Роман ЗЦВ. Розділи 860-861
Розділ 860. У кожного своя подорож | Розділ 861. Змова міста Червона Вода
Розділ 860. У кожного своя подорож
Коли Барову передали останній аркуш з даними, голова ратуші зітхнув з полегшенням і махнув підлеглому:
– Можеш іти.
– Так.
Той шанобливо вклонився і, вийшовши, зачинив за собою двері.
У кімнаті залишився лише старий голова ратуші.
Він висунув шухляду, вийняв понад десяток бланків, поклав їх на стіл, а потім зверху опустив останній аркуш, акуратно складаючи стос.
Таким чином, все необхідне для кампанії Його Величності було готове.
Баров ніжно погладив папір, ніби пестячи ніжну шкіру молодої дівчини. Ряди чисел на них, що для пересічної людини нагадували складні коди, в його очах були нотами прекрасної мелодії.
Всього лише за півтора тижня Беззимне місто завершило масштабну логістичну підготовку, що і за провізією, і за кількістю золотих драконів, перевершувала будь-яку попередню експедицію. Через плани і статистичні дані він бачив судна з харчами, що пливли на північ внутрішніми водними шляхами, та чув мелодійний стукіт зіткнення золотих драконів.
Це відчуття полонило його, повністю гіпнотизуючи.
Якби знадобилося слово для опису цього, то «влада» підійшло б найбільше.
І тепер ця влада була в його руках, в його розпорядженні.
Після трьох років накопичення міць Беззимного міста досягла приголомшливого рівня – не тільки у військовому плані, але й у всіх інших сферах. Коли він був помічником міністра фінансів у старій столиці, то отримав глибоке розуміння фінансового стану Сірого Замку. І саме це допомогло йому усвідомити, наскільки видатними були досягнення Роланда Вімблдона.
Ресурси, що зараз надходили до Беззимного міста, ймовірно, можна порівняти з ресурсами всіх інших міст Сірого Замку разом узятих.
На жаль, ніхто не міг розділити з ним цю радість.
Баров зняв монокль і глянув на порожній стіл навпроти.
У всій ратуші єдиною людиною, яка могла зрозуміти ці цифри й отримати від них задоволення, була, мабуть, лише Перлина Півночі. Іноді у нього виникало відчуття, що вона така сама, як і він.
Однак цей жаль швидко зникав. Порівняно з володінням виключною владою, все інше здавалося незначним.
Він встав, підійшов до вікна і, вийнявши з кишені незвичну монету, тримав її на долоні. У світлі пізнього весняного сонця візерунок у формі гори, вигравіруваний на ній, мерехтів.
Це була емблема Союзу Співпраці, яку три роки тому знайшли у лісі західного регіону.
Він таємно зберігав її, плануючи використати як доказ змови володаря з відьмами, щоб забезпечити свою безпеку, коли церква вторгнулася б у західний регіон. Однак тепер емблема стала його щасливим талісманом.
Чи був король, який захищає відьом, злом? Звичайно, ні. Злом були ті, кого переміг Його Величність. Попри брак влади, вони обіймали високі посади – це найбільший злочин. Навіть демони з західної Пустки не були такими мерзенними, як ці люди.
На щастя, ця ситуація триватиме недовго.
Хоча рішення Його Величності напасти на королівство Світанок відтермінувало момент, якого Баров так прагнув, він чекав понад двадцять років – то яке значення мав всього лише один рік?
Сірий Замок слід довірити комусь більш здібному.
У день, коли Його Величність об’єднає королівство і зійде на трон, він також підніметься на вершину влади.
Баров погладив бороду і, не стримавшись, усміхнувся.
*******************
– На цьому завершимо сьогоднішній тест. Ти зібрала речі? – запитала Агата, упорядковуючи дані експерименту. – Завтра день від’їзду, тож нічого не забудь.
– Я не маю зайвого одягу чи чогось, що потрібно взяти з собою, – спокійно відповіла Ізабелла, похитавши головою.
Життя у Беззимному місті було набагато простішим, ніж вона собі уявляла. Крім того часу, коли Ізабелла постійно використовувала свою здібність на божих каменях відплати для спостережень і записів Крижаної Відьми, безгрішна, якщо мала вільну годинку, навіть не покидала дипломатичну будівлю. Вона не зазнала ні переслідувань, ні принижень. Стосунки між відьмами тут були зовсім інакшими, ніж у безгрішних. Іноді їй навіть здавалося, що Агата ставиться до неї майже так само, як до інших відьом.
– До речі, – вирішила додати вона, – стосовно того, що сталося минулого разу… дякую, що розповіли.
– Ти маєш на увазі новини про церкву? – Агата знизала плечима: – Якби я була на твоєму місці, то теж би думала про те, щоб повернутися і подивитися: для прощання чи щоб покласти край усьому. Але не будемо зараз про це. Ти не можеш їхати так… Це був мій недогляд, я навіть не помітила, що ти ходила в одному й тому самому одязі. – Вона відклала блокнот, насупилася, а потім підійшла до Ізабелли і простягнула руку до її рукава, щоб торкнутися: – Він уже вицвів, крім того, це зимовий одяг. Ти що, плануєш зваритися у спеку?
– Це дрібниці, – Ізабелла хотіла сказати, що пройшла набагато суворіші тренування, але, подумавши, проковтнула ці слова.
– Ця експедиція триватиме не місяць чи два. Не кажучи вже про те, що ти, можливо, не матимеш змоги прати одяг в дорозі – твої супутники теж цього не терпітимуть. – Агата без зайвих роздумів вирішила: – Поки ще є час, я відведу тебе на ринок і ми виберемо кілька речей, які тобі підійдуть.
Згадка про супутників змусила Ізабеллу на мить замовкнути, перш ніж сказати:
– Але… у мене нема грошей.
Як людина, що спокутувала свої гріхи, вона, ясна річ, не отримувала щомісячної зарплати, як сестри Союзу Відьом.
– У мене є, – байдуже сказала Агата. – Вважай це позикою.
– Але доведеться чекати п’ять років…
– Порівняно з сотнями років очікування відьом Такіли, п’ять років – це короткий термін, чи не так? – перебила Крижана відьма. – Битва Божої Волі навряд чи закінчиться легко. Ти не можеш залишатися так вічно, хіба що сама цього хочеш. – Агата простягнула руку: – Тож чому ти вагаєшся?
Ізабелла не відповіла. Раптом вона відчула, що промені призахідного сонця які лилися крізь вікно, стали трохи сліпучими.
Золотисте світіння охопило постать Агати, поки відьма навпроти поступово не зникла, залишивши лише простягнуту руку.
Ізабелла опустила голову і схопила її.
У ту мить сонячне світло ніби злилося з нею.
*******************
– Я справді можу піти з тобою? – кліпаючи блакитними, ніби озера, очима запитала Анна, лежачи в обіймах Роланда.
Він деякий час був зайнятий залагодженням справ з відьмами божої кари і давно не насолоджувався часом наодинці з нею. Ось чому вони все ще шепотілися пізно вночі, ніби намагаючись надолужити все те, що пропустили раніше.
– Після таких довгих приготувань невеликий відпочинок не зашкодить, – сказав Роланд, гладячи її гладеньку спину. – До того ж ця кампанія не лише про битви – пропаганда не менш важлива. Потрібно привернути до себе увагу. Недобре вийшло б, якби я на бенкеті з’являвся без красивої супутниці.
Анна ледь помітно кивнула, а потім сором’язливо опустила голову. В яскравому місячному світлі Роланд помітив легкий рум’янець на її щоках.
Вона була дуже розумною, тому чітко усвідомила значення його слів.
Те, що Анна буде супутницею короля на офіційних заходах, саме по собі вже було певним сигналом.
– Колись я казав, що одного дня всі піддані Сірого Замку дізнаються твоє ім’я, навіть якщо ти відьма, – щиро сказав він.
Анна не ставила запитань на кшталт «Чи це правильно?» або «А якщо всі заперечуватимуть?». Натомість після короткого мовчання вона відповіла тим самим щирим тоном:
– Навіть якщо я відьма, я хочу бути з тобою, хай там що станеться в майбутньому.
Роланд усміхнувся. Ця відповідь справді була в її звичному стилі.
– Добре, тоді вирішено.
……
Наступного дня порт Беззимного міста був переповнений людьми. Бетонні кораблі, що перевозили першу армію і припаси, вишикувалися в ряд та повільно відходили від берега річки Червона Вода.
На чолі флоту йшов «Роланд». На вершині флагманського корабля, привертаючи до себе увагу, тріпотів прапор з вежею і списами – символ королівської родини Сірого Замку. Кожен у Беззимному місті знав: коли їхній володар повернеться, він стане єдиним королем цієї землі.
Хтось першим вигукнув «Многая літа Його Величності!», а потім цей крик підхопив увесь порт.
Немов грім, що котився небом, немов сигнал, що сповіщав про від’їзд…
Саме під гучні крики натовпу «Многая літа» розпочалася війна.
Розділ 861. Змова міста Червона Вода
Десятий день кампанії, річка Червона Вода.
Роланд стояв на носі мілководної важкої канонерки і, дивлячись на мерехтливу воду перед собою, сповнювався гордості.
Позаду нього був величезний флот. Хоча частина кораблів повернула на схід три дні тому, решта – приблизно десяток пароплавів – все ще залишилися рідкістю на внутрішніх водних шляхах. Їхні труби, що нагадували залізний ліс, були пофарбовані у сліпучий білосніжний колір, а клуби чорного диму створювали «хмару» над водою.
Після входу в центральний регіон Сірого Замку кількість кораблів помітно зменшилася, що свідчило – торговий центр королівства зміщувався на захід. Однак вплив великих центральних міст ще залишався. Порівняно з однощогловими суднами західного регіону, більшість вітрильників тут були вишуканішими і красивішими.
Дорогою торгівельні кораблі, що зустрічалися на шляху, відходили вбік, поступаючись дорогою, а сміливіші моряки перехилялися через борти і з благоговінням показували на сталевий флагманський корабель. Капітани і купці, які розуміли значення прапора з високою вежею і списати, низько кланялися флоту.
Роланд був цілком задоволений багатством, яке накопичив за три роки. Однак ще більше його тішили молоді чиновники, навчені ратушею.
Вони не мали кровних ліній зі столітніми історіями і не походили з заможних сімей. Ці люди здобули лише базову освіту й опанували грамоту. У минулому вони щонайбільше могли б бути писарями, які відповідали за різні чорні справи дворян, але у Беззимному місті для них поступово стали доступними місця в основних відділах.
Оскільки їм бракувало впливових покровителів, нове покоління чиновників щиро підтримувало Роланда – ніхто інший не став би ігнорувати їхній статус і наймати простолюдинів на такі посади.
Ці люди ніколи не обіймали адміністративних посад, а тому ретельно дотримувалися правил, старанно зверталися за порадами до начальства, коли виникали проблеми, і не мали дивних аристократичних звичок чи пихатої поведінки.
Оскільки їх вибирали з пересічних громадян, вони були повністю залучені до справи. У Беззимному місті ніхто не дивувався, коли чиновники міністерства сільського господарства керували фермерами під час посадки пшениці, а чиновники міністерства будівництва демонстрували новим робітникам властивості цементу. Потужний централізований уряд повинен був мати сильний контроль над широкими верствами населення для швидких і ефективних дій, і цей метод точно відповідав вимозі.
Звичайно, зростання простолюдинів до чиновників не обходилося без недоліків.
Коли бідна людина, яка ніколи не володіла майном, раптом отримувала несподіваний прибуток, вона могла легко потрапити в пастку жадібності і недалекоглядності. Враховуючи рівень освіти в Беззимному місті, поки що навіть мови бути не могло про особисту чесність і професійну етику. На щастя, у Роланда була Соловейко, а внутрішня перевірка управління охорони ефективно стримувала такі тенденції. Після кількох раундів перевірки і суворих покарань ті, хто залишився у ратуші, загалом зрозуміли, чого очікував Його Величність.
Кількість молодих чиновників постійно зростала – і це стало гарантією розширення влади Роланда. Можна навіть сказати, що його план взяття королівства під контроль базувався на кількості доступних чиновників.
Тепер він нарешті мав основу для об’єднання країни.
– Повідом генеральному штабу про нараду у верхній кімнаті спостереження, – сказав Роланд, повертаючись до Соловейка. – Вони мають розробити план, як захопити місто Червона Вода.
……
Насправді це був не перший раз, коли флот Беззимного міста відвідував Червону Воду. Шість місяців тому, під час операції «Вирвати Ікла», перша армія вже навідувалася у це важливе центральне місто.
Тому висновок генерального штабу був розумним і обґрунтованим.
– Ваша Величносте, Червона Вода – друге за величною місто в центральному регіоні після столиці. Воно не тільки володіє величезною територією, але й має багато дворян. Малоймовірно, що ми зможемо просто змусити володаря відмовитися від влади, як вдалося зробити з Вербовим містом тиждень тому.
Пан Джез Сіерте, батько Вранішнього Світла, пояснив:
– Граф Дельта, володар міста Червона Вода, не є амбітною людиною. Це видно з податків – маючи стратегічне розташування на злитті внутрішніх річок, він міг би легко вимагати більше. Родина Дельта керувала тут поколіннями. Навіть якщо вони відмовляться від свого феоду, то не опиняться у скрутному становищі. Замість того щоб ризикувати своїм життям і повставати, граф точно зробить мудрий вибір.
– Але це не означає, що інші дворяни наслідуватимуть цей приклад. Об’єднати їхні думки – нелегке завдання, особливо це стосується родини Три Ріки і Хребта Велика Скеля. Ходять чутки, що вони не ладнають з графом Дельтою. – Він ткнув у точку на мапі: – І щойно ваші вимоги будуть офіційно оголошені, це, швидше за все, згуртує опозицію, як у західному регіоні. Тому ми прогнозуємо, що, можливо, доведеться розгорнути першу армію, щоб змусити їх відмовитися від влади.
– Звичайно, це теж було б непогано. Придушення повстанців зменшило б подальші адміністративні проблеми, а ваша приголомшлива сила, безумовно, стримала б будь-яких нелояльних осіб, що залишилися. Тому ми пропонуємо вам спочатку викликати графа Дельту для особистої розмови, переконати його, а потім оголосити указ, хоча дворяни вже мають певною мірою знати ваші наміри. Після цього, якщо хтось не підкориться, ви можете безпосередньо направити війська на їхнє придушення.
Роланд кивнув, мовчки дивлячись на мапу.
Він не заперечував проти використання сили, щоб переконати супротивників. Перша армія була створена саме для цієї мети. Однак зауваження пана Сіерте «згуртує опозицію, як у західному регіоні» змусило його замислитися. Зачистка п’яти великих родин зайняла більше часу, ніж захоплення фортеці Довга Пісня і столиці, оскільки їхні території були набагато більшими за одне місто. Навіть для простого об’їзду потрібно було кілька днів. Феоди, що оточували місто Червона Вода, були ще більшими. Якщо знищувати їх одне за одним, а потім вживати заходів з утихомирення, то знадобиться щонайменше два-три тижні.
– Невже нема швидшого способу?
– Е, Ваша Величносте, швидшого…?
– Я не хочу витрачати на це надто багато часу. Ще є кілька міст, які потрібно взяти під контроль. Якщо ми розбиратимемося з ними всіма таким шляхом, то на той час, коли ми досягнемо Хребта Холодного Вітру, мабуть, мине вже половина літа.
– Ну… – Джез та інші на мить замовкли.
– Є один метод, але він може зашкодити вашій репутації, – раптом заговорила Едіт. – Просто зберіть їх разом і негайно оголосіть про це.
– О? – Роланд поглянув на неї: – Продовжуй.
– Я стикалася з такою ж проблемою, як і ви, навіть гіршою, – Перлина Півночі коротко розповіла про свій план проти родини Гейвс і Ліста. – Якби ми дотримувалися дворянських традицій і заявили про свої наміри до того, як почали діяти, північний регіон, ймовірно, досі залишався б у їхніх руках.
Почувши її план, присутні члени генерального штабу різко втягнули повітря.
– Ваша Величносте, це…
– Без конкретних доказів і без суду важко когось переконати!
– Якщо чутки поширяться, це може викликати підозру в інших дворян.
– Ви забули, що у Сірому Замку не повинно бути інших дворян, окрім Його Величності? – Едіт розвела руками: – У минулому дворяни не потребували судів, коли мали справу з простолюдинами. – Далі вона подивилася на Роланда. – Але робити так чи ні – вирішувати вам, зрештою на кону стоїть ваша репутація…
– Тільки переможець має право писати історію, – перебив її Роланд. – Наприклад, якби ти нічого не сказала, то ніхто б не дізнався, що таке сталося. Дякую за твою довіру, ця справа не буде розголошена. Що ж до плану захоплення міста Червона Вода, то нехай він буде сформований відповідно до твоєї ідеї.
Потім Роланд побачив дивний блиск в її очах, на мить у Перлини Півночі ніби прискорилося дихання.
Однак вона швидко приховала вираз свого обличчя і низько опустила голову.
– Як забажаєте, Ваша Величносте.
Коментарі
Дописати коментар