Роман ЗЦВ. Розділи 848-849
Розділ 848. Завдання безгрішної | Розділ 849. Наказ короля
Розділ 848. Завдання безгрішної
– Я думала, ти сам плануєш стати володарем Світанку, – з глумливою посмішкою сказала Соловейко після того, як Андреа пішла. – Отже, ти не жартував тоді. Ти справді хочеш зробити її королевою?
– Кому, як не тобі знати правда це чи ні, – знизав плечима Роланд. – Що ж стосується мене… – У його голові промайнула незліченна кількість думок. Від нестачі кваліфікованих людей до неефективності комунікації, від стиснутих термінів до обмежених ресурсів. Все це вилилося в одну фразу: – Зрештою я надто далеко, щоб допомогти.
– Он як… – Соловейко поплескала його по плечу. – Не потрібно хвилюватися, Андреа досить надійна, а родина Квін не має бути вже такою поганою.
Роланд подумки засміявся, усвідомивши, що ці дві благородні відьми справді цінували одна одну. Однак Соловейко колись жила під чужим дахом, тож її навички розбиратися у політичній ситуації безумовно поступалися навичкам товаришки. Це не мало нічого спільного з положенням сім’ї. Поки хтось не був сліпо відданим, більшість людей знали, що обрати, коли їм випадала можливість піднятися на вершину, не заплативши за це надто високої ціни.
Однак він не став говорити цього вголос, бо те, як серйозно Соловейко говорила нісенітниці, було занадто чарівним.
Раптом у двері кабінету постукали.
– Заходьте.
Двері відчинилися, і на порозі стояла Ізабелла.
Роланд трохи здивувався. Оскільки Ізабелла не входила до Союзу Відьом, вона не мала вільного доступу до замку. Але побачивши постать Агати за нею, він зрозумів, як їй вдалося пройти до нього.
– Ваша Величносте, – колишня безгрішна церкви вклонилася й одразу перейшла до справи, – я чула від Агати, що церква Гермеса на межі краху?
Якби не її похмуре обличчя, Роланд подумав би, що вона прийшла благати за колишніх товаришів.
– Так кажуть розвідувальні дані, але деталі ще з’ясовуються. – Хоча він не зовсім розумів мету Крижаної Відьми, яка розкрила цю інформацію, але кивнув, подумавши, що слід подивитися на те, що буде далі. – Церковні біженці з’явилися як у Хребті Холодного Вітру, так і на заході королівства Світанок. З їхніх свідчень нам відомо, що собор, уособлення віри Святого Міста, обвалився за одну ніч.
– Сподіваюся, ви зможете відправити армію до Гермеса. І що швидше, то краще.
– Чому?
– Пам’ятаєте, я раніше говорила по сотні тисяч пігулок берсерка? – Ізабелла низьким голосом сказала: – Мені не відомо, скільки людей знають про те, де вони зберігаються, але їх немало… Якщо інформація про них розійдеться, це може негативно вплинути на ваші плани, – вона зробила паузу. – Ба більше, вони можуть бути корисними для Битви Божої Волі. Найкраще було б зібрати їх усі і перевезти до Беззимного міста.
І тут Роланд згадав, що вона справді говорила про щось подібне. Зеро, здавалося, планувала зібрати все людство для фінальної битви проти армії демонів, а її козирем мав стати величезний запас пігулок берсерка. Оскільки він повністю ігнорував цей абсолютно непотрібний препарат, то майже забув про цю деталь.
Але тепер ситуація змінилася. Ізабелла мала рацію: якби хтось поширив пігулки, і вони потрапили б до рук дворян Сірого Замку, королівства Світанку або до щурів з підпілля – це спричинило б чимало проблем. Звісно, їм би могло забракнути сили проти добре озброєної армії, але цього цілком вистачить для нападів на розісланих Роландом чиновників, а також для атак на органи місцевої влади.
– Де зберігаються пігулки? – спитав він Ізабеллу.
– Вони на прихованих складах, розкиданих по всьому плато Гермес, тож важко пояснити, де вони точно знаходяться. – Колишня безгрішна трохи завагалася, перш ніж заговорити знову: – Якщо ви мені довіряєте, то, будь ласка, дозвольте піти за армією туди. Я колись була довіреною особою Папи, цей статус цілком може сповільнити темпи розпаду. Якщо внутрішній крах церкви проходитиме надто швидко, навіть армії буде важко зупинити потік втікачів.
– Але хто знає, чи не використаєш ти свій статус для інших цілей? – вставила Соловейко. – Наприклад, для того, щоб таємно звільнити церковників… Ти ж знаєш деяких з ним, чи не так?
– Тобі відомо, що я не стала б брехати Його Величності, – Ізабелла похитала головою. – Зеро вже довела, хто улюбленець Бога, нема потреби займатися марними речами. Якщо потрібно, армія може заздалегідь організувати пастки, а я заманю туди церковників, де їх і знищать. Крім використання статусу довіреної особи Папи, повне знищення ворога – це також спосіб підтримки порядку.
– Е-е… – Соловейко на мить замовкла, а потім, буркнувши під ніс прокляття, додала: – Безгрішні своїм методам не зраджують.
Роланда переповнили змішані емоції. Якщо їй вдалося на мить позбавити Соловейка дару мови, то Ізабелла, безсумнівно, говорила серйозно. Хоча безгрішна тоді заявила про повну покору, це ґрунтувалося в першу чергу на його здатності протистояти демонам. На відміну від більшості відьом, Ізабеллу виховували як безгрішну, тож, поки вдалося досягнути цілі, вона не особливо переймалася життями звичайних людей.
Він на мить замислився, перш ніж повільно промовити:
– Я дозволю тобі подорожувати з першою армією, але ти не можеш втручатися в бій. Просто знайти ті пігулки і знищ їх на місці.
– Ваша Величносте, – насупилася вона, – хоча пігулки берсерка пожирають сили організму, але у відчайдушній ситуації…
– Ні слова більше, – перебив її Роланд. – До речі, раз мова зайшла про порядок, в мене для тебе буде ще одне завдання.
Ізабелла негайно схилила голову:
– Я до ваших послуг, наказуйте.
– У Старому Святому Місті є ще кілька монастирів… чи не так?
– Так, але відьом там не залишилося. – Вона на мить задумалася і виправила себе: – Можливо, кілька пробуджених з’явилося під час тогорічних Місяців Демонів, але шанси на те, що вони вижили, невеликі.
– Неважливо, якщо там немає відьом. Звільни всіх сиріт, подбай про них, а потім привези до західного регіону.
Після короткої паузи Ізабелла запитала:
– Всіх?
– Саме так, за це відповідатимеш ти, – кивнув Роланд.
Якщо ідеологія безгрішних полягала у тому, щоб виконувати завдання, нехтуючи життями інших, він хотів побачити, чи зможе вона і далі триматися за це, коли їй доручать рятувати людей. Роланд не міг змінити те, що сталося раніше, але не хотів, щоб Ізабелла продовжувала іти цим шляхом.
– Це завдання має свої підстави, і я також дякую тобі за те, що нагадала мені – якщо вищі чини втратять здатність підтримувати порядок, монастирі швидко перетворяться на пекло. Беззимному місту необхідна велика кількість робочої сили, і ці дівчата зможуть отримати відповідну роботу. Пригадую, церква забезпечувала базову освіту для сиріт, так? Отже, вони всі мають чудові перспективи і не мусять помирати від голоду за тими високими стінами. Я хочу, щоб ти привела сюди якомога більшу кількість сиріт.
Ізабелла довго мовчала, перш ніж заговорити знову:
– Для цього знадобиться багато провізії.
– Я накажу людям приготувати все необхідне.
В очах безгрішної промайнули складні емоції. Він уже бачив це раніше. Вона мала такий самий вираз обличчя у день, коли її помилували, зняли кайдани і надали «обмежену свободу».
Якби хтось міг почути думки Ізабелли, то найгучніше серед них, безсумнівно, лунало б питання «Чому?».
Однак вона не озвучила його в голос, натомість повільно вклонилася:
– Як накажете, Ваша Величносте.
Розділ 849. Наказ короля
Едіт повернулася додому, зняла пальто і недбало кинула на вішалку біля дверей.
Насичений, багатий аромат, що долинав з вітальні, мимоволі змусив її глибоко вдихнути, пересохлий рот в мить наповнився слиною.
Вона не помітила цього під час засідання міністерства оборони, але тепер зрозуміла, що в животі голосно бурчало.
– Чому ти сьогодні так пізно? – спочатку пролунав голос Коула, а потім вже висунулася його голова з-за дверної рами, він тримав у руці ложку.
– Ось-ось може розпочатися війна, тому міністерству оборони доведеться багато працювати. Ба більше, враховуючи, що це стосується королівства Світанок, ситуація ще більше ускладнюється. – Вона скинула чоботи, одягнула м’які шкарпетки і зайшла до вітальні. – Коли я наступного разу повернувся так пізно, можеш сідати їсти сам.
– Та все гаразд. – Коул злегка надувся: – Але Його Величність ще не вирішив, чи слід зв’язуватися з володарем Світанку, правда? Ви зараз займаєтеся плануванням, а якщо він погодиться на стратегію, запропоновану Баровом? Хіба це не зведе нанівець всі твої зусилля?
– Ти справді думаєш, що в нього немає ідей? – Едіт погладила брата по голові, коли проходила мимо. – Роланд Вімблдон не той король, який дозволяє своїм підлеглим приймати всі рішення.
– Що ти зрозуміла цього разу? – з цікавістю запитав Коул.
– Якщо хочеш дізнатися, тобі доведеться заплатити ціну, – вона глянула на брата, і той, здригнувшись, більше нічого не сказав.
На столі стояло дві страви і суп, головним інгредієнтом був фірмовий продукт Беззимного міста – гриби «Пташиний поцілунок». Останнім часом, чи то через збільшення кількості збирачів, чи то через відкриття нового джерела, ці надзвичайно смачні і соковиті гриби почали з’являтися у великій кількості на ринку. Ціна ж на них не зросла, а навпаки знизилася, і вони навіть почали потихеньку витісняти м’ясо.
На жаль, через їхню пухкість гриби «Пташиний поцілунок» важко зберігати протягом тривалого часу, інакше їх можна було б вивозити за межі західного регіону як ще один чудовий товар.
Едіт поклала шматочок гриба до рота. Злегка засмажений капелюшок і розтоплене масло ідеально поєднувалися, а після хрускоту шкоринки її рот наповнився соком, від чого вона задоволено застогнала.
Едіт мала визнати, що недооцінила молодшого брата.
Йому бракувало навичок бойової майстерності і рішучості, але талант Коула до навчання перевершив її очікування. Як приклад, можна взяти кулінарію. Він лише раз чи два куштував на бенкетах, влаштованих королем, ці грибні страви, але йому вдалося приготувати їх на досить пристойному рівні. Без кмітливості це було б не можливим. Те саме стосувалося і писарської роботи в ратуші. Хоча він займався цим лише кілька місяців, але вже був офіційним писарем на важливих зустрічах у замку володаря. Ця швидкість перевершувала багатьох його колег, навіть самопроголошені винятково-талановиті молоді аристократи північного регіону навряд чи могли б зробити краще.
Звісно, найголовнішим було те, що він завжди її слухався.
Думаючи про це, Едіт відчула, що вечеря стала ще смачнішою.
Зрештою, що здібніший підлеглий, то легше все проходило.
– Сестро… – Коул не стримався і заговорив під час їди, – чому ти нічого не говорила на зустрічах останні кілька днів?
– Гм? – вона поклала ложку і підняла брову.
– Його Величність Роланд питав про те, в чому ти добре розбираєшся, чи не так? Оскільки ти здатна розібратися в намірах короля, чому нічого не сказала? – Коул пробурмотів: – Ти ж не могла не бачити, яке обличчя було у Барова… він мало не репався від самовдоволеної посмішки.
– Це таємниця, і згідно з правилами…
– Ух… – він опустив голову, на його обличчі відобразилися суперечливі емоції. Після певного вагання Коул похитав головою, ніби намагаючись придушити свою цікавість.
– Але, враховуючи цю смачну вечерю, вважай, що ти вже заплатив, – з легкою усмішкою на губах сказала Едіт. – Як багато ти знаєш про Андреа з Союзу Відьом?
– Андреа? – Коул на мить задумався. – Її ім’я не згадується в робочому графіку, а здібність у неї...
– Це не має нічого спільного з її здібністю, – перебила Перлина Півночі. – Це нормально, що ти не знаєш, вона бойова відьма і рідко показується. Лише кільком людям відомо про її походження. Наскільки я знаю, Андреа – дворянка Світанку, походить з високопоставленої родини і давня подруга Отто Лозі. Знаючи це, ти можеш зробити приблизний висновок про решту. – Далі Едіт коротко описала до чого дійшла: – Тепер ти розумієш, чому я не могла заговорити на зустрічах? Щойно буде розіграна емоційна карта, те, чого ми прагнемо досягти, стане неможливим, і Його Величність може звинуватити у цьому мене, чи не так?
Очі Коула розширилися:
– Звідки ти все це знаєш?
– Думаєш, я подала заявку на поїздку до Великої Снігової Гори лише для доведення власного твердження, що «лише ті, хто був на передовій, підходять для важливих посад»? Це лише одна з причини, – сказала вона, знизавши плечима. – Без цієї поїздки було б нелегко зблизитися з відьмами.
Коул, надовго задумавшись, насупився.
– Ні, це не так… Якщо припустити, що зібрана тобою інформація правильна, як ти можеш бути впевнена, що Його Величність обрав Андреа як найшвидший шлях для вирішення проблеми Світанку? Між цим нема відповідного зв’язку! Хіба він не міг би надати пріоритет об’єднанню королівства і поставити церемонію коронації на перше місце?
– Так, відповідного зв’язку нема, але враховуючи дії Його Величності на зустрічах, важко подумати про щось інше… – впевнено сказала Едіт. – За три дні він сімнадцять разів дивився на Андреа, а вона не є ні посадовцем ратуші, ні ключовою особою, яка приймає рішення. Якщо між ними нема романтичних стосунків, то має бути якийсь прихований мотив.
– Як ти... взагалі це помітила?
Взявши миску з супом, вона прийняла позу, ніби знову сиділа на зустрічі.
– Ось так – достатньо спостерігати краєм ока. Його Величність і гадки не мав, що коли він дивився на Андреа, хтось інший стежив за ним.
– … – губи молодшого брата дивно сіпнулися, і він пробурмотів собі щось під ніс.
– Що ти сказав? – холодно спитала Едіт.
– Ні, кхем, нічого, – Коул швидко замахав рукою. – Я хотів запитати, коли після зустрічі ти підійшла поговорити з Андреа, причина була в цьому? А якщо ти помилилася?
– О? – вона підняла брову. – Ти помітив?
– Я хотів запитати, коли ти повернешся, але… ваша розмова, здається, була досить короткою…
– Бо мені непотрібно говорити всі здогадку одразу. Оскільки тут зав’язані емоції, достатньо легкого поштовху. – Едіт недбало сказала: – «Його Величність – дуже милосердний правитель, ба більше, вони з паном Отто одного разу мали зустріч. Якщо ви звернетеся з проханням, він, швидше за все, погодиться врятувати його». Ось що я їй сказала. Якщо моя здогадка правильна, це допоможе Його Величності. А якщо ні… – вона на мить замовкла. – Кого хвилює, житимуть аристократи Світанку чи ні?
……
Наступного дня звична зустріч завершилася всього лише за пів дня.
Після трьох днів мовчання Роланд Вімблдон більше не слухав обговорення чиновників, натомість він одразу оголосив своє рішення – Беззимне місто розділить свої сили на дві групи: одна піде на плато Гермес через Хребет Холодного Вітру, а інша перетне східний регіон, щоб досягнути кордону сусіднього королівства. Вони атакуватимуть Світанок із заходу і півдня, прагнучи зустрітися у місті Слави до кінця літа або початку осені.
Почувши це, усі перестали сперечатися й одноголосно прийняли наказ. Навіть Баров, лідер фракції консерваторів, вдав, ніби він ніколи не мав заперечень і приклав руку до грудей на знак згоди.
Весь західний регіон у мить почав діяти.
Коментарі
Дописати коментар