ЗСМК. Том 5. 2-1
2.1 Колишня дівчина доглядає | «…Якщо передати застуду іншому, то видужаєш – цікаво, чи це правда?»
2.1 Колишня дівчина доглядає | «…Якщо передати застуду іншому, то видужаєш – цікаво, чи це
правда?»
◆ Ірідо Юме ◆
Короткий виклад попереднього епізоду: я все зіпсувала.
– Агов, ти знаєш, куди поділася чашка, яку я залишила тут?
– Га? Я відніс її до раковини, – відповів Мізуто.
– Чому? Я нею користувалася…
– І як я міг про це знати? Можливо, наступного разу не залишай її, де попало.
– Що?
– Хмф….
Будьте свідками розмови між хлопцем і дівчиною, які поцілувалися лише кілька днів тому. Ми мали б бути у кращих стосунках після того, як звикли жити під одним дахом, але повернулися до того, з чого почали: наші стосунки знову погіршилися.
То як все дійшло до такого?
Ні, звичайно, можна було і не ставити це запитання. Я знала, але все-таки чи була в цьому тільки моя вина? Я всього лише намагалася приховати власне збентеження! Мені було соромно чесно сказати причину, чому я його поцілувала, тому зробила те, до чого звикла! Але…
Але потім сталася та ситуація з Хіґашірою-сан, що і довело мене до цього бурхливого емоційного стану. Я почала ставитися до нього ще жорсткіше, ніж це було на початку літніх канікул. У-у…! Але це не те, чого я хотіла! Не те…! Все вийшло з точністю до навпаки!
Я мала взяти ініціативу на себе – дражнити і доводити до того, щоб його обличчя червоніло. Він мав би поводився сором’язливо біля мене! Але як мені повернути все на правильний шлях? Можливо, потрібно пояснити, що я просто намагалася приховати своє збереження? Але зробити це зараз? Ні, надто пізно. Якщо я так зроблю, то більше не зможу бути головною.
Я сиділа на дивані у вітальній і дивилася на Мізуто, який на кухні наливав очищену воду з фільтра у чашку. У будь-якому разі, для початку я мала б припинити так агресивно його атакувати. Ця рефлекторна реакція лише погіршувала ситуацію. Я була з тих, хто вчиться на своїх помилках. Я впровадила PDCA (Plan-Do-Check-Act) у своє життя.
Раптом я почула гуркотіння й обернулася. Мізуто насупився і дивився на підлогу. Я встала з дивана і підійшла перевірити. Глечик для фільтрації без кришки лежав на підлозі, вода розлилася навколо.
– Т-ти в порядку?
На щастя, глечик для очищення води був пластиковим, тому не розбився і навколо не лежали уламки скла. Він не мав постраждати, але все ж…
Мізуто мовчки взяв ганчірку і присів, щоб витерти підлогу. Я підійшла, щоб допомогти, але він негайно мене зупинив.
– Не треба, – твердим голосом сказав Мізуто. – Я сам з цим впораюся.
Хоча я була поряд, але нічим не могла допомогти.
…Так сильно? Ти мене аж настільки ненавидиш? Звичайно, це правда, що ми розійшлися і ці негативні почуття могли ще існувати, але… Ми ж колись кохали одне одного, чи не так? То невже ти зараз аж так мене ненавидиш? Невже я так сильно відрізнюся від себе колишньої?
Закінчивши витирати підлогу, Мізуто знову наповнив глечик для очищення води і поставив у холодильник. Потім він мовчки пройшов повз мене…
Гм? Я обернулася і подивилася на спину Мізуто, який виходив з вітальні. Він… виглядав аж занадто блідим, чи не так?
◆ Ірідо Мізуто ◆
Я не міг ясно мислити. Все тіло боліло. У горлі так сухо, що навіть дихати було боляче. З огляду на все це, я був майже впевнений, що застудився.
– Хаа… – Нарешті я повернувся до своєї кімнати і впав на ліжко.
Минуло багато часу… Коли востаннє я застуджувався? Можливо, я підхопив вірус під час нашої поїздки. Не варто було мені іти на фестиваль…
…Вона ж не заразилася від мене, так? Я заповз під ковдру, намагаючись стерти з пам’яті відчуття її губ. Найкраще, що я міг зробити у цей момент, це заснути і відновити сили. Я завжди робив так, коли підхоплював застуду. Я звик до цього ще з дитинства.
…Щось холодне? Я прокинувся від відчуття прохолоди на лобі. З затуманеною свідомістю я спробував оцінити свій стан. Горло досі боліло. Я все ще відчував млявість. Якщо я хотів одужати, то мав повернутися до сну. Однак зробити це не давало питання. Що це за холодна річ на моєму лобі?
Воно нагадувало охолоджувальний пластир, але я не пам’ятав, щоб користувався чимось подібним. Я повільно розплющив очі.
– А. – Затуманеним поглядом я побачив знайоме обличчя. Помітивши, що я розплющив очі, вона, заправивши за вухо волосся, уважно подивилася на мене. – Як почуваєшся?
Вона поводилася, як звичайний член сім’ї, тому я запідозрив, що все ще сплю. Можливо, я справді спав. Вона була у поганому настрої і трималася від мене на відстані. Але тепер… виглядало так, ніби вона щиро хвилювалася за мене…
– Хочеш щось? Я принесла тобі спортивний напій. Будеш?
– Так…
– Добре. Можеш сісти?
Поки я повільно змінив положення, Юме налила спортивний напій у чашку, вставила соломинку і піднесла до мого рота.
– Я можу пити сам…
– Якщо розіллєш, то зробиш собі гірше. Просто пий, добре? – наполягала вона.
Проте я все ж намагався тримати чашку, поклавши руку поверх долоні Юме, і взяв соломинку до рота. Солодкий і холодний напій полився до горла.
– Серйозно… Якщо ти почувався погано, то мав сказати мені, – дорікнула Юме. – А якби це була сильна застуда? Ці дорогоцінні літні канікули були б зіпсовані…
– Замовкни…
– Що це за ставлення? Мені не дозволено доглядати за тобою?
– Мені… – Я все ще не міг мислити ясно і слова вільно вилітали з рота. – Мені просто… було страшно…
– Га?
Розмова забрала в мене всі сили і я знову впав на подушку.
– Знову будеш спати? Яка в тебе температура? Ти її вже міряв?
Ні. Однак я не встиг відповісти, бо знову заснув.
◆ Ірідо Юме ◆
Заснув… Побачивши, що Мізуто спокійно дихав уві сні, я не мала іншого вибору, крім як дістати термометр. Далі я взялася повільно розстібати ґудзики на його сорочці. І під час цього процесу постійно нагадувати собі, що робила це з необхідності… У мене не було жодних прихованих мотивів!
Коли я розстебнула ґудзики і потягнула сорочку у сторони, мій погляд упав на його ключиці і груди. Кров прилипла до обличчя. Стоп! Зупинися! Заспокойся! Тримай себе в руках! Я сунула термометр йому під пахву. Завжди думала, що у нього на тілі мало волосся, але пахви в нього взагалі були безволосими…
Запищав термометр і це привело мене до тями. Я витягла його з під пахви. Ох, це було близько… Дуже близько. Я мала взяти себе в руки. Мені не слід так витріщатися на хвору людину, яка спить. Я мала бути обережною….
Термометр показував 37,9 градуса Цельсія. Температура не надто висока і водночас недостатньо низька, щоб вважатися нормальною. Загалом, після хорошого сну йому мало стати краще.
– Яке полегшення…
Однак, якщо він залишиться таким на кілька днів, я не була впевнена, що зможу проявити стриманість, яку демонструвала сьогодні. Усвідомлювати власні почуття – страшно. Я доклала всіх зусиль, щоб відвести погляд, застебнула ґудзики на сорочці Мізуто і, видихнувши, знову подивилася на спляче обличчя.
Його слова крутилися у голові. Страшно? Чого він боявся? Невже я була настільки суворою у своїх словах, що Мізуто говорив про це навіть уві сні? Ух…! Я не намагалася накинутися на нього навмисно…!
Але наші стосунки вже погіршилися, ми не могли втекти від цієї інерції. Вистачало лише одного погляду, щоб викликати гнів. Якщо він щось говорив, я різко відповідала йому. Це стала для нас буденною справою.
Я знала, що все не повернеться до минулого лише тому, що я так захотіла. Але знову ж таки, повернення до того, що було колись, не було тим, чого я бажала насправді. Бо це було б повторенням того, що вже сталося.
Я хотіла, щоб нинішній Мізуто закохався в мене так само, як я закохалася в нього. Можливо, я надто сильно цього хотіла… але іншого способу відновити стосунки не було. Ми більше не були просто хлопцем і дівчиною – ми були зведеним братом і сестрою.
Ми більше не були у тій ситуації, коли могли спробувати і сказати, що нічого не вийшло. Однак що я мала робити? Якби я спробувала бути чесною, він би насторожився. Гадаю, у нього не залишилося багато довіри до мене.
Чи, може, я хотіла, щоб він закохався у мене, освідчився у почуттях – і все це без зусиль з моєї сторони? …Такі думки змусили мене усвідомити, що насправді я не подорослішала. Навпаки деградувала до рівня, на якому була у середній школі.
– Можливо, мені варто приготувати рисову кашу.
Я ніколи раніше її не готувала, але впевнена, що якщо пошукаю рецепт в інтернеті і дотримуватимуся його, то все вийде. Я встала і вийшла з кімнати Мізуто.
Коментарі
Дописати коментар