Роман ЗЦВ. Розділи 113-114
Розділ 113. Попередження | Розділ 114. Грім
Розділ 113. Попередження
Після закінчення Місяців Демонів у західному регіоні дощ ішов лише два рази, решта днів були сонячними, здавалося, що це ніби компенсація за зимню погоду. Затхлий запах із кабінету вивітрився, повітря стало свіжим і чистим, а коли відчинялися вікна, із саду долинав ніжний аромат.
Наразі сухопутний шлях між містечком і фортецею Лонгсон загалом відновився, і Роланд почав турбуватися про дії фортеці.
Відповідно до подій минуло року, після відновлення наземного шляху купці прямували до Прикордонного Міста, щоби продавати товари, але зараз у містечку не видно жодного торговця з фортеці Лонгсонг. Блискавка проводить розвідку двічі на день, щоб переконатися, що містечко добре підготовлене до прибуття ворога.
Минулого тижня перша армія вийшла на етап комплексних навчань, які складаються з двох частин: утворення лінії оборони для зустрічі противника та переслідування. Перша частина в основному покладається на Блискавку, яка повідомляє їм про відстань до ворога з повітря, а артилерійські та стрілецькі загони стріляють на команду – це доволі легко, як команди так і дії – чіткі та зрозумілі. Наприклад, стрільба гарматними ядрами після входу до зони у 800 і 500 метрів, і стрільба з рушниць після входження у зону 300 метрів, потім 50 метрів і так далі. Коли вони бачать прапор, піднятий Блискавкою, лідери загонів повідомляють, куди потрібно стріляти.
Ключ до перемоги лежить у фазі переслідування. Згідно з планом Роланда, після поразки ворог відступатиме до фортеці стільки ж часу, скільки йому знадобилося, щоб прибути до Прикордонного Міста – тобто дорога назад займе три дні. Навіть якщо ополчення та найманців покинуть позаду, на повернення знадобиться не менше двох днів, тож противнику доведеться розбивати табір просто неба. Це дає першій армії можливість для переслідування. Весь процес контролюватиме Блискавка, перша армія пересуватиметься безпечною дорогою і не буде помічена розвідниками, а артилерія та боєприпаси транспортуватимуться Маленьким Містом. Коли супротивник стане табором на ніч, війська повністю оточать його, затиснувши в кліщі, а потім, рано-вранці, розпочнеться атака для знищення ворога.
План не здається складним, але за відсутності радіозв’язку розділити війська і атакувати разом практично неможливо. Роланд може покладатися у цьому питанні тільки на відьом, щоб компенсувати відсутність зв’язку. Він не уявляє, яким буде кінцевий результат.
Був іще один момент, запаси пороху закінчувалися, тому під час комплексних навчань не використовували бойові патрони. Головною метою тренування була взаємодія стрілецького та артилерійського загонів, а також співпраця між першою армією та відьмами. Роланд уже відправив людей до Хребта Упалого Дракона і міста Чішуй, сподіваючись знайти там більше джерел селітри. Якщо вчасно не поповнити запаси пороху, то після двох боїв рушниці в руках першої армії можна буде використовувати лише як списи.
Роланд записав на папері нові плани закупівель, до яких входила селітра, зерно, різноманітне насіння та інші матеріали. Він вирішив послати ще одного учня Барова, щоб той випробував удачу в Королівському місті Ґрейкасла. Там має бути вдосталь товарів, особливо селітри – з наближенням літа виробництво селітри збільшиться. У місті з великою кількістю дворян і багатих купців, як тільки погода стане спекотною, споживання селітри збільшується. Роланд сподівається знайти стабільного постачальника для безперервного отримання порохової сировини для Прикордонного Міста.
Він уже відправив двох особистих охоронців для реалізації планів «скликати відьом» та «знайти насіння і плоди». Перший зазвичай маскувався мандрівником або купцем і поширював на вулицях, у тавернах, у темних закутках чутки про Прикордонне Місто, в якому вільно живуть відьми. Звичайно, це говорилося не від імені четвертого принца, а від Союзу Співпраці, яка нарешті знайшло Святу Гору та сподівалося, що там оселяться й інші відьми. Другий охоронець прямо відправився у Порт Чиста Вода, щоб купити насіння екзотичних культур з фіордів. Звісно, якщо в містах, крізь які проходитиме другий посланець, будуть рідкісні культури, їхнє насіння теж привезуть.
Написавши план закупівель, він віддав його Шуцзюань і попросив її піти в ратушу та передати його Барову. Після того, як відьма пішла, Роланд потягнувся і хотів зробити ковток води, але виявив, що чашка пуста.
Тільки він збирався встати, щоб взяти чайник, Соловейко уже принесла чайник до його столу. Мало того, вона з усмішкою наповнила чашку і повернула чайник назад.
Роланд зробив повільний ковток, відчуваючи збентеження. Останнім часом із Соловейком відбувається щось дивне. На її обличчі завжди є усмішка, вона виявляє ініціативу, щоб налити чаю або води. Невже Соловейко хоче отримати більшу зарплату? Раніше вони сиділа на дивані, тримаючи в руках посуд із сушеною рибою, яку жувала протягом дня.
Хоча Роланд запитав про причину такої поведінки, але Соловейко лише засміялася і не відповіла, йому довелося опустити це питання.
«Невже карткова гра Гвинт дійсно може зробити людей щасливими? У майбутньому я займуся покером і маджонгом* та відкрию казино. Воно просто чекає, щоб збирати гроші… Стоп». – Роланд похитав головою і відкинув зайві думки. Зараз не час для розваг, він повинен думати про те, що станеться після того, як буде захоплена фортеця.
Перенести адміністративний центр до фортеці Лонгсонг? Роланд довго над цим думав, здавалося спокусливим перенести центр у заможніше місце, але насправді це був би невдалий вибір. Фортеця відрізняється від Прикордонного Міста, з часу її заснування минуло більше ста років. Території керувалися відповідно до феодальної системи, і навіть володар фортеці мав певні складнощі, щоб просунути руки на території інших. Якщо Роланд хоче перетворити ці землі на свою територію, то без революції цього майже неможливо досягти. Не кажучи вже про те, що в місті, де стільки всього намішано не можна повністю гарантувати власну безпеку. Він не хотів, щоб на нього напав якийсь радикально налаштований аристократ, коли Роланд просто йшов би вулицею.
З іншого боку, Прикордонне Місто повністю належить йому, території навколо широкі, гострої потреби розширюватися немає. Люди в основному шахтарі та мисливці. Після успішного протистояння чудовиськам у Місяці Демонів, його престиж значно виріс. Що ще важливіше, після ідеологічної пропаганди першої армії, яка повістю складається з вихідців з народу, більшість місцевих жителів прийняли існування відьом. У порівняні з фортецею Лонгсонг чи іншими містами, де церква має великий вплив, Прикордонне Місто може легко перетворитися на дім для відьом. Тому зрештою Роланд вирішив зробити саме це містечко своїм центром.
Що стосується фортеці, він може підтримувати інших, щоб ті керували нею, вона може стати джерелом, яке забезпечуватиме його робочою силою та сплачуватиме податки. Найбільше Роланду зараз бракує людей і грошей.
Його ідея полягала в тому, щоб найняти людей фортеці Лонгсонг на гроші фортеці Лонгсонг, щоб зробити вклад у Прикордонне Місто. Ті золоті дракони, які будуть зібрані у переможений дворян, будуть повернуті людям, а потім зібрані у фортеці у вигляді податків, і він знову зможе їх витратити. Крім того, особливими пропозиціями можна буде переконати деяких людей зі спеціальними навичками залишитися в містечку на тривалий час.
Але це всього лише приблизні плани. Наприклад, хто буде керувати фортецею та відповідати за податки? Потрібно дочекатися завершення битви, перш ніж думати над цим.
У цю мить у вікно влетіла жовта постать, яка чітко зупинилася перед столом принца – це була Блискавка.
– Добре попрацювала, випий води, – Роланд підняв чашку і протягнув її Блискавці, проте дівчина, хоч і взяла чашку, не почала пити, а вигукнула:
– Ваша Високосте, вони тут!
Розділ 114. Грім
Велика коаліція військ фортеці повільно рухалася дорогою до Прикордонного Міста.
В авангарді їхав лицарський загін, що складався із воїнів шести родин фортеці. З обладунків і спорядження кожного лицаря видно різницю в силі родин, до яких вони належать. Безсумнівно, найвидатніші лицарі – це лицарі під командуванням герцога Раяна. Їхні коні – це короткохвості коні зі столиці. Вони вправні у бігу на довгі дистанції та більші за інших коней. Лицарі, які сиділи на конях, виглядали ще могутнішими, їхні однакові обладунки виготовленні в ковальській майстерні фортеці «Молот і зуб дракона». Голова лева зображена на лискучих сріблом нагрудних пластинах, а голова вовка на щитках на плечах зображена з розкритою пащею, ніби гарчала. Плащі за їхніми спинами покриті витонченою вишивкою, а на талії пов’язані червоні стрічки.
Ці лицарі не тільки добре виглядають, щороку після закінчення Місяців Демонів саме вони відповідають за вихід з міста та очищення території від демонічних звірів, які залишилися, і забезпечують безпечне подорожування західним регіоном. Кожен із них має великий бойовий досвід. Коли справа доходить до боротьби по одинці, вони не набагато гірші за королівських лицарів, але вони трохи поступаються кількістю – звісно, з владою герцога можна підтримувати загін у кількості 150 осіб. Елітне військо вимагає приголомшливих витрат.
Герцог Раян із задоволенням подивився на виразну відмінність своїх лицарів. Жодних сумнівів, ніхто в західному регіоні не може протистояти його силі.
У середині армії йшли найманці, їхнє спорядження набагато гірше, якщо порівнювати з лицарями. Більшість із них носили старі кольчуги чи якісь частини обладунку, і не мали ні рукавичок, ні шоломів. Також є люди вбрані у дешеві шкіряні обладунки, і в них різноманітна зброя. Найманці широко розійшлися по дорозі, йдучи по двоє-троє, вони балакали та голосно сміялися, ніби йшли не на бій, а просто насолоджувалися весняною подорожжю.
В кінці йшли примусово викликані лордами вільні люди, вони тягнули один віз за іншим, перевозячи харчі та намети, та пленталися за найманцями. Різниця у швидкості пересування призвела до того, що армія приблизно у 1500 осіб розтягувалася, і лицарям в авангарді доводилося час від часу зупинятися, щоб дочекатися поки інші їх наздоженуть.
– Сер, – граф Елк, Гілтай Медер смикнув за поводи, щоб їхати пліч-о-пліч з герцогом, – до Прикордонного Міста ще півдня. Якщо все буде добре, то ми дістанемося туди о четвертій годині дня. Тоді, чи слід війську відпочити протягом ночі, а вранці негайно атакувати, чи відразу ж по прибуттю напасти на замок принца?
– Ти досі хочеш спати в полі? – засміявся герцог. – Вночі, гадаю, ми повинні спати на великих ліжках в замку, а не в мокрій багнюці. Звичайно, честь королівської сім’ї потрібно поважати, прибувши до Прикордонного Міста, я спочатку відправлю посланця, щоб переконати його здатися.
Граф Жимолость їхав трохи попереду, він повернув голову:
– Лицарі мандрували цілий день, люди та коні виснажені. Чи це доречно атакувати відразу? Зрештою, Роланд Вімблдон, покладаючись на шахтарів, зміг пережити Місяці Демонів, гадаю, нам ліпше бути обережними.
– Ха-ха, все добре, коли інші про це не знають, але навіть ти не знаєш подробиць про демонічних звірів? Мій старий друже. Вони справді страшні в дикій природі, швидкі та сильні, але якщо є міська стіна, більшість демонічних звірів – це всього лише мішені. В кінці-кінців, це просто звірі. – Граф Елк знизав плечима. – Я більше здивований тим, що він зміг так швидко побудувати міську стіну, але лише нею неможливо протистояти нашим лицарям, чи не так? Вони на таке не здатні, ті люди – безмозкі ідіоти.
– Так і є. До того ж, я отримав повідомлення з півночі, – недбало сказав герцог Раян, – цього року на Гермес напала велика кількість гібридів, Нове Святе Місто мало не впало. Не знаю чому, але, здається, цього року всі демонічні звірі йшли в бік Святого Міста, а в західний регіон дійшли тільки ті рибки, які прослизнули крізь сітку.
Як володар західного регіону, він був зосереджений не тільки на своїх землях, а і на великих містах і містечках, в які, протягом багатьох років, відсилалися шпигуни, щоб постійно передавати йому найсвіжішу інформацію. Трагічна битва на півночі зараз не в центрі уваги. Кілька днів тому він отримав секретний лист із міста Дванья*: новий король Тіфейке і королева Чистої Води Ґарсія зійшлися у жорстокій битві біля південного міста Сюнїн*… Згідно цього листа, армії Тіфейке знадобиться місяць, щоб повернутися з міста Сюнїн.
У листі не згадувалося про битву, лише описувалося, що коли Тіфейке повернувся до міста Дванья, то залишилося всього лише кілька тисяч з його війська, і він не міг такою кількістю заблокувати дороги. Також говорилося, що місто Сюнїн охопило вогнем, чорні стовпи диму піднімалися майже в рівень із хмарами, свідками цього видовища стали жителі навколишніх міст.
Немає сумніву, що така трагічна втрата військ є серйозним ударом для нового короля, незалежно від того, чи загинула королева Чистої Води від рук Тіфейке чи ні. Цей таємний лист змусив герцога Раяна відчути готовність діяти, він відправив кілька груп довірених осіб до столиці та східного регіону, сподіваючись дізнатися про поточну ситуацію Тіфейке. Якщо битва двох правителів мала шанс знищити хиткий режим нового короля, то герцог Раян зовсім не проти підпалити ще один факел.
Якщо він хоче і сам стати королем, зараз чи не найкращий шанс. Солдати на півночі поховані біля підніжжя Святого Міста. На півдні щойно відбулася велика битва. Ясна річ, їм потрібно якийсь час перепочити та зализати рани. Що вже говорити про східний регіон і столицю. Якщо він збере достатньо сил, та атакує північ, то зможе розділити Ґрейкасл навпіл. У такому випадку його територію та населення можна буде порівняти з королівством Юндун, що лежить у найпівнічнішій частині континенту, а його сила зможе конкурувати з південним-сходом Ґрейкасла.
І він, Осмонд Раян, стане першим королем цієї землі.
Подумавши про це, герцог самовдоволено посміхнувся. Він сподівався, що покінчивши сьогодні з цим фарсом, завтра негайно поведе принца до фортеці. Якщо пощастить, через три дні герцог отримає хороші новини від своїх помічників.
Коли сонце поступово схилилося на захід і от-от мало наблизитися до вершини гір, Раян побачив обриси замку Прикордонного Міста… і групу людей, що щільно вишикувалася за містом.
– Батьку, герцогу, – Рейн Медер, який їхав у авангарді, під’їхав до них і доповів: – Ці люди попереду мають бути гвардією четвертого принца. Вони всі мають зброю і, схоже, не збираються нас вітати.
– Це добре, принаймні нам не потрібно йти до замку та пропонувати йому вийти, – із посмішкою сказав граф Елк. – Їдь і повідом лицарям сповільнитися, попереду ще довга дорога перед атакою.
– Так, батьку, – прийняв наказ Рейн.
Герцог Раян підняв підзорну трубу і подивився на стрій суперника. Загони крізь далекогляд виглядали дуже дивно, вони тримали чудернацьку зброю і стояли двома цільними рядами одне побіля одного. Не можна назвати їхню зброю довгими списами – воно не мало відповідного вістря, а палиця надто коротка. До того ж, надто нерозумно виставляти бійців подібним чином… така тонка лінія оборони, хіба її не знищать за кілька секунд?
Це трохи збентежило герцога. Навіть якщо принц нічого не знає про армію та битви, його ж весь час супроводжують лицарі та особиста охорона, так? Поміркувавши трохи, герцог вирішив дати можливість найманцям взяти ініціативу на себе, а лицарі займуть позицію для атаки і будуть очікувати. Герцог хоче побачити, що принц задумав.
Звісно, посланця з пропозицією здатися все одно потрібно послати. Герцог Раян підкликав бійця:
– Піди і передай принцу, що у мене немає наміру завдавати йому шкоди, але прийшла воля короля Тіфейке Вімблдона, тож я повинен підкоритися. Якщо він складе зброю і зараз здасться, то не постраждає. Я супроводжуватиму його назад до столиці як принца.
Виставлення війська відбувалося дуже повільно, лицарі займали свої позиції один за одним, а найманці повільно збиралися в передній лінії. Раптом герцог Раян побачив, як на позиціях супротивника з’явилося чотири вогники – короткий спалах, після якого піднявся синій дим. Він нахмурився, подумавши, що побачив щось неправильно, герцог майже взявся за підзорну трубу, коли серія гучних звуків, схожих на грім, раптово пролунали поряд!
Коментарі
Дописати коментар