Роман РБ. Том 10. Розділ 4-2
Розділ 4. Драматичний. Частина 2
Розділ 4. Драматичний. Частина 2
Раніше
Це була проста кімната без кам’яної печі; занедбана друга кухня, надто велика, щоб використовувати лише для прання.
Тепер
Підлога була викладена плиткою, а в одному кутку кімнати стояла велика ванна, наповнена теплою водою. Вона плавно стікала похилим каналом до каналізації.
Звичайне кам’яне приміщення перетворилося на стильну ванну кімнату.
– Е… Невже це… ванна?
– Як і очікувалося, ти здогадалася. Ти ж знаєш, що таке ванна?
– А, так. У мене був певний досвід, коли я жила у королівському палаці. Але це вперше, коли я бачу таку велику. Це те, що називається гарячим джерелом?
– Воно трохи відрізняється.
Вона не могла приховати свого здивування. Клієнт з цікавістю спостерігав за нею. По виразу його обличчя можна було майже почути зловісний внутрішній голос: «З нетерпінням чекаю на спільне купання, ху-ху-ху».
– Я наповнив ванну водою, щоб показати тобі, але зазвичай вона залишається порожньою.
– Зрозуміла. Пізніше ти можеш навчити мене, як користуватися нею. Ой!
Клієнт обійняв дружину. Мабуть, її слова переповнили його емоціями.
– Боже, у чому справа? – поцікавилася вона.
– Ну, я хвилювався, як би вмовити тебе прийняти ванну разом. Тому, почувши твої слова, я просто не міг стриматися, – відповів він.
– Ти справді хвилювався через це? Але ж ванна це не те, що приймаєш сам, чи не так? Принцеса завжди іде туди зі своїми слугами. Я навіть допомагала їй митися раніше.
– …За звичаями одного племені, подружні пари миють тіла одне одного. Ти чула про таке?
– Ні не чула. Звучить трохи ніяково, але я зроблю все можливе.
Після цієї розмови вони піднялися сходами на другий поверх. Стеля, яка раніше викликала занепокоєння через протікання під час дощу, була відремонтована яскравими дерев’яними панелями.
Клієнт повів дружину прямо до найдальших дверей.
– Наразі це єдина кімната, яку я переробив на другому поверсі.
– О, як чудово. – Очі його дружини здивовано розширилися, коли вона зайшла. Перше, що впадало в очі, це ліжко, достатньо широке, щоб на ньому комфортно спали троє людей. Там лежала лише одна подушка, улюблена подушка клієнта. – Чому таке велике ліжко?
– Це очевидно. Щоб ми, звичайно, могли по-справжньому насолоджуватися одне одним, коли будемо наодинці.
– …О, розумію. Мабуть, це має сенс. Ехехе.
На обличчях обох з’явилися широкі усмішки.
***
І ось так, у стилі документально стилю, я познайомив Сільфі з нашим новим будинком.
Вона сіла на ліжко, і пригорнулася до мене. На її губах грала усмішка, доказ піднесеного настрою. Я був радий, що Сільфі сподобалося це місце. Я хотів штовхнути її і перейди до подружніх справ, але перед цим я хотів про дещо поговорити.
– Сільфі, минуло близько трьох тижнів відтоді, як я оголосив про наші заручини. Я розумію, що це недовго, але ми зробили невелику перерву в тому, щоб обговорити це.
– Т-так.
Я говорив так напружено тому, що це була серйозна розмова.
Сільфі, схоже, теж це усвідомила і випросталася.
– Хоча я сказав, що ми одружимося, по правді, я не знаю, що робити. Попри купівлю цього будинку, я не можу позбутися відчуття, що поспішаю.
– Н-ні, я так не думаю. Я справді задоволена всім, що ти зробив. Насправді я думаю, чи підійде життя в такому розкішному місці для такої, як я…
– Справді? Я радий чути, що у тебе нема з цим проблем, але я хочу поговорити про те, що буде в майбутньому.
В майбутньому. Коли я це сказав, обличчя Сільфі почервоніло і вона чомусь заметушилася.
– Е, я не проти мати стільки дітей, скільки ти хочеш. Але в мені багато ельфійської крові, тому завагітніти буде складно.
– А-ага.
Це прозвучало надзвичайно сексуально. Зрештою це не сучасна Японія. Я б не хотів одружитися, а потім почути, що нам слід відкласти народження дітей з фінансових причин.
Саме так. Я був вірний своїм інстинктам. І під цим я мав на увазі інстинкт розмноження. А розмноження означало народження дітей.
– А як щодо захисту принцеси Аріель?
Але навіть так я мав намір з розумінням поставитися до її роботи.
Я не знав, що принцеса думає про все, але якби Сільфі завагітніла, то не змогла б і далі працювати охоронцем. Ну, якби це було все, то я або хтось інший міг зайняти її місце. Зрештою мої бойові здібності були досить високі. Однак це був не єдиний аспект роботи охоронцем.
– Що ти маєш на увазі? – запитала вона.
– Хіба не буде важко поєднувати і те, і інше?
– Я вже говорила про це з принцесою Аріель. – Що ж, цього слід було очікувати. – Ми плануємо залишатися у цій країні ще два роки, і навіть після завершення навчання ми не повернемося до королівства Асура одразу. Нам потрібно ще приблизно п’ять років. Тож, ну…
Схоже, Сільфі не мала наміру кидати роботу охоронця. Той факт, що вона про це навіть не згадувала, показував міцність її зв’язку з Аріель і Люком. Цікаво, що сказала б стара Сільфі, яка повністю залежала від мене? Можливо, вона б запропонувала все покинути і провести решту життя зі мною. Звичайно, це мене також би потішило, але…
– Вибач. Тепер, коли я про це думаю, це трохи несправедливо щодо тебе, так? Ти купив мені такий гарний дім, але я не зможу багато часу проводити тут через те, що є охоронцем принцеси Аріель. Мабуть, я не заслуговую бути твоєю дружиною…
З сумним виглядом Сільфі опустила голову.
Тут не існувало жорсткої ідеї про те, що чоловіки мали працювати, а жінки – залишатися вдома. Можливо, через те, що в цьому світі не існувала великого розриву в соціальній владі між статями. Однак у більшості випадків такий розподіл вважався нормальним.
– Невже я все-таки недостатньо хороша? – зі сльозами на очах спитала Сільфі.
Я почувався трохи винним. Мені довелося провести два роки у стриманості. Але щойно повернулося моє сексуальне бажання, то я виплеснув назовні білу хвилю за цілі два – ні, за цілі три роки. У моїй голові була лише одна думка: Сільфі = та, хто дозволяє займатися з нею сексом.
Коротко, мої почуття до неї – це здебільшого сексуальне бажання. Це майже як умовний рефлекс. Але я не думав, що погано само по собі. Сексуальне бажання важливе для мене. Сільфі допомогла мені повернути цю важливу річ, використавши власне тіло. Моє сексуальне бажання настільки сильне, що навіть звіролюди відчували до мене огиду. Однак вона навіть дала мені афродизіак і дозволила робити з її тілом все, що заманеться. Це був перший раз Сільфі, і я був досить грубим. Можливо, це її налякало. Проте вона не показала жодних ознак страху, а коли я прокинувся у ранці, Сільфі подивилася на мене й усміхнулася.
Завдяки цьому я зміг відновитися.
Якщо Сільфі була недостатньо хорошою, то хто тобі був? Якщо не зараз, то коли? Якби з якоїсь причини я завагався і Сільфі вийшла заміж за когось іншого, я б шкодував про це до кінця свого життя. Якщо її заберуть в мене… Хвилинку, так. Сільфі вже моя.
– Ти моя, Сільфі.
– Хах?! А, так. Я твоя, Руді.
– Тож, будь ласка, виходь за мене.
Якщо подумати, то це, мабуть, вперше, коли я прямо сказав ці слова їй
– …Так, – Сільфі кивнула, її щоки залило червоним. Потім вона ледь чутно зітхнула з полегшенням.
– Не хвилюйся за роботу охоронця. Я подбаю про будинок. Ти просто роби те, що хочеш.
– Так.
– Ну, я б хотів, щоб ти спала зі мною хоча б раз на кілька днів, якщо це можливо.
– Га?
Ой, мої бажання вирвалися назовні.
– …Під спати разом, ем, ти маєш на увазі це, так?
– Ні, ні, тільки якщо ти хочеш, я не змушуватиму тебе. Якщо ти не хочеш, то просто дозволь мені трохи помацати твої маленькі груди, і все буде добре.
– Е-е… я зроблю все можливе, добре? Я не хочу змушувати тебе стримуватися, розумієш?
– Звісно, але не змушуй себе. Коли втомлюєшся за день, тобі потрібно буде повністю відновитися. Якщо ти дозволиш мені трохи погладити тебе перед сном або після того, як ми прокинемося, я подбаю про це сам.
Мої бажання лилися нестримним потоком. Але не мало сенсу вдавати крутого перед Сільфі. Я такий, який є.
– Тобі справді так подобаються мої груди, Руді?
– Я їх люблю.
– Але Люк сказав, що мої груди не особливо привабливі…
– Не вір нічому, що каже такий молодий дурень.
Що молодший хлопець, то більше він одержимий тим, щоб груди були більшими чи меншими. Але це не головне. Головне – це серце. Правильно, самітнику, що любить цицьки?
– Але ж мої груди не сильно відрізняються від твоїх, Руді, чи не так?
– Ні, мої – добре натреновані грудні м’язи, а у тебе красиві маленькі груди. Вони зовсім інші. Якщо не віриш, чому б тобі не доторкнутися до моїх?
– О, добре.
Коли я випнув груди, Сільфі простягнула руки, щоб обережно помацати їх.
– І справді, вони зовсім інші. Твої трохи тверді.
– Хмм!
– …Ой!
Захопившись, я напружив грудні м’язи, від чого Сільфі запанікувала і відвела руку.
– Ці грудні м’язи належать тобі, тож не соромся торкатися їх будь-коли.
– …М-мої теж належать тобі, Руді, але ти маєш пам’ятати про час і місце, коли торкаєшся їх.
– А як щодо зараз?
– А-але у нас зараз важлива розмова, так?
О, точно. Ми трохи відхилилися від теми.
– Твоя правда. Повернімося до розмови. Будемо відкрито говорити одне з одним, коли нам буде щось потрібно або виникнуть якісь скарги, добре? Так наше подружнє життя протікатиме гладко, – швидко підсумував я.
Сільфі кивнула:
– Так, згодна.
– І на цій ноті, чи є щось, що ти хочеш сказати зараз?
Сільфі на мить задумалася, а потім опустила очі. З сумною усмішкою на обличчі вона сказала:
– Будь ласка, не зникай раптово, добре?
– Добре… – Саме так. Це боляче, коли хтось раптово йшов. – Я розумію. Я не зникну раптово.
Пообіцяв я. Мені було добре відоме, як це боляче, коли раптово зникала небайдужа тобі людина.
На цьому важлива розмова завершилася. Мабуть, залишилися ще деякі речі, які нам потрібно обговорити і вирішити, але ми могли зайнятися цим пізніше.
– …То тепер можна?
– П-починай. – Зі знервованим виглядом Сільфі випнула маленькі груди.
Я потягнувся, щоб помацати їх, але… стримався. Минулого разу я накинувся на неї, як звір. Цього разу я хотів надавати перевагу ніжності над бажанням. Я м’яко обійняв Сільфі і повільно поклав на ліжко.
– …Н-не будеш мацати?
– Це на ранок і вечір.
– А-ага.
Ми зблизька дивилися одне на одного. Моє обличчя відбивалося у вологих очах Сільфі. Вона м’яко зімкнула повіки. Я погладив її по голові і незграбно поцілував.
***
Тієї ночі я потягнув виснажене тіло до підвалу. Оскільки ми щойно переїхали, підземне сховище наразі було порожнім. Там були лише кілька встановлених полиць. Я зайшов глибше і потягнувся до прихованих дверей, які відремонтував дворф-ремісник.
Раніше
Двері голосно скрипіли, коли їх відчиняли і зачиняли. Хоча вони мали бути прихованими, краї були настільки брудними, що одразу впадали в око при світлі.
Тепер
Пристрій, який відчиняв і зачиняв двері, мав новий метал, ретельно змащений мастилом, тож вони нині рухалися безшумно. Матеріал, який використали для стіни в підвалі, також замінили. Ніхто б і не здогадався, що тут сховані двері.
Я тихо відчинив двері. Усередині була невелика святиня з нелакованого дерева. Саме там знаходився вівтар з блискучого чорного каменю, де лежав священний предмет.
Запилену стару лабораторію ретельно очистили і перетворили на божественний простір. Уночі, коли всі спали, я підносив молитви своєму богу в новому святилищі.
~ ~ ~
Коментарі
Дописати коментар