Роман ЗЦВ. Розділи 788-789
Розділ 788. Подорож гурмана | Розділ 789. Здогадка про душі
Розділ 788. Подорож гурмана
– Ти не прийдеш? Агов, що ти маєш на увазі?! Ти запізнився аж настільки, і тільки зараз мені про це кажеш?
Роланд не міг уникнути криків, що
доносилися з телефону. Навіть крізь динамік він відчував гнів Ґарсії.
– До мене раптом завітав гість, якому я не міг відмовити, – скориставшись паузою, коли їй знадобилося перевести подих, поспішно пояснив Роланд. – Я не мав іншого вибору. Ти ж знаєш, що, крім мене, у квартирі лише чотирнадцятирічна дівчинка. Я ж не міг скинути на неї обов’язок прийняти гостя, правда?
– Ти живеш у 0825, так? Я зараз підійду поговорити з тобою!
– Е, мене зараз нема у квартирі… – кажучи це, Роланд примружив очі, приготувавшись до звукового шквалу.
Звісно ж, Ґарсія знову підвищила голос:
– Ти ж знаєш, що я записалася на зустріч зі старшим членом Асоціації, так?! Я думала, ти нарешті готовий взяти на себе відповідальність. Тікати в останню хвилину – це абсурд! Думаєш, я не знаю, що ти задумав?! Повертайся сюди негайно!
«Що ще в біса за взяти на себе відповідальність…? Ці слова можуть неправильно зрозуміти, чи не так?»
Побачивши на обличчі таксиста вираз «А ти хитрий хлопець, я розумію твої труднощі», Роланд зрозумів, що пояснення не спрацюють.
– Алло, що ти сказала? Здається, сигнал поганий. Я на Східній вулиці. Алло, ти ще чуєш? Алло… Алло? – Виконавши цю виставу, він поклав слухавку. Про всяк випадок Роланд також вимкнув телефон.
Це, мабуть, дуже образило зірку бойових мистецтв.
Він не очікував, що Ґарсія так перейматиметься його згодою на вступ до Асоціації Єдиноборств. Ця реакція ще раз підтвердила, що її холодне ставлення до незнайомців було лише фасадом. Як тільки вона розуміла, що перед нею людина, яка пробудила силу природи, розкривалася справжня особистість майстрині бойових мистецтв.
– Цей трюк вже давно застарів, – пирхнула на задньому сидінні Зеро. – Ти думаєш, ми застрягли у глухому місці? Ми навіть за місто не виїжджали, як могли виникнути проблеми з сигналом?
– Ти надто багато говориш, – Роланд глянув на заднє сидіння.
Там, притиснувшись до вікна, сиділа Філліс, вона широко розплющеними очима дивилася на те, що відбувалося зовні. Її поза не змінилася відтоді, як відьма божої кари сіла в автомобіль. Не дивно, що вона була приголомшена. Хмарочоси, щільний трафік, величезні білборди, настінні екрани – можна лише уявляти, наскільки це шокувало людину з давнини. Насправді, з огляду на постійно зростаючий темп змін, спричинений продуктивністю, місто могло зазнати кардинальної трансформації всього за двадцять років. Трансформації, яку навіть мешканцям було б важко осягнути, що вже говорити про відьму Такіли.
Для цієї поїздки Роланд обміняв її пошарпану сукню, яку вона назвала чимось на зразок уніформи Такіли, на власний одяг. Футболку і шорти у стилі унісекс, вони ідеально пасували Філліс. Ба більше, дешевий одяг на ній виглядав бездоганно розкішно. Схоже, зовнішність справді перетворювала звичайні речі на щось неймовірне. Єдиною проблемою був бюстгальтер, тому їй зрештою довелося звернутися до Зеро, яка розв’язала задачку за допомогою пов’язки.
Мета поїздки по магазинах була зрозумілою: крім бенкету з відьмою божої кари, він ще також хотів купити їй якийсь одяг – на той випадок, якщо вона знову зможе потрапити у Світ Сну. Філліс не могла продовжувати вдягати його одяг і носити пов’язку замість бюстгальтера.
– Ми на місці, парк Смарагдова Долина. – Водій натиснув кнопку лічильника: – Двадцять п’ять юанів.
Цей парк був недалеко від трубоподібної будівлі. Це місце – чудовий зелений простір, який Роланд відкрив під час дослідження міста. Хоча неподалік проходила ділова вулиця, тут мало хто гуляв. Що важливіше, тут розташувалися філії мереж KFC і МакДональдз.
Так, саме вони були першим вибором Роланда – придорожні забігайлівки були надто жахливими, а їжа – поганої якості. Зрештою ця поїздка мала подарувати гості з іншого світу чудовий досвіт, тому він мав особливі вимоги як до смаку, так і до атмосфери, крім того, необхідним було повноцінне харчування. Ресторан з зірковим рейтингом, очевидно, був би кращим, але якщо відьма мала наїстися досхочу… Роланд відчував, що його гаманець може не витримати такої кількості їжі.
Тому очевидним вибором став ресторан швидкого харчування середнього класу.
Крім того, Зеро вже деякий час хотіла навідатися сюди – можливо, фігурки, що входили до дитячого меню, подобалися таким дітям, як вона.
Завівши їх до KFC і знайшовши місце біля вікна, Роланд підійшов до стійки та замовив два сімейних відерця і дитяче меню.
– Навіщо ти стільки купив? – Побачивши, як Роланд приніс тацю з великою кількістю їжі і виставив її на стіл, Зеро здивувалася: – Дядьку, навіть якщо у тебе є робота, не марнуй гроші.
– Це рідкісний випадок моєї щедрості, тож будь чемною і їж, добре?
– О! – Зеро нарешті пом’якшала, побачивши іграшку в дитячому меню.
– І ти їж. Скажеш мені, якщо не наїсися, – підштовхнув Роланд, простягнувши Філліс шматок смаженої курки.
Шкірка, смажена за високої температури і тиску, мала привабливий золотисто-коричневий колір, вже самого аромату вистачало, щоб потекли слинки. Приготована сучасними методами курка не тільки зберігала природну ніжність, але і м’ясо було просякнуте смаком приправ, наприклад, чорним перцем, чебрецем і сіллю з часником. Ефект був просто неймовірним і набагато перевершував звичайну варену курку з давніх часів.
Фастфуд часто критикували за високу калорійність та одноманітний смак, але у давні часи світові бракувало їжі і приправ, тож подібні страви, безсумнівно, були делікатесом. Крім того, Філліс століттями не відчувала смак.
Протягом усієї подорожі відьма божої кари бездоганно виконувала вказівки Роланда: мовчати про будь-яку нову річ і максимально імітувати поведінку інших. Але в цей момент вона більше не могла себе контролювати – щойно Філліс відкусила шматок смаженої курки, сльози навернулися їй на очі і потекли нестримним потоком.
– Сестро, що сталося… – здивувалася Зеро.
– Е, нічого. Просто вона дуже давно не їла. Родина Філліс не надто добре ставиться до неї… Вони завжди хотіли хлопчика, але цього не сталося… У будь-якому разі, ти не зрозумієш, навіть якщо я розповів більше. Просто знай, що їм там важко.
– То он воно що… – Вираз на обличчі дівчинки в раз став м’якшим, можливо, через співчуття.
Роланд не став заглиблюватися у те, чому Зеро називала Філліс «сестрою», а його – «дядьком». Він спостерігав, як стародавня відьма зі сльозами на очах ковтала фастфуд, і у серці ворухнулася жалість.
Те, що Роланд вважав звичайним частування, стало для неї з іншими мрією, заради якої вони були готова пожертвувати всім. Його серце розривалося від цієї несправедливості. На щастя, Філліс нарешті торкнулася краю цієї мрії, хоча він не знав, чи матиме вона ще один шанс.
Все, що Роланд міг зробити, це спробувати задовольнити її потреби якомога краще протягом цього короткого дня.
Розділ 789. Здогадка про душі
– Це… так смачно! – після деякого часу Філліс нарешті почала їсти повільніше.
Щоразу, коли інші відвідувачі проходили повз їхній стіл, вони кидали здивовані погляди. Стіл був заповнений різноманітними коробками – від бургерів до яєчних пирогів, цієї кількості їжі вистачило б для п’яти чи шести людей, але сиділо лише троє. Тож Роланд отримував багато зневажливих поглядів. Швидше за все, саме він запхав таку кількість їжі в себе, адже навпроти нього сиділо дві стрункі дівчини.
– Витри її, – безпорадно сказав Роланд Зеро.
Він відчував певне полегшення від того, що привів відьму божої кари до ресторану швидкого харчування, а не в якесь розкішне місце, інакше б така кількість їжі повністю спустошила його гаманець.
Зеро дістала вологу серветку і витерла сльози Філліс та жирні плями на її губах. На щастя, відьма мала природну красу і майже не потребувала макіяжу, інакше вона б виглядала жахливо після цього потоку сліз під час трапези. Можливо, через те, що Зеро вперше побачила таку нещасну людину, яка плакала від радості уже через страви з KFC, дівчинка переповнилася співчуттям і її ставлення до раптової гості повністю змінилося.
– У нас тут є ще морозиво, але спочатку поговоримо про сон, – побачивши, що вона майже закінчила їсти, Роланд ковтнув коли і перейшов до суті. – Ти помітила щось незвичне чи недоречне, перш ніж заснула?
– Але… – вона глянула на Зеро поруч з собою.
– Все гаразд, ми говоримо про сон, який наснився тобі в дитинстві, – сказав він, підморгнувши їй.
– О, так, – Філліс одразу зрозуміла, що Роланд мав на увазі. – Що ж, це сталося давно… дайте подумати. Тоді нічого особливого не було. Я просто притулилася до стіни і вимкнула свідомість, як завжди. Це допомагає мені швидко відновитися, не втрачаючи повністю пильності.
– Ти все ще можеш відчувати зміни навколо себе після вимкнення свідомості?
Вона кивнула:
– Я лише втрачаю контроль над тілом, моя ж свідомість занурюється у темряву. Однак я все ще відчую небезпеку навколо. Це не зорове чи слухова відчуття, це відчуття неможливо описати словами – ніби хтось попереджає мене. Селін називає це явище глибоким зв’язком. Тільки коли душа потрапляє у вмістилище душ, вона зануриться у повний сон, позбавлений будь-якого сприйняття.
– Про що ви говорите? – надула губи Зеро. – Хто така Селін?
– Психіатр. Дітям не слід перебивати розмови дорослих. – Роланд глянув на неї: – Якщо тобі нудно, іди погуляй у парку, подивися, як люди ловлять рибу чи запускають повітряних зміїв. Просто не відходять далеко від нас.
Зеро невдоволено пирхнула, схопила свій ріжок морозива і вийшла з KFC.
– Чи це безпечно? – спитала Філліс, спостерігаючи за нею крізь вікно від підлоги до стелі.
– Все гаразд. Громадська безпека тут на високому рівні, і звичайним людям її не обдурити, – Роланд знизав плечима. – Продовжуй.
– Так. Як тільки я засну глибоким сном, то пливу в безмежній темряві. Там немає світла, немає звуку, нічого не існує… і я нічого не можу вдіяти. – Стародавня відьма зробила паузу, перш ніж продовжила: – Але цього разу сцена, що з’явилася, була вашою оселею у Світі Сну. Моє здивування було невимовним. На щастя, я швидко побачила вас.
– Хм… – Роланд на мить замислився: – Іншими словами, єдина відмінність між цим сном і звичайними полягає в тому, що ти заснула в моєму замку.
– Це єдина відмінність, – Філліс проковтнула останній шматок морозива і задоволено зітхнула.
Спостерігаючи, як жовтий кінчик ріжка повільно зникнув у роті стародавньої відьми, Роланда раптом осяяла думка:
– Стовпи світла!
– Що?
– Ти ж казала, що коли я засинаю, з’являється величезний помаранчевий промінь світла, такий широкий як міська стіна, так?
– Це правда, – трохи здивовано сказала Філліс, ніби щось усвідомивши.
– І в тебе також є промінь світла, так?
– Ви хочете сказати… наші стовпи світла перетнулися?
– Саме так. Замок володаря у Прикордонному Місті – це всього лише звичайна кам’яна споруда. Вона ніяк не могла з’єднати тебе зі Світом Сну. Після довгих роздумів я дійшов до єдиного, що нас об’єднує, – це стовпи світла. – Роланд сплеснув у долоні: – Але простого перетинання променів світла недостатньо для такого результату. Інакше Анна, Соловейко та деякі інші відьми вже давно потрапили б до Світу Сну. Можливо, ключем є відключення свідомості.
В усіх розповідях відьом Такіли слово «душа» завжди спантеличувало його.
Були це тіла воїнів божої кари чи химерні оболонки біологічних носіїв, залишені підземною цивілізацією, вціліли відьми Такіли контролювали їх, переносячи душі. Але… що таке душа?
Згідно з розумінням Роланда, душа була поєднанням думок і пам’яті – це явище, що виникало в результаті взаємодії нейронів за допомогою електричних струмів. Однак вона насправді не була матеріальною сутністю і не могла існувати незалежно від тіла. Але душевні ядра підземної цивілізації спростовували це уявлення, не тільки роблячи душу субстанцією, здатною існувати в порожнечі, але і дозволяючи її переміщення з одного носія в інший.
Спочатку він приписував це чудесам магії, але тепер здавалося, що все могло відрізнятися від його уявлень. А якщо думки і спогади можна проаналізувати?
Якщо припустити, що стовп світла і магічна сила повністю походять від Червоного Місяця, то подібне могло бути і з так званою душею. У момент активації ядра душі людини, чию душу вилучають, формувався повний відбиток пам’яті у Кривавому Місяці. Стовп світла був лише каналом передачі, створюючи таким чином видимість передачі душі.
За словами Паші, оскільки перетворення магічної сили було надто складним, бог взяв цей процес на себе – і це проявлялося у розмірі променя світла. Незалежно від того, правда це чи ні, імітувати спогади було дійсно набагато легше, ніж матеріалізувати магічну силу або створити щось з повітря. Тому тонкі стовпи світла над головами відьом божої кари мали сенс.
Якщо дотримуватися цієї лінії думок, складність Світу Сну перевершувала можливості більшості відьом, тому промінь світла був таким широким, як міська стіна. Коли Філліс відключила свідомість в зоні його стовпа світла, її думки і спогади, що зберігалися у Кривавому Місяці, перетнулися зі Світом Сну, що і призвело до виникнення зв’язку між ними.
Розмірковуючи над цим питаннями, Роланд відчував дедалі більше хвилювання. Ця гіпотеза пропонувала правдоподібне пояснення висновків, до яких він раніше насилу дійшов. Якщо перетинання стовпів світла справді стало причиною цього, то Світ Сну також був частиною Червоного Місяця – через поле Битви Душ Зеро він залишив власний слід у цьому «царстві божому», яке керувало магією.
Тільки-но Роланд вирішив поділитися з Філліс цими припущеннями, як у сусідньому ресторані раптово пролунав оглушливий вибух, від якого шибки розлетілися на друзки. Люди в паніці кинулися тікати. Їхні крики, верески і благання про допомогу викликали хвилю паніки також у відвідувачів KFC.
Коментарі
Дописати коментар