Роман ЗЦВ. Розділи 89-90
Розділ 89. Святкування. Частина 1 | Розділ 90. Святкування. Частина 2
Розділ 89. Святкування. Частина 1
Цього року ситуація у Прикордонному Місті сильно відрізняється від попередніх.
У попередні роки після закінчення Місяців Демонів людям доводилося чекати ще місяць у нетрях фортеці Лонгсонг, вони поверталися додому тільки після того, як повністю розтавав сніг. Коли вони поверталися до містечка, то бачили повний безлад. Будинки, які на місяці залишилися без нагляду, були в напівзруйнованому стані. Деякі слабкі дерев’яні хатинки були давно зруйновані сильним снігом. А деякі будинки навіть слугували сховком для демонічних звірів. Разом з потрощеними шафами по куткам були зібрані ганчірки, ніби це було їхнє гніздо, де вони ховалися від вітру та снігу. Люди часто витрачали багато днів на ремонт своїх будинків, заміняючи запліснявілі меблі та намагаючись позбутися від гнилого запаху.
Однак цього року Прикордонне Місто було як новеньке, сніг швидко змітали, а на дверях будинків вішали кольорові паперові прапорці, виданні Його Високістю. Якщо поглянути з далеку, одноманітне й напівзруйноване містечко, робиться різнобарвним, а барвисті прапорці змішуються і стають схожими на море квітів. По містечку розійшлася новина, що в перший день після закінчення Місяців Демонів Його Високість проведе на головному майдані грандіозний бал! Будь-хто може прийти, за відвідування святкування не потрібно платити, ба більше, там будуть безплатно роздавати їжу!
Що таке бал? Це соціальна подія, в якій можуть брати участь тільки аристократи вищого класу. Містяни чули про це від добре обізнаних купців із великих міст, але навіть такі купці не могли брати участь в балі. Торговці говорили, що це не та подія, на яку можна потрапити, маючи лише гроші. Його Високість справді дозволив усім прийти?
– Ваша Високосте, хіба ж це розумно? – сказав головний лицар. – Тут немає ні музикантів, ні танцюристів. Хто буде керувати ритмом балу? До того ж у такому віддаленому місці навіть вельможі можуть не знати, як танцювати. Ваші піддані тільки все зіпсують.
Коли Картер був у столиці, то відвідував тільки один бал, влаштований маркізом для святкування дня народження його доньки. Елегантна струнна музика перепліталася з дражливими барабанами, жінки танцюють під струнні, а чоловіки енергійно й сильно крокують, обертаються або чекають, поєднуючи свої рухи зі звуком барабанів. Під час перерв крізь натовп проходили офіціанти з напоями і закусками, а чоловіки шукали жінок, які їм подобаються. Коли виконують останній музичний твір вечора, чоловіки повинні зібрати всю свою хоробрість, щоб попросити про романтичне побачення.
Картер зітхнув, хоча тоді він був ще юним і не міг запросити дівчину, яка йому подобалася, але елегантна і романтичка атмосфера була свіжа в його пам’яті до тепер. Замінити знать на цих селян, які щодня мають справу з камінням і звірами? Боже, він не міг навіть уявити такої сцени.
– Танцюристи? А, так, – Роланд наказав ополченню прибрати всі кам’яні скульптури і шибениці на площі. – Цю роль на себе візьмуть Залізна Сокира і ополчення.
– Цей піщаник? – Картер був приголомшений. Як капітан загону з рушницями, Залізна Сокира під час Місяців Демонів своїми діями нарешті здобув визнання головного лицаря, тож він більше не був чужоземцем, однак він був з клану Моджін – звідки йому знати про етикет королівства?!
Роланд загадково всміхнувся:
– Оскільки те, що я планую влаштувати, це не бал у звичному сенсі, ти про все дізнаєшся, коли прийде час.
Підготовка не потребувала багато зусиль, в основному потрібно усунути перешкоди на майдані, в центрі покласти дрова. Біля місця, де буде вогнище, зробили столи з цегли, щоб готувати їжу. Саме так, саме такий бал Роланд придумав – суміш вечірки та приготування шашликів на свіжому повітрі.
Підсилення почуття належності до місця проживання – це серйозне питання для правителя. Національність і патріотичні почуття надто віддаленні поняття для неграмотних селян, які все життя працюють на лорда, для них має значення сімейне багатство і турбота про близьких. Що відсталіші, то недалекоглядніші. Це закон розвитку цивілізації. «Цивілізація з часом стає настільки великою, наскільки великою є її ідея», – саме з цією думкою погоджувався Роланд.
Однак це не означає, що можна ігнорувати духопідйомну складову, святкування перемоги – це один із методів трансформації, який він придумав. Насправді, він не розумів, чому немає великого святкування після закінчення Місяців Демонів. Раз на рік стикатися з нашестям демонічних звірів це майже як зіткнутися зі стихійним лихом. Подолання такого лиха, природно, є достойною причиною для святкування.
Тому він вирішив назвати перший день після закінчення Місяців Демонів «Днем Перемоги». Для тих, хто живуть на його територіях, це день буде не тільки державним святом, у цей день проводитимуть урочистості. Пройде три-чотири роки – і це стане традицією, яка буде поширюватися далі. З часом люди усвідомлять, що вони насправді відрізняються від людей під владою інших лордів.
До обіду площа була переповнена, ополчення вишикувалося колом, щоб не допустити людей до дров.
«Здається, роздача безплатної їжі – це доволі привабливо. Прийшла щонайменше половина міста», – подумав Роланд. Єдиним недоліком виявився розмір площі, вона виявилася маленькою для такої кількості людей. За межами кола, де буде розведено вогонь, пліч-о-пліч стояло більше тисячі людей, тому важко знайти місце для якоїсь іншої діяльності. Він також помітив, що діти вилізли на дахи найближчих будинків, щоб бачити, що відбувається на площі.
Це перше святкування, тож неминуче, що є недоліки. Роланд підрахував, що саме час вийти на сцену і виголосити промову.
Це вдруге він виступає перед публікою на майдані, тому його стан був спокійніший, ніж минулого разу.
– Мої піддані, добрий день. Я четвертий принц Королівства Ґрейкасл, Роланд Вімблдон. – Він обрав той самий початок, що і минуло разу, але цього разу реакція була іншою. Коли його слова затихли, залунали вигуки «Нехай живе Його Королівська Високість!» і «Многая літа Його Високості!».
У грудях Роланда розквітло тепло, цього разу він не помістив у натовпі своїх людей. Почувши спонтанні вигуки ополчення та юрби, його серце наповнилося почуттям, яке виникає, коли завдання виконано, і задоволенням.
Коли голоси затихли, він підняв руку:
– Місяці Демонів закінчилися, завдяки героїчній боротьби ополчення демонічні звірі так і не змогли ні на крок просунутися за міську стіну. Прикордонне Місто здобуло перемогу над демонічними звірами за дуже маленьку ціну. Це доводить, що коли ми всі об’єднані, то можемо вистояти навіть без допомоги фортеці Лонгсонг! Вони погрожували нам нестачею їжі, хотіли примусити нас до покірності голодною смертю і холодом, але сьогоднішня перемога каже їм: все марно!
– Саме так, я більше не хочу повертатися туди!
– З Його Королівською Високістю ми взимку не голодували жодного дня!
– Нарешті, вони більше не зможуть нас шантажувати, Його Високість – милосердний!
Користуючись підйомом духу в натовпі, Роланд продовжив голосно говорити:
– Нумо святкувати цю чудову і славетну перемогу, цей день потрібно запам’ятати! Я оголошую, що відтепер перший день після закінчення Місяців Демонів буде називатися «Днем Перемоги»! Сьогоднішнє святкування саме для цього! Мої піддані, насолоджуйтеся цим днем на повну! Нехай почнеться танець!
Смолоскипи кинули на змащені дрова – і полум’я спалахнуло, миттєва підігрівши атмосферу всієї площі.
Розділ 90. Святкування. Частина 2
Шість замаринованих туш корів привезли до багаття возами — якби їх не супроводжувало ополчення, то Роланд підозрював, що коли б вози проїхали крізь натовп, м’ясо розхапав би збуджений люд.
Це також були усі запаси м’яса з підвалів його замку. Роланд майже плакав від думки, що до прибуття наступного торгового корабля у нього більше не буде стейків. Для того, щоб це свято вдалося, він віддав усе, що мав.
Привезений зі столиці королівський кухар відповідав лише за підготовку інгредієнтів і наглядав за смаженням, але завдання смажити на вогні туші довірили шістьом сильним людям з ополчення. Крізь рот туші просували залізний прут, який ставили на цегляні стовпчики біля вогнища. Полум’я горіло так, що жар відчувався за два-три метри. Незабаром туші почали шипіти, випускаючи жир і привабливий аромат.
Звісно, люди не могли дочекатися, коли буде готовий шашлик, тож за сигналом Роланда наперед виступив Залізна Сокира з групою ополчення.
Пишні та складні придворні танці не підходять для таких випадків, без тривалого навчання не можливо запам’ятати основні рухи, що вже говорити про красу танцю. Простий і легкий для розуміння, очевидно, що танець піщаників більше відповідає смаку простолюдинів.
Залізна Сокира разом з іншими учасниками, вперли руки в стегна, кожен із учасників просунув одну руку крізь утворене «кільце» формуючи таким чином ланцюг. Люди сформували два кола навколо вогнища. Під низьке звучання рогів, вони почали рухатися за годинниковою стрілкою, на кожному кроці виштовхуючи то одну, то іншу ногу вперед, вигукуючи «Хей хо»!
– Це те, що ви назвали основним танцем? – очі Картера розширилася. – Це взагалі танець?
– Звичайно. Він простий і його легко запам’ятати. Минулої ночі група ополчення потренувалася всього п’ятнадцять хвилин, щоб запам’ятати кроки, – усміхнувся Роланд. – Хочеш спробувати?
Картер заперечливо похитав головою. Йому здалося, ніби в серці щось гучно тріснуло — прощавай, красуне, прощавай, трохи сумний спогад юності.
Інші члени ополчення плескали в долоні на кожний крок танцюристів, тому кожен рух супроводжувався оплесками. Відчуття ритму вплинуло на інших, змусивши натовп теж плескати в долоні. Зі зростанням швидкості оплесків, прискорювалися і Залізна Сокира з людьми в хороводі. Незабаром один із танцюристів упав, потягнувши за собою інших людей – і рух зупинився. Натовп був приголомшений, але оплески ополчення не вщухли, натомість вони стали нагадувати грозу.
Залізна Сокира допоміг піднятися членам групи, які впали, і крикнув до юрби:
– Ви зрозуміли, як танцювати? Хто хоче спробувати? Якщо хтось упаде, танець закінчується! Кожен, хто приєднається до танцю, отримає шматочок солодкого і смачного медового шашлику. Що довше тримаєтеся, то більший шматочок отримаєте!
Якби їх запрошували дворяни чи багаті родини, містяни б не брали активної участі – підсвідомо вони відчувають, що на них дивляться зверху вниз. Вельможі доволі часто відвертаються від своїх обіцянок. Але побачивши, що ополчення, жителі містечка, їхні сусіди, з якими вони знайомі, запрошували їх, люди не стримувалися.
За першою людиною потягнулася друга, третя. Розпочався новий хоровод, тільки цього разу більшість танцюристів вийшла з натовпу. Хоча танець був простим – усім подобалося, а заради нагороди у вигляді медового шашлику всі учасники викладалися на повну.
Саме це Роланд хотів побачити.
Окрім шашлику, були ще хліб, рибні котлети та ель, які роздавали після розподілу яловичини. Свято триватиме до пізнього вечора, але Роланд не залишиться тут до самого кінця. Він домовився, щоб Картер відповідав за безпеку на площі, а після того, як помічник міністра виголосив заключну промову, Роланд пішов.
Йому потрібно відвідати приватну святкову вечірку в задньому саду замку.
Коли настав вечір, подвір’я досі було яскраво освітлене.
Як і на міській площі, тут також горіло багаття. Різниця полягала в тому, що курка, яку готують на вогні, порізана на шматки. Приправу та маринад вони готували самостійно, що повністю імітувало атмосферу приготування шашликів на свіжому повітрі. Така новинка у самообслуговуванні сподобалася відьмам. Звичайно, для Роланда це також рідкісне видовище – приправивши шматок курки, Анна огортала його зеленим вогнем, і через мить з’являвся чудовий аромат. Соловейко демонструвала свої неймовірні навички володіння ножем. Столовий ніж в її руці літав навколо курки вгору-вниз, після чого м’ясо і кістки падали окремо.
І, звичайно, тут було червоне вино, привезене з Вербового Міста, яке набагато приємніше для жінок, ніж ель. Перш ніж Роланд устиг сказати, що неповнолітнім заборонено пити, Блискавка сама випила півпляшки і тепер літала з пляшкою в повітрі. Він подумав, що зараз дівчину буде важко в чомусь переконати.
Десь на середині вечірки Роланд почувався злегка п’яним. Він відкинувся на спинку стільця і подивився на групу веселих дівчат перед собою, відчуваючи задоволення. «Ось таке життя має бути у принца, – подумав він, – і у відьом теж. На тих, хто має надзвичайні здібності та зовнішність, не слід полювати. Їх не треба вбивати. Якби їх помістили у мій попередній світ, там би вони яскраво сяяли, привертаючи до себе увагу інших. Те, що я можу зараз зробити, це дозволити їм жити нормальним життям на моїх землях».
У цю мить Блискавка опустилася вниз, сівши прямо на коліна Роланда, перш ніж він встиг відреагувати, вона раптом поцілувало його в щоку.
Хоче все було зроблено дуже швидко, але це помітили інші відьми.
Блискавка усміхнулася і полетіла, але побачивши як здивовано на неї дивляться Анна, Соловейко та Венді, вона замахала руками, пояснюючи:
– Згідно традиціям фіордів, жінки можуть проявити ініціативу та поцілувати лідера на переможному банкеті. Тато завжди дозволяв мені цілувати його. Хіба у Ґрейкаслі немає такої традиції?
– Звичайно, ні, – Роланд вийшов із стану напівсп’янніння. – Е… кхем, Блискавко, ти п’яна, іди спати!
– Як це можливо? – заперечила Блискавка. – Коли я плавала, то часто випивала з іншими і ніколи не програвала.
У Роланда не було іншого вибору, як звернутися до відьом, він поглянув на Венді, вона кивнула і скерувала повітряний потік вниз, опустивши Блискавку на землю. Коли та майже приземлилася, Венді зробила два кроки вперед, обняла дівчину, та, ігноруючи її обурення, пішла прямо до замку.
– Не хвилюйтеся за неї, вона забагато випила. Будь ласка, продовжуйте святкування, пізніше буде десерт. – Роланду раптом стало трохи ніяково, особливо через те, як на нього дивилася Анна. Від її погляду по ньому пройшовся холодок, який піднявся по ногам і вгору. Єдина, хто не звернув на ці події ніякої уваги, була Нана, що зосереджено готувала куряче крильце, ніби нічого й не сталося.
Після того, як багаття поступово погасили, Роланд попросив Соловейка провести Нану додому, він же пішов до криниці, щоб умитися холодною водою, готуючись повертатися до своєї кімнати, щоб поспати. Йому було байдуже до тої маленької пригоди, для нього Блискавка була неповнолітньою.
Але коли він підійшов до дверей спільні на третьому поверсі, серце принца підскочило.
Роланд побачив Анну, що притулилася до його дверей.
Коментарі
Дописати коментар