Роман ЗЦВ. Розділи 121-122
Розділ 121. Здобич | Розділ 122. Батько і син
Розділ 121. Здобич
Коли всі п’ять родин були опитані, Роланд зітхнув з полегшенням.
Він відкинувся на спинку стільця, а Соловейко взяла ініціативу підійти зі спини та розім’яти йому плечі обома руками.
Знадобився лише один день, щоб перемогти герцога, зайти до міста і зайняти замок лорда.
Все пройшло набагато легше, ніж він уявляв. Коли герцог загинув у битві, більшість людей вирішила здатися. Найманці один за одним відверталися від колишніх союзників і опускалися на коліна, висловлюючи готовність служити Його Королівській Високості.
Тож найманці охороняли лицарів і вельмож, що здалися, а перша армія пильнувала за найманцями, таким великим гуртом вони рушили маршем на схід і прибули до фортеці Лонгсонг о третій годині дня. Коли вартові, що охороняли міські ворота, побачили голову герцога Раяна та велику групу полонених дворян, вони одразу відчинили ворота, пустивши четвертого принца до міста.
Роланд не став скликати всім вельмож у місті, щоб з великою помпою оголосити, що він тепер володіє містом, замість цього одразу попрямувавши до замку лорда.
Замок розташувався на найвищій точці в центрі фортеці, місто у місті. Коли вони заходили на територію замку спалахнула невелика битва. Після того, як Соловейко підірвала ворота до саду мішечком з динамітом, більше 20 охоронців, які не відправилися з герцогом, намагалися перешкодити Роланду увійти, але були вбиті першою армією. П’ятеро людей були поранені, двоє мали серйозні поранення. На щастя, Нана, яка супроводжувала армію, швидко їх вилікувала.
Також було десять охоронців, що намагалися втекти через чорний хід із замку разом з родиною герцога, але це помітила Блискавка, яка стежила з повітря, і їх негайно схопили. Дружину герцога і двох синів також спіймали, і вони до цього часу залишаються в темниці та нічого не знають про поразку герцога.
Взявши контроль над замком лорда, перша армія Прикордонного Міста негайно перебрала на себе захист замкової території. Потрібно сказати, що замок герцога Раяна у три-чотири рази більший за замок у Прикордонному Місті, а його форма набагато величніша. Шість сторожових веж формують правильний шестикутник, а головна вежа посередині має майже п’ять поверхів, що є рідкісною висотою для будівель у цю епоху. У саду розташували товарні склади, стайні, а в підвалі замку навіть є окрема темниця.
Він запхнув цінних в’язнів і сім’ю герцога до камер, усіх цивільних розпустили, а в найманців конфіскували зброю, розмістивши їх самих групками у вільних кімнатах і в саду. Разом з цим він вибрав кількох лідерів, дав їм великі гроші, і доручив їм подбати про самих себе. На думку Роланда шахта Північного Схилу найліпше місце для цих спекулянтів, але зараз у нього були важливіші справи.
Найважливіша частина – збирання здобичі після битви, широко відома як збір трофеїв*.
Роланд взяв групу відьом, щоб перевернути замок догори дригом, він навіть не пройшов повз божих каменів відплати, які були у сховищах і таємних кімнатах. Результати приємно вражали. За скромними оцінками, у двох великих скринях, знайдених у підвальних сховищах, лежало близько 10 000 золотих драконів. Соловейко знайшла десятки самоцвітів розміром з око в потайному сховку спальні, тоді як Луна відшукала таємну кімнату за каміном. Коли вони увійшли до кімнати, то побачили, що вона заповнена золотими виробами, такими як скіпетри, корони тощо, а також сліпучими прикрасами, які акуратно розмістилися на дерев’яних полицях і стіні.
Це багатства герцога!
Дивлячись на таке величезне багатство, Роланд сповнився емоціями, коли подумав про загальний дохід Прикордонного Міста від руди менший за 500 золотих драконів в осінній і зимовий сезони. Ось у чому полягає привабливість грабунку, якби він ніколи не знав високорозвинутого індустріального суспільства, то, мабуть, теж би був залежним від цього.
Проте які б не були емоції істину суть речей все одно треба сприймати. У найближчому майбутньому кількість працездатного населення Прикордонного Міста значно зросте, тому, до розвитку місцевого сільського господарства, йому потрібні великі кошти для завезення харчів з інших місць.
Тож Колібрі полегшила всі скрині зі скарбами, а поки здобич буде доставлена до сховищ у замку Прикордонного Міста, супроводжуватиме награбоване Залізна Сокира і особиста охорона принца. Враховуючи час, який потрібний на зачарування великих предметів, на доставку знадобиться близько трьох днів.
Здобич також є причиною, чому Роланд вирішив не брати золоті дракони як викуп на наступний день. Він отримав багато користі, перемігши герцога, тож тепер йому потрібніші живі люди і худоба.
– Ваша Високосте, ви справді хочете залишитися тут тільки на тиждень? – запитала Соловейко.
– А що? – Роланд заплющив очі, насолоджуючись поколюванням у плечах.
– Це ж найбільше місто західного регіону? – Вона зашепотіла: – У порівняні з Прикордонним Місто, чи не хочеш ти залишитися у більш процвітаючому місці?
– Ситуація з силами фортеці Лонгсонг заплутана і складна, вона не підходить для того, що я хочу зробити. Тож це нормально зберегти статус-кво. Якщо я бажаю внести зміни, то опір, з яким я зіткнуть, тільки посилиться, я не можу грубо розбиратися з ними зараз або позбутися їх. – Роланд усміхнувся. – Звичайно, найголовнішим є те, що на людей тут сильно впливає церква і їм буде важко прийняти вас за короткий час. Я вже говорив: сподіваюся, що відьми зможуть вільно ходити вулицями. У Прикордонному Місті це вже зроблено.
– Так, – тихо сказала Соловейко, – ти дотримався своєї обіцянки.
********************
Уранці третього дня Пейло квапливо приніс список і Роланд, як завжди, прийняв його у приймальні.
– Ваша Високосте, я обрав.
– Я погляну. – Роланд узяв список. Як і очікувалося, найбільше вказано кріпаків зі значенням 2. Близько 800 осіб, 100 корів та 300 овець, а решту складали різні ремісники.
– Ваша Високосте, це прийнятно?
– Звичайно, якщо набрано значення у 3000. – Роланд повернув список Пейло. – Коли ти зможеш зібрати все це?
– Зібрати можу навіть сьогодні. Цей список зроблений на основі майна і людей на землях Жимолості. Але, Ваша Високосте, щоб доправити їх до Прикордонного Міста знадобиться десь півмісяця.
– Маєш зробити це сам, – Роланд постукав по столу, – у тебе мусить бути досвід організації каравану для перевезення, правильно?
– Так, Ваша Високосте. – Пейло завагався: – Тоді мій батько…
– Можеш забрати його сьогодні, – принц усміхнувся і протягнув йому сувій пергаменту. – Якщо вважаєш, що проблем немає, підпиши і постав відбиток пальця.
– Це… договір представника? – Пейло глянув на початок і його голос наповнився хвилюванням: – Ви справді обіцяєте надати повноваження представника родині Жимолость? Прошу, зачекайте трохи. – Він розгорнув договір і почав уважно читати.
Розсудливість, яку проявив Пейло, змусила Роланда задоволено кивнути. Для співробітника увага до контракту є найосновнішою вимогою.
Через якийсь час Пейло підняв голову:
– Зміст загалом такий самий, як і в тій розмови, що була між нами вчора, за винятком одного… – він вказав на низ договору. – Ваша Високосте, чи не повинно тут бути ім’я мого батька? Він – голова Жимолості. Граф і представляє родину.
Роланд усміхнувся:
– Звичайно, ні. Це ти, а не твій батько говорив зі мною про місце представника. Тому твоє ім’я, природно, вказано в кінці контракту.
Пейло був ошелешений на мить, після чого запитав з недовірою:
– Ваша Високосте, ви хочете, щоб я…
– Саме так, ти, як представник, заміниш посаду герцога і замість мене візьмеш на себе керівництво фортецею Лонгсонг. – Роланд кивнув. – Якщо договір виконуватиметься без проблем, ти зможеш продовжувати керувати містом після того, як я стану королем. – Він зробив паузу та припинив усміхатися: – Але якщо ти порушиш договір, то закінчиш, як герцог. Якщо я зміг захопити фортецю раз, то зроблю це і вдруге. Працюйте наполегливо, пане посол.
Розділ 122. Батько і син
Підземелля замку не таке сире й темне, як темниця Прикордонного Міста, ймовірно, герцог не хотів, щоб підвали замку перетворилися на будинок із привидами, чи щоб огидний запах відчувався, коли хтось спускався сходами. Загалом темниця відносно чиста. Різні камери по різному оздоблені, деякі пусті, а в деяких стоять не тільки ліжка, але і шафи, письмові столи та є люстри. Імовірно, герцог спочатку розглядав це підземелля як місце для ув’язнення певних дворян, тож мали бути забезпечені певні зручності.
Роланд також знайшов у закутку спеціальну камеру. Велике ліжко займало половину кімнати. Зі стелі звисали ланцюги, але прикріплені до ланцюгів кайдани були загорнуті в шар овечої шкури, на стіні висіли різноманітні батоги. Схоже, герцог Раян проводив деякі дослідження, Роланд подумав, що, на жаль, він поїде звідси за кілька днів, тому не має часу розібратися з цим.
Як найціннішого в’язня, Шарафі Гелмонда, природно, замкнули в найкращій камері. Якщо не звертати уваги на металеві ґрати, то може здатися, що це розкішна спальня. Камеру з ним ділили віконти родини Кленового Листа і родини Бенлан, старший син родини Дикої Троянди та другий син родини Елк. Ці родини разом з родиною Лева Раяна є шістьма благородними родинами фортеці Лонгсонг. Звичайно, родина Раяна майже знищена Роландом, дружина і діти герцога замкнені поряд.
Побачивши, що Його Королівська Високість з’явився у темниці, вельможі встали один за одним. Перш ніж хтось із них встиг поставити запитання, Роланд заговорив першим:
– Ви можете вийти, графе Гелмонде. Щодо інших, коли буде доставлено викуп, я, звичайно, випущу вас.
– Батьку, – Пейло відчув полегшення, коли побачив рум’яне обличчя графа. Він поглянув на свого друга, а потім на Роланда. – Ваша Високосте, я не бачив імені графа Елка у списку. Якщо він загинув на полі бою, то старший син сім’ї має бути у столиці, тому голови роду зараз тут немає. Чи можливо звільнити Рейна Медера, дозволити йому повернутися і зібрати власний викуп? Я готовий поручитися за нього.
– Ти говориш про старшого сина родини Елк, Жака Медера? – Роланд похитав головою. – Він повернувся. Не тільки повернувся, учора він відвідав замок. Але… я не думаю, що він має намір платити викуп.
Почувши ці слова, Рейн із недовірою кинувся до ґрат:
– Чому?
– Він сказав, що ти не захистив батька на полю бою, і що ти є катом, який убив графа Медера.
– Чому він таке сказав, очевидно, що той, хто убив батька… – Рейн раптом закрив рота.
Роланд не прийняв його слова близько до серця:
– Хочеш сказати, що це я вбив графа, так? – він підійшов до камери. – Твій батько перед Місяцями Демонів підіслав до мого замку людей, щоб спалити продовольчі запаси. І тепер ситуація з герцогом, який атакує мої землі з великою групою лицарів, я просто контратакував і відбив наступ загарбників. То це я вбивця? Чи не слід звинувачувати тих, хто це розпочав, герцога Раяна та його спільника, графа Медера? До того ж, якби не зізнання Гілла, що ти нічого не знав про інцидент із підпалом зерна, ти б уже був мертвий.
– … – Рейн втратив дар мови.
– Ваша Високосте, – стурбовано запитав Пейло, – якщо ніхто не захоче заплатити викуп, ви його стратите?
– Це не так, я завжди добрий, – Роланд посміхнувся. – Ймовірно, заберу його з собою до Прикордонного Міста і відправлю на шахту Північного Схилу років на двадцять, щоб він спокутував свої гріхи.
– Який… викуп?
– Як другий син він не має шансів успадкувати титул. Очевидно, ціна не така висока, як у графа Жимолості, тож потрібна тисяча. – Роланд зацікавлено поглянув на Пейло. – Що, хочеш заплатити за нього викуп?
– Яка сума, тисяча золотих драконів? – втрутився граф, якого звільнила охорона.
– Ваш син пояснить, – принц показав жест, щоб всі рухалися. – Ходімо, тут нема чого робити. Щодо другого сина родини Медер, то не квапся, можеш повернутися додому і повільно обдумати це.
Коли група покинула темницю і підійшла до воріт замку, граф раптом зупинився:
– Ваша Високосте, я знаю, що вчинки герцога Раяна не можна пробачити, але… його дружина і діти невинні.
– Можливо, – Роланд не міг заперечити цим словам. – Я не маю наміру засуджувати їх до вигнання, повішення чи чогось такого, всього лиш заберу з собою до Прикордонного Міста, щоб ув’язнити там.
«До того дня, коли я зійду на престол». – Подумав він. Якщо відпустити їх, не буде ніякої користі, тільки збурення у фортеці Лонгсонг – старший син має законне право успадкувати це місце.
*******************
– Що ти сказав!? – Шарафі Гелмонд широко розплющив очі, він дивився на Пейло з недовірою. – Його Високість не планує жити у фортеці Лонгсонг і передасть місто під твоє керівництво?
Повернувшись до дому, на землі графа Жимолості, Пейло негайно і ретельно розповів батькові, що сталося за останні три дні. Коли зайшла мова про договір представника, граф більше не міг терпіти. Отримавши від сина позитивну відповідь, він піднявся на ноги. Чоловік ходив по кабінету колами, помітно, що він мав складний настрій.
– Батьку, з тобою все добре? – стурбовано запитав Пейло.
– Таким чином, головний наш опонент це родина Елк. Крім них, інші три родини поступаються нам походженням і силою.
– Що? – якийсь час він не міг отямитися.
– Опонент, опо-нент! – вигукнув граф. – Ти сильно мене розчарував. Його Величність дав тобі таку гарну нагоду, а ти досі не проаналізував, хто буде супротивником?
– Ну, тобі не здається це дивним?
– Чи дивно, що Його Королівська Високість вирішив повернутися до Прикордонного Міста? Звичайно, це дивно. – Граф погладив бороду. – Але яке це має відношення до нас, якщо договір дійсний.
«Швидше, – подумав Пейло, – Його Високість просто не хотів навантажувати себе такою кількістю проблем». Щодо причини, чому принцу так до душі припало Прикордонне Місто, можна подумати пізніше. Однак Пейло не очікував, що у батька буде настільки потужна здатність прийняти нову ситуацію.
– Я правильно зрозумів, що той хлопчина Медер – твій друг? – Шарафі раптом зупинився і сказав: – Піди і звільни його завтра.
– Ти згоден, щоб я зібрав тисячу, щоб викупити його? – Пейло був приголомшений.
– Подумай, граф Елк мертвий, а старший син не бажає викупляти молодшого. У цій битві, за винятком кількох лицарів, у них майже немає втрат. Як тільки Жак Медер успадкує титул, то неминуче спробує завадити тобі… ні, захоче забрати фортецю Лонгсонг. – Граф пояснив: – Чому Жак не бажає викупити Рейна? Бо боїться, що він стане загрозою.
«То ось у чому причина», – Пейло гірко посміхнувся у душі. Але він знав, що батько говорить правду. Рейн з дитинства любить мечі та списи, і він дуже близький з лицарями на землях родини Медер. На відміну від старшого сина, Жака, який вважав, що рукопашній бій це втрата аристократичного стилю, і віддавав перевагу романтичному виду столиці. Хоча Рейн не одноразово показував, що хоче бути лицарем, тобто не претендує на право успадкування титулу графа, то тепер, коли їхнього батька нема, хто знає чи не звернеться він до лицарів, щоб убити старшого брата? Рішення Жака відмовитися від викупу людини, яка викликала у нього такі думки, було чітким і безжальним.
– Мій друг ніколи цього не зробить, – запевнив Пейло.
– Можливо, але після того, як ти викупиш його, у Жака буде головний біль, незалежно від того, чи буде Рейн щось таке робити чи ні. – Шарафі вів далі: – Що стосується викупу у тисячу, ми можемо обрати ремісників, які мають більше очок.
– Готуючи викуп за тебе, я вже взяв певну кількість ремісників. Якщо візьму більше, на наших землях не залишиться майстрів.
– Не хвилюйся, ти ж знаєш, що північні землі зараз перебуваються у хаосі? – граф упевнено сказав: – Об’єднані сили чотирьох королівств знищені у Гермесі, лорди змушують людей приєднуватися до армії, тому з’явилася велика кількість втікачів. Ми можемо скористатися цією ситуацією, щоб урвати собі шматочок, і навіть зберегти частину того, що маємо платити щомісяця.
Тільки тут Пейло виявив, що його батько вправний у торгівлі та ведені справ – принаймні у цій сфері він набагато кращий, ніж на полі бою.
Коментарі
Дописати коментар