Роман ЗЦВ. Розділи 800-801
Розділ 800. Відроджена гавань | Розділ 801. Місто Нескінченого Мису
Розділ 800. Відроджена гавань
Плоский і просторий кам’яний корабель повільно плив по річці до Порту Чиста Вода і пришвартувався перед Синдбадом.
Його розмір разюче відрізнявся від маленьких човнів, які час від часу з’являлися на Срібному Потоці. Корабель був настільки важким, що навряд чи міг рухатися за допомогою весел. Над палубою підіймалися два металеві циліндри, що випускали густий білий дим. Борти були пофарбовані в яскравий оранжево-червоний колір, що у поєднанні з сіро-білою палубою, на перший погляд, нагадувало райдужну форель, яка лежала черевом догори.
Як і більшість людей піску, Синдбад ніколи не покидав пустелю і рідко бачив море. Тому, побачивши корабель, який явно не був дерев’яним, він не стримав здивованого вигуку.
У черзі одразу ж здійнялася метушня.
Лясь! Наглядач з Гордого Піску негайно відшмагав їх батогом по головах.
– Мовчати! Шикуйтеся і піднімайтеся на борт, зараз же!
Синдбад відчув, як натовп почав рухатися, люди штовхалися і підпирали його ззаду; навіть якби йому захотілося, можливості зупинитися не було. Застрягши у черзі на посадку, він відчув, як тіло огорнуло відчуття страху.
Можливо, йому не слід було залишати оазис Срібного Потоку і приходити до цієї незнайомої землі. Хоча тут було невичерпне джерело води, Три Боги, ймовірно, не могли бачити так далеко. Якби цей корабель доставив їх до глибини річки Стікс, боги б не почули їхніх криків про допомогу.
– Тримайся за мене і дивився під ноги, щоб не послизнутися! – голос Мулі у мить привів його до тями.
Мініатюрна рука стиснула долоню Синдбада, тягнучи за собою на трап, поки люди навколо штовхалися, хтось падав у супроводі плескоту і туману водяних бризок.
Хоча люди на пристані швидко витягували їх на берег, падіння у воду при такій погоді фактично означало втрату «роботи».
Ті, хто упав, благали, щоб їм дозволили піднятися на корабель, але єдиною відповіддю були удари батога.
Синдбад і Мулі міцно трималися одне за одного, ідучи за потоком людей на кам’яний корабель. Щойно його ноги торкнулися палуби, очікуваного погойдування він не відчув. Корабель під ним залишався абсолютно нерухомим, ходити по ньому можна було так само спокійно, як по суші.
Після того, як прибрали трап, на центральній платформі великого корабля з’явився Тюрам, високопоставлений член клану Гордого Піску, він привернув увагу всіх
– Пам’ятаєте, що я сказав раніше? Великий вождь понад усе цінує порядок і дисципліну! Подивіться на членів ваших кланів, які упали у воду, – всі вони могли б безперешкодно сісти на борт, щоб отримати можливість працювати й отримувати достатню кількість їжі у Місяці Демонів. Але тепер вони будуть голодувати, чекаючи на наступну можливість! Усе через вашу дурість!
– Вони всього лише упали у воду. Можна було почекати, поки вони переодягнуться… – почав один із чоловіків, але перш ніж він встиг закінчити двоє охоронців негайно повалило його на палубу, відтягнули до борту і кинули у воду.
– Дисципліна – понад усе! Нема групи, яка пристосовувалася б до окремої людини, є лише окремі особи, які підлаштовуються під групу! – суворо сказав Тюрам. – На відміну від давньої кланової ворожнечі, де відсіювали лише тих, хто міг стати потенційними ворогами, тепер відсіювати будуть також ваших рідних! Запам’ятайте це, такий мій перший урок для вас! – Він на мить замовк. – Звичайно, ті, хто сьогодні втратив роботу, голодуватимуть лише деякий час. Але якщо залишаться люди пісків чи племена, які продовжуватимуть ігнорувати накази, їх виженуть з цієї вічнозеленої землі!
Щойно він закінчив говорити, як з металевого циліндра вирвався вибуховий звук реву, який прокотився під небом над Портом Чиста Вода.
Масивні металеві колеса по обидва боки корабля почали повільно обертатися. Кам’яне судно сильно здригнулося і поволі віддалилося від берега, прямуючи до гирла річки.
– Дякую, якби не ти… – Синдбад подивився на Мулі.
Та усміхнулася і примружила очі:
– Все гаразд, я просто випадково опинилася попереду тебе в черзі.
– Он як… – він трохи ніяково опустив голову.
Вони з Мулі були членами клану Риб’яча Кістка і час від часу обмінювалися кількома словами. Синдбад плекав почуття до цієї дівчини з довгими чорними косами і світло-карими очима, але він чув, що в неї вже є коханий, тому не міг розкрити власних почуттів.
Після короткого мовчання його погляд повернувся до Мулі, яка прихилилася до борту корабля і з цікавістю спостерігала за краєвидами на обох берегах. Синдбад не стримався і запитав:
– Ти зовсім не хвилюєшся через те, куди ми прямуємо?
Вона обернулася:
– Долина Чорної Води?
– Саме так, я чув від інших кланів, що це недалеко від Задушливого Болота і Гнилої Пустки, місце, прокляте Трьома Богами. Той, хто зайде туди без дозволу, ніколи не повернеться живим.
– То вони сіли на корабель?
– Е, ну…
Мулі не могла не засміятися:
– Вони просто хочуть, щоб якомога менше людей отримали цю роботу, так їхній клан отримає більшу плату. Ти також чув, як пані Дроу Срібний Місяць казала, що поки ми виконуватимемо накази Великого Вождя, наші родини будуть не тільки ситими й одягнутими, але і клани будуть отримувати ресурсні субсидії. – Вона видихнула білу хмарку: – Крім того, чи є у нас інший вибір?
Останнє речення змусило Синдбада замовкнути. І справді, більшість кланів, які захотіли першими слідувати за Гордим Піском до південного регіону Сірого Замку, були невеликими племенами, що боролися за виживання в оазисі річки Срібний Потік. Риб’яча Кістка був одним із них. Їхній оазис поступово поглинала пустеля, а притока Срібного Потоку, що повільно висихала, більше не могла підтримувати їхніх людей. Щоб вижити, вони мали або приєднатися до іншого великого клану, або ризикнути і піти у південний регіон.
– З іншого боку, принаймні Великий Вождь виконав свою першу обіцянку. Нам більше не потрібно турбуватися про те, що ми помремо з голоду в пустелі, чи не так?
На ці слова у Синдбада не знайшлося спростувань. За словами пані Срібний Місяць, навіть ті, хто не отримав роботи в морі, отримуватимуть базовий пайок, якщо братимуться за чорнові завдання з відбудови південного регіону, тож вони не голодуватимуть.
– Крім того, люди з клану Гордого Піску ідуть з нами до Долини Чорної Води, тому тобі не потрібно надто хвилюватися. – Мулі усміхнулася і вказала на далекі руїни порту: – Подивися он туди… земля, виділена нашому клану, має бути біля тієї чорної вежі, правильно? Було б чудово залишитися тут назавжди.
Синдбад подивився у тому напрямку, куди вона вказувала. Порт Чиста Вода був розділений на дві частини. Одна половина була вигорілою пусткою, заповненою зруйнованими будинками й обгорілими дерев’яними каркасами, а забуті і покинуті подвір’я заросли бур’янами. Проте друга половина вже наповнювалася життям. Намети людей пісків розтягнулися рядами, а фігурки рухалися по всьому табору. Пошкодженні будинку зносили один за одним, а свіжозрубану деревину звозили на пустку у супроводі вигуків і закликів.
Усмішка Мулі викликала в ньому певне передчуття.
Можливо, коли закінчиться його тримісячний період роботи і він повернеться, територія навколо тієї вежі зміниться – і там виростуть новенькі дерев’яні будинки?
Місто, що відбудовувалося, повільно віддалялося, поки корабель не почав гойдатися на хвилях. Єдиним видимим краєвидом став безмежний горизонт.
Вони увійшли в море.
Розділ 801. Місто Нескінченого Мису
– Це… справді нормально? – Луна подивилися крізь вікно командного пункту на людей пісків, що котилися по землі біля пристані під ударами батогів. На її обличчі з’явився натяк на жалість.
– Вони ніколи не знали дисципліни; їхнє життя завжди було жорстокою боротьбою за виживання. Крім війни, це єдиний спосіб швидко зробити їх корисними, – шанобливо відповів Залізна Сокира. – Ви не так довго були на Крайньому Півдні, а лідер клану був дуже добрим до вас, тому вам не відома природа цих маленьких кланів. Такий рівень покарання – ніщо, ба більше, він навіть необхідний, інакше вони вважатимуть клан Гордого Піску слабким і легким для залякування.
Він завагався, що траплялося рідко:
– Я думаю, ви почуваєтеся трохи незручно, бо… Його Величність іноді буває надто милосердним.
– Повністю згодна, – спираючись на вікно, Андреа знизала плечима. – У знаті є приказка: морква і батіг – найкращий спосіб керувати підданими. І що товстіша морква, то добріший володар.
– Що таке морква? – з цікавістю спитала Колібрі.
– Це вид їжі, схожий на кукурудзу Його Величності, особливий для королівства Світанок, – пояснила Андреа. – Але хай яка там товста морква, вона має бути набагато меншою за батіг, тобто мається на увазі, що покарання повинно переважати винагороду, щоб люди навчилися цінувати те, що мають. Такого володаря, як Його Величність Роланд, у місті Слави вважали б білою вороною.
– Це одна з небагатьох сказаних тобою речей, з якою я згодна, – зреагувала Попіл і підтиснула губи.
– Можливо, Його Величність особливо красномовний? – замислилася Колібрі, підперши підборіддя рукою. – Слова, яких він навчив Тюрама, здаються досить розумними… сила групи завжди більша за силу окремої людини, чи не так?
– Проте Тюрам всього лише запам’ятав ці слова, – з усмішкою похитав головою Залізна Сокира. – Не відвідавши Беззимного міста особисто, не можна уявити собі неймовірний новий порядок, який встановив Його Величність. Я вірю, що одного дня весь Сірий Замок буде схожим на Беззимне місто, але поки що очевидно, що батіг діє ефективніше за слова, коли потрібно змусити їх запам’ятати правила південного регіону.
Луна тихо зітхнула, більше нічого не сказавши.
– Командире, – раптом до командного пункту увійшов солдат, – клани Упала Скеля і Чисте Джерело підняли заворушення, дехто почав протистояти гарнізону.
– Через підняття на корабель? – обличчя Залізної Сокири одразу стало серйозним.
– Так, ті, хто опинилися у воді, покликали свої родини, сподіваючись отримати таку ж кількість їжі й оплату, стверджуючи, що справа не в їхньому небажанні відправлятися до Долини Чорної Води, а в тому, що Гордий Пісок відмовив їм.
– Зрозуміло. Хто зараз охороняє табір?
– Другий батальйон стрільців.
– Поклич два загони, а також тих молодих хлопців з Гордого Піску, які хочуть записатися до першої армії. Нехай вони швидко зберуться на місці заворушень. Я негайно буду там.
– Слухаюся, пане!
Побачивши, що Залізна Сокира збирається іти, Луна не втрималася і заговорила до нього:
– Будь ласка, не будьте надто суворими з ними…
Командувач першої армії на мить мовчки завмер біля дверей, перш ніж притиснути руку до грудей і вклонитися їй:
– Зрозумів… Пані Срібний Місяць, ми проявимо стриманість.
Після того, як Залізна Сокира пішов, Луна повернулася до столу дещо пригнічена. Переселення людей пісків проходило не так гладко, як вона собі уявляла. Зрозуміло, що поки вони дотримуватимуться розпоряджень Його Величності, кожен міг жити гарним життям, але дехто сприймав її слова як брехню. Навіть отримавши родючу землю, вони все одно не могли повністю довіряти їй чи королю Роланду.
Вона сумувала за своїм життям у Беззимному місті.
Більше ніж бути лідером клану, вона хотіла стояти на вершині замку, милуватися горами і містом, співати пісні, складені Його Величністю. Тільки коли повітря наповнювали незнайомі мелодії, вона могла відчути справжню свободу і радість.
Після прибуття сюди Луна давно не співала… Їй було цікаво, чи створив Його Величність Роланд якісь нові твори…
Коли вона знову зможе заспівати?
……
– Ґхух! – Синдбад відчув, як у нього забурчало у шлунку, разом з погойдування кам’яного корабля піднялася ще одна хвиля кислоти. Ігноруючи блювотиння на борту судна, він перехилився і почав блювати.
– Хей, ти як? – Мулі поплескала його по спині, її обличчя також було трохи блідим.
Кам’яний корабель, який нагадував тверду землю, поки плив річкою, перетворився на листок, який підкидало й опускало, щойно вони вийшли в море. Під ударами хвиль він кілька разів мало не розбився об піщаний берег, а погойдування не припинялося ні на мить. Для людей пісків, які вперше відчули море, це було справжніми тортурами.
– Кха-кха… терпимо, – після блювання він слабко опустився на палубу. – Пам’ятаєш, скільки днів ми уже в морі?
– Сьогодні п’ятий.
– Щось не так… – Синдбад тихо пробурмотів: – Пам’ятаєш, що казав клан Чисте Джерело? Вони… жили в оазисі біля моря. Тобто, не могли помилитися, ми справді пропливли повз Місто Залізного Піску в перший вечір, що доводить – кам’яний корабель рухається швидко. Але чому ми ще не дісталися до Долини Чорної Води?
– Хочеш сказати…
– Пункт призначення Гордого Піску не Долина Чорної Води. Тюрам збрехав. Він веде нас набагато далі на південь, далі, ніж Задушливе Болото!
– Далі на південь? – на обличчі Мулі з’явилося занепокоєння. – Але там нічого нема. Чи могли вони заблукати?
– Корабель плив вздовж узбережжя, тож ми не могли заблукати, – Синдбад притиснув руку до пульсуючого чола. – Якщо ми рухаємося далі на південь, за Задушливе Болото, то це може бути лише…
– Усім збадьоритися! – Перш ніж він встиг закінчити, в центрі палуби раптом з’явився Тюрам. – У мене для вас гарні новини. Ми майже дісталися пункту призначення. Збирайте речі і готуйтеся до висадки. Пам’ятайте, якщо цього разу хтось упаде у воду, вас ніхто не буде рятувати!
Синдбад підвівся і подивився поверх борту корабля. Берег все ще був безплідним, без жодних слідів оазису, а пара і клуби диму, що піднімалися з моря вдалині, підтверджували його підозри.
Тільки в одному місці існувало таке неймовірне видовище.
Нескінченний мис – земля вигнання народу Моджін.
Все більше і більше людей пісків помічали аномалію, натовп на палубі став неспокійним.
– Це не Долина Чорної Води! Гордий Пісок нам збрехав!
– Чому ви привезли нас до Нескінченного Мису? Плануєте кинути нас усіх тут?
– Я хочу повернутися! Будь ласка, дозвольте нам повернутися!
– Стуліться! – на цьому етапі Тюраму більше не потрібно було чогось приховувати. – Хіба я говорив, що ми пливемо до центрального регіону Долини Чорної Води? Притоки простягаються по всьому півдні, включаючи будь-яку з підземних річок в районі мису – всі вони беруть початок в долині, чи не так?
«Це відверте перекручування ситуації!» – обурено подумав Синдбад. Якби вони з самого початку знали, що пливтимуть працювати в землю вигнання, то дуже мало людей погодилося б на це.
– Нікого тут не покинуть. І клан Гордого Піску, і жителі Сірого Замку – ми всі разом працюватимемо над перетворенням цього місця! – Тюрам підняв руки і крикнув: – Слухайте уважно! Відтепер Нескінчений Мис більше не буде пустельним місцем для вигнання злочинців, тут народиться нове місто! Це наказ Великого Вождя!
Коментарі
Дописати коментар