Роман РБ. Том 9. Додатковий розділ. Частина 2
Додатковий розділ. Лють скаженого пса. Частина 2
Додатковий розділ. Лють скаженого пса.
Частина 2
★ Сьогодення ★
Ніна ненавиділа Еріс. І це можна було зрозуміти, зрештою її побили до втрати свідомості перед стількома людьми, і вона навіть обісцяла себе. Це був сором. Приниження.
Еріс була дикою собакою. Коли вона не могла користуватися мечем, то розмахувала кулаками, як сердита дитина. Ця поведінка була негідною не лише когось, хто мав титул святої меча, а навіть учня Стилю Бога Меча. Ніна була твердо впевненою в цьому і ділилася цією думкою з усіма, хто був готовий її слухати.
Майже два роки вона належним чином не розмовляла з Еріс.
Ніна і Джіно подбали про те, щоб жоден молодший учень не розмовляв з цією нахабою.
Однак Еріс більшість свого часу віддавала невпинним тренуванням або з Богом Меча, або з королевою меча Ґіслейн. З останньою вони навіть спали в одній кімнаті. Еріс не намагалася розмовляти з Ніною та іншими, бо не мала з ними жодних точок дотику і не бачила в цьому жодної потреби.
Щонайбільше, вони обмінювалися саркастичними фразами під час загального тренування, що проходило раз на місяць для всіх учнів, які перебували у Святій Землі Мечів.
На цих тренуваннях їхні навички були рівними. Ніна навіть вважала, що була попереду Еріс. Вона думала, що за належних правил, коли падіння або пошкодження меча означало поразку, переважала суперницю.
Це була та сама «м’якість», про яку говорив Бог Меча, але їй бракувало реального бойового досвіду, тому мав пройти ще деякий час перед тим, як вона це усвідомить.
Вони виглядали суперницями в очах оточуючих. Але Еріс навіть не звертала на Ніну жодної уваги.
Одного дня наприкінці літа Ніна розмовляла з кількома дівчатами приблизного свого віку. Тема перейшла на романтику, вони почали говорити про те, хто з учнів на їхню думку був гарним, і про досвід першої ночі у ліжку з тим, з ким зустрічалися.
Ніна присвятила все своє життя мечу, їй було важко уявити собі стосунки з кимось, тому вона думала, що для неї це завжди буде лише незручною темою для розмови.
Коли мова заходила про хлопців, з якими дівчата були близькими, єдина людина, яка одразу спадала їй на думку – це двоюрідний брат Джіно. Він був на чотири роки молодший за неї. Однак Ніна не могла уявити собі стосунків з ним, адже вони росли як брат і сестра. Вже від думки про це вона почувала некомфортно.
Тому Ніна планувала жити лише заради меча. Інакше Еріс неодмінно примусить її ковтати пилюку. Вона ні за що не хотіла програвати цій дівчині. Саме такими були її думки.
За чистим збігом, повз них проходила Еріс. Від її тіла піднімалася пара. Очевидно, вона наполегливо тренувалася, поки вони тут базікали. Думка про це викликала у Ніни тривогу.
Тому вона сказала:
– Хмф, ти взагалі робиш щось, крім тренувань?! У тебе ніколи не буде хлопця! Ти залишишся незайманою до кінця свого життя. Шкода, що меч не зможе зіграти тебе вночі!
Це були гучні слова для людини, яка сама не мала досвіду. Але Ніна обрала їх саме тому, що вони б завдали їй глибоко болю. Вона подумала, що так само буде і з Еріс.
– Хех!
На її подив, Еріс лише пирхнула. Ніна зблідла від тріумфального виразу обличчя суперниці.
– Щ-що?
– Вибачай, але я не незаймана, – вона злегка почервоніла, а у голосі лунали нотки гордості.
Усі присутні дівчата негайно зрозуміли, що це явно була не показуха.
– Що…?! Ти жартуєш, так? Га? Хто? Хто переспав з тобою?! – Ніна зовсім не могла приховати сум’яття, що охопило її всередині. Схвильованим голосом вона наполягла на тому, щоб Еріс розповіла деталі.
– Хлопець, якого я знала з дитинства.
Зазвичай Еріс майже ні з ким не розмовляла. Але коли мова зайшла про цього хлопця, вона говорила без зупинки.
Вони росли разом з дитинства, пройшли шлях від Континенту Демонів до рідного міста, зустрілися з Богом Драконом, якому той хлопець зміг завдати удару, а потім вона поділилася тим, як провела з ним першу ніч. Еріс пояснила, що хоче стати сильнішою заради нього.
Це була щира історія, розказана з пристрастю щасливо закоханої дівчини.
Ніна була повністю спустошена. Вона програла. Це була повна поразка. Можливо, вони були рівними у фехтуванні. Однак Ніна була старшою за Еріс, а та вже мала хлопця.
Єдине, що вона могла зробити, це заперечити його існування.
– Т-ти брешеш! Батько сказав, що Бог Дракон захищений якоюсь «Святою Аурою Дракона». Звичайне заклинання навіть не може його подряпати! Ти це вигадала. Цього хлопця навіть не існує, еге?! Зізнайся, що це брехня зараз, інакше зганьбишся по-справжньому!
– Я не брешу. Рудеус не є звичайним хлопцем! Однак… зараз я не гідна бути з ним. Я маю стати сильнішою.
Говорячи це, Еріс стиснула кулак. В її очах запалав вогонь рішучості. Вона різко відвернулася від Ніни й інших дівчат, щоб повернутися на тренувальний майданчик під назвою «Зала Гартування», з якої зовсім недавно вийшла.
Ніна приголомшено спостерігала, як вона йде.
У неї запаморочилася голова від того, що людина, яка, на її думку, не могла мати стосунків, опинилася попереду.
Ця дівчина, ця дика собака Еріс мала партнера по життю, а Ніна – ні. Цього не могло бути. Це точно була брехня. Цей хлопець, Рудеус, насправді був вигадкою.
З такими думками Ніна у свій вихідний відправилася до найближчого міста, щоб заплатити нишпорці і той зібрав інформацію про Рудеуса Ґрейрата. Зібрати інформацію про цього хлопця буде не просто. Зрештою він був вигаданим персонажем. Так вона думала. Точніше, сподівалася.
Всупереч її очікуванням, інформацію зібрали швидко.
Рудеус Ґрейрат, уродженець села Буена, регіон Фіттоа, королівство Асура. У віці трьох років став учнем чарівниці магії води королівського рівня Роксі Міґурдії (на той час вона була на святому рівні). У п’ять років став магом води святого рівня. У сім обійняв посаду домашнього вчителя Еріс Бореас Ґрейрат, доньки мера цитаделі Роа у регіоні Фіттоа. Пізніше зник безвісти під час випадку з переміщенням в регіоні Фіттоа. Однак деякий час тому зробив собі ім’я в північній частині Центрального континенту як шукач пригод «Болото Рудеус». Наразі його запросили до університету магії як спеціального студента і він перебував у магічному місті Шаріа королівства Раноа. Також ходили чутки, що він самотужки зміг перемогти бродячого дракона.
Суть була проста: цей хлопець виявився реальною людиною. Він не був принцом з уяви Еріс.
Ніна відчувала пригніченість через це, але водночас думала, що цей хлопець не був вже таким неймовірним.
Це правда, що до семи років його результати вражали, але тепер він був усього лише шукачем пригод, який не досягнув чогось видатного. Цей Рудеус так і не став магом води королівського рівня. Крім того, його прізвисько «Болото» звучало явно не як комплімент. Тож таланти цього хлопця згасли досить рано.
І раптом їй прийшла в голову неймовірна у своїй лихій чарівності ідея.
Ніна подумала: яким буде обличчя Еріс, коли вона переможе цього Рудеуса, зробить рабом і привезе сюди? Цей вираз мав би бути безцінним.
План їй дуже сподобався, тож вона вирішила якнайшвидше втілити його в життя. Ніна успадкувала нетерпіння батька, того ж дня вона зібралася в дорогу, сіла на коня і вирушила до королівства Раноа.
На щастя, пункт призначення був недалеко. Подорож узимку була б набагато складнішою, але о цій порі і з чудовим конем, тренованим у Святій Землі Мечі, подорож туди і назад зайняла б менше ніж три місяці.
Ніна без жодних проблем завершила шеститижневу подорож і прибула до університету магії. Побачене там її здивувало.
Чесно кажучи, Ніна завжди дивилася зверхньо на магів.
Вона вважала їх зарозумілими слабаками, які ніколи не тренувалися належним чином і думали що банальне бурмотіння заклинань робило їх сильними. Однак на території університету ходило багато міцних чоловіків. З якоїсь причини тут було багато звіролюдей, велика частина з яких були одягнуті як воїни.
Дехто ходив у мантіях або милій формі, однак багато хто мав міцну статуру… Іншими словами, велика кількість людей тут тренувалася належним чином.
Ніна відчула сором за власне невігластво. Вона дожила до 18 років і за цей час у неї розвинулися упередження щодо магів.
Озирнувшись навколо, вона помітила молодого чоловіка, який проходив мимо. Це був мускулистий звіролюд, одягнутий як воїн. Вона запитала у нього, де знайти Рудеуса, і він сказав, що також шукає його і навіть знає, де цього хлопця знайти.
Подумавши, що це ідеально, Ніна пішла за звіролюдом.
Невдовзі той знайшов молодого хлопця у формі.
Рудеус приблизно таким, як Ніна його уявляла. Попри те, що він виглядав досить тренованим, цей хлопець не випромінював потужної харизми. У нього було досить симпатичне обличчя, але йому бракувало впевненості в собі і чоловічої привабливості. Гарна пара для поганки Еріс.
Гаразд, настав час його перемогти… Щойно Ніна про це подумала, як молодий звіролюд голосно сказав:
– Я вважаю, що ви – Болото Рудеус, шукач пригод А рангу, який самотужки переміг бродячого дракона! Я викликаю вас на шлюбний поєдинок!
Ніна була приголомшена. Звіролюд ні слова не згадував про те, що збирається викликати Рудеуса на дуель.
– У мене заняття з гри на фортепіано, мушу йти, даруйте… – Рудеус же негайно відмовився від дуелі у спосіб, який найменше пасував чоловікові.
Однак молодий звіролюд випалив якісь заплутані виправдання, стрибнув перед ним і негайно атакував.
Ніна припустила, що через мить Рудеуса розірвуть на шматки. Хоча звіролюд не був на тому ж рівні, що вона, але він був досить сильним воїном. А Рудеус – маг. Кожен фехтувальних знав, що на короткій дистанції маги безпорадні. На такій відстані заклинання б не допомогли.
Однак результат був протилежним. Рудеус вмить переміг молодого звірлюда. Бій тривав приблизно три секунди. Достатньо було кліпнути, щоб пропусти його. Далі, не глянувши ні на приголомшену Ніну, ні на переможеного непритомного супротивника, Рудеус кудись швидко пішов.
Після цього їй знадобився деякий час, щоб оговтатися. Далі вона трохи порозпитувала і зрештою дізналася, що Рудеус зараз був у бібліотеці.
Дізнавшись, де розташовано потрібне місце, Ніна вирушила туди і побачила велику кількість звіролюдів, які вишикувалися перед будівлею. Хоча це було дивним, але черга не мала до неї жодного стосунку, тож вона вже збиралася піти до входу бібліотеки, як до неї заговорив молодий звіролюд:
– Ти також хочеш викликати Рудеуса на дуель?
– Е, еге. Саме так, – відповіла вона, не замислюючись.
– Тоді іди в кінець черги! – крикнув звіролюд. – Не намагайся обійти інших!
З того, що вона почула, виходило, що черга складалася з людей, які хотіли викликати Рудеуса на дуель. Збентежена і приголомшена, Ніна повернулася і пішла в кінець черги. Виглядало, що приблизно 30 людей перед нею чекали на цю можливість.
Молодий звіролюд, який стояв попереду, сказав їй:
– Мені дуже шкода.
Вона не знала, що це означало. У будь-якому разі, в неї не було іншого варіанту, як чекати. Ранок змінився на день, але Рудеус так і не показався.
Аж раптом з’явився він.
Демон з обсидіановою шкірою і виразними м’язами. Він зупинився біля них і з гордою посмішкою окинув їх поглядом.
– Охо, що це за черга? Невже десь проходить фестиваль?!
– Це черга тих, хто хоче викликати Рудеуса Ґрейрата на дуель!
– О, справді?! Як вас багато! Бва-ха-ха! Бачу, він дуже популярний! Я, звісно, терплячий, але чи є якийсь спосіб, щоб я зустрівся з ним першим?
Ці слова викликали обурення у звіролюдів. З усіх боків посипалися крики «У чергу!» та різні образи. Ніна також обурилася. Вона пройшла такий шлях і терпляче чекала. Тому також сказала, щоб демон припинив поводитися так зарозуміло і чекав своєї черги.
Посеред усього цього галасу один ідіот сказав те, чого не слід було говорити.
– Хочеш бути першим, здорованю? Тоді ти маєш нас усіх перемогти!
– Бва-ха-ха-ха! Чудово! Мені це подобається! Тоді ви всі – атакуйте одночасно! Я даю вам право ударити першими як нагороду за сміливість, після чого розчавлю вас!
Усі присутні були розлючені цим зарозумілим зауваженням.
– Що ти бляха сказав?!
– Не будь таким зарозумілим, виродку!
Випльовуючи слова, звіролюди рухалися майже одночасно, сповнені рішучості провчити цього пихатого дурня. Ніна навіть не усвідомила, коли вона приєдналася до них, щоб атакувати…
Якщо коротко: вона програла.
Демон залишився непорушним навіть тоді, коли вона спробувала прикінчити його Мечем Світла. Атака навіть не змогла пройти глибше обсидіаново-чорної шкіри. Ніна змогла зробити всього лише невеликий поріз, який загоївся на очах.
– Я – Безсмертний Король Демонів Бадігаді! Бва-ха-ха! Я нагороджу титулом героя будь-кого, то мене переможе!
Ніна, можливо, показувала кращий результат, ніж усі інші. Але Король Демонів був на зовсім іншому рівні. Перш ніж вона встигла щось зробити, він схопив її, жорсткого повалив на землю і зламав улюблений меч.
Стогнучи на землі, Ніна відчувала страх і збентеження. Чому вона взагалі билася з Королем Демонів посеред університету магії? Чому правитель з Континенту Демонів взагалі був тут?
Інші думали так само.
За лічені секунди після перемоги над Ніною Бадігаді переміг всіх звіролюдів у черзі. Попри те, що деякі були поранені, ніхто не загинув. Він поставився до них поблажливо.
Коли Ніна усвідомила це, гіркі сльози полилися на її тремтячі кулаки. Однак як би прикро це не було, вона вже втратила свій меч, тому нічого не могла вдіяти.
– …Що за?
Саме після того, як всі були переможені, з бібліотеки вийшов Рудеус. Він деякий час говорив з Королем Демонів, після чого вони попрямували в інше місце.
Кривлячись від болю в усьому тілі, Ніна примусила себе встати і піти за ними.
Рудеус і Король Демонів міряли одне одного поглядами, поки стояли посеред великого і просторого університетського подвір’я. Здавалося, вони про щось розмовляли. Час від часу лунав гучний сміх Короля Демонів, але розібрати їхню розмову було неможливо.
Дуель почалася після того, як прудконогий хлопець приніс Рудеусу посох.
Ніна бачила все від початку до кінця. Рудеус взяв свій посох, розпечатав і, спрямувавши його на Короля Демонів, сказав кілька слів. Мить – і верхню частину Бадігаді розірвало на шматки.
Цей хлопець переміг супротивника, проти якого Ніна нічого не могла зробити. Той, кого вона вважала нікчемним, коханець її ненависної суперниці однією атакою знищив Короля Демонів.
Еріс також намагалася досягнути цього рівня.
Коли вона осягнула цей факт, її розум спорожнів. Ніна не пам’ятала, що сталося після цього. Вона навіть не могла пригадати, як опинилася на коні, щоб повернутися до Святої Землі Мечів.
Коли ж Ніна повернулася і побачила Еріс, що, як завжди, зосереджено розмахувала мечем, то дещо відчула. Щось таке, чого вона ніколи раніше не відчувала…
***
Після того дня Ніна Фаріон змінилася.
Вона тренувалася старанніше, ніж будь-коли раніше, і почала носити другий меч, як запасний варіант на випадок, якщо перший колись зламається. Вона припинила насміхатися зі схильності Еріс розмахувати кулаками і віддалилася від інших дівчат свого віку, з якими була просто знайомою, нічого більше.
Тепер, спостерігаючи за наполегливою роботою Еріс, чия рішучість, здавалося, ніколи не згасала, погляд Ніни став м’якшим.
З часом вони стануть справжніми суперницями.
Але це вже інша історія.
До речі…
Бог Меча, який з ентузіазмом гострив меч, почувши новини про появу Короля Демонів, з розчарованим обличчям тихо сховав зброю у піхви після того, як почув розповідь Ніни.
~ ~ ~
Коментарі
Дописати коментар