Роман ЗЦВ. Розділи 828-829
Розділ 828. Потаємні думки Соловейка | Розділ 829. Трофеї зі Снігової Гори
Розділ 828. Потаємні думки Соловейка
Ці слова переповнили Роланда емоціями. Він планував дорікнути їй за те, що вона ризикувала власним життям, але, побачивши цю безтурботну усмішку, слова застрягли у горлі. На мить Роланд не знав, що сказати.
Нарешті він поплескав її по спині:
– Наступного разу будь обережнішою.
Соловейко спочатку кивнула, а потім похитала головою. Вона говорила дуже тихим голосом, щоб лише він міг почути:
– На відміну від Анни, я не можу втілити ті креслення в реальність… Це все, що я можу для тебе зробити. – Вона зробила коротку паузу, а потім продовжила: – Але не хвилюйся, найголовніше… це бути з тобою. Я не стану просто так наражати себе на небезпеку.
Від власної прямоти її щоки злегка почервоніли. Хоча десь на середині сказані слова стали дещо незрозумілими, Роланд все ж почув «з тобою».
Можливо, висловившись, вона вичерпала всю свою мужність. Соловейко вислизнула з його обіймів і зникла в тумані.
Важко уявити, що ця дівчина, яка заледве набралася мужності, щоб вимовити такі слова, використовувала револьвери і вибухівку для протистояння жахливим монстрам у руїнах.
Хвиля емоцій накотила на Роланда.
– Відтепер, будь ласка, дозволь мені і далі бути твоїм охоронцем, – пролунав голос Соловейка позаду нього. Коли вона заговорила на цю тему, її тон одразу став набагато спокійнішим. З якоїсь причини Роланд відчув давно втрачене відчуття безпеки.
Далі були звичні обійми від інших відьом.
Однак Роланда трохи збентежило те, як на нього дивилися вцілілі Такіли.
На відміну від веселих і галасливих сестер Союзу, ці відьми підтримували організований порядок після висадки. Вони несли чорні скриньки під командуванням своїх лідерів. Але коли вцілілі Такіли проходили повз Роланда, їхні погляди – сповнені пекучого, майже фізичного відчуття туги і нетерпіння – не відривалися від нього. Від цього у нього побігли мурашки по спині.
Роланд знав у чому причина: Паша й інші вже поділилися з відьмами божої кари, які досліджували Снігову Гору, новинами про Світ Сну. Ця група повернулася, бо мала дві мети: привезти трохи здобичі, а потім супроводжувати вмістилище душ до Великої Снігової Гори, щоб передати душі хробакам-пожирачам.
Вся сіль ситуації була в тому, що якби жінки дарували йому такі палкі погляди, він би не хвилювався так сильно. Але більшість відьом божої кари мали зовнішність чоловіків, адже через обмеження джерела походження порожніх тіл вони не мали іншого вибору, як вселятися у воїнів-чоловіків. І через це Роланд почувався зовсім інакше.
Навіть знаючи, що в цих оболонках були душі жінок, інтенсивна увага від групи високих, м’язистих «чоловіків» все одно викликала огиду. А коли в їхніх поглядах проглядалося неконтрольоване бажання, відчуття ставало ще гіршим.
Коли з привітаннями було закінчено і Роланд повернувся до замку, Соловейко, погойдуючи довгими ногами, знову з’явилася на його столі.
– Отже, це правда… що власниці тих порожніх оболонок можуть потрапити у Світ Сну?
Здавалося, ця новина досягнула не лише вух вцілілих Такіли, але й інших відьом.
– Спочатку я був дуже здивований, – Роланд знизав плечима. – Якщо вони від’єднають свідомість в межах дії стовпа світла, то з’являться у Світі Сну. Ці промені світла не стільки зв’язок з богом, скільки канал передачі.
Соловейко стиснула губи, не відповідаючи, але в очах з’явилося світло, коли її ноги торкнулися його колін. Очевидно, вона поводилася набагато сміливіше, коли ніхто інший не дивився.
– Ні і ще раз ні! – негайно заперечив Роланд. – Я знаю, про що ти думаєш: перетворитися на відьму божої кари, а потім потрапити у Світ Сну? Я не дозволю тобі цього зробити.
На відміну від Анни, Соловейко явно мала схильність до імпульсивних дій, він уже відчув це на власному досвіді. Тому, здогадавшись про що вона думає, Роланд негайно зупинив її. Якби він цього не зробив, Соловейко точно могла б втілити задумане.
– Але я…
– Жодних заперечень, – без вагань сказав Роланд. – Входження у Світ Сну не означає злиття з моєю свідомістю і не гарантує вічного життя. Це лише дивний світ-імітація, який руйнує невідома сила – він може зникнути в будь-який момент. І навіть якщо я щодня входитиму до Світу Сну, то це будуть лише ночі. А як же решта часу? Ти плануєш жити з тілом, яке ніколи нічого не відчуває?
Соловейко опустила голову і деякий час мовчала, перш ніж заговорити:
– Мені просто здається несправедливим, що вони можуть потрапити в місце, яке бачив лише ти.
Роланд усміхнуся, почувши її обурений тон:
– Ціна, яку вони заплатили, неймовірна. Життя, коли нічого не можна відчути, гірше за перебування у невидимій в’язниці. Навіть Світ Сну – це лише невелика втіха. Тобі не потрібно їм заздрити. Крім того, що сталося з «найголовніше… це бути з тобою»? – він наслідував її тон. – Я не хочу, щоб бородатий воїн божої кари цілий день був поруч зі мною.
Соловейко одразу ж ніяково відвернулася.
– Я, я зрозуміла! Я не казала, що планую використовувати порожню оболонку. Це були твої слова.
Роланд усміхнувся:
– Хочеш Хаотичного напою?
Вона одразу ж повернулася до нього:
– Так!
Хм, її так легко зрозуміти.
Він витягнув із шухляди пакетик ароматної сушеної риби і поклав на стіл, потім відкоркував пляшку блакитного напою з новим смаком і наповнив Соловейку келих.
– Красно вдячний за цей раз. Агата розповіла мені, що якби ти не завдала тому монстру серйозних поранень, ми всі могли б опинитися у серйозній небезпеці.
Соловейко одним махом випила напій, глибоко вдихнула, взяла шматочок сушеної риби і, потерши носа, сказала:
– За що тут дякувати? Ти надто ввічливий.
– Справа не у ввічливості, – Роланд похитав головою. – Якби дослідницька команда Союзу Відьом була повністю знищена, це стало б непоправною втратою для Беззимного міста. Тож те, що ти зробила, так само важливо, як і те, що робить Анна. Просто кожна з вас має свої сильні сторони, розумієш?
Почувши це, Соловейко не стрималася й усміхнулася, але, ніби не бажаючи, щоб її маленький секрет розкрили, вона швидко приховала свою радість, жуючи сушену рибу.
– Е… до речі, ти згадав, що Світ Сну руйнується невідомою силою. Що конкретно це означає? Невже ти опинишся у небезпеці?
Зіткнувшись з різкою зміною теми, Роланд подумки засміявся, але не став наголошувати на цьому і відповів на питання:
– Це довга історія, але одне можна сказати напевно: що б не сталося з тим світом, це ніколи не вплине на мене в реальності – поки я не захочу увійти в нього, промінь світла не з’явиться.
Що ж до невідомої сили, Ґарсія згадувала, що Асоціація єдиноборств зрештою проведе зустріч з новачками для того, щоб вони зрозуміли справжню природу світу. Що б вона не мала на увазі, йому потрібно буде побачити це на власні очі, щоб зрозуміти.
Порівняно з ерозією, Роланда більше непокоїв підручник з чистої математики, сторінки якого раптом виявилися заповненими.
Розділ 829. Трофеї зі Снігової Гори
Сама чиста математика не була важливою; важливим був знак, який вона уособлювала. Під час першого дослідження Світу Сну Роланд підтвердив, що всі книги, які він не читав, мали порожні сторінки. Були це маленькі книжкові кіоски чи бібліотеки – більшість книг мали лише написи на обкладинках. У нього навіть було припущення, що це результат спогадів, витягнутих з якихось глибин пам’яті. Якби він не бачив їх раніше, можливо, самих книг взагалі б не існувало.
Але підручник з чистої математики на столі Зеро спростував цей висновок.
Чому він раніше не помітив нічого незвичайного? Чи був це недогляд протягом перших двох-трьох місяців дослідження, чи ця зміна відбувалася пізніше?
Якщо останнє, то над цим слід було поміркувати.
Якщо підручник чистої математики можна було створити з нічого і поступово відновити інформацію в ньому, то як щодо інших книг? Точніше, як до всього того, що він ніколи не бачив раніше?
Здобуття дивних сил, знищення занепалого, вивільнення сили природи… який зв’язок між цими речами? Чи могли вони бути причиною змін у Світі Сну? Це були ті питання, на які Роланд відчайдушно хотів отримати відповіді.
– Ваша Величносте?
Раптом голос Соловейка перервав його думки.
Роланд опустив погляд і зрозумів, що він несвідомо гладив її ногу – крізь тонку шкарпетку чітко відчувалася гладенька шкіра та витончені пальці.
– Хоча я одягнула свіжі, але на кораблі не було можливості помитися, – трохи збентежено заговорила Соловейко. – Боюся, я все ще трохи брудна… Можливо, мені слід спочатку помитися?
Роланд одразу зніяковів. Він мав би думати про деякі важливі справи, то чому раптом несвідомо це робив?
І що це ще за «спочатку помитися»? Він не мав наміру цього робити!
Щойно Роланд задумався над тим, як все пояснити, у двері постукали – і це розрядило напружену атмосферу. Після того, як Соловейко зникла, він прокашлявся і сказав:
– Заходьте.
До кабінету ступила Агата. Вона коротко вклонилася і сказала:
– Всі зразки з Великої Снігової Гори перевезені до Третього Прикордонного Міста. Хочете подивитися?
Роланд удав, що задумався на мить, і, заспокоївшись, сказав:
– Звісно. Ходімо.
– Добре, – відповіла Агата, повертаючись до дверей. – Ви погано почуваєтеся?
– Чому ти питаєш? – він був трохи здивований.
– Ваш голос звучить дивно, це ознака застуди, – серйозно сказала Агата. – Хоча Місяці Демонів минули, найхолодніший період – це період танення снігу, в цей час хворобі легко проникнути в організм. Ви не відьма, тому маєте завжди турбуватися про власне здоров’я, не лише для себе, а й для всього людства, розумієте? Перш ніж ми підемо, нехай Лілі огляне вас.
……
На щастя, це не зайняло багато часу. Роланд з кривою посмішкою випив пляшечку спеціально зробленої Лілі «води проти хвороб», і під посиленим захистом охоронців і відьом увійшов у глибини Непрохідних гір.
Поява вцілілих Такіли, які вийшли їм назустріч, принесла йому невелике полегшення.
Крім Паші й Елії, всі інші були «частими гостями Світу Сну»: «Сімдесят Шість» Філліс, «Магічне комашине гніздо» Фалті, «Темна завіса» Висока Ласка і «Мандрівниця в тінях» Дух. Хоча всі, крім Філліс, були в тілах чоловіків, вони вже мали досвід відвідування Світу Сну, тому їхні погляди були набагато спокійнішими.
– Я чула, що ти плануєш тримати цих комах невідомого походження на нашій території і навіть думаєш їх приручити? – Елія заговорила першою. – Королю смертних, мушу визнати, що твоя зухвалість вражає. Ти не поступаєшся тим божевільним дослідницям зі Спілки. Але ця допитливість може призвести до твоєї загибелі – пам’ятай, це істоти, залишені ворогом з морських глибин!
– Ось чому я хочу, що ви їх охороняли. Спіймані комахи не агресивні і не риють нори. Одного закритого приміщення вистачить, щоб контролювати їх. – Роланд знизав плечима: – Крім того, за спостереженнями Агати ці комахи не мають самосвідомості, харчують і розмножуються вони виключно інстинктивно. Можливо, багатоокий монстр, що втік, зможе повернути собі контроль над ними, але якби подібна істота наблизилася до Беззимного міста, то нам би вже настав кінець.
– Хіба Агата не належить до Спілки дослідження таємниць? – Елія недбало помахала мацаками. До свого перевтілення вона була вищою пробудженою, тому не мала тої поваги до Крижаної Відьми, яку демонструвала Філліс.
Агата, яка випадково опинилася між двох вогнів, лише скривила губи, явно не бажаючи вступати у суперечку.
– Якщо ти хочеш поговорити на цю тему, то Селін також зі Спілки дослідження. Вона точно образиться, якщо почує твої слова. – Паша потягнула її на себе, а потім вибачилася перед Роландом: – Елія просто хвилюється, що ці чужорідні комахи можуть становити загрозу для Беззимного міста. Вона не хотіла нікого образити.
– Все гаразд, – Роланд байдуже махнув рукою, – Ходімо перевіримо їх.
Він знав, що думка Елії мала під собою підстави. Проте інформація, яку Агата і Блискавка згадували у своїх звітах, була справді важливою. Якби вони знищили всіх комах через незначний ризик, то це нічим би не відрізнялося від того, щоб разом з водою виплеснути із миски дитину. Помістити їх під землю у горах було достатнім заходом безпеки.
– Звісно, прошу за мною, – кивнула Паша.
……
Пройшовши через просторий зал і вузький прохід, група опинилася у просторій печері – розміром приблизно як чотири або п’ять замків. Певна кількість магічних каменів світла, вбудованих у стіни, неясно окреслювали її обриси. Ґрунт під їхніми ногами нагадував щойно зорану землю, верхній шар був пухким і м’яким, з протилежного боку долинало дзюрчання води.
– Це недавня зроблена Фран печера для вирощування, – пояснила Паша. – Тут лише один вхід, а підземні води просочуються крізь скелі, тож безпека гарантована. Але… ви справді плануєте вирощувати тут ці гриби і комах?
– Ці величезні гриби – їжа для комах, – пояснила Агата. – Якщо вони зможуть нормально рости, ми отримаємо велику кількість чужорідних комах з мінімальними зусиллями.
Якщо пересадка виявиться неможливою, Лілі доведеться виростити їх штучно. Роланд подумав: «Як шкода, що гриби в руїнах виявилися отруйними, вони не придатні для вживання людьми. Інакше, враховуючи їхній великий розмір, гриби могли б стати альтернативою м’яса завдяки високому вмісту білків».
– Навіщо вам стільки комах? – з цікавістю запитала Філліс. – Якщо вони потрібні для досліджень, то хіба не буде достатньо тримати у неволі потрібну кількість?
– Ці істоти можуть бути дуже корисними для розвитку Беззимного міста. – Роланд дав знак Агаті: – Якщо звіт правильний.
Та кивнула, побачила дивну комаху, що розпласталася на грибі, стягнула її на землю і, викликавши два крижаних шипи, прошила тіло створіння у двох точках: голові і талії.
Істота якусь мить відчайдушно боролася, але швидко заціпеніла.
Коментарі
Дописати коментар