Роман ЗЦВ. Розділи 123-124
Розділ 123. Пропозиція церкви | Розділ 124. Повернення до міста
Розділ 123. Пропозиція церкви
На четвертий день захоплення фортеці, Роланд скликав до зали замку усю велику та дрібну знать, що живе навколо.
Хоча більшість людей знали цю новину, він відчував, що все одно повинен повідомити про це особисто – у західного регіону новий володар.
Коли він оголосив, що повернеться у Прикордонне Місто, а заодно довірить фортецю старшому сину родини Жимолость, то заговорили всі й одразу. Звісно, зараз ніхто не хотів взяти на себе ініціативу, щоб висловити незгоду, – голова герцога досі висіла біля воріт, а новина про поразку Тіфейке унеможливила для опонентів звернення до зовнішніх сил.
За винятком лицарів родини Жимолость, яких викупили, за інших полонених лицарів викуп не приймався, їх усіх разом із найманцями відвезуть до Прикордонного Міста. Згідно з планом Роланда, всіх найманців відправлять на шахти для трудової реформи, тоді як лицарів наймуть після перевірки їхнього покаяння – зрештою, більшість лицарів грамотні, їх можна використати як учителів для просвіти народу. Звичайно, вони більше не зможуть користуватися зброєю.
Таким чином, сили родини Жимолость стабілізують чотири родини, також їхніх сил вистачить для того, щоб захистити фортецю і власні землі. Роланд подумав, що про підводні течії, які вирують під поверхнею, має хвилюватися сам Пейло.
За останні кілька днів він також знайшов час послати особисту охорону, щоб схопити групу чиновників, які стали причиною голодної смерті жителів Прикордонного Міста два роки тому, включно зі скарбником Феррено, їх привселюдно судитимуть у Прикордонному Міста. Шкода тільки, що винуватець, який намагався спалити продовольчі запаси і став причиною смерті Сірка, граф Гілтай Медер без суду загинув на полі бою.
Тепер рух між фортецею Лонгсонг і Прикордонним Місто повністю відновлений, з наступного тижня кожен день буде пливти більше десяти вітрильників, які перевозитимуть матеріали і людей до Прикордонного Міста. Роланд подумав, що Баров буде зайнятий, приймаючи монети, забрані у герцога, і переселяючи велику кількість людей. Він не знав, чи готові тимчасові дерев’яні будинки, доручені Карлу.
Подумавши про це, йому захотілося якомога швидше повернутися до Прикордонного Міста, щоб керувати майбутніми справами.
Після розмови з великими і дрібними вельможами за обідом Роланд планував подрімати, коли до замку прибув особливий гість.
Ієрарх Тіро з церкви фортеці.
Роланд різко втратив сонливість.
На відміну від Прикордонного Міста, тут церква давно пустила корені, не тільки побудувавши храм, а і приславши на посаду ієрарха. Це також головна причина, чому принц вирішив повернутися до Прикордонного Міста, щоб мирно розвиватися, – через тривале вивчення доктрин і вплив церкви будь-який простолюдин може стати її очима, а його плани залучення людей будуть обмежені усюди, а ризики для відьом одразу б зросли в рази. Якщо церква не буде викорінена, його реформи нікуди не приведуть.
Нормально, що церва стежить за зміною володаря фортеці уважним оком, але Роланда здивувало, що вони чекали аж до сьогодні, що відправити представника для спілкування з ним. Але це непроста людина: вірянин, який служить ієрархом, – це вже фігура високого рівня в церкві, що відповідала за нагляд за цілою територію, це чимось нагадувало владу світського герцога.
Він, як завжди, зустрів гостя у приймальні.
Ієрарх Тіро – чоловік середніх літ, одягнутий у білу церковну мантію з блакитною облямівкою. На око, йому десь сорок, зовнішність і одяг дуже охайні, говорить і поводиться він як ввічливий аристократ. Якби не відьми і належність до королівської сім’ї, то кожен був би щасливим розмовляти з такою людиною.
Ієрарх має носити якісний божий камінь відплати. Щоб уникнути нещасних випадків, Роланд спеціально сказав Соловейку триматися від гостя подалі.
Після того, як Тіро привітався, Роланд запросив його сісти та наказав прислузі принести чаю.
Хай там що він собі думає, поводитися потрібно належним чином.
– Ваша Королівська Високосте, благословляю вас від імені Святого Міста, – сказав Тіро з усмішкою. Ви стали справжнім володарем заходу. Нехай Бог благословить вас.
– Дякую, – відповів Роланд спокійним тоном. – Здається, вам усім байдуже, що я убив герцога і захопив фортецю Лонгсонг.
– Ми рідко втручаємося в мирські суперечки. Поки правитель може забезпечити людям краще життя, він мудрий король. Стосовно ж того чи в сім’ї простолюдинів він народився, чи у королівській – це не в центрі уваги церкви. Насправді, це ніколи не впливає на просуванні у церкві. Наприклад, я раніше був сином фермера, а тепер служу ієрархом у церкві. – Він усміхнувся. – При всій повазі, Ваша Високосте, боюся, що син фермера не може стати герцогом, чи не так?
Якби він підняв постання та повалив королівську родину, то все ж би був королем. Хоча Роланд і подумав про це, але не став сперечатися, змінивши тему:
– То ви прийшли сьогодні просто для того, щоб дати благословення?
– Благословення – це всього лиш частина. Я тут також для співпраці.
– Співпраці? Співпраці для чого?
– У розширені вашої території та влади, ми можемо допомогти вам у межах наших можливостей.
– Хвилинку… – Роланд нахмурився. – Ви щойно сказали, що церква рідко втручається у мирські справи.
– Рідко втручатися не означає зовсім не втручатися, – спокійно сказав ієрарх. – Наразі боротьба між вашим братом Тіфейке і третьою принцесою Ґарсією ускладнила життя людей південного регіону. Як я вже казав, поки люди можуть жити стабільним і мирним життям, церква визнає, що такий правитель гідний король. Ви і є такою людиною.
Це приголомшило Роланда. Чи висловлює церковний представник, що хоче допомогти йому в боротьбі за трон? Підсвідомо він запитав:
– Чому?
– Ви керували жителями Прикордонного Міста в боротьбі проти демонічних звірів і добре пережили Місяці Демонів, що доводить вашу мужність та здібності. Із закупівлі великої кількості продуктів у Вербовому Місті, видно, що ви не хочете, щоб ваш народ голодував і мерзнув, це прояв добросердечності. Ви володієте трьома благородними якостями і маєте королівську кров – ось чому ми обираємо вас.
Роланд зовсім не повірив наведеній причині, але ці слова принаймні доводили, що навіть коли Прикордонне Місто було ізольованим островом, вкритим товстим шаром снігу, церква все ще спостерігала за цим віддаленим місцем.
– Чим допоможете, відправите армію суду воювати за мене?
– Ми теж хочемо якнайшвидше припинити війни, але це викличе невдоволення у більшості дворян, тому ми можемо допомогти лише матеріалами. – Ієрарх показав дві кульки, одну червоні, а іншу чорну. – Це робота Молитовної кімнати Святого Міста, що рівнозначно вашій алхімічній майстерні. Червона пігулка може тимчасово збільшити силу ваших підлеглих, тоді як чорна тимчасово збільшити їхню стійкість до болю, холоду та спеки. З цими ліками вашу армію неможливо буде зупинити. А церква візьме тільки плату за виробництво, – він зробив паузу, – п’ять золотих драконів за пігулку. Щодо цих двох, то я дам вам їх як подарунок. Їхнє випробування буде підтвердженням того, що я кажу правду.
– Що ви хочете натомість? Розширити свій вплив і побудувати церкву у кожному містечку?
– Це, звичайно, добре, але наш початковий намір – придушити війну. Поки люди живуть мирно, вони природним чином потраплять в обійми Бога.
Роланд взяв пігулки:
– Звучить дивовижно, але я поки що не планую боротися за корону Ґрейкасла. Чи то Тіфейке, чи то Ґарсія – вони мої кровні родичі, я не хочу їм шкодити.
– Я розумію, – усміхнувся ієрарх, – але інколи сімейна любов не може перебороти спокусу перед владою, особливо, коли хтось із членів сім’ї стає на шляху загарбання влади. Пігулки – це тільки початок, є ще багато чого іншого, чим ми можемо допомогти. Якщо ви вирішите зробити цей крок, то завжди можете прийди до церкви, щоб знайти мене у будь-який час. – Сказавши це, він підвівся і схилив голову у прощанні. – Я приніс пропозицію церкви. Нехай з вами буде Бог, Ваша Високосте.
Розділ 124. Повернення до міста
– Мабуть, сьогодні той день, коли я бачила, як ти брешеш найбільше, – сказала Соловейко з туману після того, як Тіро пішов.
– Хто ж просив відвідувача бути ієрархом церкви? – Роланд розвів руками. – До речі, про нього, можеш сказати про що він брехав?
– Ні, простір навколо нього поглинув божий камінь відплати, я могла бачити лише хмару темряви.
«Шкода, що з ієрархом не можна поводитися як з вельможами», – з жалем подумав Роланд. Він поклав дві пігулки на стіл:
– Як думаєш, ці штучки дійсно такі дивовижні, як він сказав?
З полегшенням болю може допомогти морфін. Щодо посилення бійців, це звучало як дія адреналіну. Питання в тому, як витягнути ці речовини і перетворити на пігулки? Якби церква мала такий рівень технологій, то давно мала би підкорити світ.
«Хвилинку… – Роланд раптом подумав про іншу можливість, – чи може це бути пов’язаним з магією?»
– Ти бачиш потік магічної сили? – запитав він, поглянувши на Соловейко. – Чи є магічна сила у цих двох кульках?
Соловейко уважно оглянула пігулки.
– Я не бачу магічної сили, але це трохи нагадує божий камінь відплати.
– Божий камінь відплати? – Роланд був приголомшений.
– Так, – вона кивнула. – Ти теж бачив світ у туманні, тільки чорно-білий. Але цей чорний колір відрізняється від темряви, утвореної божим каменем відплати. Вона більше схожа на порожній простір, навколишній світ ніби поглинений нею, не знаю, як описати це… – Соловейко завагалася. – Якби це краще сказати, це як печера, в якій замість темряви – пустота. Ніщо.
– Ніщо?
– Саме так, ніщо, – кивнула вона, – ці дві кульки також мають сліди ніщо, але вони дуже тонкі, і… це не круглі отвори, а більше схоже на текучі чорні нитки.
– Чи може це ніщо вплинути на твої здібності?
Соловейко стиснула пігулку, увійшла в туман і швидко повернулася:
– Здається, ніяк не впливає.
– Схоже, знадобиться в’язень із камери смертників для того, щоб випробувати ці дві пігулки та перевірити їхню дію. – Роланд дбайливо загорнув кульки в папір і сховав до кишені.
– Не очікувала, що церква буде так оптимістично налаштована щодо тебе, – похмуро сказала Соловейко, сівши на стіл близько до принца.
– Якби ієрарх не носив божого каменю відплати, я готовий побитися об заклад, що дев’ять із десяти речень були брехнею. – Роланд насупився. – Найважливішим моментом є те, що їхні дії абсолютно несумісні з тим, що вони просять.
– Чому це?
– Поглянь на те, чого вони хочуть: більше церков, більше вірян, принца чи короля, який сам себе утримує, а вони слідуватимуть словам «це божа воля дати монарху владу». Цьому більше сприятиме стабільна країна, яка збільшуватиме кількість вірян та збільшуватиме силу церкви, інакше церкви і монастирі щороку ставатимуть об’єктами для пограбувань біженцями і вельможами під час війни та смути.
– Але хіба вони не зацікавилися тим, що ти можеш забезпечити людям спокійне життя?
– Це не так, – Роланд похитав головою, – стабільність походить від єдності чи рівноваги. Навіть якщо король щодня їстиме, питиме та розважатиметься, народ об’єднаної країни житиме ліпше, ніж біженці під час війни. Не дивно, що вони підтримають другого принца і не дивно, якщо це буде третя принцеса. Але це дивно підтримувати мене, особливо коли Ґарсія перемагає.
У такий час, якщо церква повністю підтримає Ґарсію – столиця і східний регіон вона поглине менше, ніж за півроку. На той час 70% території Королівства Ґрейкасл належатимуть королеві Чистої Води. Роланд подумав, що тиск на нього також значно зросте. Замість того, щоб допомогти сильнішому, вони обирають слабшого. Здається, ніби рішення церкви принесе йому вигоду. Якщо прийняти їхню підтримку, ситуація між двома правителями Ґрейкасла стане більш хаотичною. Прямим наслідком версії Троєцарства цього світу стане різке зменшення населення, швидка втрата багатства, війни, що поширяться по всьому світу. Дата об’єднання знову буде пересунена.
Яку користь це принесе церкві? Не кажучи вже про зменшення кількості вірян, ба більше, церкви, зведені в різних місцях, будуть знищені.
– Не розумію, про що думають вельможі, ходячи колами, – зітхнула Соловейко.
– Ну, – Роланд усміхнувся, – крім мене.
– … – відьма примружила очі та довго дивилася на принца. – Дивно, чому ці слова правдиві?
Через три дні Роланд нарешті спустошив замок і бібліотеку фортеці та задоволений повернувся додому.
Коли наближалися до Прикордонного Міста картина по обидва боки річки Чішуй змінилася. На землях напроти містечка, території, яку випалила Анна, працювало багато людей. Судячи з їхнього одягу, це раби, яких перевезли першими. На межі біля Непрохідних гір звели багато дерев’яних хатинок, там ледь помітно рухалися люди. Роланд здогадався, що це члени сімей рабів.
Ці люди прив’язані до землі поколіннями, і народженні діти теж були рабами. Оскільки вони не бачать надії, більшість людей веде життя в заціпенінні. Працюють вони не з власного бажання, а через батіг і мотузку в руках рабовласника. Низька ефективність виробництва – це величезне марнотратство людських ресурсів.
Жодних сумнівів, рабство – ворог промислового виробництва і є системою, яку необхідно скасувати. Однак Ролан не мав наміру одним помахом руки перетворити їх всіх на вільних людей, він планував дати їм шлях, щоб вони побачили надію стати вільними людьми. Є прецедент доброго хазяїна, що відпускає рабів. Але навіть якщо такий метод поширився, він не мав би особливого ефекту, щонайбільше він би дав дворянам відчути себе хорошими людьми.
Коли у майбутньому прийде час, він запровадить закон про повне скасування рабства, опір буде набагато меншим.
Пристань переповнена вітрильниками, очевидно, така маленька пристань не витримує подібного великого транспортного тиску. На щастя, Маленьке Місто має невелику осадку, тому здатне причали прямо до причалу. «Схоже, потрібно внести до плану розширення пристані», – подумав Роланд.
Після повернення групи до замку, він не міг відпочивати, а пішов до кабінету. Одразу ж покликав Барова та попросив доповісти про ситуацію з отриманням здобичі та припасів.
І помічник міністра уже був до цього готовий, він дістав згорток пергаменту і розклав його на великому дерев’яному столі.
– Ваша Високосте, речі, які ви цими днями привезли до замку, справді налякали мене, – сказав він, але його обличчя видавало піднесений настрій. – Дванадцять учнів працювали всю ніч, поки підрахували кількість монет. Згідно з даними – їх понад 14 000 золотих драконів! Ваша Високосте, це рівнозначно прибутку звичайного міста за рік!
«Мабуть, герцогу знадобилося більше двадцяти років, щоб накопичити таку кількість золотих драконів, – подумав Роланд, – через мародерство, пограбування та експлуатацію людей західного регіону. Їх потрібно якнайшвидше перетворити на харчі, сталь і машини».
– А що там з коштовним камінням, ювелірними виробами і виробами мистецтва?
– Не вистачило часу, щоб їх оцінити, але за скромними підрахунками вони потягнуть на 10 000 золотих драконів. Якщо відправити ці речі на аукціон до Королівського міста, ціна буде вищою. Тепер усе це зберігається в підвалі вашого замку. – Баров зробив паузу. – Проте у результаті цього приміщення, які спочатку використовували для зберігання продуктів, заповнені, я пропоную розширити територію замку та побудувати склади для зберігання різних речей.
Коментарі
Дописати коментар