Роман ЗЦВ. Розділи 794-795
Розділ 794. Солодкий сон | Розділ 795. Щире серце
Розділ 794. Солодкий сон
Розплющивши очі, Роланд відчув вагу на своїй руці.
Злегка нахиливши голову, він побачив постать Анни, яка мирно і спокійно спала – вона лежала на боці, влаштувавши голову на згині його руки, її губи були злегка підняті, ніби їй снився солодкий сон.
На щастя… йому все ще вдавалося втекти таким чином зі Світу Сну.
Роланд обережно вивільнив руку, повернувся і звівся на ноги. Загорнувши Анну в ковдру, він навшпиньки вийшов з кімнати.
Коли Роланд спускався сходами, солдати, що стояли на варті, поспішно вставали і віддавали йому честь.
Він махав рукою, показуючи, що нема про що турбуватися, і попрямував до приймальні на першому поверсі.
Тоді Роланд побачив Філліс.
Вона стояла посеред приймальні з виразом розгубленості на обличчі. Відьма божої кари опустила голову, знову і знову роздивляючись стиснуті руки, ніби все ще насолоджувалася моментом повернення відчуттів.
Виходило, що перший варіант і був відповіддю.
Світ Сну все ще був під контролем його свідомості.
Коли він прокидався, світ завмирав, а сторонні, які випадково проникли, були силоміць вигнані.
– Ваша Величносте, я… – Побачивши Роланда, вона стиснула губи і змусила себе усміхнутися: – Я прокинулася від сну.
Було зрозумілим, що на мить бажання відьми божої кари назавжди залишитися у пастці Світу Сну взяло гору. Колись, не маючи іншого вибору, вона перетворилася на безсмертну, щоб продовжувати боротьбу з демонами. Але з плином часу ціна, яку їй доводилося за це платити, ставала дедалі вищою. Тепер, зіткнувшись зі спокусою абсолютного нового світу, не було нічого дивного, що вона завагалася.
Але зрештою вона придушила це бажання – можливо, заради товаришок з Такіли або через одержиму ненависть до демонів, а, може, через поєднання цих двох. Щоб це не було, Роланд був неабияк приголомшений її самодисципліною.
– Поки не можна сказати напевно, – усміхнувся він, – випробування проведене лише наполовину. Ми маємо перевірити другу частина для того, щоб визначати випадковість це чи неминучий результат перетинання променів світла… Продовжимо тут.
Філліс була трохи здивована:
– Ви не повернетеся до спальні?
– Я не хочу розбудити Анну, – Роланд похитав головою. – Крім того, в замку є опалення, тож цілком нормально поспати у приймальні. – Він покликав охоронця і дав йому кілька вказівок. Очі того розширилися від здивування, але солдат все одно чітко виконав наказ короля.
За пів чверті по тому на довгому столі у приймальні з’явилася подушка і ковдра.
І ось так група абсолютно розгублених солдатів стала на варту зовні, залишивши Роланда всередині самого. Філліс лишилася в коридорі з іншими й очікувала на появу стовпа світла.
Потрібно визначити, що заснути вдруге було досить важко, особливо коли ось-ось мала бути розкрита відповідь на загадку.
Роланд довго крутився з боку на бік, і, лише коли небо почало світлішати, він нарешті занурився у сон.
Новий світ негайно відновив своє
функціонування.
На його подив, цього разу у Світі Сну не розгорався ранок наступного дня – за вікном все ще було нічне небо і яскраві неонові вогні. Драбина все ще стояла біля ліжка, а до очей Філліс поступово повертався блиск. Потім, ніби вирвавшись із трансу, вона з недовірою подивилася на Роланда.
– Ваша Величносте, це… це правда? Чи мені сниться?
Він не міг не усміхнутися.
Відповідь була очевидною.
Що було сном, а що реальністю? Можливо, це не мало великого значення для відьми божої кари.
Важливим було те, що після стількох століть страждань і відповідальності вона нарешті отримала свою винагороду.
……
Цього разу вони залишилися у Світі Сну лише на короткий час.
Роланд очікував, що Філліс негайно захоче піти на ще одну прогулянку, але, на його подив, перше, що вона зробила, це стала на коліно і звернулася з проханням дозволити розповісти про це своїм товаришкам. А також запевнила, що вцілілі Такіли завжди пам’ятатимуть його доброту і докладуть всіх зусиль, щоб служити йому.
Таке рідко бувало, але Роланд не одразу відповів на це прохання.
Не те щоб у нього були якісь заперечення проти відьом Такіли, він просто не знав, як прогодувати стільки людей. Ба більше, вже однієї Філліс вистачило, щоб викликати підозру у Зеро. Він не міг стверджувати, що всі сто відьом були його далекими родичками.
Роланд категорично не хотів вплутувати дівчинку – другого творця Світу Сну – у ці справи. Якби вона відчула якусь проблему в цьому світі, складно було передбачити, що сталося б. Отже, як запобіжний засіб – відьми Такіли не могли залишатися в його квартирі.
Тож йому знадобиться місце для розміщення такої кількості відьом. Можливо, цілий багатоквартирний будинок. Якщо додати до цього щоденні витратити на їжу і напої, а також вартість одягу – сума вийде чималенькою.
Подумавши трохи, Роланд нарешті вирішив доручити відьмам вирішити цю проблему самостійно.
Можливо, через те, що на короткий час запанувала тиша, Філліс неправильно зрозуміла його. Вона закусила губу, стала навколішки і знову заблагала. Цей жест не входив до етикету відьом Такіли, він був призначений лише для звичайних людей, які зустрічалися з вищими чинами Федерації. Роланд спробував підняти її, але Філліс стояла на своєму і благала не відмовляти вцілілим товаришкам у доступі до нового світу.
Лише тепер Роланд усвідомив, що вона неправильно все зрозуміла. Не знаючи, сміятися чи плакати, він повільно пояснив свій план і Філліс полегшено зітхнула.
Насправді для Роланда прийняти вцілілих Такіли було не таким вже важким вибором, як вона думала.
У Світі Сну вони будуть не просто групою жорстких воїнів божої кари, а відьмами, які володіють різноманітними магічними здібностями, що не будуть обмежені божим каменем відплати.
З цією групою помічників не лише можливості й ефективність дослідження Світу Сну значно покращаться, але і надзвичайно корисною буде їхня допомога в запам’ятовуванні і переписуванні інформації. Зрештою вони навіть могли вивчати різні види знань і використовувати сучасне обладнання для вивчення природи магії. Звісно, найважливішим було те, що навіть після закінчення Битви Божої Волі відьми Такіли матимуть місце у новому світі.
Покинувши Світ Сну, Філліс навіть не стала чекати повного світанку, вона поспішно попрощалася з ним і схвильовано помчала до Третього Прикордонного Міста.
Позіхаючи, Роланд повернувся до своєї спальні.
Він ковзнув під теплу ковдру і знову обійняв Анну. Вона розплющила сонні очі, незв’язно пробурмотівши:
– Так рано, чому не спиш?
– Ну, я вирушив до Світу Сну, – сказав він, цілуючи її лоб. – Потім сталося дещо несподіване, і після цього я не міг заснути.
– О? – Дихання Анни нагадувало м’яку пір’їну, що ковзала по його шиї. – Це був хороший сон?
– Звичайно, – сказав Роланд, влаштовуючись зручніше і знову дозволяючи їй покласти голову на його руку. – Це буде хороший сон для всіх.
Розділ 795. Щире серце
Анна пригорнулася до нього, слухаючи розповідь про випадкове потрапляння відьми божої кари у Світ Сну.
– Отже, вони можуть повернути втрачені відчуття і мати нормальне життя? – Вона видихнула з полегшенням, її тон був наповнений щирою радістю, але в ньому також лунали нотки меланхолії і жалю: – Це чудово… Хотіла я б теж відвідати світ, у якому ти колись жив.
– Цього можна досягнути лише перетворивши свою душу на промінь світла, але ціна для тебе буде надто високою, – прошепотів Роланд, погладжуючи її волосся і мочку вуха. – І ми можемо перетворити Беззимне місто на наш ідеал, зробивши реальність такою ж чудовою, як Світ Сну, чи не так?
– Можливо, це і правда, – тихо засміялася Анна, – але хіба ти зараз не відчуваєш легкої провини?
– Га? – Роланд на мить втрати дар мови. – Ні, я просто…
– Не відповідай. Просто дай мені послухати, – вона поклала голову йому на груди. Після певної паузи Анна зашепотіла: – Ага… Ти почуваєшся трохи винним і стурбованим. Винна витікає з того, що Філліс – жінка, і до того ж дуже красива. А стурбований ти тим, що я можу забагато про це подумати. Правду кажу?
– Е… – зіткнувшись з твердження, яке не могло бути більш правильним, Роланд не знав, що сказати.
Анна засміялася:
– Але решта 70% – це чесність, тому твої хвилювання зайві. Не турбуйся. – Вона на мить замовкла, а потім заговорила серйозним тоном: – Роланде, ти прийняв це рішення, щоб допомогти їм так само як ти врятував мене і Союз Співпраці. Як я можу хвилюватися через щось подібне? Це ж обов’язок короля, чи не так?
Роланд зітхнув з полегшенням.
Якби це була Соловейко, він не міг бути впевнений, що в неї не виникнуть химерні думки. Але Анна – інша. Коли вона говорила, що вірить, це означало, що її слова щирі, без натяку на вдавання. З виразу обличчя Анни ставало зрозумілим, що вона всім серцем підтримувала ідею дати відьмам Такіли дім і допомогти їм повернути втрачені відчуття.
Доброта Анни була вродженою, і це не змінилося з того дня, як вони зустрілися.
– Але відтепер ти маєш розповідати мені все, що робиш у Світі Сну. Обіцяєш? – кліпнувши блакитними очима, прошепотіла вона йому на вухо.
Роланд кивнув:
– Обіцяю.
Анна задоволено усміхнулася, повільно залізла на нього й обхопила його обличчя руками:
– Тоді решту часу ти мій.
Дівчина ніжно вкусила його за шию, поволі спускаючись далі…
Солодкі звуки їхнього дихання поступово наповнили спальню.
……
Коли приголомшлива новина, яку принесла Філліс, поширилася, Третє Прикордонне Місто завирувало.
– Якщо вимкнути свідомість у межах його променя світла, то можна повернутися до первісної форми?
– О, це зовсім неважливо! Головне, що можна відновити відчуття дотику і нюх!
– Чи справді Ке-Еф-Сі таке смачне…? Як воно порівнюється з запеченим м’ясом у медовій глазурі?
– Ч-чи можу я потрапити до Світу Сну?
– І я!
– Я теж хочу…
Натовп, який зібрався навколо Філліс, безперестанку говорив. Їхній звичайний спокій повністю зник. Вони не були такими схвильованими навіть зіткнувшись з масовим вторгненням демонічних звірів у підземний лабіринт.
– Досить сперечатися! Якщо ми всі разом підемо до замку, смертні можуть подумати, що це спроба захопити Беззимне місто! – крикнула Елія і простягнула мацак до Паші. – Що думаєш? Це пастка, влаштована королем смертних?
– Навіть якщо це пастка, боюся, вони готові в неї потрапити, – з безпорадною і гіркою посмішкою сказала Паша.
Вона досі не могла оговтатися від розповіді Філліс. Високорозвинений Світ Сну, місце, де душі можуть відроджуватися, був настільки великою спокусою для вцілілих Такіли, що відмовитися майже неможливо. І рішення для боротьби з демонами, яке вони так довго шукали, знайшлося у королі смертних. Коли століття страждань в одну мить змінилося проблиском надії, її охопило рідкісне відчуття запаморочення.
Минуло багато часу відтоді, як вона востаннє бачила сон.
Підсвідомо Паша сподівалася, що все це правда, але їй було важко повірити, що може статися щось таке хороше. Смертний без магічних сил став рятівником відьом Такіли? Не дивно, що Елія поводилася так обережно і підозріло.
На щастя, вона залишалася достатньо тверезою, щоб розуміти, незалежно від того, говорить Філліс правду чи ні, вони мають відправити когось для перевірки, перш ніж робити якісь висновки.
Не те щоб Паша їй не довіряла. Після розпаду Федерації і втечі, кожна, хто вижила, ставилася до інших як до сестер.
Вона всього лише хвилювалася, що Філліс обдурили.
Адже такий сон, який звучить ніби солодка казка, заслуговував на ретельну перевірку. Обережність зайвою не буде.
Думаючи про це, Паша спрямувала свої думки в уми присутніх:
– Чи справді Його Величність Роланд готовий дозволити іншим увійти у Світ Сну?
– Так він сказав, але не зараз. – Філліс пояснила: – Світ Сну має свої правила, як і реальний. Тому, щоб уникнути викриття і непотрібних змін, спочатку будуть допущені ті, хто відповідає умовам. Вони стануть першопрохідцями і закладуть основу для того, щоб у майбутньому до Світу Сну змогло потрапити більше людей.
Паша відчула невелике полегшення. Якщо це пастка, то, природно, найкраще, щоб до неї потрапило якомога більше людей, таким чином, першопрохідці не зможуть виявити проблему заздалегідь і попередити інших.
– Що за умови?
– Ну… – завагалася Філліс. – Йому потрібні відьми, які можу швидко рухатися, мають здібності до проникнення, контролю, а також потужні здібності атаки.
– Отже, йому потрібні бойові відьми? – запитала Елія. – Але хіба ти не казала, що сила того світу набагато вища за силу демонів? Чи не звучать ці умови дещо суперечливо?
– Він не хоче, щоб ми воювали з усім світом, однак…
– Однак що?
– Е… це потрібно для таємного невеликого грабунку, – дещо сором’язливо зізналася Філліс. – Звісно, цілями будуть лише негідники, які на це заслуговують.
Настала коротка тиша.
– Хвилинку, він що, вважає нас бандитами? Ми могутні… – Елія навіть не встигла закінчити, як рев натовпу заглушив її слова.
– Звучить весело!
– У них же нема божого каменю відплати, правда? Хто ж зможе протистояти моєму шквалу вогняних куль!
– Ти створюєш надто багато шуму. Його Величності потрібні ті, хто діють тихо. Мій тіньовий кинджал чудово підійде.
– Ти можеш кидати його лише в межах десяти кроків, тож це не назвеш потужною здібністю атаки.
– Я можу приховати пересування своїх товаришок – візьміть мене!
Паша заспокійливо поплескала Елію по спині:
– Не бери близько до серця. Вони довгий час нудьгували.
Коментарі
Дописати коментар