Роман РБ. Том 9. Додатковий розділ. Частина 1
Додатковий розділ. Лють скаженого пса. Частина 1
Додатковий розділ. Лють скаженого пса.
Частина 1
Існували територія, відома як Свята Земля Мечів. Це було суворе місце, вкрите снігом цілий рік. Саме тут перший Бог Меча заснував свою школу і в пізніші роки навчав учнів фехтування. Нині це було місце, куди прямували ті, хто хотів опанувати володіння мечем, і звідси багато талантів починали свій шлях. Місце, яке кожен фехтувальних мусив відвідати хоча б раз. Це – Свята Земля Мечів.
Вправні фехтувальники, що тільки починали свій шлях, збиралися тут у великій кількості. Молоді генії, чиї таланти до володіння мечем були визнані ще у підлітковому віці.
Наразі у Святій Землі Мечів проживало троє надзвичайно талановитих фехтувальників.
Перша – Ніна Фаріон, дочка нинішнього Бога Меча. Зараз їй було 18, але вже у 16 вона мала видатний талант. Ніна вже заслужила звання святої меча. Більшість вважала, що вона, безсумнівно, стане королевою меча до 20 років, а імператрицею меча до 25.
Другим був двоюрідний брат Ніни, Джіно Бріц. Він другий син сім’ї Бріц, яка була гілкою родини Фаріон, що очолювала Школу Бога Меча. Зараз йому було 14 років. Він став святим меча у 12 і був наймолодшим, хто отримав це звання. Хоча Джіно був на крок позаду Ніни, ніхто не знав, хто зрештою виявиться найкращим.
І нарешті остання – Еріс Ґрейрат.
Зараз їй було сімнадцять, ця дівчина вселяла страх у кожного, хто з нею зустрічався, і нагадувала скаженого пса, який безжально розправлявся з тими, хто її дратував. Два роки тому Еріс сюди привела наставниця – королева меча Ґіслейн.
Вона тренувалася щодня, піддаючи себе жорстоким, смертельним тренуванням, невпинно катуючи власне тіло. Її поява у Святій Землі Мечів була пам’ятною. Про це говорили навіть через кілька років.
★ Приблизно два роки тому ★
Ґіслейн забрала Еріс з собою і привела до Святої Землі Мечів на аудієнцію з Богом Меча. Зала була заповнена старшими учнями Стилю Бога Меча, всі з титулами святого меча або вище. Серед них також були Ніна і Джіно. Еріс проігнорувала присутніх. Вона навіть не стала на коліна і не схилила голови, коли наблизилася до Бога Меча.
– Мене не цікавить такий слабак, як ти!
Її перші слова, звернені до Бога Меча Ґала Фаріона, найсильнішого фехтувальника сучасності, були неймовірно грубими.
– Що?! Негідниця, як ти смієш ображати майстра!
– На коліна! Чи ти нічого не знаєш про Стиль Бога Меча?!
– Чого тебе навчала пані Ґіслейн?!
Святі меча захвилювалася, їхні обличчя спотворилися від гніву.
Але потім Бог Меча сказав:
– Сидіти.
І вони всі, як один, замовкли. Ця юна дрібна собачка буде розсічена Богом Меча. Всі так думали. Ніхто з тих, хто посмів так зарозуміло висловитися на адресу Бога Меча Ґала Фаріона, не покинув це місце живим. Навіть Ґіслейн, яка була відома своєю зухвалою поведінкою, дивилися на Еріс з приголомшеним виразом. Її вуха і хвіст стали дибки від таких грубих слів.
Однак Бог Меча лише усміхнувся.
Тільки він знав, чого шукав звір перед ним, прийшовши до цього місця. Чому дівчина кидала образи в людину, яку щойно зустріла. Чому намагалася його спровокувати.
Тож, усміхаючись, він запитав:
– Мені подобається твій погляд. Скажи, кого саме ти хочеш убити?
На це Еріс швидко і рішуче відповіла:
– Бога Дракона. Бога Дракона Орстеда!
Усі присутні знали слова «Бог Дракон». Однак вони вперше чули ім’я Орстед, усі, за винятком одного.
– Ха-ха-ха-ха-ха! – Бог Меча ляснув себе по колінах, весело сміючись. – Що ж, бачу! Порівняно з Орстедом, я справді слабак! Отже, ти хочеш вбити цього покидька, га? Я думав, що єдиний такий!
Інші фехтувальники затамували подих, спостерігаючи за таким дивним видовищем. Бог Меча сміявся. Його зарозуміло назвали слабаком у спробі спровокувати, а він сміявся. Це було чимось неможливим.
Однак лише Бог Меча знав. Вбити Бога Дракона Орстеда. Це означало, що вона прагнула стати найсильнішою людиною у світі.
– Але… – сміх раптово припинився. На мить запанувала тиша. – Говорити легко. Ти зможеш це зробити?
– Я зроблю, – негайно відповіла Еріс. В її голосі і погляді не було ні натяку на вагання чи сумніви.
Кутики губ Бога Меча піднялися вгору.
– Добре. Тоді подивимося на твій меч. Джіно, займися нею.
– Га?! С-слухаюсь!
Джіно Бріц підвівся на слова дядька. Його серце забилося швидше. Ця дівчина була приблизно його віку. Зухвала нахаба, що якимось чином змогла розсмішити дядька. Він був сповнений рішучості провчити її.
– Він тут наймолодший, – сказав Бог Меча. – Молодший за тебе і ще надто м’який, але мечем володіє досить добре.
Двоє святих меча мовчки кинули Джіно й Еріс дерев’яні мечі.
– Тоді в центр…
– Хаааааа!
Щойно Еріс схопила дерев’яний меч, вона люто замахнулася ним на Джіно. Заскочений зненацька, він не зміг одразу ж захиститися. Перший сильний удар по зап’ястку примусив його випустити дерев’яний меч з рук. Перш ніж він устиг подумати про те, щоб здатися чи хоча б зрозуміти, що сталося, Еріс збила його з ніг другим ударом. Жага вбивства була такою сильною, що Джіно здалося, ніби йому завдали удару справжнім мечем. Він одразу втратив свідомість.
– Щ…?!
Усі присутні були приголомшені.
Щось такого абсурдного не мало статися. Це було просто немислимо. Дуель мала початися тоді, коли бійці стали обличчям до обличчя в центрі зали. Джіно навіть не дивився на Еріс. Святі меча вважали її раптовий напад актом невимовного боягузтва.
Ніна, звичайна, думала так само. Вона була розлючена тим, як її двоюрідного брата і товариша по зброї перемогли такою підлою та жорстокою атакою.
Четверо присутніх думали інакше. Король меча, два імператори меча і Бог Меча.
– Ну, бачите, м’який, чи не так?
– Справді.
Еріс струснула коротким волоссям, однак вона пильно стежила за рухами всіх присутніх. Дівчина була готова зустріти будь-кого, хто спробував би її атакувати. Вона відчувала всіх навколо, напружене тіло було готовим почати рух будь-якої миті.
Бог Меча не засудив її вчинок. Натомість він назвав побитого і непритомного Джіно «м’яким».
Якщо хлопець втратив пильність, тримаючи в руках меч, то не міг звинувачувати в наслідках когось іншого, крім себе. Тільки дурень не взяв би до уваги можливість негайної атаки. Саме таким було невисловлене послання Бога Меча.
– Гаразд, Ніно, далі твоя черга. Цього разу зійдіться обличчям до обличчя в центрі зали. У несподіваних атаках нема нічого поганого, але я хочу побачити, як ти, дівчино, впораєшся з тим, хто готовий зустрітися з тобою.
Поки Бог Меча говорив, один зі святих меча кинув Ніні, яка підвелася, дерев’яний меч. Спіймавши його, вона смикнулася і глянула на того, хто кинув їй тренувальну зброю.
Дерев’яний меч був на диво важким. Він мав металеву середину.
Святий меча, який кинув зброю, кивнув. Убий цю нахабу.
Злегка здригнувшись, Ніна кивнула у відповідь.
Вона також була святою меча. Ніні вже доводилося забирати життя раніше. Використовувати дерев’яний меч з металевим стрижнем було трохи боягузтвом, але… ця дівчина першою проявила зухвалість, порушивши правила пристойності. Враховуючи приниження, якого щойно зазнав Джіно, вона мала отримати суворе покарання.
Ставши в центрі зали, вони повернулися обличчям до обличчя і прийняли бойові стійки.
– Починайте!
На сигнал святого меча Ніна підняла дерев’яний меч. Дотримуючись Стилю Бога Меча, прийоми якого були відпрацьовані десятки тисяч разів, вона збиралася перемогти цю рудоволосу нахабу. Удар був швидшим і потужнішим, ніж зазвичай.
Два мечі зустрілися.
– …!
З сухим тріском дерев’яний меч Еріс розлетівся на шматки.
Ніна була впевнена у своїй перемозі. Їй залишалося лише завдати нещадного удару по голові приголомшеної Еріс.
Щойно Ніна подумала про це, як отримала удар в обличчя.
Наступний удар прилетів у щелепу. Коли вона хитнулася назад, різки удар ногою кинув її на землю. Далі дівчина опинилася на ній. Перш ніж Ніна усвідомила, Еріс затисла ногами її руки. Піднявши погляд, вона побачила демона, який випромінював справжній намір убивства і замахувався кулаком…
– П-припини! До-досить!
На той момент, коли святий меча закричав, щоб припинити бій, Ніна вже отримала більше ніж десяток ударів в обличчя. З її носа текла кров, кілька зубів були зламані, а свідомість згасла. Калюжа гарячої рідини розтеклася під нижньою частиною тіла.
Еріс повільно встала і підняла дерев’яний меч з металевим стрижнем, який раніше тримала Ніна.
– Хмф, – пирхнувши, вона штовхнула Ніну ногою в бік непритомного Джіно. – Чи є тут хтось, хто не м’який?
– Як… як ти смієш!
Святі меча втратили самовладання. Дехто навіть називав Еріс боягузкою.
Однак ті, хто мали титул короля меча і вище, холодно дивилися на них. Вони розуміли, на чиєму боці правда. І цього разу дії Еріс не були засуджені. Справжній поєдинок закінчувався не тоді, коли ламався меч, він закінчувався тоді, коли ламався дух фехтувальника.
– Що ж, вибач, дівчино. Я неправильно оцінив тебе. Я сам про все подбаю.
Але коли Бог Меча підвівся, двоє імператорів меча виглядали трохи здивованими.
– Нема потреби, майстре, щоб ви займалися цим особисто.
– У такій ситуації Ґілсейн могла… О, але дівчина її учениця. Тоді слід мені?
Ігноруючи їхні слова, Бог Меча дістав зброю. Меч був справжнім.
Побачивши це, Еріс сильно відштовхнулася від підлоги. Вона відскочила назад, туди, де залишила свій меч. Далі, схопивши партнера, який супроводжував її у довгій подорожі, Еріс швидко витягла його з піхов.
– Не потрібно так хвилюватися. Я дам тобі справедливу фору… Хей, у тебе чудовий меч. Це робота Джуліана?
– Не знаю. Це був подарунок від племені Міґурд.
– А, гаразд. Що ж… це також Джуліана.
З цими словами Бог Меча повільно витягнув зброю. Лезо сяяло моторошним золотим сяйвом. Один із Семи Клинків Бога Меча. А також один із 48 магічних мечів, створених легендарним майстром Світу Демонів Джуліаном Халіско з кісток Короля Дракона Каджакто. Він був відомий як «Трахея» (Нодобе).
Бог Меча тримав його у руці, дозволяючи вільно звисати.
Святі меча затамували подих. Бог Меча рідко оголював меч, хіба що для тренувань з імператорами мечів.
Далі він недбало пробурмотів:
– Добре, почнемо.
В одну мить Еріс здуло. Вона пробила вхідні двері зали, вилетіла надвір і гепнулася у величезну купу снігу.
Бог Меча завмер на місці у позі, ніби щойно закінчив змахувати мечем. Ніхто навіть не помітив його руху.
– Чудово!
– Неймовірно!
– Прекрасно, майстре!
Святі меча навколо нього захоплено хвалили цей удар. Це була не сила магічного меча. Це був бойовий дух Бога Меча, саме він відкинув Еріс. Усі присутні думали, що грубіянка мертва.
Але це було не так.
– Кх… ґха…!
Еріс застогнала, борсаючись у снігу. Невже їй вдалося вижити після удару Бога Меча? Ні, він просто не використав усю свою силу. Але Ґалу Фаріону і не потрібно було серйозно ставитися до бездомного пса. Тепер вони просто виженуть її зі Святої Землі і викинуть на сніг. Так думали всі, але Бог Меча сказав зовсім протилежне.
– Ґілсейн, подбай про рани Еріс. Відсьогодні вона свята меча. Завтра я почну тренувати її.
Усмішки з облич святих меча були зідрані, вони завмерли на місці. Це означало, що дівчина стане безпосередньою ученицею Бога Меча. Ще нікому не вдалося здобути таку високу честь з часів Ґіслейн.
– Це абсурд! Здобути титул «святого меча» можуть лише ті, хто опанував «Меч Світла»! Ця дівчина є нічим іншим, як дикою, лютою…!
Дехто спробував заперечити, але замовк, коли Бог Меча спрямував на нього зброю.
– Вона перемогла двох дітей, які опанували «Меч Світла». Мені цього достатньо.
– А-але, майстре…
– Послухай, ти не можеш стати «Богом Меча» просто запам’ятавши щось, еге? Я особливий, але в моєму титулі нема чогось особливого. Чому титул «святий меча» має бути іншим?
– …Прошу вибачення.
Святий меча не став більше нічого говорити. Він усвідомив, що говорив так, бо заздрив. Святі меча розуміли, що такі емоції лише сповільнювали їхню зброю.
Однак вони зрозуміли це неправильно. Стиль Бога Меча підживлювався сирими емоціями і бажаннями. При правильному використанні навіть найпотворніші емоції могли зробити меч швидшим і смертоноснішим.
Звичайно, Ґал Фаріон не мав наміру пояснювати таку важливу істину кожному учню, що тут був. Не було жодної користі говорити про це комусь, хто усвідомив би цю інформацію лише після того, як йому розповіли.
І ось таким пам’ятним чином Еріс здобула свій титул святої меча.
~ ~ ~
Коментарі
Дописати коментар