунд. Крім того, Рудеус, швидше за все, вже мав приблизне уявлення, наскільки сильний його друг Фітц.
То чи був хтось достатньо вправний, щоб становити реальну загрозу Сільфі?
…Так, були такі.
Наразі в місті зібрався клан шукачів пригод «Громовержці», відомий своєю майстерністю у бою. За відповідні гроші їх можна було б найняти. Однак ходили чутки, що вони у добрих стосунках з Рудеусом. Навіть говорили, що «Болото Рудеус» пив чай у кафе з Солдатом, головним у «Крокових Лідерах». Також там були Еліналіз Драґонроуд і Кліф Ґрімор. Тому наймати Громовержців було невідповідним варіантом.
Звісно, можна було б звернутися до якоїсь іншої групи шукачів пригод, однак «Болото Рудеуса», ймовірно, знало набагато більше людей, ніж могла уявити Аріель. Навіть якби вона спробувала знайти групу, яка його не знала, існувала велика ймовірність того, що вони десь раніше зустрічалися.
Це могло б ускладнити ситуацію. І навіть призвести до жертв. Аріель точно не мала наміру доводити до такого.
Існував також варіант звернутися не до шукачів пригод, а до справжніх бандитів. Але якби вони були надто слабкими, Рудеус міг би розчаруватися у Сільфі. Звісно, найкраще було б якби він відчув, що захищає її. Однак Сільфі мала образ надійної старшокурсниці. Тож це могло призвести до протилежного ефекту. Ба більше, це могло навіть заплямувати її репутацію.
Загалом ідея з нападом була відкинута.
– Чи є якийсь інший спогад?
– Е-е… О, так, є один.
Згадавши, Сільфі почервоніла. Вона на мить замовкла, перш ніж продовжити.
– Спочатку Руді думав, що я хлопчик. Одного разу, коли ми надворі практикували магію, почався дощ, тому ми вирішили помитися в його будинку. І тоді Руді, гм, силою почав знімати з мене одяг…
Коли вона дійшла до цієї частини, то глянула на Люка. Зустрівшись з нею очима, він одразу затулив вуха руками. Що б про нього не говорили, але Люк розумів натяки.
– П-потім він, ну… стягнув мої трусики… і, хм, побачив інтимне місце. Так він зрозумів, що я дівчинка.
Далі Сільфі розповіла, що після цього Рудеус був деякий час трохи пригнічений.
Насправді Аріель вже чула історію про те, що сталося після цього випадку. Цілком можливо, що причина, чому він не розкривав справжню стать Фітца була прихована в цьому минулому. Навіть якщо він чітко не пам’ятав Сільфі, то добре засвоїв урок, що нічого хорошого не вийде від насильницького розкриття чужої таємниці.
– Це… чудова історія, – з усмішкою сказала Аріель. На думку їй спало, що це був він – їхній єдиний варіант. Вони мали створити схожу ситуацію і примусити Рудеуса роздягнути Сільфі власними руками. З цим імпульсом і хвилюванням, яке охопить обох, Сільфі, ймовірно, зможе подолати тривогу і випалить правду.
– Добре. Тоді будемо йти з цього. – Аріель прийняла рішення, і жодних заперечень бути не могло. – Люку, прибери руки від вух. Зараз будемо обговорювати наш план.
Однак тут принцеса раптом дещо згадала. Найбільшу проблему: схильність Сільфі до самосаботажу. Якщо вони нічого з цим не зроблять, то їхній план приречений на провал.
– Але перед тим, як ми почнемо обговорювати деталі, я хочу підтвердити один момент.
– Г-гаразд…
– Сільфі, ти раніше сказала, що хочеш бути з Рудеусом. Але що конкретно це означає?
~ ~ ~
Коментарі
Дописати коментар