Роман ЗЦВ. Розділи 834-835
Розділ 834. Відсвяткувати і випити | Розділ 835. Методи продажу Хаотичних напоїв
Розділ 834. Відсвяткувати і випити
……
Лоргар уявлення не мала, як покинула замок. Абсолютно розгублена вона стояла на вулиці і спостерігала за людьми, що проходили повз.
Ця зустріч пройшла абсолютно несподівано – з усіх боків.
Вона уявляла, що Великого Вождя спочатку відштовхне її дивна напівлюдська, напівзвіряча зовнішність. Суворий король продемонстрував би емоції одразу, тоді як більш хитрий виглядав би спокійним. Але після пояснення мети свого візиту, його ставлення б змінилося. Адже отримати задарма вправного воїна зайвим не буде, особливо тому, що вона згодна допомагати Беззимному місту боротися з демонами. Хто б відмовився від такої вигідної пропозиції?
Потім би вона оселилася в районі замку або була б розміщена як поважний гість з клану в готелі центральної частини міста. Завдяки Попіл Лоргар би поступово зустрілася з більшою частиною відьом, особливо з вправними бійцями і, звісно, пані Наною. Хоча б не всі звертали на неї уваги, але знайшлися б такі, як і вона, ті, хто не відмовилися б зіткнутися з різними супротивниками заради покращення власних навичок. Таке змагання було вигідним для обох сторін, а також – набагато ефективніше, ніж лупцювати мішки з піском.
І як тільки б все було готово, вона вирушила б до земель, які кишіли демонами, щоб розпочати суворі тренування. Попіл сказала, що вони ховалися на північному заході безлюдної Пустки. Однак Лоргар не боялася зіткнутися зі складнощами виживання в дикій природі і не переймалася через те, наскільки добре вороги ховалися. Вовки – господарі пустелі, надзвичайно гострий слух і нюх мали б допомогти їй відшукати лігво здобичі.
Однак результат виявився повністю протилежним.
З моменту пробудження це був перший раз, коли хтось робив комплімент її вухам. Навіть батько, який не виявляв до неї жодних негативних емоцій, часто говорив:
– Якби в тебе не було цих дивних рис, то ти точно була б однією з найкрасивіших дівчат Міста Залізного Піску.
Чи справді… вовчі вуха були гарними?
Комплімент заскочив її зненацька, від чого вона реагувала на подальшу розмову трохи повільніше. Великий Вождь, здавалося, не мав нічого проти зовнішності Лоргар, але відмовив їй у проханні приєднатися до битви проти демонів, попри те, що вона не просила за це грошей. Навіть після того, як принцеса клану Божевільного Полум’я покинула замок, їй так і не вдалося повністю прийти до тями.
Ні, ні, це була лише невелика невдача. Лоргар поплескала себе по щоках, глибоко вдихнула і подумки сказала, що поки вона триматиметься обраного шляху, жодна перешкода не стане нездоланною. Ретельно обміркувавши все, дівчина-вовчиця зрозуміла, що відмова Великого Вождя не мала значення, бо це суттєво не впливало на початковий план. Вона все ще могла самостійно дізнатися про місто, вивідати таємниці демонів і познайомитися з іншим відьмами. Звісно, це проходитиме дещо повільніше. Хоча король відхилив її прохання, він не встановлював їй жодних обмежень і навіть сказав, що вона може подати заявку на вступ до Союзу Відьом в будь-який час, якщо передумає. Лоргар все одно планувала працювати сама, тому це навіть могло бути на краще.
Коли вона так подумала, її вуха підскочили вгору. Дівчина-вовчиця замахала хвостом і міцно стиснула кулаки – точно! Якщо демони справді були такими могутніми, чому Великий Вождь заснував нову столицю тут? Коли вороги йтимуть з північного заходу, то першим людським містом, на яке вони б наткнулися, стало б Беззимне. Хіба їм не слід триматися якомога далі від небезпеки, якщо впевненості у перемозі над демонами нема?
І що це ще за «Я не хочу, щоб ти загинула даремно»? Хоча ці слова звучали турботливо, але вони могли бути обманом. До початку бою результат ще невизначений! Якби вона справді отримала поранення, чи міг би Великий Вождь справді заборонити пані Нані лікувати її? Так би він лише втратив честь.
Принцеса клану Божевільного Полум’я знову почувалася сповненою сил.
Вона мала при собі ще понад сотню золотих драконів, більш ніж достатньо для проживання в готелі. Навіть якщо лікування коштувало чимало, за один раз з неї не могли брати по кілька десятків золотих монет. З урахуванням їжі, одягу, лікувальних трав і витрат на провідника Пусткою вона могла б комфортно прожити кілька років. Дівчина-вовчиця відмовлялася вірити, що не зможе вистояти проти демонів без підтримки короля Сірого Замку.
Маючи такий план, Лоргар почувалася набагато спокійніше. Вона озирнулася навколо, розглядаючи вивіски на навколишніх будинках. Оскільки дівчина-вовчиця вирішила діяти поступово, перше, що потрібно зробити, знайти місце для життя.
Проте було ще рано, і Лоргар не поспішала. Зрештою вона успішно дісталася західного регіону Сірого Замку і, згідно зі звичаями народу Моджін, мала належно це відсвяткувати.
Тому першою її ціллю стала таверна.
Не встигла Лоргар і двох кроків зробити, як в око впала вишукана дошка.
На дерев’яній вивісці були зображені кілька реалістичних келихів, які були наповнені різнокольоровими напоями і прикрашені невідомими фруктами – виглядало неймовірно спокусливо.
Під келихами була назва «Таверна Сотень Смаків Евелін».
Ще нижче дрібнішими літерами був зроблений надпис: «У продажу нові Хаотичні напої. Перший напій зі знижкою 50%. Запрошуємо спробувати».
Хаотичні напої?
Лоргар підняла брови. Два абсолютно непоєднувані між собою слова були в одній назві, мабуть, людина, яка її придумала, мала жахливу уяву. Не скуштувавши їх, хто міг знати, що це за напої? Не дивно, що довелося знижувати ціну, щойно ті з’явилися на полицях – інакше взагалі б нічого не вдалося продати.
Але назва чітко говорила, що перед Лоргар таверна.
«Ну, раз говориться сотні смаків, то там мають бути й інші напої», – подумала вона. Крім того, місце виглядало просторим і світлим, відвідувачів було досить багато, тож смак, мабуть, не такий вже поганий.
Лоргар торкнулася рукою мішечка з грошима і попрямувала до входу в таверну.
……
– Вона не говорила всієї правди, – сказала Соловейко, жуючи сушену рибу. – Особливо це стосувалося її небажання вступити у Союз Відьом – я досить чітко відчула збурення емоцій. Про всяк випадок краще попросити Венді провести з нею текст із десяти запитань.
– Його проводять, коли відьма подала заявку на вступ, – з усмішкою сказав Роланд і похитав головою. – Вона ж заявки не подавала, тому нема потреби в такій суворій перевірці. Крім того… Ти ж можеш підтвердити, що Лоргар приїхала у Беззимне місто для боротьби з демонами і тренувань, чи не так?
– Ця частина не звучала як брехня, – відповіла Соловейко, підтиснувши губи.
– Тоді все гаразд. Союз Відьом був заснований, щоб дати вам усім щось, до чого ви зможете належати. Змушувати інших вступати – безглуздо. Крім того, це цілком природно, що новачок у місті відчуває певну настороженість. Дай її спокій. – Вдаючи великодушність, Роланд махнув рукою, щоб закрити цю тему, однак у серці він все ж відчував певний жаль.
Милуючись довгими, пухнастими вухами, які рухалися на її голові, йому дуже хотілося підкликати дівчину-вовчицю ближче і погладити їх. А вже той хвіст, що несвідомо рухався туди-сюди… Йому було цікаво, якщо схопити за основу хвоста, то чи стане вона абсолютно безпорадною, а її кінцівки ослабнуть, так само як про це розповідали у попередньому житті.
Однак зрештою Роланд зміг опанувати ці бурхливі думки.
Все-таки він – монарх, а тому мав зберігати елементарну гідність і самовладання. Це точно сталося не тому, що Соловейко була поруч.
Щойно Роланд зібрався піти до «чудо-будівлі», щоб перевірити хід будівництва, як у двері постукали і до кабінету зайшов керівник ратуші Баров.
– Ваша Величносте, до замку прибули люди з Об’єднаної торгової палати. Вони хочуть зустрітися з вами.
Розділ 835. Методи продажу Хаотичних напоїв
Роланд на деякий час замислився, перш ніж згадав, що Об’єднана торгова палата була кооперативною організацією з постачання і збуту, яку він очолював, а основними її членами були заможні торговці з кількох великих островів фіордів.
Хоча на переговорах минулої осені вони досягнули базового консенсусу, але тоді Евелін не виробляла Хаотичні напої в такій кількості, щоб вистачило для масових продажів. Тому торговці взяли лише по кілька пляшок, що слугували зразками, і ще не почали офіційних продажів. Мабуть, сьогодні вони були тут саме з цієї причини.
З розпочатим зимовим наступом й операцією в пустелі, а також підготовкою західного регіону до об’єднання королівства, він на деякий час забув про Об’єднану торгову палату. Тепер, коли вони прийшли до нього, це позбавляло його багатьох клопотів.
– Проведи їх до приймальні, я скоро прийду, – сказав Роланд. Після того, як Баров погодився і пішов, він повернувся до Соловейка: – Передай Тіллі і Венді, щоб вони також прийшли до замку. Зрештою, це перша ділова угода, укладена Союзом Відьом у співпраці з Сонним островом.
Коли Роланд увійшов до приймальні, всі купці встали і вклонилися йому.
Крім знайомих облич, такий як Марґорі, Ґамор і Марлан з торгової палати Затоки Півмісяця, Роланд також побачив інших, йому знадобилося трохи часу, щоб згадати їхні імена: Нібелунг з торгової палати Мілководного Міста, а також Етьє з торгової палати Західного Сонця.
Щойно він сів, Нібелунг охоче заговорив:
– Ваша Величносте, зразки, які ми взяли у вас, викликали неабиякий ажіотаж серед торговців острова. Всі, хто куштували, хвалили нові смаки. Закладаюся, щойно вони надійдуть у продаж, Хаотичні напої стануть найуспішнішим продуктом в історії фіордів!
– Ба більше, це не просто напої, – втрутився Етьє. – Візьмемо, наприклад, той яскраво-червоний сік з пікантним смаком. Хоча він не дуже втамовує спрагу, але надзвичайно добре смакує, якщо полити ним рибу, приготовану на пару, або м’ясо, запечене на вогні. Цей напій чудово зігріває й освіжає розум набагато краще за білий лікер – останній може викликати запаморочення, тому його не слід вживати під час плавання, тоді як з першим таких проблем не виникає!
– Точно, – Марґорі з усмішкою кивнула, – не лише купці, а й багато дослідників звернули увагу на нього. Адже цей Хаотичний напій зігріває і не має побічних ефектів, він може врятувати їм життя у разі корабельної трощі.
– Тому я пропоную встановити різні ціни для різних Хаотичних напоїв, – продовжив Етьє. – Продукти зі спеціальними ефектами, подібними до цього, легко можна буде продати за вищими цінами за допомогою невеликої реклами, особливо враховуючи, що їхня кількість обмежена.
Це було явним доказом того, що вартість напоїв розглядали за їхніми ефектами. Роланд кинув на Етьє схвальний погляд. І справді, торговці, які процвітали на фіордах, чудово розбиралися у своїй справі. Всього лише за кількома зразками вони визначали, що це окрема і різноманітна категорія товарів. Для таких продуктів утворення ціни на основі їхніх характеристик – найкращий спосіб отримати максимальний прибуток.
– Оскільки реакція така схвальна, ми можемо перейти до наступного етапу продажів згідно з раніше підписаним контрактом, – сказав Роланд, плеснувши у долоні. – Гадаю, ніхто не має заперечень щодо вартості чи розподілу продажів по регіонах. Однак для отримання товару необхідно внести 30% аванс. Ви ж привезли з собою достатню кількість золотих драконів, правда?
Оскільки основні умови Об’єднана торгова палата узгодила до нового року, деталей для обговорення було небагато. Головна мета запрошення Тіллі на зустріч полягала в тому, щоб вона побачила цей результат і стала свідчицею того, що він не намагався маніпулювати сумою розподілу прибутку. Адже вона не тільки погодилася залишитися у Беззимному місті, але і пообіцяла пересилити відьом Сонного острова в західний регіон партіями, тож Роланд мав продемонструвати власну щирість.
На основі «виграшної для обох сторін» домовленості, укладеної на змаганнях під час Місяців Демонів, 30% як від авансу, так і він решти суми продажу перейдуть до фонду винагород, який буде порівну розподілений між ратушею, Союзом Відьом і Сонними Чарами.
– Звісно, Ваша Величносте, – усміхнувся Нібелунг, – цього разу мій корабель не завантажений товарами. Крім ремісників і моряків, решта – це блискучі золоті монети.
– Тоді ходімо оглянемо товар, – усміхнувся Роланд.
……
Фабрика напоїв, збудована спеціально для Евелін, розташувалася навпроти спиртзаводу, однак це місце більше нагадувало склад під охороною, ніж фабрику.
Вона була невеликою, наземний поверх мав площу трохи більше ніж сто квадратних метрів. Будівля складалася з цегли і бетону, а також не мала вікон. Єдиним входом слугували товсті залізні двері. Обов’язки охоронців лягли на новобранців першої армії, від чого складалося враження, що це важливий військовий об’єкт.
Пройшовши крізь ворота, Роланд провів торговців внутрішнім двором до будівлі, а потім вони спустилися сходами до підвалу. Перед ними раптом розкрилося велике приміщення. Підвал був у 3-4 рази більшим за наземну споруду. Він був заповнений акуратними рядами дерев’яних полиць, ніби це був винний льох. Щоб уникнути непоправної шкоди, якої могла завдати пожежа, відкрите полум’я тут було заборонено, сюди навіть не проводили електрику. Натомість освітлення забезпечували світлові вікна, тож підвал ніби був занурений у вічні сутінки.
Кожна полиця була щільно заповнена двома шарами дерев’яних круглих бочок. Звісно, не у всіх із них були Хаотичні напої. Евелін могла виготовляти лише одну бочку на день. На цей час назбиралося більше ніж сто, від яких слід відняти ті, що випив Роланд, і щомісячні порції, які розподілялися між сестрами Союзу Відьом.
Роланд постукав по бочці – і пролунав глухий звук.
– Ми можемо постачати 20 бочок Хаотичних напоїв на місяць. По п’ять бочок на торгову палату. Незалежно від того, скільки часу вам знадобиться, щоб продати їх усі, якщо у виробництві не відбудеться змін, кількість залишиться тою самою, незалежно від того, припливатимете ви кожні три місяці чи раз на пів року. Цього разу ви можете взяти загалом сто бочок. Вони розміщені у першому ряду. Якщо огляд не виявить проблем, я надішлю когось, щоб відвезти їх до причалу.
– Ви не дасте нам їх скуштувати? – здивовано спитав Ґамор.
– Це не вино, яке з часом стає кращим. – Роланд знизав плечима: – Деякі Хаотичні напої справді можна довго зберігати, але це не означає, що всі. Тому перше, що потрібно зробити після їхнього виготовлення – це простерилізувати і законсервувати.
– Про… стерилізувати?
– Як і їжа, вони псуються. Що спекотніша погода, то швидше це відбувається. Стерилізація сповільнює цей процес. Вам не потрібно знати, як це робиться, ви всього лише маєте запам’ятати, що як тільки бочку відкриють, напій усередині не зможе зберігати свій оптимальний смак. – Він розвів руками: – Ви можете продати їх якнайшвидше або притримати – якщо зберігати напої в темному і прохолодному місці, то місяць-два з ними буде все гаразд.
– Але… як сказав Етьє, кожна партія Хаотичних напоїв відрізняється. Деякі продаються краще за інші. Як нам вибирати? – Ґамор невпевнено запитав: – Чи не могли б ви розділити кожну бочку на чотири рівні частини, перш ніж запечатувати їх? Тоді жоден з нас не буде хвилюватися через те, яку бочку вибрати.
«Це збільшило б навантаження на Солою і Лілі в кілька разів», – подумав Роланд. Для того, що споживало чимало промислових ресурсів і не давало йому жодної очевидної користі, краще було залишатися якомога простішим.
– Стерилізація непростий процес, а поділ на чотири рівні частини призведе до того, що кожна торгова палата матиме невелику кількість певного виду Хаотичного напою – подібне негативно вплине на продажі. Що ж до смаку… – він зробив паузу. – Навіть у Сірому Замку вподобання щодо напоїв у північному і західному регіонах разюче відрізняються. Непопулярний смак в одному місці матиме великий попит в іншому. Як торговці, що займаються перевезенням товарів, ви маєте добре це знати.
– Е, ну… – Ґамор на мить втратив дар мови.
«Жодних шансів, що я дозволю вам скуштувати напої. Вже розподіл і координація виявилися достатньо складними, крім того, в контракті була ціна за бочку, без жодних уточнень про кількість обов’язкових закупівель. А якби якийсь смак виявився непопулярним і його не продали, чи не зазнало б Беззимне місто збитків?» – Роланд подумки скривився. Адже кількість магічної сили, яку Евелін витрачала на одну бочку, залишалася незмінною.
– Якщо коротко, смак – не головне. Ключ полягає в методі продажу. Популяризація смаку і пошук відповідних покупців – ось що вам слід робити. – Роланд поплескав по бочці: – Вперед, настав час обирати ваші Хаотичні напої.
Коментарі
Дописати коментар